06 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 669/781/23
Провадження № 22-ц/820/1691/25
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
розглянув у порядку письмового провадження без виклику учасників справи заяву представника ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 21 березня 2025 року, суддя Давидюк О.І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини,
встановив:
В серпні 2023 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів, встановленому рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 31 березня 2020 року у справі №669/173/20, на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі, в розмірі 1200 грн., на стягнення їх в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 21 березня 2025 року позов задоволено. Змінено спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 31 березня 2020 року в справі №669/173/20 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову та визначення розміру стягуваних аліментів в 1/15 частину усіх його доходів.
05 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі з огляду на те, що відповідач проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині, особовий склад якої приведено до вищого ступеню бойової готовності.
Ознайомившись з матеріалами справи колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання з наступних підстав.
Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2023 року у справі №756/3462/20 (провадження № 61-7918св22) зазначено, що:
відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваної ухвали) (далі - Положення).
Згідно з пунктом 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Як вбачається зі змісту листа начальника НОМЕР_1 прикордонного загону військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України, старший солдат ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України з 31 березня 2022 року по теперішній час. З початком військової агресії російської федерації проти України особовий склад НОМЕР_1 прикордонного загону було приведено до вищого ступеню бойової готовності. З 24 лютого 2022 року військовослужбовці НОМЕР_1 прикордонного загону забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Старший солдат ОСОБА_1 в складі військової частини НОМЕР_2 бере участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України.
В той же час, заявником не надано доказів на підтвердження обставин щодо переведення відповідної військової частини на воєнний стан, або ж виконання ОСОБА_1 бойового завдання в зоні бойових дій, у зв'язку з чим колегія суддів вважає клопотання про зупинення провадження у даній справі необґрунтованим (постанова Верховного Суду від 26 березня 2025 року у справі №490/4887/22).
Враховуючи наведене, підстав для зупинення провадження у справі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 251, 260, 261, 389 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Відмовити представнику ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова