Справа № 947/27888/25
Провадження № 1-кс/947/11353/25
28.07.2025 рокуслідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання т.в.о. слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42025164690000051 від 08.07.2025 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ща Більшівці Галицького району Івано-Франківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на момент інкримінованого злочину перебуваючого на посаді тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
Як вбачається з клопотання, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.07.2025 року за №199 на полковника ОСОБА_4 покладено тимчасове виконання обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до примітки 2 до ст. 364 КК України, п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_4 обіймаючи посаду тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , є суб'єктом відповідальності за злочини вчинені у сфері службової діяльності та правопорушення, пов'язані з корупцією.
Згідно вимог ст. ст. 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», військовим посадовим особам військових формувань забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Як зазначає у клопотанні слідчий, незважаючи на викладене, полковник ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч зазначених вимог законодавства, вчинив злочин у сфері службової та професійної діяльності, за наступних обставин.
Так, 05.07.2025 року полковник ОСОБА_4 , перебуваючи в адміністративній будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 , в особистій бесіді висунув ОСОБА_7 умову щодо надання йому в подальшому неправомірної вигоди за зняття ОСОБА_7 з розшуку в електронній системі «Оберіг», без застосування до нього заходів мобілізаційного характеру.
У подальшому, ОСОБА_7 , розуміючи, що дії, які йому пропонує здійснити ОСОБА_4 , є незаконними, вирішив звернутись до правоохоронних органів для документування незаконної діяльності останнього і в подальшому діяти під їх контролем.
Після цього, у період з 05.07.2025 року по 24.07.2025 року полковник ОСОБА_4 організував процес постановки військовозобов'язаного ОСОБА_7 на облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 , оплати останнім штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП та проходження ОСОБА_7 військово-лікарської комісії.
Надалі, 24.07.2025 року полковник ОСОБА_4 , будучи на посаді тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно та протиправно, всупереч ст.ст. 19, 68 Конституції України, ст.ст. 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, направлений на одержання неправомірної вигоди, з метою особистого незаконного збагачення, використовуючи надане йому службове становище, знаходячись в адміністративній будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 , висунув вимогу військовозобов'язаному громадянину ОСОБА_7 надати йому, ОСОБА_4 , неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 1500 доларів США в еквівалентній сумі в гривнях, що станом на цю дату за курсом валют гривні до іноземних валют становило 62600 грн, за вчинення дій в інтересах останнього, а саме: за зняття з розшуку ОСОБА_7 в електронній системі «Оберіг», без застосування заходів мобілізаційного характеру відносно останнього, вказавши, що вказані грошові кошти необхідно перерахувати на банківську карту № НОМЕР_1 .
В подальшому, 26.07.2025 року близько 11 години, полковник ОСОБА_4 , знаходячись поблизу адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 , одержав від ОСОБА_7 раніше обумовлену неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 62600 грн, які ОСОБА_7 за вказівкою ОСОБА_4 перерахував на банківську карту № НОМЕР_1 , за вчинення дій в інтересах останнього, а саме за зняття з розшуку ОСОБА_7 в електронній системі «Оберіг», без застосування заходів мобілізаційного характеру відносно останнього.
Після цього полковника ОСОБА_4 було затримано працівниками правоохоронного органу, а його протиправну діяльність припинено.
За викладених вище обставин, 26.07.2025 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за кваліфікуючими ознаками: одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане із вимаганням неправомірної вигоди.
Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, в цілях запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначеннмя застави у розмірі 690 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 089 320 грн.
У судовому засіданні -
Прокурор оголосив подане клопотання, його вимоги підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Захисник підозрюваного заперечувала проти задоволення клопотання сторони обвинувачення в частині визначення розміру застави, який є непомірним для її підзахисного. Просила врахувати надані неї характеризуючі матеріали відносно підозрюваного та визначити йому заставу у розмірі, передбаченому КПК України для тяжкості інкримінованого підозрюваному злочину.
Підозрюваний підтримав думку свого захисника та просив визначити йому менший розмір застави.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, а також матеріали надані стороною захисту, приходить до наступного переконання.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК України, повиннен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
26.07.2025 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за кваліфікуючими ознаками: одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане із вимаганням неправомірної вигоди.
Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України підтверджується:
-протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 08.07.2025 року, який пояснив, що в ході бесіди з керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , який йому повідомив, що може вирішити питання, щодо зняття з обліку за грошову винагороду, а саме суму приблизно 2000 дол. США;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 11.07.2025 року, який пояснив, що надав телефон для огляду та в якому наявна копія листа про прописку та працевлаштування;
-протоколом огляду мобільного телефону від 19.07.2025 року, марки Infinix HOT 40 свідка ОСОБА_7 ;
-протоколом огляду мобільного телефону від 19.07.2025 року, марки Infinix HOT 40 свідка ОСОБА_7 ;
-протоколом огляду мобільного телефону від 23.07.2025 року, марки Infinix HOT 40 свідка ОСОБА_7 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 25.07.2025 року, який пояснив, що надав телефон для огляду та в якому наявна копія листа про прописку та працевлаштування;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , від 26.07.2025 року, який вказує, що ОСОБА_4 надав йому вказівку для знаття ОСОБА_7 з розшуку в системі «Оберіг»;
-протоколом добровільної видачі квитанцій про оплату на рахунок UA923052990000026200673549854;
-протоколом затримання ОСОБА_4 у порядку ст. 208 КПК України.
Слідчим суддею встановлено, що матеріали кримінального провадження, що долучені до клопотання вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину.
На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення злочину.
Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, а також те, що підозрюваний малолітніх дітей на утриманні не має, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя приймає до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_4 має відносно міцні соціальні зв'язки з огляду на те, що він одружений, має постійне місце мешкання та місце роботи, проте враховує те, що на даний час останній підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, а тому ризик переховування підозрюваного наразі не можна виключати в рамках кримінального провадження.
Також, слідчий суддя зазначає, що в рамках даного кримінального провадження наявні свідки: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , на показання яких сторона обвинувачення на теперішній час посилається в обґрунтування існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у зв'язку з чим, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризику у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним на свідків, які повідомляють та можуть в подальшому повідомити важливі обставини імовірного вчинення злочину.
Посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризиків, передбачених п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не знайшли свого підтвердження в ході розгляду клопотання. Так, стороною обвинувачення не вказано на те, яким чином підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню, а також, як вбачається з характеристики підозрюваного ОСОБА_4 - він раніше не судимий та до кримінальної відповідальності притягується вперше.
У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв'язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Проте, встановлені під час судового засідання ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчать про те, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і русі кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об'єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 у судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистого зобов'язання та особистої поруки, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов'язків.
З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, зокрема ризику можливого переховування підозрюваного, забезпечити належну процесуальну поведінку останнього можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_4 не буде безальтернативним, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Як вбачається з наявних у слідчого судді матеріалів, які долучені стороною обвинувачення в обґрунтування поданого клопотання, ОСОБА_11 інкримінується можливе вчинення в умовах воєнного стану тяжкого злочину, пов'язаного із корупцією.
Так, згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, між тим згідно зазначеної статті у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину та покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вказані розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен враховувати положення ст. ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя при визначені розміру застави враховує те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, вчиненого під час перебування на службовій військовій посаді, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього обов'язків, що створює в суспільстві негативне враження безладдя, безкарності та отримання з корисливих мотивів грошових коштів злочинним шляхом працівниками Збройний Сил України, що є виключним випадком, зважаючи на суспільно-політичну ситуацію та військовий стан в державі.
Слідчим суддею було встановлено, що дійсно обставини імовірного вчинення злочину у своїй сукупності обумовлюють необхідність виходу слідчого судді за межі застави, передбаченої п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України з огляду на характер інкримінованого ОСОБА_4 злочину (одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане із вимаганням неправомірної вигоди.).
Сторона обвинувачення просить визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі 690 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 089 320 грн., посилаючись на розмір отриманої неправомірної вигоди та майновий стан підозрюваного.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали декларації підозрюваного ОСОБА_4 встановив, що останній має у власності квартиру загальною площею 64 кв.м. та земельну ділянку загальною площею 16038 кв.м., отримав заробітну плату у розмірі 540 136 грн. та дохід від надання майна в оренду у розмірі 9780 грн.
З урахуванням резонанстності обставин вчинення злочину, враховуючи розмір неправомірної вигоди у сумі 1500$ CША (на момент вчинення інкримінованого злочину сума становила 62 600 грн.), майновий стан підозрюваногоОСОБА_4 , слідчий суддя прийшов до висновку, що що відносно підозрюваного слід визначити заставу у розмірі 335 (триста тридцять п'ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 014 380 (один мільйон чотирнадцять тисяч триста вісімдесят) гривень, яка, на думку слідчого судді, в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного у випадку її внесення, під загрозою звернення застави в дохід держави, у випадку порушення покладених на нього процесуальних обов'язків та буде відповідати матеріальному стану підозрюваного.
Таким чином, надавши правову оцінку всім доводам, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність часткового задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193, 194-196, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання т.в.о. слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23.09.2025 року, включно, в межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 335 (триста тридцять п'ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 014 380 (один мільйон чотирнадцять тисяч триста вісімдесят) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного строком до 23.09.2025 року, включно, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1