465/6377/25
2-н/465/2199/25
про відмову у видачі судового наказу
"05" серпня 2025 р. м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Кушнір Б.Б., розглянувши матеріали заяви Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу на загальну суму 4 865,50 грн. (за надані послуги з постачання теплової енергії за період 01.07.2022 - 31.05.2025 в сумі 4 680,35 грн., інфляційні нарахування в сумі 151,63 грн., 3% річних в сумі 33,52 грн.) та 302,80 грн. судового збору,-
встановив:
До Франківського районного суду м. Львова звернувся представник ЛМКП «Львівтеплоенерго» Іващук О.В. із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу на загальну суму 4 865,50 грн. (за надані послуги з постачання теплової енергії за період 01.07.2022 - 31.05.2025 в сумі 4 680,35 грн., інфляційні нарахування в сумі 151,63 грн., 3% річних в сумі 33,52 грн.) та 302,80 грн. судового збору.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суддя доходить висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу.
Так, відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Пунктом 3 частини 1 статті 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу викладені у ст.163 ЦПК України.
Згідно з п.4 ч.2 ст.163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.
Як вбачається з поданої заяви про видачу судового наказу, стягувачем заявлено вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за період з 01.07.2022 - 31.05.2025 за послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 4 865,50 гривень.
У ч. 3 ст. 19 ЦПК України розкривається суть наказного провадження як такого, що призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
У п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23.12.2011 року зазначається, що наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Відповідно до п. 9 цієї ж Постанови, наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності.
Стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг є однією з вимог, за результатами розгляду якої судом може бути видано судовий наказ, якщо з поданої заяви та додатків до неї підтверджується наявність у заявника відповідної матеріально-правової вимоги та її безспірність.
Відповідно до п. 10 вказаної постанови, ЦПК не передбачає можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки він видається лише за умови безспірності вимог.
Із відомості про нарахування та оплати послуги - постачання теплової енергії за період з 01.07.2022 по 25.06.2025 вбачається, що між стягувачем і боржником виникає спір щодо нарахування суми коштів щомісячно, оскільки стягувачем в суму боргу за надану послугу включено нараховану пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Тобто із вказаними вимогами заявник може звернутися до суду зі позовною заявою в порядку позовного провадження.
Разом з тим, нормами ст.161 ЦПК України стягнення пені за прострочення грошового зобов'язання не віднесено до вимог, за якими може бути видано судовий наказ.
Згідно з ч.3 ст.165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
За таких обставин, оскільки вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, тому у видачі судового наказу за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення з ОСОБА_1 боргу на загальну суму 4 865,50 грн. (за надані послуги з постачання теплової енергії за період 01.07.2022 - 31.05.2025 в сумі 4 680,35 грн., інфляційні нарахування в сумі 151,63 грн., 3% річних в сумі 33,52 грн.) та 302,80 грн. судового збору слід відмовити.
Окрім того, в розмір заборгованості за період з 01.07.2022 - 31.05.2025 за послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 4 680,35 гривень заявником включено заборгованості станом на 01.07.2022 в розмірі 920,08 грн., і оскільки заявник із заявою про видачу судового наказу звернувся до суду 25.07.2025, відтак, з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищив позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, а саме трьох річний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, що відповідно до п.5 ч.1 ст.165 ЦПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до ч.2 ст.164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 19, 161, 165, 166, 167, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, -
постановив:
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення з ОСОБА_1 боргу на загальну суму 4 865,50 грн. (за надані послуги з постачання теплової енергії за період 01.07.2022 - 31.05.2025 в сумі 4 680,35 грн., інфляційні нарахування в сумі 151,63 грн., 3% річних в сумі 33,52 грн.) та 302,80 грн. судового збору.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Роз'яснити учасникам справи, що у разі невручення ухвали суду у день її складення, вони мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення учаснику. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Кушнір Б.Б.