пр. № 1-кс/759/4319/25
ун. № 759/15566/25
06 серпня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах приватної фірми «Христина» на бездіяльність слідчого, що полягає у неповерненні майна у кримінальному провадженні №12024000000001274 від 21.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 321, ч. 3 ст. 229 КК України,
16.07.2025 до Святошинського районного суду м. Києва надійшла вищезазначена скарга, яка обґрунтована тим, що 14.07.2025 на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 08.07.2025 було проведено обшук транспортного засобу марки BMW X6, VIN-код: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який перебуває у лише користуванні ОСОБА_4 , зазначений автомобіль перебуває у власності приватної фірми «Христина», яка не є учасником кримінального провадження. Просив заяву задовольнити, шляхом повернення тимчасово вилученого майна під час обшуку.
Адвокат у останнє судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, шляхом підписання розписки про узгоджену дату з минулого судового засідання, причини неявки не повідомив (а.с. 41).
Прокурор у судове засідання не з' явився, відповідно до розписки про день та час розгляду заяви повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив (а.с. 41).
Суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора та захисника, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалася на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
Відповідно до телефонограми суду про виклик у судове засідання прокурора судом одночасно витребовувались матеріали кримінального провадження за №12024000000001274 від 21.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 321, ч. 3 ст. 229 КК України, які на день слухання справи органом досудового розслідування надіслані, а тому суд дослідивши матеріали кримінального провадження, заяву та додані до неї докази, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 14.07.2025 на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 08.07.2025 було проведено обшук транспортного засобу марки BMW X6, VIN-код: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 4-6).
Відповідно до відомостей протоколу обшуку транспортний засіб марки BMW X6, VIN-код: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 було вилучено (а.с. 7-12).
Зазначений автомобіль перебуває у користуванні ОСОБА_4 для проведення тест-драйву і подальшого придбання автомобіля ОСОБА_5 (а.с. 13).
Відповідно до відомостей свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу зазначений автомобіль перебуває у власності приватної фірми «Христина» (а.с. 14-15).
Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 3 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст.16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок проведення обшуку, тимчасового вилучення майна, накладання на нього арешту, тощо, встановлено главами 16, 17 КПК України та ст.ст. 234-236 КПК України.
Відповідно до розділу 1.2 узагальнення ВССУ від 12.01.2017 року № 9-49/0/4-17 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», правильність розгляду скарг на бездіяльність стосовно неповернення тимчасово вилученого майна значною мірою залежить від чіткості переліку, сформованого в ухвалі слідчого судді про обшук. Отже, слідчим суддям, з огляду на непорушність права власності, слід ретельно оцінювати доводи скаржника стосовно того, що вилучення певного майна здійснене з виходом за межі, регламентовані ухвалою про обшук.
Аналогічно, Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.2007 у справі «Смирнов проти Росії» вказав, що невизначене формулювання обсягу обшуку дало змогу органу влади на власний розсуд вирішувати, які матеріали підлягають вилученню, що призвело до вилучення, крім документів, які стосуються справи, деяких особистих речей. ЄСПЛ зазначив, що відсутність вказівки на конкретну мету обшуку є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так само, позиція ЄСПЛ наведена в рішенні від 15.07.2003 у справі «Ернст та інші проти Бельгії», де вказано, що ордер на проведення обшуку не містив інформації щодо мети проведення обшуку та про предмети, які підлягали вилученню. Таким чином, слідчих було наділено широкими повноваженнями, обшуки не були пропорційними.
З огляду на викладене, суд, вирішуючи дане питання, фактично вирішує, чи наявні у даному випадку у діях органів досудового розслідування порушення вимог ст.41 Конституції України, глав 16, 17 КПК України та ст.ст.234-236 КПК України.
Судом встановлено, що 14.07.2025 на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 08.07.2025 прокурорами групи прокурорів у кримінальному провадженні №12024000000001274 від 21.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 321, ч. 3 ст. 229 КК України проведено обшук транспортного засобу марки BMW X6, VIN-код: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
В ході обшуку було вилучено зазначений транспортний засіб, оскільки діяла пряма вказівка в ухвалі про обшук.
Як слідує з пояснень прокурора у минулих судових засіданнях, вилучене майно, дозвіл на яке прямо наданий в ухвалі суду, не є тимчасово вилученим майном, у відношенні якого необхідно звертатися до суду з клопотанням про арешт майна.
Тобто, арешт на вилучене в ході обшуку майно в ході досудового розслідування не накладався, що сторонами по справі не оспорюється.
За таких обставин, суд доходить до висновку, що вищевказане майно не є арештованим майном, а тому розглядає дану скаргу виключно в частині наявності передбачених законом підстав для повернення такого майна, як вилученого в ході обшуку та не арештованого у подальшому.
Згідно позиції сторони заявника, вилучене майно є тимчасово вилученим майном, і, отже, оскільки воно не було арештоване у встановленому КПК України порядку, воно підлягає поверненню згідно ч. 5 ст.171 КПК України.
Прокурором у минулих судових засіданнях заперечувалось щодо задоволення заяви про повернення тимчасово вилученого майна, зазначивши, що вилучене майно прямо зазначене в ухвалі слідчого судді про проведення обшуку, і, отже, згідно ч. 7 ст.236 КПК України, не є тимчасово вилученим майном, і, отже, не підлягає поверненню, незалежно від того, чи накладений на нього арешт.
Однак, суд критично оцінює посилання прокурора на відсутність необхідності арешту вилученого в ході обшуку майна, оскільки воно вказане в ухвалі слідчого судді згідно ч.7 ст.236 КПК України, оскільки першим реченням ч.7 ст.236 КПК України вказано, що в ході обшуку слідчий має право вилучати речі виключно тимчасово, і, отже, незалежно від того, чи вказані вони в ухвалі слідчого судді, речі, вилучені в ході обшуку, є тимчасово вилученим майном.
При цьому, як уже зазначалося вище, у встановлений законом строк з клопотанням про арешт вилученого майна чи речових доказів слідчий або прокурор до суду не звернулися та арешт на них не наклали.
Усі наведені вище обставини та міркування, на переконання суду, свідчать про порушення вимог КПК України в ході обшуку та вилучення майна, яке належить приватній фірми «Христина», у зв'язку з чим скарга підлягає задоволенню а вилучене майно-поверненню з підстав, викладених вище.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ч. 3 ст. 41 Конституції України; роз. 1.2 узагальнення ВССУ від 12.01.2017 року № 9-49/0/4-17 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування»; рішення Європейського суд з прав людини від 07.07.2007 у справі «Смирнов проти Росії», 15.07.2003 у справі «Ернст та інші проти Бельгії»; ст.ст. 16, 17, 167, 168, 169, 171, 234-236 КПК України,
скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах приватної фірми «Христина» на бездіяльність слідчого, що полягає у неповерненні майна у кримінальному провадженні №12024000000001274 від 21.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 321, ч. 3 ст. 229 КК України задовольнити.
Зобов'язати прокурора у кримінальному проваджені №12024000000001274 від 21.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 321, ч. 3 ст. 229 КК України повернути тимчасово вилучене під час обшуку 14.07.2025 на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 08.07.2025 майно, а саме: транспортний засіб марки BMW X6, VIN-код: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який перебуває у власності приватної фірми «Христина».
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1