Справа № 464/4747/24 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О. М.
Провадження № 22-ц/811/1143/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
06 серпня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Цап О.Р. на додаткове рішення Сихівського районного суду м.Львова від 28 лютого 2025 року у справі за заявою представника відповідача Ісаєвої Н.С. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,-
В липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 17 січня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 32 768 (тридцять дві тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. 64 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.
В решті вимог позову - відмовлено.
В лютому 2025 року представник позивача Цап О.Р. звернулася до суду із заявою, в якій просила ухвалити додаткове рішення по цивільній справі № 464/4747/24 про стягнення судових витрат із відповідача, а саме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн. та витрат на послуги перекладу у сумі 7540 грн.
Оскаржуваним додатковим рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 листопада 2024 року заяву представника позивача задоволити частково. Ухвалити додаткове рішення у даній цивільній справі.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11 946 ( одинадцять тисяч дев'ятсот сорок шість ) грн. 20 гривень витрат на правничу допомогу та витрат на послуги перекладу у сумі.
В решті вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду представника ОСОБА_1 - адвокат Цап Оксана Романівна подала апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що представник відповідача подала відзив на позовну заяву без повідомлення про намір стягнути витрати на правову допомогу та без зазначення попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат. У заяві про ухвалення додаткового рішення адвокатом не наведено поважних причин, з яких вона була позбавлена можливості зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок витрат позивача на правову допомогу у позовній заяві, а також надати суду докази у визначений законодавством строк.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Частково задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції з врахуванням виконаної адвокатом роботи, враховуючи категорію справи, обсяги виконаної роботи, а також враховуючи принципи пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, вирішив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу та витрати на послуги перекладу в розмірі 11 946 грн. 20 коп., який є пропорційним до розміру задоволених вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції із врахуванням наступного.
Судом встановлено, що рішенням суду від 17.01.2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково та вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 32 768 (тридцять дві тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. 64 коп. В решті вимог позову відмовлено.
Позовні вимоги були заявлені позивачем на суму 62 194 грн. 38 коп., таким чином, судом задоволено вимоги в розмірі 53% від заявленої суми.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України)
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 137 ЦПК України)
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені й у статтях 134, 141 ЦПК України),кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19).
У постанові від 31 липня 2024 року у справі №916/2929/22 Верховний Суд наголосив на різниці між заявою про стягнення судових витрат та заявою про намір подати докази понесення судових витрат, про яку йдеться у частині 8 статті 129 ГПК України(аналогічна норма міститься у частині 8статті 141 ЦПК України). У вказаній нормі йдеться не про заяву про стягнення витрат, а саме про те, що розмір цих витрат встановлюється на підставі доказів, поданих або до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тому, ключовим є те, коли саме особа, яка має намір стягнути судові витрати, подала до суду докази та які дії для цього вчинила.
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:
- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду;
- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
З урахуванням принципу правової визначеності заявою про розподіл витрат на правову допомогу в розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК Україниє усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердженняабоіз заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Протилежне тлумачення розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246ЦПК України суперечить принципу правової визначеності та посягає на гарантоване державою верховенство права.
Відповідне тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 401/1086/23, провадження № 61-4103св24.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 серпня 2024 року представником відповідача Ісаєвою Н.С. було направлено до суду через систему "Електронний суд" відзив на позовну заяву. Разом з відзивом на позовну заяву було направлено окремо Попередній розрахунок судових витрат, який було направлено окремою заявою та який надійшов до суду 07 серпня 2024 року та міститься в матеріалах справи (а.с. 136 т. 1)
Крім того, відзив та додатки до нього були надіслані представнику позивача Цап О.Р., про що свідчить Квитанція № 1495388 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.
У попередньому розрахунку судових витрат було вказано "Попередній розрахунок суми судових витрат складається представництво відповідача, написання відзиву, підготовка клопотань та пояснень по справі до суду та інші процесуальні дії. Прогнозована сума судових витрат складає 15 000,00 грн. Акти прийому-передачі наданих послуг, копії платіжних доручень, копія договору будуть надані суду окремо, після завершення розгляду справи".
Враховуючи наведене, вимоги цивільного процесуального законодавства України представником відповідача було виконано в повному обсязі, а відтак покликання апеляційної скарги є безпідставними.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських судців до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»),
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цап О.Р. - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Сихівського районного суду м.Львова від 28 лютого 2025 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено: 06.08.2025 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремети Н.О.