05 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 674/66/25
Провадження № 22-ц/820/1689/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Дубова М.В.,
з участю представника позивача,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 20 травня 2025 року, суддя Сосна О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Дунаєвецької міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,
встановив:
В грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Дунаєвецької міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з померлою ОСОБА_2 з 1988 по день її смерті проживала однією сім'єю за вказаною адресою позивачка.
Вона сплатила всі витрати, пов'язані з похованням ОСОБА_2 , є спадкоємцем четвертої черги після смерті останньої.
При цьому, ОСОБА_2 , яка мала право на земельну частку (пай), за життя не оформила своїх прав на земельну ділянку.
Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 20.05.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд вказав, що надані позивачем докази не підтверджують обставин щодо спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
В той же час, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК УРСР, які не передбачали можливість спадкування особами, які протягом п'яти років постійно проживали з спадкодавцем однією сім'єю, а тому ОСОБА_1 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування скарги вказала, що суд оцінив докази з надмірним формалізмом та не надав правильної оцінки поясненням свідків.
Доводи суду про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми ЦК України, є помилковими.
У відзиві на апеляційну скаргу Дунаєвецька міська рада вказала, що рішення є законним та обґрунтованим, висновки суду щодо застосування до спірних правовідносин положень ЦК Української РСР є обґрунтованими.
В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Перевіривши матеріали справи суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої спадкову справу заведено не було.
Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, зокрема, право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом серії ХМ №0354995, зареєстрованим у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку пай 16.04.1997, за №647, у землях, які перебували у власності спілки селян ім. Затонського, с. Лисець, Дунаєвецького району, Хмельницької області, розміром 1,79 в умовних кадастрових гектарах.
Згідно з довідкою Дунаєвецької міської ради №254 від 18.04.2024 ОСОБА_1 похоронила ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до акту про встановлення факту проживання однією сім'єю від 13.11.2024, складеного депутатом Дунаєвецької міської ради Григор'євим О.В., у присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_2 , та ОСОБА_2 , фактично проживали однією сім'єю не менше п'яти років, починаючи з 1988 року по 1996 рік за адресою: с. Лисець.
Згідно з пунктами 1, 4 абзацу 1 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №145/797/15-ц (провадження №14-608цс18) зазначено, що у разі відкриття спадщини до 01.01.2004 застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01.01.2004, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
В постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №671/1072/18 (провадження №61-570св19) вказано, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК Української РСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01.01.2004, спадкові відносини регулюються цим Кодексом. Норми пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за якими цей Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, необхідно розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01.07.2003 і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529-531 ЦК Української РСР.
Відповідно до частини 1 статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно зі статтею 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Відповідно до статті 530 ЦК Української РСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).
Згідно зі статтею 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до статті 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкову справу після її смерті заведено не було.
Враховуючи, що прав овідносини щодо спадкування спірного майна виникли до набрання чинності ЦК України, і що визначений у статті 549 ЦК Української РСР шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 закінчився 29.04.1997, тобто до 01.01.2004, тому до вказаних спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК Української РСР (постанова Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №2-п-113/2006).
Оскільки норми ЦК Української РСР не передбачали можливості прийняття спадщини за законом особами, які прожили зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, тому сам по собі такий юридичний факт, який просила встановити позивач у поданій до суду заяві, не буде мати жодного юридичного змісту та не впливатиме на права та обов'язки ОСОБА_1 щодо майна померлої ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 20 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 серпня 2025 року.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова