465/4668/25
1-кп/465/1052/25
Іменем України
04.08.2025 м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , провівши в залі суду в м. Львові підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141410000238 від 18.03.2024 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, -
У Франківському ьрайонному суді м. Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024141410000238 від 18.03.2024 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просить призначити справу до судового розгляду. Також просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, покликаючись на те, що наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Проте, у період з 31.12.2024 по 30.04.2025 кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 зупинялась у зв'язку із невстановленим місцем перебування та його розшуком. Після встановлення місця перебування ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді його затримано та 01.05.2025 до нього обрано запобіжний захід - тримання під вартою, дію даного запобіжного заходу продовжено судом, однак строк дії його спливає 15.08.2025. Разом з тим, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а також враховуючи дані про його особу, який може переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному правопорушенні та продовжити свою протиправну діяльність, вчинити відповідні подібні кримінальні правопорушення. Тому більш м'які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможуть. З урахуванням наведених ризиків та даних про особу обвинуваченого, просить продовжити застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів із можливістю внесення застави межах розміру, передбаченого п.2 ч.5 ст.182 КПК України - 60 (шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки більш м'які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого є неможливими. У зв'язку з чим, просить клопотання задовольнити.
Обвинувачений та захисник у підготовчому судовому засіданні не заперечили проти призначення справи до судового розгляду, а також не заперечували щодо задоволення клопотання прокурора продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак просять зменшити розмір застави до 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з врахуванням його майнового стану.
Потерпілі у підготовче судове засідання не з'явилися, втім подали суду клопотання про проведення підготовчого засідання без їх участі, а також просять прийняти подані цивільні позови у даному кримінальному провадженні до розгляду.
Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд вважає можливим призначити судовий розгляд з огляду на те, що угод про примирення чи визнання винуватості в порядку ст.ст. 468-474 КПК України до суду не подано, підстав для закриття кримінального провадження не вбачається, обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст.291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги кримінально-процесуального закону, підстав для направлення такого за підсудністю не встановлено, кримінальне провадження підсудне Франківському районному суду м. Львова, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 31 КПК України, кримінальне провадження здійснюється суддею одноособово, крім випадків, передбачених законом, з викликом сторін кримінального провадження.
Судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст. 27 КПК України, відсутні.
Завершивши підготовку до судового розгляду, суд приходить до висновку про призначення судового розгляду у відкритому судовому засіданні в строки, передбачені частиною 2 статті 316 КПК України.
Вирішуючи питання про прийняття до провадження цивільних позовів, суд встановив наступне.
Так, відповідно до положень ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Так вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також документів, що додаються до такої, передбачені ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Форма і зміст позовних заяв потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідають загальним вимогам щодо форми і змісту позовної заяви, встановленим статтями 175, 177 ЦПК України, які пред'являються в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищезазначене, слід прийняти цивільні позови потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до розгляду у даному кримінальному провадженні, та відповідно до вимог ст.61 КПК України, визнати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 цивільними позивачами, а обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст.62 КПК України, цивільним відповідачем у справі.
Також, потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 під час кримінального провадження пред'явила цивільні позови до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Так, ч. 4 ст. 175 ЦПК України передбачено, що якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Частиною четвертою статті 177 ЦПК України, визначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Моральна шкода є втратою немайнового характеру, натомість відшкодування моральної шкоди відбувається в майновій (грішми, іншим майном) або немайновій формах (публікація спростування недостовірної інформації, публікація рішення суду у засобах масової інформації, інші форми відновлення морального стану особи).
Отже, за змістом частини третьої статті 23 ЦК України, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, якщо вона визначена у грошовому або іншому майновому вимірі, правовим наслідком відшкодування якої є грошове або інше майнове стягнення на користь позивача (стягнення грошових коштів, витребування майна, визнання права на майно тощо).
Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а, отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру (постанова Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 761/11472/15-ц).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
При цьому частиною другою зазначеної статті визначено, що за подання до суду, зокрема, позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем, сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В свою чергу за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається зі змісту поданих цивільних позовів, потерпілими ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ставиться вимога про стягнення також і моральної шкоди. Доказів сплати судового збору у частині вимог про стягнення моральної шкоди до позовів не долучено, а також жодних документів, які б підтверджували наявність у потерпілих пільг щодо сплати судового збору, визначених статтею 5 Закону України «Про судовий збір», до позовної заяви долучено не було.
У позовних заявах потерпілі вказують, що звільнені від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Разом з тим, пунктом 6 частини першої статті 5 зазначеного Закону регламентовано, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. При цьому Законом не передбачене звільнення від сплати судового збору у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже позивачі у категорії справ з вимогою про стягнення моральної шкоди не звільняються від сплати судового збору за позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди на підставі п. 6 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відтак, потерпілому ОСОБА_9 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 гривень, потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 гривень та потерпілій ОСОБА_12 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 гривень за наступними реквізитами: рахунок №UA168999980313141206000013953, отримувач: ГУК Львів/Франківський р-н/22030101, код ЄДРПОУ отримувача: 38008294, банк отримувача: Казначейство України(ел.адм.подат), код класифікації доходів бюджету - 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету - судовий збір(Державна судова адміністрації України, 050).
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 слід залишити без руху, оскільки такіне відповідаютьвимогам частини 4 статті 177 ЦПК України, а відтак вимогам ст. 128 КПК України, та зобов'язати останіх усунути недоліки зазначені в ухвалі суду протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
Також суд, розглянувши клопотання прокурора продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши учасників процесу, дійшов наступного висновку.
У даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 01.05.2025 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на строк шістдесят днів, та у подальшому судом строк запобіжного заходу продовжувався ухвалою суду від 17.06.2025 строком на шістдесят днів - до 15.08.2025 включно із внесенням застави.
Згідно з ч. 4 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Так, згідно з положеннями ч.3ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Приписами статті 177 КПК України встановлено, що підставою як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно положень ст.178 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів.
Також, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст.176-178 КПК України, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи.
У рішенні Європейський суд з прав людини по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 зазначено, що наявність вагомих підстав обвинуваченого затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
У рішенні Європейський суд з прав людини по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Отже, Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Враховуючи вищевикладене, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та захисника обвинуваченого, суд дійшов висновку про доведеність прокурором у клопотанні обставин, зазначених у п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 . При цьому, суд враховує наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, призначення підготовчого судового засідання по даній справі, тобто на стадії, де свідки, потерпілі та обвинувачений не допитані, та тяжкість кримінальних правопорушень в якому він обвинувачуються, покарання, яке йому загрожує в разі визнання його винуватим. Також судом враховується особа обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, без соціальних зв'язків, не одружений, не працює, не має на утриманні осіб, які потребують піклування, розмір майнової шкоди, у завданні якої він обвинувачується та те, що згідно інформації з поданого клопотання відносно нього у судах знаходяться на розгляді обвинувальні акти про обвинувачення його за ч.2 ст.194 та ч.1 ст.122 КК України, тому суд приходить до висновку, що обставини кримінального провадження дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-які речі або документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні та може вчинити інші кримінальні правопорушення і таким чином негативно вплинути на хід судового розгляду та встановлення об'єктивної істини в даному кримінальному провадженні.
На переконання суду, з моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання та продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінились обставини, які дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Окрім того, оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість на даній стадії судового розгляду судом перевірці не підлягають.
Так, наведені прокурором в клопотанні та в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
Крім цього, будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_4 суд на теперішній час не встановив.
На підставі наведеного, оцінюючи в сукупності обставини по справі, стадію розгляду кримінального провадження, суд приходить до переконання, що ризики передбачені ст. 177 КПК України на даний час не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, а тому слід клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених КПК України.
У рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Отже, згідно вимог ч. 3 ст. 183 КПК України щодо визначення розміру застави, суд враховує особу обвинуваченого, його майновий стан, значну суму завданої шкоди, та інші обставини кримінального провадження, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, на підставі п.2 ч.5 ст.182 КПК України, суд вважає, що достатньою для забезпечення виконання обвинувачуваним обов'язків покладених на нього КПК Українибуде застава у 60 (шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181680 гривень.
На підставі абз.2 ч.3 ст.183 КПК України, суд вважає за необхідне визначити, передбачені ст.194 КПК України, обов'язки обвинуваченому ОСОБА_4 у випадку внесення ним або іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) визначеною цією ухвалою застави.
Керуючись ст. ст. 9, 31, 128, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 314, 315, 316, 331, 369, 372, 376 КПК України, ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд -
Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні 12024141410000238 від 18.03.2024 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Франківського районного суду м. Львова (м. Львів, вул. Ген. Чупринки,69) на 14.08.2025 о 15:00 год.
Розгляд кримінального провадження здійснюватиметься суддею ОСОБА_1 одноособово.
Прийняти цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 318 681,18 гривень та моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень, завданої вчиненням кримінального правопорушення, визнавши ОСОБА_6 цивільним позивачем, а обвинуваченого ОСОБА_4 цивільним відповідачем у справі.
Прийняти цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 72 135,21 гривень, завданої вчиненням кримінального правопорушення, визнавши ОСОБА_7 цивільним позивачем, а обвинуваченого ОСОБА_4 цивільним відповідачем у справі.
Прийняти цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 697 786,95 гривень, завданої вчиненням кримінального правопорушення, визнавши ОСОБА_8 цивільним позивачем, а обвинуваченого ОСОБА_4 цивільним відповідачем у справі.
Копію зазначених позовних заяв вручити обвинуваченому та його захиснику.
Позовну заяву ОСОБА_9 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, - залишити без руху.
Позовну заяву ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, - залишити без руху.
Позовну заяву ОСОБА_12 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, - залишити без руху.
Повідомити ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про необхідність виправити недоліки їх позовних заяв, які зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів - до 02.10.2025 включно.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави - 60 (шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181680 гривень, яка буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на депозитний рахунок суду ІBAN: UA598201720355219002000000757, банк одержувача: Державна казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, ЄДРПОУ 26306742, одержувач ТУ ДСА України у Львівській області.
Внесення застави, визначеної судом про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є підставою для звільнення особи з-під варти.
Встановити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у випадку внесення застави, наступні обов'язки строком на два місяці з моменту внесення такої:
1. прибувати до суду за першим викликом;
2. не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
3. повідомляти суд про зміну місця свого проживання та/або роботи;
4. утримуватись від спілкування з свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;
5. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у випадку невиконання вищезазначених обов'язків та в подальшому розгляду питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі п.3 ч.4 ст.183 КПК України, суд матиме право не визначати розмір застави.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Львівська установа виконання покарань №19» для виконання.
Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала в частині ухвали про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 05.08.2025 об 16:00 годині.
Суддя ОСОБА_1