Справа №760/3511/24 2/760/5411/25
20 травня 2025 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Негари А., представника позивача Кобзаренка Ю.В., розглянувши цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Богданівська 7Г» до ОСОБА_1 , про усунення перешкод в користуванні спільним майном шляхом демонтажу самочинно збудованої конструкції,
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Богданівська 7Г» (надалі за текстом - позивач) звернулось до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач) про усунення перешкод в користуванні спільним майном шляхом демонтажу самочинно збудованої конструкції.
В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що відповідач будучи власницею квартири АДРЕСА_1 , встановила конструкцію (тамбур з дверима), яка обмежує доступ до місць загального користування, перешкоджає доступу до щитової. Даною самочинною забудовою, відповідач порушила планування будинку. Позивач намагався врегулювати спір мирним шляхом, у вигляді вручення відповідачу попередження про порушення та вимога про припинення такого порушення.
З урахуванням наведеного, просить суд усунути перешкоди користування спільним майном, шляхом демонтажу самочинно збудованої конструкції (тамбур з дверима) біля квартири АДРЕСА_1 за власний кошт та привести коридор у стан, який передував початку будівництва конструкції.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 29.08.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в загальному позовному провадженні.
14.11.2024 року від відповідача надійшла відповідь позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що суть позовної заяви - створення перешкод в користуванні спільним майном, претензія про ніби-то обмеження доступу до міць загального користування, а саме до щитової обслуговування ліфтом та ліфтових кабелів не відповідає дійсності, у тому числі привласнення території, що належить всім власникам. Встановлені додаткові двері мають єдину мету: зберегти безпеку власної квартири, не допустити зловмисників до квартири та її пограбування, оскільки територія більш ніж 2 роки не охоронялась. Окрім того зазначає, що на 10 поверсі за АДРЕСА_2 встановлена аналогічна перегородка.
Протокольною Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 13.03.2025 року закрито підготовче судове засідання, вирішено перейти до розгляду справи по суті.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання у судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідач є власницею квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 44-45) встановила конструкцію (тамбур з дверима), яка обмежує доступ до місць загального користування, перешкоджає доступу до щитової , що підтверджується копіями фото конструкції (а.с. 33-37).
Створення та належна реєстрація ОСББ підтверджується Інформацією про юридичну особу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також копією Статуту ОСББ «БОГДАНІВСЬКА 7Г» (а.с. 11-28).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поруч зі своєю квартирою встановила перегородку з металевими дверима (металеву конструкцію - тамбур з дверима) до спільного коридору загального користування, що вбачається з наданих до позовної заяви фотокопій коридору (а.с. 33-37), та підтверджується всіма учасниками справи.
Водночас, судом встановлено, що металеві двері встановлені відповідачем без згоди позивача та дозволів третіх осіб.
Суд констатує, що між позивачем та відповідачем у даній справі, виник спір з приводу встановлення металевих дверей у коридорі загального користування, в результаті чого прохід до квартири та ліфтових комунікацій став можливим тільки через металеві двері, в які ще встановлено замок.
Самовільно зведена перегородка з металевими дверима перекриває доступ до отворів та комунікацій, а також порушує планування місць загального користування, що вбачається з наданих фотокопій коридору та самочинної конструкції, а також з Копії Технічного паспорту на будинок квартирного типу вулиця Богданівська 7-Г місто Київ район Солом'янський (а.с. 38-45).
Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Вищенаведені норми цивільного законодавства України дають підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Статтею 18 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено обов'язок об'єднання забезпечувати належний санітарний, протипожежний і технічний стан неподільного майна, що належить членам об'єднання; забезпечувати дотримання інтересів усіх членів об'єднання, асоціації при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між членами об'єднання, асоціації витрат на експлуатацію та ремонт неподільного та загального майна, припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження неподільним та загальним майном членами об'єднання.
Згідно з вимогами ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель має право здійснювати управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та забезпечувати їх належну експлуатацію; доступу в приміщення, будинки і споруди для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і зміни, проведення технічних та профілактичних оглядів тощо в порядку, визначеному законом та договором; звертатися до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та до суду в межах повноважень, визначених законом та договором, для забезпечення належного виконання умов договору виробниками, виконавцями та споживачами.
Згідно статті 177 ЖК України громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і при домової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під'їздах, кабінах ліфтів, сходових клітинах і в інших місцях загального користування.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 13 Конституції України власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Аналогічні положення містяться й у статті 319 ЦК України.
У статті 41 Конституції України визначено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Власність не тільки надає переваги тим, хто її має, а й покладає на них певні обов'язки. Це конституційне положення пов'язане з принципом поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об'єктами власності. Власність зобов'язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.
Громадяни користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Але, здійснюючи свої права, власник зобов'язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об'єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства.
У постанові Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 № 45 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572» зазначено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а згідно ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що перепланування приміщення спільної сумісної власності може бути здійснено з дотриманням встановленого законом порядку, у тому числі за згодою осіб, які таким приміщенням володіють.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 08.06.2016 № 6-530цс16.
У сенсі положень статті 391 ЦК України власник майна як позивач не зобов'язаний доводити неправомірність дій відповідача; власник має довести факт існування перешкод у здійсненні користування та розпорядження майном; особа, яка створює перешкоди відповідач, має довести правомірний характер своєї поведінки.
Факт незаконного встановлення перегородки відповідачем у коридорі загального користування підтверджено матеріалами у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII (далі за текстом Закон № 417-VIII), а саме п. 6 ч. 1 ст. 1 визначено, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Частинами 1 та 2 ст. 5 вищевказаного Закону визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників, спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 417-VIII співвласники мають право: вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.
Звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном та про зобов'язання відповідача здійснити демонтаж встановленої конструкції, позивач посилався на те, що внаслідок встановлення такої конструкції обмежений доступ що щитової.
До обов'язків співвласників зазначеного вище Закону за п. 6 ч. 1 ст. 7 віднесено забезпечення додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин, а за ч. 2 вказаної статті кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Пунктом 1.4 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій/, затвердженого Наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 встановлені Умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень.
Зокрема п.1.4.1 визначено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.
До елементів перепланування жилих приміщень за п. 1.4.3 належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
Не допускається згідно абз.2 п. 1.4.4 перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі.
Аналізуючи зібрані по справі письмові докази, керуючись вищенаведеними нормами законодавства України, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні спільним майном шляхом демонтажу самочинно забудованої конструкції (тамбур з дверима) та привести коридор у стан, який передував початку будівництва конструкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позовних вимог покладається на відповідача.
Оскільки позовні вимоги було задоволено у повному обсязі, а позивач сплатив суму судового збору в розмірі 3028 грн., то вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Богданівська 7Г» до ОСОБА_1 , про усунення перешкод в користуванні спільним майном шляхом демонтажу самочинно збудованої конструкції - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні спільним майном шляхом демонтажу самочинно збудованої конструкції (тамбур з дверима) біля квартири АДРЕСА_3 за її рахунок, з приведенням коридору біля квартири АДРЕСА_4 у стан, який передував початку будівництва конструкції.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Богданівська 7Г» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 30 травня 2025 року о 11 год. 50 хв.
Повне найменування сторін:
позивач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Богданівська 7Г» (адреса: 03049, м. Київ, вул. Богданівська, буд. 7 г, код ЄДРПОУ 45030213);
відповідач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП невідомий).
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.В. Верещінська