Номер провадження 2/754/3918/25
Справа №754/4209/25
Іменем України
21 липня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді - Сенюти В.О.,
при секретарі - Каба А.В.,
за участю:
представника відповідача - Слюсаренка Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» через систему «Електронний суд» звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1878145 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим Договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених даним Договором розмірах і строках та виконати свої зобов'язанння за даним Договором в повному обсязі. ТОВ «Лінеура Україна», надав відповідачу грошові кошти на таких умовах: сума виданого кредиту 2500,00 грн; дата надання кредиту 04.05.2021; строк кредиту: 59 днів; цільове призначення - на споживчі потреби; стандартна процентна ставка 1,90% в день. Факт перерахування коштів підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04.03.2024, відповідно до якого 04.05.2021 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 2500,00 грн. В подальшому, 24.12.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» укладено договір факторингу №02-24122001, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» за плату належні йому права вимоги боржників вказаних реєстрів боржників. Відповідно до реєстру боржників від 24.12.2021 до договору факторингу № 02-24122001 ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Згідно з розрахунком станом на 10.01.2025 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 7560,00 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2500,00 грн., прострочена заборгованість за процентами в розмірі 5060,00 грн. Позикодавець свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом не сплачує, у зв'язку з чим позивач звертається до суду з даним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 24.03.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02.04.2025 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
09.05.2025 через «Електронний суд» від представника позивача - Пархомчука С.В. надійшла заява про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи. У поданій заяві представник позивача зазначив, що фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги в рамках розгляду даної справи в суді першої інстанції становить 10 500,00 грн., які він просить стягнути із відповідача.
21.07.2025 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Слюсаренко Д.А. подав до суду додаткові пояснення, відповідно до яких не погоджується з викладеними обставинами у позовній заяві та наданим розрахунком заборгованості. Посилається на те, що кредитний договір не відповідає положенням Закону України «Про електрону комерцію», а тому не може вважатися укладеним. Крім того, вимога про нарахування та сплату відсотків є явно завищеними. Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача відсотки, які були нараховані поза межами погодженого сторонами Договору позики строку кредитування, а тому дані вимоги є необгрунтовані та не підлягають задоволенню. У зв'язку із недоведеністю позовних вимог просить суд відмовити у задоволенні позову.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Письмові матеріали справи містять заяву про розгляд справи без його участі, в якому позовні вимоги підтримав та не заперечив щодо ухвалення судом заочного рішення.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив врахувати при прийняті рішення інформацію, яка зазаначена у додаткових поясненнях.
Вислухавши вступне слово сторони відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 04.05.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 1878145 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно з яким товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту складає 2500,00 грн. (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 1.3 договору строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.
Пунктами 1.4, 1.4.1 та 1.4.2 визначено, що тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування кредитом залежить від фактичного виконання Клієнтом умов Договору та становить: Знижена процентна ставка становить 0,01% процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (3,65 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо в цей строк Клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в Графіку платежів. Стандартна процента ставка складає 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо Клієнт не виконав умови зазначені в пп.1.4.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за зниженою ставкою 3,65% річних; за стандартною ставкою 693,50% річних (п. 1.5 договору).
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за зниженою ставкою 2507,50 грн.; за стандартною ставкою 3925,00 грн (п. 1.6 договору).
Згідно з п. 2.1 договору кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку Клієнта, зазначену Клієнтом в Особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_1 .
З листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04.03.2024, вбачається, що 04.05.2021 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 2500,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що являється доказом видачі кредитних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Верховного Суду України від 30.05.2018 у справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18) зазначено, що «положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню».
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 та від 07.10.2020 у справі № 127/337824/18 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що «з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів».
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що договір № 1878145 від 04.05.2021 підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію позивача та уклав кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.
24.12.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» (фактор) укладено договір факторингу № 02-24122001, згідно з яким ТОВ «Лінеура Україна» за плату відступає ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 02-24122001 вказано заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1878145 від 04.05.2021, дата закінчення договору 02.07.2021, в загальному розмірі 7560,00 грн, з яких залишок за тілом кредиту - 2500,00 грн., залишок за відсотками - 5060,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 ст.1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Матеріалами справи підтверджується перехід права вимоги від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» щодо вимог за договором № 1878145 від 04.05.2021.
Позивач у позовній заяві вказує, що відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 7560,00 грн., з яких: 2500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5060,00 грн. - заборгованість за процентами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначається, що:
- проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (пункт 81);
- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91);
- на період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 97);
- при цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність (пункт 106);
- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128).
У цій справі судом встановлено, що доказів на погашення відповідачем заборгованості за тілом кредиту у сумі 2500,00 грн. матеріали справи не містять. Тому, вимога про стягнення основної заборгованості у сумі 2500,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
З аналізу умов договору суд дійшов висновку, що сторони визначили, що первинний період користування кредитом становить 30 днів та можлива пролонгація строку користування кредитом шляхом укладення додаткової угоди.
Також сторони визначили, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою 3925,00 грн., тобто за період користування в 30 днів, отже сторонами визначено відсотки у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Доказів проведення відповідачем оплат за договором, як і пролонгації договору матеріали справи не містять.
З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 02-24122001 вбачається, що нарахування процентів здійснюється з 04.05.2021 по 02.07.2021, тобто і в період строку кредитування, і поза межами такого строку.
Відтак, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення процентів за 30 календарних днів, визначених договором у розмірі 1425,00 грн. (3925,00-2500,00) є обґрунтованими та підлягають задоволенню, натомість вимоги про стягнення решти суми процентів за період після строку кредитування задоволенню не підлягають, оскільки вони нараховані понад строк кредитування.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» 2500,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 1425,00 грн. процентів в межах строку кредитування, що разом складає 3925,00 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то слід зазначити наступне.
Відповідно до заяви про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, представник позивача просить стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача 10 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження витрат на правничу допомогу суду надано: копію договору про надання правової допомоги від 29.12.2023, укладеного між ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» та адвокатом Пархомчуком Сергієм Валерійовичем, додаткову угоду № 1 від 27.12.2024 до договору про надання правової допомоги від 29.12.2023, акт про отримання правової допомоги від 05.05.2025, згідно якого загальна вартість за послуги з надання правової допомоги наданої адвокатом складає 10 500,00 грн, платіжна інструкція № 3 8334 на суму 10 500,00 грн.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
При цьому, надані представником позивача Договір та платіжна інструкція не містять посилань, що послуги, які були надані адвокатом клієнту саме в межах представництва інтересів клієнта щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 за договором № 1878145 від 04.05.2021, зокрема, не надано відповідної квитанції, або платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу в рамках даної цивільної справи.
Крім того, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень позивачем вищевказані докази, зокрема Договір та платіжна інструкція № 3 8334 від 05.05.2025 року на підтвердження витрат на правничу допомогу надавались до інших справ, зокрема у справах №№ 132/1155/25, 274/2664/25, 710/532/25, 742/2023/25, 583/1343/25.
Крім того, при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правову допомогу у заявленому розмірі, суд приймає до уваги те, що Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
Таким чином, розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в рамках цивільної справи № 754/4209/25суд вважає не доведеним, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 51,92% (3925,00 грн. х 100% /7560,00 грн.), а відтак з відповідача слід стягнути на користь позивача 1257,71 грн. (51,92% х 2 422,40 грн.) судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 19, 81, 133, 141, 223, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» заборгованість за кредитним договором від 04.05.2021 у сумі 3925,00 грн. та судовий збір у розмірі 1257,71 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» - м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ - 42228158.
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено 05 серпня 2025 року.
Суддя В.О.Сенюта