Номер провадження: 22-ц/813/4133/25
Справа № 495/9626/24
Головуючий у першій інстанції Волкова Ю.Ф.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
06.08.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого: Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф»на заочне рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 грудня 2024 року у складі судді Волкової Ю.Ф.,
встановив:
2. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» звернулося із позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 75541485 від 29.06.2023 у сумі 17 520 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 29.06.2023 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та відповідачем укладено договір № 75541485 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в розмірі 10 000 грн. Укладення кредитного договору здійснювалось сторонами за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи позивача, доступ до якої забезпечувався відповідачу через веб-сайт або мобільний додаток. На умовах кредитного договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 10000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, строк кредитування погоджено на 30 днів. Кошти було перераховано на банківську картку відповідачки, у визначені строки кошти та відсотки повернуті не були.
30.11.2023 ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» уклали договір факторингу № 3011 від 30.11.2023, згідно з яким ТОВ «Артеміда-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», включно і до ОСОБА_1 за договором № 75541485 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.06.2023.
Згідно із розрахунком позивача, розмір заборгованості відповідача становить: 10 000 грн за тілом кредиту, 7 520 грн заборгованість по відсоткам.
Позиція відповідача в суді першої інстанції
Відповідач надав до суду заяву, згідно із якою проти позову не заперечив (а.с. 51).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Заочним рішенням Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 грудня 2024 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» заборгованість за кредитним договором у сумі 17520 грн., 500 грн. понесених витрати на правничу допомогу та 2 422 грн 40 коп. понесених витрат на сплату судового збору.
Ухвалюючи рішення в частині правничої допомоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткове задоволення заяви та можливості стягнення з відповідача на користь позивача 500 грн. витрат на правничу допомогу, оскільки заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн не відповідають засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги, реальності таких витрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаним заочним рішенням суду, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд змінити заочне рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 грудня 2024 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» 7000 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що районний суд не мав права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, оскільки на адресу суду не поступала/не надходила відповідна заява/клопотання зі сторони відповідача саме з чітким обгрунтуванням неспівмірності таких витрат. Судом не надано оцінку фіксованому розміру адвокатського гонорару Бачинського О.М., натомість наведено лише формальну аргументацію. В договорі сторони встановили фіксований розмір гонорару за надання правової допомоги у суді першої інстанції у розмірі 7 000, 00 грн., який не залежить, ні від ціни позову, ні від кількості документів, ні від кількості судових засідань, ні від затраченого часу. Зазначає, що встановлюючи гонорар у розмірі 7 000, 00 грн. адвокат Бачинський О.М. виходив з середнього розміру гонорарів за аналогічні послуги для чого було проаналізовано Єдиний реєстр судових рішень у частині вимог стягнення витрат на професійну правничу допомогу за аналогічними справами. Із розрахунку суми судових витрат були надані послуг згідно Договору про надання правової допомоги №20241015-1Ш від 15.10.2024 та у такому чітко вбачаються Перелік виконаних робіт (наданих юридичних послуг) адвокатом Бачинським О.М. в суді першої інстанції: аналіз наданих Клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви; підготовка позовної заяви у справі; збирання доказів долучених до позовної заяви; підготовка та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документи у ході розгляду справи. Саме такий розмір гонорару зважаючи на розмір позовних вимог, складність справи та можливі репутаційні втрати сторони погодили як справедливий та достатній.
Позиція відповідача в суді апеляційної інстанції
На адресу апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу від Євдошенка С.Ю. не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без виклику учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 368, ч.1 369 ЦПК України).
3. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Оскільки заочне рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 грудня 2024 року оскаржується ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» лише в частині стягнення витрат на правничу допомогу, тому в іншій його частині у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України та роз'яснень п.15 Постанови Пленуму ВСУ №12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» колегією суддів не перевіряється.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі позивачем надано наступні докази:
1.копію Договору про надання правової допомоги №20241015-1Ш від 15.10.2024;
2.копію розрахунку суми судових витрат у справі;
3.копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 23-25).
Так, з матеріалів справи вбачається, що 15.10.2024 між Адвокатом Бачинським О.М. та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» укладено Договір про надання правової допомоги №20241015-1Ш, у відповідності до п. 1.1. якого, Клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. Правова допомога за цим договором полягає в наступному: захист інтересів Клієнта у справі за позовом Клієнта до гр. ОСОБА_1 за Кредитним договором №75541485 від 29.06.2023 (п.п. 1.2., 1.2.1.).
Відповідно до п. 4.2. Договору, у разі ухвалення судом рішення суду на користь Клієнта (задоволення судом позовних вимог у повному обсязі), Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату винагороду у розмірі 7000 грн.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не може повністю погодитися із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Водночас зі змісту ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У ч.3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги-це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок міститься постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).
Мотиви часткового прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката передбачених договором, під час розгляду справи в суді першої інстанції, зокрема понесені ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» витрати на професійну правничу допомогу підтверджується: копією Договору про надання правової допомоги №20241015-1Ш від 15.10.2024 та копією розрахунку суми судових витрат у справі.
Звертаючись до суду із даною апеляційною скаргою, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» посилається на те, що суд першої інстанції, зменшуючи розмір витрат, послався на обставини матеріального становища відповідача, однак не здійснив аналізу об'єму, характеру та складності правничих послуг, а також не встановив, чи є заявлена сума витрат неспівмірною. Зазначене свідчить про передчасність такого висновку суду.
Так, судом встановлено, що відповідачем було подано до суду заяву, у якій останній просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, посилаючись на скрутне матеріальне становище та вказував, що має на утриманні малолітню дитину і дружину, яка не працює, в підтвердження чого надав до суду копії свідоцтва про шлюб № НОМЕР_1 від 21.08.2020, свідоцтва про народження від 09.12.2022 та витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за 2024 (а.с. 51-55).
Тобто, з наведеного вбачається, що відповідач подав заяву про зменшення витрат, обґрунтував її сімейними обставинами та скрутним матеріальним становищем, на підтвердження чого додав відповідні документи.
Разом з тим, слушними є доводи скаржника про те, що суд першої інстанції, зменшуючи розмір витрат, послався на обставини матеріального становища відповідача, однак не здійснив аналізу об'єму, характеру та складності правничих послуг, а також не встановив, чи є заявлена сума витрат неспівмірною.
Як вбачається з договору про надання правової допомоги, сторони встановили фіксований розмір гонорару за надання правової допомоги у суді першої інстанції у розмірі 7 000, 00 грн., яка включає в собі:
-оплату послуг адвоката за аналіз наданих Клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви;
-оплата послуг адвоката за підготовку позовної заяви у справі;
-оплата послуг адвоката за збирання доказів долучених до позовної заяви;
-оплата послуг адвоката за підготовку та подання заяв, скарг, клопотань чи інших процесуальних документів у ході розгляду справи (а.с. 24 зворот).
Суд першої інстанції, визначаючи розмір витрат у 500 грн., не надав належної оцінки обсягу наданих послуг, їх характеру, не встановив, чи є заявлена сума витрат явно неспівмірною.
Аналіз змісту заяви відповідача свідчить про те, що відповідачем не оспорюється надання правничої допомоги, а міститься лише посилання на його скрутне матеріальне становище, а також зазначається про фактично визнання ним позову.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, зогляду на характер і обсяг правничої допомоги, підтвердження фактичного надання послуг та принцип розумності, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру витрат та збільшити суму компенсації витрат на правничу допомогу до 4000 грн., як таку, що є співмірною, обґрунтованою і підтвердженою матеріалами справи.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині визначення розміру стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в оскаржуваній частині шляхом збільшення розміру стягнутих з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» витрат на професійну правничу допомогу з 500 грн до 4000 грн.
Розподіл судових витрат
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» просить вирішити питання про судові витрати на правничу допомогу, понесені ним у зв'язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 4 000 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правову допомогу на стадії апеляційного розгляду справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1-4 статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (Постанова Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача суду надано:
1.копію ордеру на надання правничої допомоги;
2.копію Договору про надання правової допомоги №20241231-9К від 31.12.2024;
3.копію розрахунку суми судових витрат у справі;
4.копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
У постанові Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року викладено висновок, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Такий висновок викладений у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, справа №755/9215/15-ц провадження № 14-382цс19.
Клопотання від ОСОБА_1 про зменшення розміру витрат на правничу допомогу чи заперечення щодо не співмірності цих витрат до апеляційного суду не надходило.
Разом із тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19, від 12 травня 2021 року у справі №873/79/20).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 133, 137 ЦПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, оцінюючи надані апеляційному суду докази понесення ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд зазначає, що представником позивача не доведено, що розмір витрат є розумний та виправданий.
Зокрема, вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів враховує, щоапеляційна скарга подана виключно щодо розміру витрат на правничу допомогу, визначених рішенням суду першої інстанції. При цьому законність і обґрунтованість самого рішення в іншій частині не оскаржувалася. Сама справа є малозначною, не відзначається значним обсягом доказів або багатьма процесуальними діями.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку про те, що визначений ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та їх адвокатом розмір витрат є завищеним щодо іншої сторони, та їх стягнення становить надмірний тягар для ОСОБА_1 , що суперечить принципу розподілу таких витрат, а тому вважає, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції слід зменшити до 2000 грн., що відповідає критеріям виправданості, розумності та справедливості.
Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст.389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст.ст.374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» задовольнити частково.
Заочне рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 грудня 2024 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу змінити, збільшивши стягнуту суму витрат на професійну правничу допомогу з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», з 500 гривень до 4 000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (код ЄДРПОУ: 42655697) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 000 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: