Справа № 279/2470/25
06 серпня 2025 року
Суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Волкова Н.Я., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу по справі №279/2470/25 за заявою Коростенського комунального підприємства "Водоканал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Заявник-боржник по справі за заявою Коростенського комунального підприємства "Водоканал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості звернувся з заявою про скасування виданого 02.07.2025 року судового наказу, зазначив, що у заявника відсутні будь-які правові підстави звертатися до нього з вимогою щодо погашення заборговності, а саме докази заборгованості необгрунтовані, безпідставні та виписані на іншу людину, він не є власником майна, тому вважає, що судовий наказ підлягає негайному скасуванню.
Згідно ч.1 ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. 02.07.2025 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області видано судовий наказ у справі №279/2470/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Коростенського комунального підприємства "Водоканал" заборгованості в сумі в сумі 18627,06 грн., 3% річних в сумі 111, 57 грн., інфляційних втрат в сумі 580, 44 грн., та судові витрати в сумі 302,80 грн..
Відповідно до ч.3 ст.171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Заяву про скасування судового наказу ОСОБА_1 подав 01.08.2025 року , тобто в межах строку, визначеного ч. 1 ст. 170 ЦПК України.
Враховуючи вищевказане, судовий наказ відповідно до положень ст.171 ч.3 ЦПК України підлягає скасуванню.
Щодо вимог в частині стягнення сплаченого судового збору, суд приходить до наступного висновку.
До заяви про скасування судового наказу додано доказ сплати судового збору у розмірі 151,40 грн, що підтверджується чеком №СІ032BNRUyI, 1603.2.9956 від 01.08.2025 року.
Відповідно до частини першої ст.42 ЦПК України, сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про скасування судового наказу розглядається в порядку наказного провадження.
Коростенське комунальне підприємство "Водоканал" звернулося до суду в порядку наказного провадження, в якому передбачено спрощене судове провадження. Заява про скасування судового наказу також подана у порядку наказного провадження
У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (ч.2 ст.42 ЦПК України).
Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України "Наказне провадження". Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи, які понесені боржником.
Із зазначених норм матеріального права та процесуальних норм встановлено, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов'язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин 3 та 8 ст.141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України.
Разом з тим, ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов'язок відшкодування боржнику судових витрат. Отже, судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. Отже саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.
Слід зауважити, що скасуванням судового наказу спір по суті не вирішується. Тому підстав для стягнення судового збору на користь заявника та інших витрат немає. Отже боржник не позбавлений права стягнути відповідні витрати з стягувача (заявника) в порядку позовного провадження.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення судового збору, сплаченого при подачі заяви про скасування судового наказу, задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючисьст. ст. 42, 133, 137, 141, 160, 164, 170, 171 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу по справі №279/2470/25 за заявою Коростенського комунального підприємства "Водоканал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Судовий наказ від 02.07.2025 року по справі №279/2470/25 за заявою Коростенського комунального підприємства "Водоканал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасувати та роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного повадження.
У стягненні з Коростенського комунального підприємства "Водоканал" на користь ОСОБА_1 судових витрат відмовити.
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя