Справа № 289/1200/25
Номер провадження 3/289/584/25
06.08.2025 м. Радомишль
Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Мельник О.В., розглянувши матеріали, які надішли з Відділення поліції №3 Житомирського РУП №2 в Житомирській області (смт. Хорошів), про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого,
- за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 14.06.2025 року, серії ААД №807145: гр. ОСОБА_1 , 14.06.2025 року о 07 год. 37 хв., в м. Радомишль по вул. Русанівська, 12, керував транспортним засобом Opel Vectra, номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд проводився у найближчому медичному закладі КНП Радомишльська лікарня за допомогою Alcotest Drager, результат 0,63 % проміле, що підтверджується висновком лікаря. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а ПДР України за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Тому судом були вжиті заходи для забезпечення його права на участь у судовому засіданні, його відсутність як порушника, відповідно до ст. 268 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності останнього, письмові заперечення від якого до суду не надходили.
Також повідомлення про розгляд справи розміщено у відкритому доступі на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки суду: http://court.gov.ua/fair/sud0620, а відтак ОСОБА_1 повинен був цікавитись розглядом справи, добросовісно користуватись наданими йому процесуальними правами.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи та співставляючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності до п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу Верховенства права в Україні.
Відтак, по аналогії права, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений статтями 251, 255 КУпАП, особи, які уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення та на збір доказів, мають довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, за встановленими обставинами якого відносно неї складено протокол.
У цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Наявні в матеріалах справи докази суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуютьсязі стандартом доказування «позарозумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, враховуючи наступне.
Відповідно до змісту статті ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч. 3 ст. 35).
Як вбачається з матеріалів справи, працівниками поліції не було доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень Правил дорожнього руху, які б відповідно до зазначених вимог надавали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. Не містять таких доказів і наявні у справі відеозаписи з камер поліцейських, з яких вбачається, що відеозапис розпочинається з моменту, як працівники поліції спілкуються з громадянином, обличчя якого не видно. Не зафіксовано на відеосаписі й факту керування ОСОБА_1 вказаним транспортним засобом, на якому ймовірно він керував в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
До матеріалів справи про адміністративне правопорушення було долучено відеозаписи фіксації зазначеної в протоколі події, які містять собою фрагментарний характер запису та з яких чітко вбачається, що факту керування вказаним транспортним засобом ОСОБА_1 , відеозаписи не містять.
Жодного іншого доказу на підтвердження факту керування ОСОБА_1 вказаним транспортним засобом, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення, серед іншого, зазначається суть адміністративного правопорушення.
Диспозиція норми ч. 1 ст. 130 КУпАП виділяє два окремих, незалежних один від одного види адміністративних правопорушень. Перший, це керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а другий, це відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
При цьому обидві форми правопорушення передбачають обов'язковою умовою притягнення до адміністративної відповідальності факт керування правопорушником транспортним засобом.
Тобто, з аналізу ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що відповідальність водія за порушення цієї норми настає виключно у разі керування або експлуатації транспортного засобу.
Дана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 404/4467/16-а.
Також, п. 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено термін «керування транспортним засобом», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Як вбачається з матеріалів справи, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що давало б поліцейським підстави для складання адміністративного протоколу за порушення вимог п. 2.9 а ПДР, не зафіксований.
Вищенаведене вказує на відсутність обов'язкової ознаки об'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в свою чергу вказує на недоведеність та/або відсутність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Зі змісту п. 2.9 а ПДР слідує, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан сп'яніння, визначено ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103.
У відповідності до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, пунктом 6 вказаного Порядку визначено, що водій транспортного засобу, який відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Така ж норма закріплена у п. 7 Розділу І вказаної Інструкції, згідно якого у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У відповідності до п. 6 Розділу І вищевказаної Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Аналогічні положення містяться в п. 3 вищевказаного Порядку.
Згідно ч. 5 статті 266 КУпАП визначено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного правопорушення разом з протоколом про адміністративне правопорушення, як доказ, суду надано висновок щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння від 14.06.2026, з якого вбачається, що огляд останнього було проведено фельдшером ОСОБА_2 .
Так, судом встановлено, що огляд ОСОБА_1 в КНП «Радомишльська лікарня», що розташована в м. Радомишль, Житомирського району, Житомирської області, на стан алкогольного сп'яніння було проведено фельдшером, а не лікарем, що є порушенням встановленої законодавством процедури огляду, а тому в силу ч. 5 ст. 266 КУпАП такий огляд вважається недійсним.
Суд зауважує, що відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, настає лише у випадку дотримання встановленого законом порядку та процедури проведення огляду на стан сп'яніння.
Разом з тим, зі змісту вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що було виявлено правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Однак, вивченням зазначеного адміністративного протоколу та відеодоказів з бодікамери долучених працівниками поліції до матеріалів справи встановлено, що його складено з окремими суттєвими розбіжностями, зокрема, зі змісту зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що особа яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 відмовився від підпису, аналогічне вказане і у розписках, акті огляду на стан алкогольного сп'яніння, які долученні та містяться в матеріалах вказаної справи. Натомість, з відеозаписів бодікамери, вбачається, що вказані адміністративні матеріали складено працівниками поліції без присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_1 , та взагалі, момент складання адміністративних матеріалів, ознайомлення особи з вказаними матеріалами, роз'яснення прав особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, не зафіксовані та на долученому відеозаписі відсутні.
Зазначені обставини вказують на суттєві порушення ст.ст. 254, 256 КУпАП під час складання протоколу, що в свою чергу унеможливлює розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно з приписами ч.ч. 2-4 ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Зазначені положення законодавства вказують на те, що протокол про адміністративне правопорушення повинен складатися у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
За таких обставин суд вважає, що в метеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 автомобілем в даному конкретному випадку, огляд на стан сп'яніння проведений з порушенням встановленої законодавством процедури огляду, матеріали складені за фактичної відсутності останнього, у зв'язку із чим, та за сукупністю з іншими обставинами, складені процесуальні документи відносно ОСОБА_1 не можуть бути належними та допустимими доказами вини у вчиненні останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, на переконання суду, залишився не доведеним факт вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій, що містять ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так саме по собі складання протоколу, за відсутності інших достовірних та допустимих доказів, не може бути визнано достатнім доказом для підтвердження його винуватості, а відтак провадження по справі слід закрити.
Згідно із ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, окрім складеного протоколу, не здобуто таких доказів і під час розгляду справи в суді, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - в зв'язку з недоведеністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 130, 247, 283, 284 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях події і складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 10 діб з моменту її винесення.
Суддя Олександр МЕЛЬНИК