справа № 753/15989/25
провадження № 3/753/5936/25
"06" серпня 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коренюк А.М., за участі правопорушника ОСОБА_1 , представника правопорушника Науменка В.В.., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 124 КпАП України, суддя -
20 липня 2025 року о 21 годині 40 хвилин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , на вул.Дніпровська Набережна в м.Києві, не надала перевагу руху при розвороті на регульованому перехресті автомобілю «Хюндай, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався на зелений сигнал світлофора в протилежному напрямку, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Своїми діями порушила п.16.6, 2.3 «б» ПДР України та вчинила правопорушення, передбачене ст.124 КпАП України.
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством ( ПДР України ).
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган (п.1.5 ПДР України).
Правопорушник ОСОБА_2 , будучи присутньою під час розгляду матеріалу, вину не визнала. Вказала, що інший учасник ДТП водій автомобіля «Хюндай, д.н.з. НОМЕР_2 , на її думку, їхав зі швидкістю на зелений, миготливий сигнал світлофора, намагаючись встигнути проїхати, унаслідок чого вона не змогла вчасно відреагувати, й перед початком маневру - повороту вона не бачила вказаного автомобіля; вона стояла з іншими учасниками дорожнього руху, й ті, що бути позаду, сигналом надавали їй знати про необхідність руху, що вплинуло на її дії про рух.
Представник правопорушника ОСОБА_4 , діючий на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 05.08.2025 року, вважав, що інший учасник ДТП водій автомобіля «Хюндай, д.н.з. НОМЕР_2 , їхав із значною швидкістю на зелений, миготливий сигнал світлофора, намагаючись встигнути проїхати на зелений сигнал, й перед початком маневру - повороту ОСОБА_2 не бачила автомобіль «Хюндай, д.н.з. НОМЕР_2 .Вказав, що обидна учасника ДТП є вининими.
Суддя, надавши правову оцінку даним поясненням, заявленому клопотанню, й у поясненнях яких представник ОСОБА_4 вказав, що був ознайомлений із відеофіксацією правопорушення на час ДТП, інспектор надавав їм ознайомитися із такою відеофіксацією, із якої вбачалось, що автомобіль «Хюндай, д.н.з. НОМЕР_2 , рухаввся на зелений миготливий сигнал світлофора, враховуючи матеріали справи про адміністравне правопорушення, з урахування Схеми місця дородньо-транспортної пригоди від 20.07.2025 року, у якій відображені розрашування учасників ДТП, та із якої вбачається, що автомобіль, яким керувала ОСОБА_2 , «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , на вул.Дніпровська Набережна/Княжий Затон в м.Києві, з урахуванням визначеного напрямку, траєкторії руху, не надала перевагу руху при розвороті на регульованому перехресті автомобілю «Хюндай, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в протилежному напрямку, що очевидно вказує на правильність визначеного у протоколі про адміністративне правопорушення уповноваженою особою на його складання складу правопорушення у діїх ОСОБА_2 за ст.124 КпАП України унаслідок порушення п.16.6 ПДР України (повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч), 2.3 "б" ПДР України (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язани бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі); зібраним іншим доказам у їх сукупності, положення п.16.6, 2.3 «б» України, дії учасників ДТП, те, що ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , на вул.Дніпровська Набережна/Княжий Затон в м.Києві, не надала перевагу руху при розвороті на регульованому перехресті автомобілю «Хюндай, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався на зелений сигнал світлофора в протилежному напрямку, за відсутності доказів про спростування вини, вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, й розцінює, як підставу уникнення від адміністративної відповідальності.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони ( рішення у справі « Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29- 30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Оцінка доказів відповідно до ст.252 КпАП України відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
А відповідно до положень ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суть адміністративного правопорушення - є основною складовою правопорушення.
Особа, щодо якої складений протокол/постанова про адміністративне правопорушення, має знати в чому вона звинувачується.
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ч.1 ст. 8 КпАП України).
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч.1 ст. 9 КпАП України).
Відповідно до ст. 280 КпАП України суд при розгляді справи зобов"язаний з"ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно з статтею 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Так, докази про вчинення ОСОБА_2 правопорушення за ст.124 КпАП України унаслідок порушення п.16.6, 2.3 "б" ПДР України, є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і у своїй сукупності, взаємозв'язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення даного адміністративного правопорушення, та винуватість в них такої особи.
Докази, які б спростовували факт вчинення ОСОБА_2 вказаного правопорушення, не встановлені.
Вина правопорушника повністю підтверджується матеріалами адміністративної справи у їх сукупності відповідно до ст251 КпАП України: протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями учасників ДТП, схемою місця ДТП, рапортом працівника поліції тощо.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом ».
Як вказано у справах «Малофеева проти Pocії» рішення від 30 травня 2013 року заява № 36673/04) та «Карелін проти Pocії» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) Європейського суду з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом ).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
За змістом вимог ст.256, ч.1 ст.257 КпАП України питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином, вважаю доведеною вину ОСОБА_2 у порушенні п.2.3 "б", 16.6 ПДР України та вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи особу правопорушника, наслідки вчиненого правопорушення, сукупності ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою ознак, за якими можна констатувати винуватість правопорушника доведеною, суддя вважає за необхідне застосувати до такого правопорушника адміністративне стягнення, як це передбачено диспозицією та санкцією ст. 124 КпАП України.
Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Відповідно до ст.401 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
На підставі викладеного та, керуючись ст. 124, ст. ст. 276, 283 - 285, 287 - 289 КпАП України, Закону України "Про судовий збір", суддя -
ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні правопорушення за ст. 124 КпАП України та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п"ятдесят) гривень 00 (нуль) копійок на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Копію постанови невідкладно направити для відома правопорушнику, та для виконання - до ВДВС РУЮ за територіальністю.
Строк звернення до виконання - три місяці.