Справа № 515/1598/20
Провадження № 2/513/66/25
Саратський районний суд Одеської області
06 серпня 2025 року Саратський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді В.С. Миргород
при секретарі судового засідання Н.В.Русавській
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №515/1598/20 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бершавський Олексій Валерійович до ОСОБА_2 в особі представника адвоката Найдюка Вадима Геннадійовича, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1 та знаходиться за адресою: Одеська область Татарбунарський район, с. Лебедівка, за кадастровим номером 5125085600:04:001:0226, шляхом зносу самочинного збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, за кадастровим номером 5125085600:04:001:0015, власником якого є ОСОБА_2 , суд, -
ОСОБА_1 через свого представника адвоката Бершавського О.В. звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій просила усунути перешкоди у користуванні належною її земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, с. Лебедівка, за кадастровим номером 5125085600:04:001:0226, шляхом перебудови самочинного збудованого нерухомого майна на земельній ділянці за кадастровим номером 5125085600:04:001:0015, власником якої є ОСОБА_2 , у відповідності до ДБН та у порядку, встановленому чинним законодавством.
Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 січня 2021 відкрито провадження у справі.
Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 30 вересня 2022 року у справі призначено будівельно-технічну експертизу, виконання якої доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз; провадження у справі зупинено.
23 лютого 2024 року на виконання вказаної ухвали суду надійшов висновок експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 23-5230 від 30 січня 2024 року.
Розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області О.А. Дем'янової № 85 від 23 лютого 2024 року зазначена цивільна справа передана на розгляд Саратському районному суду Одеської області, у зв'язку з неможливістю проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та утворення нового складу суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Саратського районного суду Одеської області, 18 березня 2024 року матеріали справи передані для розгляду судді Миргород В.С.
Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області Миргород В.С. від 20 березня 2024 року справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.
15 квітня 2024 року від представника позивача - адвоката Бершавського О.В. на адресу суду надійшла заява про зміну предмету позову у цивільній справі в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: с. Лебедівка, Татарбунарський район, Одеська область, кадастровий номер: 5125085600:04:001:0226, шляхом зносу самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером: 5125085600:04:001:0015, власником якої є ОСОБА_2 , оскільки в межах експертного дослідження було встановлено, що технічна можливість усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом перебудови (часткового зносу) вже збудованого об'єкта незавершеного будівництва - дачного будинку, відсутня (Вх. № 2773/24-Вх 15.04.2024 р.).
Ухвалою суду від 26 березня 2025 року прийнято до розгляду заяву представника позивача адвоката Бершавського О.В. що надійшла до суду 15.04.2024 року, про зміну предмету позову у цивільній справі 515/1598/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1 та знаходиться за адресою: Одеська область Татарбунарський район, с. Лебедівка, за кадастровим номером 5125085600:04:001:0226, шляхом зносу самочинного збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, за кадастровим номером 5125085600:04:001:0015, власником якого є ОСОБА_2 .
Підготовче судове засідання по цивільній справі, відкладено.
06 серпня 2025 року через канцелярію суду на адресу Саратського районного суду Одеської області від представника позивача - адвоката Бершавського О.В., подано заяву про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1 та знаходиться за адресою: Одеська область Татарбунарський район, с. Лебедівка, за кадастровим номером 5125085600:04:001:0226, шляхом зносу самочинного збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, за кадастровим номером 5125085600:04:001:0015, власником якого є ОСОБА_2 , без розгляду та проводити розгляд справи без його участі (Вх. № 4759/25-Вх від 06.08.2025 р.).
Представник відповідача - адвокат Найдюк В.Г. направив до суду письмову заяву у якій просить розглянути клопотання позивача про залишення позовної заяви без розгляду за його відсутності та відсутності відповідача, підтримав клопотання представника позивача про залишення позову без розгляду, оскільки між сторонами досягнуто мирного врегулювання спору (Вх. № 4760/25-Вх від 06.08.2025 р.).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд у відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи, з урахуванням направлених до суду заяв, на підставі наявних доказів.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку:
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України).
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частинами другою-третьою цієї статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. До основних засад (принципів) цивільного судочинства належить, зокрема, диспозитивність.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п.33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п.53 рішення ЄСПЛ від 08квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Залишення позову (заяви) без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена.
Частиною другою статті 49 ЦПК України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу:
1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу;
2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;
3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Отже, виходячи з аналізу положень статей 12, 13, 43, 49, 257 ЦПК України, можна дійти висновку, що позивач має право подати заяву про залишення позову без розгляду, у зв'язку з чим виключно позивачу належить право вибору характеру своїх процесуальних дій: залишити позов без розгляду, чи закінчити судовий розгляд справи.
Оскільки позивач користуючись своїм правом самостійно, відповідно до вимог ст.ст.13,49 ЦПК України, на ініціювання заяви про залишення без розгляду позовної заяви, просить залишити позов без розгляду, що не суперечить чинному законодавству, суд знаходить, що позовну заяву слід залишити без розгляду.
Підстав для відмови в прийнятті заяви про залишення заяви без розгляду судом не встановлено.
Керуючись ст. 257 ЦПК України, суд,-
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бершавського Олексія Валерійовича - задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1 та знаходиться за адресою: Одеська область Татарбунарський район, с. Лебедівка, за кадастровим номером 5125085600:04:001:0226, шляхом зносу самочинного збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, за кадастровим номером 5125085600:04:001:0015, власником якого є ОСОБА_2 - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції в частині залишення позову без розгляду подається до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення в іншій частині оскарженню не підлягає.
Суддя В. С. Миргород