Справа №278/4468/22
про залишення заяви без руху
04 серпня 2025 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Кравчук Д. В., розглянувши клопотання, подане представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Кононенко Аллою Анатоліївною про залишення позову без руху у справі за позовом заступника керівника Житомирської окружної прокуратури, що поданий в інтересах держави в особі Житомирської військової адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 про визнання незаконним, скасування наказу і зобов'язання повернути земельну ділянку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - державне підприємство "Бердичівське лісове господарство" та за зустрічним позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору КЕВ м. Житомира із вимогами до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 про визнання незаконним, скасування наказу і зобов'язання повернути земельну ділянку, -
У провадженні суду перебуває вище вказана цивільна справа.
Ухвалою судді від 14.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
На даний час підготовче провадження у справі триває.
В ході підготовчого провадження від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кононенко А. А. надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху. В обгрунтування заявленого клопотання вказала, що із врахуванням змін, які були внесені до ст. ст. 261, 388, 390 і 391 ЦК України, відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача». Тому просить суд залишити позовну заяву без руху, оскільки є недоліки, які перешкоджають судочинству, у відповідності до ч. 5 ст. 390 ЦК України умовою вирішення даного спору є попереднє внесення прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду.
В ході підготовчого судового засідання представники відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кононенко А. А. клопотання підтримала з підстав, наведених у ньому.
Прокурор Толкачова Г.В. заперечувала щодо поданого клопотання представника відповідача, в обгрунтування вказала, що дана ділянка відноситься до земель оборони, і на неї не розповсюджуються вказані новели законодавства, а у разі задоволення даного клопотання судом, це буде свідчити про висловлену позицію суду щодо даного спору.
Представник позивача - Осадчук К.О. підтримала думку прокурора та просила відмовити у задоволенні даного клопотання.
Представник позивача - Панасюк В.М. просив відмовити у задоволені даного клопотання із підстав, наведених прокурором.
Представник відповідача - ОСОБА_2 в цілому поклався на розсуд суду щодо даного клопотання, однак зауважив, що цільове призначення спірної земельної ділянки згідно правовстановлюючих документів - для ведення особистого селянського господарства.
Вирішуючи клопотання про залишення позову без руху, суд зазначає наступне.
Законом України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" було внесено зміни, зокрема, до ст. ст.261, 388, 390, 391 ЦК України. Вказаний Закон набрав чинності 09 квітня 2025 року.
У відповідності до Прикінцевих та перехідних положень вищевказаного Закону, положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Ч. 2 ст. 391 ЦК України передбачено, що якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387, 388 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 5 ст. 390 ЦК України суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду". Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Законом України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача також було внесено зміни, зокрема, до ч. 4 ст.177, ч. 2 ст.185 ЦПК України, доповнивши їх наступним змістом: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви». «Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму».
Норми вищевказаних статей ЦК України підлягають до застосування судом під час ухвалення судового рішення у даній справі, оскільки мають зворотню дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, добросовісність якого, в свою чергу, може бути спростована виключно в ході розгляду справи.
Судом прийнято до уваги, що за змістом ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.
Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України).
В ході розгляду даної справи суду необхідно оцінити наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна, оскільки судове рішення, ухвалене за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень ст. ст.387,388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не зможе вважатися таким, що відповідає нормам справедливого судового розгляду згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, внесення прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою умовою для вирішення спору.
Суд зазначає, що хоча провадження у цій справі відкрито до набрання чинності вищезгаданими змінами, суд вважає, що внесення суми компенсації на депозитний рахунок суду є обов'язковим у справах, в яких суд першої інстанції ще не ухвалив рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності Законом №4292-ІХ.
В іншому випадку суд буде позбавлений можливості постановити рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь територіальної громади, навіть у разі встановлення обґрунтованості вимог.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
При вирішенні спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та у межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне попередньо встановити дійсну мету заявленого прокурором позову.
Щодо позиції прокурора, що вказана норма не розповсюджується на правовідносини, які склались між учасниками справи, оскільки спірна земельна ділянка відоситься до земель оборони.
У відповідності до змін, внесених до ст. 388 ЦК України, дія положень цієї частини не поширюється на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало, зокрема, до об'єктів та земель оборони (пп. в ч. 3 ст. 388 ЦК України). Однак суд зазначає, що предметом спору наразі є саме визначення (встановлення) до якої категорії змель належить спірна земельна ділянка.
У відповідності до договору купівлі - продажу земельної ділянки від 14.12.2020 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , цільове призначення спірної земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Відтак суд не може погодитись з думкою прокурора в цій частині. У зв'язку з окресленим вище, суд вважає за необхідне роз'яснити, що на даній стадії розгляду справи судом не вирішується питання належності, допустимості, достовірності чи достатності доказів, дослідження яких відбувається лише під час розгляду справи по суті, а оцінка під час ухвалення судового рішення, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, буде надана під час ухвалення рішення по суті.
Так, позов у цій справі мотивований незаконною, на думку прокурора, передачею у власність відповідача ОСОБА_1 спірної земельної ділянки шляхом укладення договору купівлі-продажу, що мало наслідком вибуття цього об'єкту з власності територіальної громади, відтак просить суд витребувати з незаконного володіння відповідача ОСОБА_1 спірну земельну ділянку.
За таких обставин та правового регулювання суд, з метою забезпечення виконання нових вимог, визначених Законом №4292-ІХ, зокрема, щодо компенсації вартості майна, та керуючись завданням цивільного судочинства, дійшов висновку, що позовна заява прокурора має бути залишена без руху з підстав невнесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оціненого згідно із законом на дату подання позову.
З огляду на вказані норми закону суд дійшов висновку про зобов'язання прокурора внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого має бути здійснена в порядку, визначеному законом.
Відповідно до копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.12.2020, дану земельну ділянку відповідачка ОСОБА_1 придбала за 11546,00 грн (а.с. 59-61 т. 1).
Враховуючи вищевикладене, позивачу має внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна, що становить 11546,00 грн, та надати суду відповідну квитанцію.
У відповідності до ч. ч. 11-13 ст. 187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 187, 260, 261, 265 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву заступника керівника Житомирської окружної прокуратури, що поданий в інтересах держави в особі Житомирської військової адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 про визнання незаконним, скасування наказу і витребування земельної ділянки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Державне підприємство "Бердичівське лісове господарство" та за зустрічним позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, - КЕВ м. Житомира із вимогами до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 про визнання незаконним, скасування наказу і зобов'язання повернути земельну ділянку - залишити без руху.
Надати заявнику строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог суду у зазначений строк позовна заява буде залишена без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Дубовік