Номер провадження: 22-ц/813/4254/25
Справа № 521/6067/24
Головуючий у першій інстанції Громік Д.Д.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
06.08.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого: Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (правонаступник Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"),
відповідач - ОСОБА_1 , Публічне Акціонерне Товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 16 січня 2025 року у складі судді Громіка Д.Д.,
встановив:
2. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (який є правонаступником Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 9841,49 грн., та витрати по сплаченому судовому збору в розмірі 3028,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 25.05.2020 між страховою компанією та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту за № 66377Га05АВ, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб Opel Vectra (д.р.н. НОМЕР_1 ). З повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 13.08.2020 о 18:20 в м. Одеса, по вул. Осіпова, 18 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Opel Vectra (д.р.н. НОМЕР_1 ), яким керував водій ОСОБА_2 (власник автомобіля - ОСОБА_2 ) та автомобіля Daewoo Lanos (д.р.н. НОМЕР_2 ), яким керувала водій ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП вищезазначені автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 01.10.2020 (справа № 522/15318/20) ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні ДТП та притягнуто до відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Страхувальник звернувся до Позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу. Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № ARX2872333 від 26.08.2021 та умов Договору страхування № 66377Га05АВ від 25.05.2020, розмір страхового відшкодування склав 9 841,49 грн., яке Позивачем було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу на СТО, що підтверджується платіжним дорученням № 811985 від 27.08.2021 року.
На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди - за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Daewoo Lanos (д.р.н. НОМЕР_2 ) була застрахована відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПАТ HACK «Оранта» згідно полісу № АТ/198753 (відповідно до інформації, що міститься в роздруківці щодо полісу № АТ/198753 станом на 13.08.2021: ліміт за шкоду майну становить - 130 000,00 грн. та франшиза встановлена в розмірі - 2 500,00 грн.). Таким чином до AT «CK «АРКС» (правонаступника AT «CK «АХА СТРАХУВАННЯ»), Позивача по справі, перейшло право вимоги на отримання від ОСОБА_1 та ПАТ HACK «Оранта» компенсації матеріальної шкоди у розмірі - 9 841,49 грн., заподіяної власнику автомобіля Opel Vectra (д.р.н. НОМЕР_1 - ОСОБА_2 ), внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13.08.2020 о 18:20 в м. Одеса, вул. Осіпова, 18.
21.10.2021 Позивач звернувся до Відповідача 2 (ПАТ HACK «Оранта») з Заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу за вих. № СУ/009487/3. До Заяви було долучено належним чином засвідчені копії документів, що передбачені статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Листом за вих. № 09-02-20/1-04/278 від 13.01.2022 року ПАТ HACK «Оранта» було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з огляду на пропуск строку в 1 рік на подання заяви про страхове відшкодування відповідно до п. 37.1.4 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Так як позивач, як страховик, виплатив страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат до нього перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
В зв'язку з чим, просив стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача страхове відшкодування за завдані збитки в порядку регресу в розмірі 9841,49 грн.
Позиція відповідачів в суді першої інстанції
Відповідач ПАТ «НАСК «Оранта» в задоволенні позову в частині стягнення із ПАТ HACK «Оранта» матеріальної шкоди в порядку регресу просив відмовити, посилаючись на те, що дорожньо транспортна пригода сталася 05.06.2020, а з письмовою заявою про страхове відшкодування АТ «СК «АРКС» (правонаступник АТ «СК «АХА Страхування») до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» звернулись лише 21.10.2021, у зв'язку із чим ПАТ «НАСК «ОРАНТА» не мало та не має правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб.
Відповідач ОСОБА_1 просила суд в задоволенні позову в частині солідарного стягнення із неї матеріальної шкоди в порядку регресу відмовити, посилаючись на те, шо ні договором, ні законом солідарний обов'язок ОСОБА_1 не виникає, оскільки у випадку настання страхового випадку відповідальність за виплату страхової суми покладається на страховика - ПАТ «НАСК«ОРАНТА», на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності від 05.06.2020 року № АР / 7814063.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 16 січня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (правонаступника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування") на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована на час вчинення ДТП, тому відшкодування заподіяної забезпеченим транспортним засобом шкоди майну третьої особи (потерпілому) повинен здійснювати страховик в розмірі ліміту відповідальності страховика, а не власник транспортного засобу або винуватець ДТП. При цьому суд також дійшов висновку, що оскільки позивач АТ «СК«АРКС» звернувся до відповідача ПАТ HACK «Оранта» із заявою про страхове відшкодування з пропуском річного строку, тому ПАТ HACK «Оранта» правомірно відмовила йому у виплаті страхового відшкодування, вказаний строк є присічним і поновленню не підлягає, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити. Також враховуючи, що рішенням суду в задоволені позову було відмовлено тому у відповідності до ст.141 ЦПК України, вимоги відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС"подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 16 січня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідачів судовий збір за подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач звернувся до ПАТ НАСК «Оранта» з заявою про виплату страхового відшкодування саме 21.10.2021, оскільки право на звернення до ПАТ НАСК «Оранта» у позивача виникло з моменту сплати страхового відшкодування. Позивачем було сплачено страхове відшкодування у розмірі - 9 841,49 грн. на рахунок СТО - 27.08.2021, тобто більше ніж через рік після скоєння ДТП, отже позивач ніяк не міг звернутись до ПАТ НАСК «Оранта» з заявою про виплату страхового відшкодування раніше ніж воно було фактично сплачено, що є поважною причиною пропуску строку в 1 рік на подання заяви про страхове відшкодування. Пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Покладання обов?язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування, сплачує страхові платежі і має право вимоги до страховика порушника, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Верховний Суд у постанові Верховного Суду по справі № 147/66/17 зазаначає, що в ситуації, коли потерпілий втратив право на отримання відшкодування шкоди від страховика порушника, необхідно керуватися тим, що таке відшкодування є можливим на загальних підставах за рахунок винної особи за принципом генерального делікту.
Позиція відповідачів в суді апеляційної інстанції
На адресу апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу від відповідачів не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без виклику учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 368, ч.1 369 ЦПК України).
3. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Встановлено, що 25.05.2020 між АТ «СК «АРКС» (правонаступник АТ «СК «АХА Страхування») та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту за № 66377Га05АВ, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб Opel Vectra (д.р.н. НОМЕР_1 ).
З повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 13.08.2020 о 18:20 в м. Одеса, по вул. Осіпова, 18 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Opel Vectra (д.р.н. НОМЕР_1 ), яким керував водій ОСОБА_2 (власник автомобіля - ОСОБА_2 ) та автомобіля Daewoo Lanos (д.р.н. НОМЕР_2 ), яким керував водій ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП вищезазначені автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 01.10.2020 (справа № 522/15318/20) ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні ДТП та притягнуто до відповідальності за ст. 124 КУпАП.
18.08.2020 ОСОБА_2 звернувся до АТ «СК«АРКС» з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № ARX2872333 від 26.08.2021 та умов Договору страхування № 66377Га05АВ від 25.05.2020, позивачем розмір страхового відшкодування було визначено у розмірі 9 841,49 грн., яке Позивачем було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу на СТО, що підтверджується платіжним дорученням № 811985 від 27.08.2021.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Звертаючись до суду із позовом та у доводах апеляційної скарги, позивач стверджує, що він звернувся до ПАТ НАСК «Оранта» з заявою про виплату страхового відшкодування саме 21.10.2021, оскільки таке право на звернення до ПАТ НАСК «Оранта» у нього виникло з моменту сплати страхового відшкодування, зокрема позивачем було сплачено страхове відшкодування у розмірі - 9 841,49 грн. на рахунок СТО - 27.08.2021, тому позивач ніяк не міг звернутись до ПАТ НАСК «Оранта» з заявою про виплату страхового відшкодування раніше ніж воно було фактично сплачено, що є поважною причиною пропуску строку в 1 рік на подання заяви про страхове відшкодування.
Проте вищевказані доводи скаржника є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Так, згідно з правовим висновком викладеним у постанові великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про виплату страхового відшкодування поза межами одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, тобто звернувся з пропуском встановленого законом строку та доказів того, що річний строк був пропущений через незалежні від нього причини суду не надав.
Доводи скаржника що право на звернення до ПАТ НАСК «Оранта» у нього виникло лише після сплати страхового відшкодування СТО 27.08.2021, є помилковим, оскільки момент звернення із заявою до страховика визначається не датою фактичної оплати ремонту, а датою настання страхового випадку - тобто ДТП. Тобто строк на звернення до страховика обчислюється з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про настання страхового випадку, а не з моменту, коли самостійно сплатила кошти за ремонт.
Судом з наданих документів встановлено, що спірна дорожньо-транспортна пригода сталася 13.08.2020, страхове відшкодування виплачене 27.08.2021, натомість з письмово заявою про страхове відшкодування до ПАТ НАСК «ОРАНТА» позивач звернувся 21.10.2021. Жодних інших доказів звернення до відповідача в межах річного строку від настання ДТП матеріали справи не містять.
Оскільки, зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк є присічним і поновленню не підлягає, тому суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 336/7752/16-ц).
Оскільки позивачем не дотримано встановленого законодавством строку на звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог, а саме у здійсненні страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з огляду на приписи п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Колегія суддів також погоджується із висновком суду про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована на час вчинення ДТП, тому відшкодування заподіяної забезпеченим транспортним засобом шкоди майну третьої особи (потерпілому) повинен здійснювати страховик в розмірі ліміта відповідальності страховика, а не власник транспортного засобу або винуватець ДТП.
Доводи апеляційної скарги в частині витрат на правничу допомогу є неконкретизованими та зводяться виключно до формального посилання на норми процесуального законодавства, без належного обґрунтування підстав для перегляду судового рішення в цій частині.
Скаржником не наведено жодних аргументів щодо необґрунтованості чи надмірності присуджених витрат, їх неспівмірності складності справи або порушення судом першої інстанції вимог ст. 141 ЦПК України при їх розподілі.
За відсутності конкретних заперечень чи належного обґрунтування порушень норм права, апеляційна скарга не дає підстав для перегляду рішення суду першої інстанції в частині розподілу витрат на правничу допомогу.
Жодних інших доводів на спростування висновків суду, апеляційна скарга ТОВ «Бізнес Позика» не містить.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" відсутні.
Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст.389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 16 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: