Номер провадження: 22-ц/813/4291/25
Справа № 523/4105/24
Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
06.08.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого: Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 14 листопада 2024 року у складі судді Аліної С.С.,
встановив:
2. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року, Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання у розмірі 31 544,83 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує тепловою енергією квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в якій мешкає боржник ОСОБА_1 за особовим рахунком (№ НОМЕР_1 ) у якого на 01.08.2023 існує заборгованість в сумі 31544,83 грн, що свідчить про невиконання споживачем комунальної послуги свого зобов'язання по сплаті наданих послуг та порушенні прав комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси».
Згідно договору який було розміщено 04.10.2021 на офіційному сайті КП «Теплопостачання міста Одеси» www.teplo.od.ua., станом на 05.11.2021 типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів. Згідно ст.ст. 68, 162 ЖК України та ст. 45 п. 5 «Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затв. пост. КМ України від 21.08.2019 № 830, споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором. Проте, свої зобов'язання боржник не здійснює, в наслідок чого, станом на 01.08.2023, виникла заборгованість в сумі 31544,83 грн.
Позиція відповідача в суді першої інстанції
У письмових та додаткових поясненнях у справі, відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити. Крім того, просив застосувати строки позовної давності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Заочним рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 14 листопада 2024 року позовні вимоги КП «Теплопостачання міста Одеси» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Теплопостачання міста Одеси» заборгованість за опалення та гаряче водопостачання у розмірі 31544,83 гривень та судовий збір у розмірі 3028 гривень.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов є обґрунтованим та доказаним, тому підлягає задоволенню. При цьому, судом також зауважено, що відповідачем не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів на підтвердження цих заперечень.
Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 21 січня 2025 року в задоволенні заяви представника відповідача про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14.11.2024 відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаним заочним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд заочне рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 14 листопада 2024 року в частині стягнення суми заборгованості змінити, зменшивши її розмір до 18534,44 грн. та стягнути з КП «Теплопостачання міста Одеси» на його користь судові витрати у зв'язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що реальна сума заборгованості становить не 31544,83 грн., як вказано в оскаржуваному рішенні, а 18534,44 грн., оскільки рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 20.04.2023 у справі №523/4521/22, з ОСОБА_1 на користь КП «Теплопостачання міста Одеси» вже була стягнута відповідна заборгованість у розмірі 13010,39 грн. та судовий збір у розмірі 2481 грн. (разом 15491,39 грн.), що підтверджується платіжною інструкцією платника ОСОБА_1 від 15.11.2023.
Доводи скарги також мотивовані тим, що в оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції не прийняв до уваги пропущений строк позовної давності для звернення до суду. Крім того, висновки суду про те, що відповідачем не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів на підтвердження цих заперечень - не відповідають дійсності, оскільки спростовуються письмовими поясненнями від 23.10.2024 та доповненнями до письмових пояснень у справі від 17.10.2024, поданих відповідачем та наявних у матеріалах справи.
Позиція відповідача в суді апеляційної інстанції
На адресу апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу від КП «Теплопостачання міста Одеси» не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без виклику учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 368, ч.1 369 ЦПК України).
3. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Встановлено, що 04.10.2021 на офіційному сайті КП «Теплопостачання міста Одеси» www.teplo.od.ua., було оприлюднено типовий договір на постачання услуг, отже 05.11.2021 типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги зпостачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів.
Відповідно до п. 1 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії - цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої індивідуальному споживачу.
ОСОБА_1 не виконав зобов'язання оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором, в наслідок чого, станом на 01.08.2023, виникла заборгованість в сумі 31 544,83 грн.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції.
Так, відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
У ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Мотиви часткового прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі.
Звертаючись із даною апеляційною скаргою, ОСОБА_1 фактично не заперечує наявність заборгованості, а лише зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив її розмір. Зокрема, апеляційна скарга обґрунтована тим, що фактична сума заборгованості становить не 31?544,83 грн, як зазначено в оскаржуваному рішенні, а 18?534,44 грн, оскільки рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20.04.2023 у справі №?523/4521/22 з ОСОБА_1 на користь КП «Теплопостачання міста Одеси» вже була стягнута заборгованість у розмірі 13?010,39 грн та судовий збір у розмірі 2?481 грн (разом - 15?491,39 грн), що підтверджується платіжною інструкцією платника ОСОБА_1 від 15.11.2023. При цьому, висновки суду про те, що відповідачем не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів на підтвердження цих заперечень - не відповідають дійсності, оскільки спростовуються письмовими поясненнями від 23.10.2024 та доповненнями до письмових пояснень у справі від 17.10.2024, поданих відповідачем та наявних у матеріалах справи.
Так, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 заперечуючи проти позову, подавав до суду письмові пояснення 23.10.2024, а також доповнення до письмових пояснень 25.10.2024, які були зареєстровані судом (а.с. 31-33, 42-48). У вказаних поясненнях, відповідач заперечував проти позову та посилався на те, що дійсний розмір заборгованості є меншим за зазначений у позовній заяві, оскільки частина цієї заборгованості вже була стягнута з нього на користь позивача рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20.04.2023 у справі №?523/4521/22. На підтвердження вищевказаних обставин, відповідачем було надано до суду копію рішення у справі №523/4521/22 та копію платіжної інструкції від 15.11.2023 про сплату заборгованості у розмірі 13?010,39 грн та судового збору у розмірі 2?481 грн (разом - 15?491,39 грн).
Суд першої інстанції не звернув уваги на письмові пояснення відповідача, помилково зазначивши у рішенні, що останній не подавав жодних заперечень проти позову, що свідчить про неповне і необ'єктивне з'ясування обставин справи, тому в цій частині оскаржуване рішення підлягає зміні, шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання суду на те, що «Судом встановлено, що відповідачкою не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів на підтвердження цих заперечень», як помилково зазначені.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в частині неправильного визначення судом першої інстанції розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, оскільки встановлення факту попереднього стягнення частини боргу за рішенням суду у справі №?523/4521/22 та підтвердження факту сплати вказаних сум документально, свідчать про наявність підстав для зменшення суми заборгованості, визначеної в оскаржуваному рішенні, на 13?010,39 грн.
Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими та заслуговують на увагу суду.
При цьому, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про необхідність застосування позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Частиною 1 статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Зазначені зміні вступили в силу з 02.04.2020 року.
Крім того, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що заочне рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 14 листопада 2024 року підлягає зміні, шляхом зменшення суми розміру заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача до 18534,44 грн. та шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання суду на те, що «Судом встановлено, що відповідачкою не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів на підтвердження цих заперечень», як помилково зазначені.
Розподіл судових витрат
Частина 13 статті 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду КП «Теплопостачання міста Одеси» сплатило судовий збір у розмірі 3028 грн. (а.с. 1).
При зверненні з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції відповідач сплатиі судовий збір у розмірі 4542,00 грн. (а.с. 86).
На підставі ст. ст.133, 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам (58,75%) у розмірі 1778,95 грн. = 3028 грн. х 58,75%.
На підставі ст. ст.133, 141 ЦПК України підлягає стягненню з позивача на користь відповідача судовий збір пропорційно розміру відмовленим у задоволені вимогам (41,25%) у розмірі 1873,57 грн. = 4542,00 х 41,25 %.
Відповідно до ч. 10 статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Виходячи з вищевказаного, підлягає стягненню з позивача на користь відповідача судовий збір у розмірі 94,62 грн. (1873,57 грн. - 1778,95 грн.).
Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст.389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст.ст.374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 14 листопада 2024 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» заборгованість в розмірі 18534 гривень 44 копійок.
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду про те, що «Судом встановлено, що відповідачкою не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів на підтвердження цих заперечень».
Стягнути з Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (код ЄДРПОУ: 34674102) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 94 гривень 62 копійки.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: