Справа № 304/192/19
23.07.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду: обвинуваченого - ОСОБА_5 , захисника - адвоката - ОСОБА_6 , потерпілої - ОСОБА_7 , прокурора - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/365/22 за апеляційними скаргами представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 , представника ПрАТ "Страхова Компанія "Провідна" ОСОБА_10 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 травня 2022 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , пенсіонера, інваліда 2 групи, одруженого, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 травня 2022 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки.
На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_5 наступні обов'язки: - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) суму завданої моральної шкоди в розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень.
Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» (код ЄДРПОУ 23510137) на користь ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) суму страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, у розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати по справі за проведення судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження технічного стану транспортного засобу №10/309 від 15.11.2018 у розмірі 715,00 (сімсот п'ятнадцять) гривень; судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження технічного стану транспортного засобу №10/310 від 15.11.2018 у розмірі 715,00 (сімсот п'ятнадцять) гривень; судової інженерно-транспортної експертизи з транспортно-трасологічного дослідження №10/308 від 20.11.2018 у розмірі 1144,00 (одну тисячу сто сорок чотири) гривні; судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди №10/320 від 27.11.2018 у розмірі 715,00 (сімсот п'ятнадцять) гривень.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 12.09.2018 на пошкоджений мотоцикл марки «М-72», номерний знак НОМЕР_3 , та автомобіль марки «ВАЗ 21013», номерний знак НОМЕР_4 - скасований.
Пошкоджений мотоцикл марки «М-72», номерний знак НОМЕР_3 ухвалено повернути належному власнику.
Автомобіль марки «ВАЗ 21013», номерний знак НОМЕР_4 ухвалено повернути ОСОБА_5 .
Згідно з вироком, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_5 09 вересня 2018 року, близько 12 години 36 хвилин, керуючи належним йому технічно-справним транспортним засобом, а саме автомобілем марки «ВАЗ» моделі «21013» реєстраційний номер НОМЕР_4 , рухався по вулиці Центральна, в населеному пункті с. Дубриничі, Перечинського району, Закарпатської області, зі сторони населеного пункту смт. Великий Березний у напрямку міста Перечин.
Проїжджаючи ділянку вказаної дороги, що навпроти магазину «Фаворит» за адресою с. Дубриничі, вул. Центральна 44, Перечинського району, призупинився, та маючи намір виконати поворот ліворуч через зустрічну смугу руху, діючи в супереч вимог п.п. 1.3.; 2.3. «б» та 10.1. Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, перед початком зміни напрямку свого руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав перевагу у русі зустрічному транспортному засобу, та почав виконувати маневр повороту ліворуч, внаслідок допустив зіткнення із двоколісним мотоциклом марки «М-72» реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_11 , який у той час рухався по своїй правій смузі руху у зустрічному напрямку.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій двоколісного мотоциклу марки «М-72» реєстраційний номер НОМЕР_3 , гр. ОСОБА_11 згідно висновку судово-медичної експертизи №391 від 11.10.18 отримав тілесні ушкодження, які згідно п. 2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р., кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням його смерті.
Отже, водій ОСОБА_5 порушив вимоги п.п. 1.3; 2.3.б); 10.1 Правил дорожнього руху, якими визначено:
п. 1.3 - Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
п. 2.3. б) - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
п. 10.1 - Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони заподіяли смерть потерпілому.
На вказаний вирок представник потерпілої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що оскаржуваний вирок суду є неповним, незаконним та необґрунтованим з підстав застосування занадто м'якого покарання та не належної компенсації моральної шкоди за життя людини. Зазначає, що потерпіла з моменту ДТП та смерті свого сина ОСОБА_7 перестала спокійно спати, негативні наслідки втрати сина вплинули на життя потерпілої. Обвинувачений понад 4 роки судового розгляду не проявив щирого каяття, не відшкодував шкоду. Тому потерпіла вважає, що у зв'язку з не відшкодуванням їй обвинуваченим матеріальної шкоди, обвинувачений має понести реальний строк покарання не менше 6 років, але в будь-якому випадку без застосування до нього іспитового строку. Просить суд, оскаржуваний вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок з призначенням ОСОБА_5 реального строку відбування покарання, стягнути з ПрАР «СК» «Провідна» на користь потерпілої ОСОБА_7 суму в розмірі - 255 550 грн. за шкоду життю, здоров'ю та майну, з обвинуваченого ОСОБА_5 стягнути на користь потерпілої суму в розмірі - 1 744 450 грн.
В апеляційній скарзі представник ПрАР «СК» «Провідна» ОСОБА_10 вказує на те, що висновки суду в частині задоволення цивільного позову до ПрАТ «СК «Провідна» не відповідають фактичним обставинам справи, при винесенні рішення судом було порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, на підставі ст.408 КПК України, вирок суду в частині задоволення цивільного позову підлягає скасуванню. Зазначає, що задовольняючи позовні вимоги цивільних позивачів до ПрАР «СК» «Провідна», суд безпідставно погодився з розмірами цивільних позовів, не перевіривши їх та не встановивши чи є правові обов'язки цивільного відповідача ПрАР «СК» «Провідна» відшкодувати усі заявлені позивачами вимоги, крім того, при вирішенні цивільного позову судом грубо порушено норми матеріального та процесуального права. Також вказує на те, що до теперішнього часу потерпіла в порушення ст.35 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ» не надала до ПрАР «СК» «Провідна» усіх документів, які підтверджують розмір завданої шкоди та є необхідним для з'ясування наявності підстав для виплати страхового відшкодування, а тому у страхової компанії відсутній обов'язок щодо прийняття рішення про виплату страхового відшкодування. Крім того зазначає, що відповідно до вироку, судом при розгляді справи встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 вже відшкодував потерпілій витрати на поховання сина, а вона повторно просить стягнути з ПрАР «СК» «Провідна» ці самі кошти. Вважає, що незрозуміло якою нормою права керувався суд, задовольняючи зазначені позовні вимоги до ПрАР «СК» «Провідна», жодного правового обґрунтування судом не зазначено, у зв'язку з чим даний вирок є незаконним та необґрунтованим. Просить суд, оскаржуваний вирок суду в частині вирішення цивільного позову скасувати, у задоволенні позовних вимог до ПрАР «СК» «Провідна», відмовити.
Від представника потерпілої - адвоката ОСОБА_9 надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, потерпілу - ОСОБА_7 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, обвинуваченого та його захисника, прокурора, перевіривши та обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності представника ПрАТ «Страхова Компанія «Провідна» - ОСОБА_10 , неявка якого, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів провадження вбачається, що: представник ПрАТ «Страхова Компанія «Провідна» належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги; даних про поважність причин неявки та заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший термін від них не надходило.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та фактичні обставини його вчинення в апеляційних скаргах не оспорюються, то відповідно до вимог ст.404 КПК України, вирок в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Положеннями ст.ст.50, 65 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При цьому повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Призначаючи ОСОБА_5 міру покарання, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував ступінь суспільної небезпеки та тяжкість скоєного кримінального правопорушення, дані про його особу, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, частково відшкодував завдану потерпілій матеріальну шкоду, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, часткове відшкодування шкоди; обставин, які обтяжують покарання, в ході судового розгляду не встановлено.
Відтак, судом першої інстанції правильно призначено обвинуваченому покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України у виді у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки, із застосуванням ст.75 КК України, у повній мірі відповідає загальним засадам призначення покарання та його меті.
Згідно ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до положень частини 5 зазначеної статті цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Частина 1 статті 1167 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди. А відповідно до пункту 2 частини 2 статті 23 цього Кодексу моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Як зазначено у ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Потерпіла ОСОБА_7 звернулася в суд з цивільним позовом до ОСОБА_5 , ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи у розмірі 2 000 000 гривень.
Потерпіла ОСОБА_7 звернулася з позовом до обвинуваченого про стягнення суми в розмірі - 1 744 450 грн. та ПрАР «СК» «Провідна» на користь потерпілої ОСОБА_7 суму в розмірі - 255 550 грн. за шкоду життю, здоров'ю та майну.
Суд першої інстанції, визначаючи розмір грошового стягнення вказав, що згідно наявного у матеріалах справи полісу АК/8459102 судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» за шкоду, заподіяну майно на суму 100 000 грн., а за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю на суму 200 000 грн.
Таким чином, суд першої інстанції вирішив стягнути з відповідача ПрАТ «СК «Провідна» слід на користь позивача ОСОБА_7 суму застрахованої відповідальності ОСОБА_5 , заподіяну життю і здоров'ю, яка згідно полісу складає 200 000 грн.
Окрім того, судом враховано глибину понесених позивачем моральних страждань, викликаних втратою близької людини, а також добровільне відшкодування ОСОБА_5 витрат на поховання сина позивача, то суд вважав за необхідне стягнути із відповідача ОСОБА_5 на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) грн.
З таким рішенням суду першої інстанції погоджується й колегія суддів та вважає, що розмір стягнутої суми узгоджується з вимогами розумності і справедливості та відповідає характеру правопорушення і глибині душевних страждань потерпілої.
Що стосується доводів апеляційної скарги ПрАТ "Страхова Компанія "Провідна", то колегія вважає, що такі не підлягають до задоволення, оскільки судом першої інстанції при вирішенні цивільного позову сума стягнення підтверджена належними доказами.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції, не встановлено, а тому колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а вирок суду без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скаргипредставника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 , представника ПрАТ "Страхова Компанія "Провідна" ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 травня 2022 року відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення.
Судді