Справа № 752/2836/25
Провадження №: 1-кп/752/1596/25
06.08.2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
провівши в приміщенні суду судове засідання кримінального провадження №12022000000000966 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 289, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 189 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 , який був підключений за допомогою ВКЗ з ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№26)»,
захисника ОСОБА_5 , який був підключений за допомогою ВКЗ,
перекладача ОСОБА_6 ,
встановив:
прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч.2 ст. 289, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 189 КК України, яке подав в письмовому вигляді з наведенням мотивів та підстав.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_5 заперечував щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Свою позицію обґгрунтував тим, що ризики прокурором не доведені і такі ризики з часом нівелюються та зменшуються. Просив обрати інший запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, а у разі продовження раніше обраного запобіжного заходу - просить зменшти розмір застави відповідно до вимог закону, оскільки раніше визначений розмір є надмірним для обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_3 на питання суду відповіді не надає. Жодних клопотань не заявляє.
З'ясувавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити, виходячи із наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, зокрема ті, що перелічені цією статтею. Так, суд враховує, зокрема, тяжкість покарання, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
При розгляді клопотання прокурора, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» де закріплено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
На переконання суду, прокурором було доведено, що ризики, які були встановлені раніше, а саме: переховування обвинуваченого від суду, реалізація або знищення майна, у тому числі, яке ймовірно набуте злочинним шляхом, продовження вчиняти інші злочини, незаконний вплив на свідків, потерпілих, які ще не допитані та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, продовжують існувати, оскільки ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину у сфері експлуатації транспорту, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду, про що також викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії».
Крім того, ОСОБА_3 , перебуваючи у розшуку, продовжував злочинну поведінку, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути йому призначено судом у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинах, обвинувачений може вживати заходи, спрямовані на переховування від суду, із врахуванням, в тому числі і військового стану в Україні та наявності ряду тимчасово окупованих територій, які не підконтрольні органам державної влади, а також того факту, що ОСОБА_3 має громадянство іншої держави та був екстрадований на території України з іншої держави з метою притягнення до кримінальної відповідальнсоті.
Окрім того, на даний час, триває судовий розгляд і ще не допитані всі потерпілі та свідки, а тому ОСОБА_7 , перебуваючи на більш м'якому запобіжному заході, може вчиняти дії направленні на затягування судового розгляду справи, з метою уникнення відповідальності за інкримінований злочин.
При визначенні питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд також бере до уваги, що у ОСОБА_7 відсутні будь-які стійкі соціальні зв'язки в Україні, відсутнє постійне місце проживання на території України та останній не мав офіційних доходів в Україні Інші менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, на даному етапі не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та забезпечать його належну поведінку.
Раніше обраний та продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою є обґрунтованим та співмірним пред'явленому ОСОБА_7 обвинуваченню, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є доцільним та необхідним. З врахуванням наведеного вище, суд не вбачає підстав для зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу на будь-який інший більш м'який, а тому слід задовольнити клопотання прокурора і відмовити в задоволенні клопотання захисника.
На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України суд вважає за можливе визначити заставу, що перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб, разом з тим, враховуючи зменшення ризиків зі спливом часу, стадію судового розгляду, суд вважає за доцільне визначити розмір застави у виді 4000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки на переконання суду розмір такої застави буде забезпечувати виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Керуючись ст.ст. 177,178, 183 КПК України, суд
постановив:
клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та клопотання захисника про зменшення розміру застави - задовольнити частково, врешті у задоволенні клопотання захисника - відмовити.
Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) діб до 03.10.2025 року включно.
Строк продовження існуючої міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою обчислювати з 06.08.2025 року.
Визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у вигляді 4000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 12 112 000 (дванадцять мільйонів сто дванадцять тисяч) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Голосіївського районного суду м. Києва згідно порядку визначеного ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.04.2025 року у справі №752/2836/25 відносно ОСОБА_3 .
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити в ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№26)».
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 діб з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1