Справа № 752/18916/25
Провадження № 2/752/9225/25
06.08.2025 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Ольшевська І.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про припинення обтяження речових прав у вигляді арешту, -
ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про припинення обтяження речових прав у вигляді арешту.
Суд, вивчивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку, що зазначена позовна заява підлягає передачі на розгляд іншому суду, виходячи з наступного.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно до п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»
виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК).
Верховний суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №638/1988/17 від 10.04.2019р. зазначив, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18, зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Водночас, поняття позови, що виникають з приводу нерухомого майна» (ч.1 ст. 30 ЦПК України) є ширшим, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно», а тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.
Отже, виходячи з аналізу вищенаведеного, вбачається, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить припинити обтяження речових прав у вигляді арешту на все нерухоме майно, належне позивачу, в межах суми звернення стягнення 71 216 200,31 грн., в тому числі, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, питання припинення обтяження, в тому числі, стосується квартири, яка знаходиться в Печерському районі м. Києва.
Про наявність обтяження нерухомого майна позивача в Голосіївському районі м. Києва матеріали справи відомостей не містять.
За таких обставин, дана справа не підсудна Голосіївському районному суду міста Києва та має розглядатись Печерським районним судом міс. Києва.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З огляду на зазначене, суд вважає необхідним передати цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про припинення обтяження речових прав у вигляді арешту до Печерського районного суду міста Києва.
Керуючись ст.ст. 30, 31, 260, 261, 353, суд, -
1. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про припинення обтяження речових прав у вигляді арешту передати на розгляд за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15).
2. Ухвала суду набирає законної сили з момент її підписання.
3. Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення відповідно до вимог, встановлених ст.ст. 353-356 ЦПК України.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складений та підписаний 06.08.2025р.
Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА