Справа № 523/2303/24
Провадження №2/523/88/25
"04" серпня 2025 р. Пересипський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді - Сувертак І. В.
при секретарі - Мельніченко Г. О.,
розглянув в відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Одесі
клопотання представника позивача - адвоката Дьоміної Т. В. про виклик та допит свідків в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про визнання квартири особистою приватною власністю,
Установив:
В провадженні Пересипського районного суду міста Одеси перебуває вищезазначена цивільна справа, розгляд котрої проводиться за нормами загального позовного провадження з викликом сторін в підготовче засідання.
11 червня 2025 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Дьоміної Т. В. надійшло клопотання про виклик та допит свідків, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Суд, розглянувши подане клопотання, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні клопотання про виклик та допит свідків слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Ч. 2 ст. 116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
В силу положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частинами першою - третьою статті 91 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім,я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача».
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
До суду пред'явлені позовні вимоги про визнання квартири особистою приватною власністю.
Як зазначила сторона позивача в поданому клопотанні про виклик та допит свідків, до обставин, які можуть бути підтверджені свідками насамперед відносяться: 1. Факт того що кошти які були особистою власністю позивача, а саме від продажу подарованою їй квартири подругою її тітки, були віддані за купівлю квартири з часом яка була продана позивачем і придбана спірна на сьогодні квартира. 2. Факт того що ОСОБА_5 не брав матеріальної участі в купівлі даної квартири так як не мав доходів.
Показання свідків в даному випадку не можуть бути однозначним доказом матеріального становища сторін, оскільки покази свідків в даному випадку несуть суто суб'єктивний характер для кожного свідка-особи окремо та повинні буди підтверджені саме письмовими доказами.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, в тому числі і щодо заявлення клопотань про допит свідків для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Враховуючи те, що стороною заявника не доведено, що зазначені в клопотанні свідки володіють відомостями з приводу обставин, які є предметом дослідження в суді по зазначеній справі, не зазначено обставини, котрі вони можуть підтвердити, тому заява представника позивача про виклик вказаних свідків не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 4,10,12,13,18, 90,91,116,117,197, 261,210, 354 ЦПК України, суд,
Ухвалив:
Клопотання представника позивача - адвоката Дьоміної Т. В. про виклик та допит свідків в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про визнання квартири особистою приватною власністю - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя