Справа № 752/20291/23
Провадження №: 6-а/752/2/25
30 липня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Митрофанової А.О., при секретарі судового засідання Осадчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Заява мотивована тим, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27.10.2023 року позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволено, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 536 грн. 80 коп. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2024 року апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області залишено без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27.10.2023 у справі 752/20291/23 без змін. На виконання вказаного рішення, судом 01.02.2024 року було видано виконавчий лист. Проте, виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27.10.2023 у справі №752/20291/23 в частині відшкодування на користь ОСОБА_1 судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Волинській області в розмірі 536 грн. 80 коп. судового збору є неможливим, оскільки відповідач не є юридичною особою, не має самостійного балансу та рахунку в Державній казначейській службі, тому не може відшкодувати судові витрати, що в свою чергу є обставиною, що істотно ускладнює виконання рішення суду або робить його виконання неможливим взагалі. Беручи до уваги наведене, відсутність у боржника - суб'єкта владних повноважень відкритих рахунків в управлінні казначейства унеможливлює виконання рішення суду про стягнення коштів з такого боржника. У свою чергу, Департамент патрульної поліції, в структуру якого входить Управління патрульної поліції в Волинській області, є юридичною особою публічного права з самостійним балансом та рахунками в органах Державної казначейської служби України, тобто є розпорядником та одержувачем бюджетних коштів, зокрема, призначених для утримання Управління патрульної поліції в Волинській області.
У зв'язку з вище викладеним заявник вимушений звернутися до суду.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду заяви повідомлялись судом належним чином.
Заявник ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, доводи викладені в заяві підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.
Суд, вивчивши матеріали заяви та матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню із наступних підстав.
Згідно з частиною 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Отже, при вирішенні питання про встановлення нового способу виконання суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення раніше встановленим способом.
Задоволення відповідної заяви є можливим лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають можливість виконання рішення.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі №693/426/17 (провадження №61-6283св19).
У постанові Верховного Суду від 4 травня 2020 року в справі №2-1927/11 (провадження №61-48245св18) викладено правовий висновок, згідно якого спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду підлягають з'ясуванню обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. Отже, процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення суду не передбачає зміну рішення суду по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення суду. Тобто, слід розрізняти способи захисту цивільного права, передбачені статтею 16 ЦК України, та способи і порядок виконання рішення суду, що суди й здійснили.
Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27.10.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволено, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у волинській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 536 грн. 80 коп. (а.с.21-25)
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2024 року апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області залишено без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27.10.2023 у справі 752/20291/23 без змін. (а.с.90-96).
Відповідно до частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України, Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до п.9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 зі змінами (далі - Порядок № 845).
Згідно із п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (надалі - Порядок), безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
За змістом пункту 26 Порядку судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету. В разі коли у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів зазначений код не передбачений або за таким кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша, ніж сума списання, або відсутні відкриті асигнування, безспірне списання судових витрат, штрафів здійснюється за кодомекономічної класифікації видатків бюджету, за яким здійснюється стягнення коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів
Заявник посилається на те, що стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Волинській судового збору є неможливим, оскільки боржник не є юридичною особою, не має самостійного балансу та рахунку в Державній казначейській службі, тому не може відшкодувати судові витрати, відсутність у боржника - суб'єкта владних повноважень відкритих рахунків в управлінні Казначейства унеможливлює виконання рішення суду про стягнення коштів з такого боржника. Департамент патрульної поліції, в структуру якого входить Управління патрульної поліції в Волинській області, є юридичною особою публічного права з самостійним балансом та рахунками в органах Державної казначейської служби України, тобто є розпорядником та одержувачем бюджетних коштів, зокрема, призначених для утримання Управління патрульної поліції в Волинській області.
Наказом Національної поліції України від 06.11.2015 року № 73 затверджено Положення про Департамент патрульної поліції (у редакції наказу Національної поліції від 31.10.2016 року № 1114 "Про внесення змін до Положення про Департамент патрульної поліції") у п. 4 якого закріплено, що Департамент патрульної поліції організовує діяльність підрозділів патрульної поліції, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріальне-технічне та фінансове забезпечення.
Відповідно до п. 2 Розділу ІІІ Положення структурні підрозділи патрульної поліції підзвітні та підконтрольні Департаменту патрульної поліції.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Обов'язковість виконання судових рішень закріплена також конвенцією "Про захист прав та свобод людини", яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 17.07.1997 року. Отже, її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили повинно бути виконано, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не приймаються. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.
Оскільки обставина, на яку посилається заявник унеможливлює виконання судового рішення, суд дійшов висновку про задоволення заяви про зміну способу виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27.10.2023 року, а саме в частині відшкодування на користь ОСОБА_1 судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Волинській області в розмірі 536 грн. 80 коп. судового збору, шляхом відшкодування таких коштів з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646; юридична адреса: 03048, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Федора Ернста, 3).
Керуючись ст. 378 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду - задовольнити.
Змінити спосіб виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27.10.2023 року у справі № 752/20291/23, стягнувши за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору у розмірі 536 грн. 80 коп., шляхом відшкодування таких коштів з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646; юридична адреса: 03048, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Федора Ернста, 3).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до безпосередньо до Шостого апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя А.О. Митрофанова