Номер провадження: 11-сс/813/1279/25
Справа № 523/10053/25 1-кс/523/3694/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №22023160000000109 від 17.03.2023 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 18.06.2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Покотилівка, Харківської області, громадянки України, із середньою спеціальною освітою, заміжньої, офіційно не працюючої, раніше не судимої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.436-2 КК України,
встановив:
в провадженні СВ УСБ України в Одеській області,перебуває кримінальне провадження №22023160000000109 від 17.03.2023 року за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.436-2 КК України, за обставин викладених у клопотанні органу досудового розслідування.
17.06.2025 року ОСОБА_6 затриманона підставі ст. 615 КПК України, та в той же день їй повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.436-2 КК України за кваліфікуючими ознаками - перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період, а також виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, глорифікації її учасників - поширення матеріалів, у яких містяться виправдовування збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році.
Старший слідчий СВ УСБ України в Одеській області ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.436-2 КК України, в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовують застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: переховування підозрюваного від органу досудового розслідування; незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Оскарженою ухвалою слідчого судді клопотання слідчого задоволено та до підозрюваної ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 15.08.2025 року, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави, в розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на обґрунтованість підозри та існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які зазначені у клопотанні слідчого ст.177 КПК, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 , у разі визнання її винуватою, також дані про особу останньої та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваної запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний період доби.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, захисник посилається на особу підозрюваної, недоведеність та відсутність ризиків у кримінальному провадженні, непомірний розмір застави та можливість застосування більш м'яких запобіжних засобів.
Іншими учасниками кримінального провадження ухвала слідчого судді оскаржена не була.
Захисник та прокурор, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з'явилися, клопотань про відкладення розгляду не подавали.
Підозрювана ОСОБА_6 не зверталася до суду із клопотанням про забезпечення її участі під час апеляційного розгляду, разом з тим, подала заяву про відмову від апеляційної скарги захисника.
Крім того, в умовах воєнного стану, колегія суддів вважає, що відсутня нагальна потреба очікувати на волевиявлення у учасників судового розгляду бажання на прибуття до суду, оскільки це може становити загрозу для вказаних осіб.
Відповідно до положень ч.4 ст.107 КПК України (далі - КПК), в зв'язку з неявкою учасників судового розгляду в судове засідання, апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Заслухавши суддю-доповідача; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Що стосується заяви підозрюваної про відмову від апеляційної скарги захисника, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 403 КПК України (далі - КПК) особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Захисник підозрюваного, обвинуваченого, представник потерпілого можуть відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою відповідно підозрюваного, обвинуваченого чи потерпілого.
Тобто, право відмови від апеляційної скарги захисника, поданої в інтересах підозрюваного, належить виключно тій особі, яка її подала, тобто захиснику. Підозрюваний не має права відмовитися від апеляційної скарги захисника.
Вказане узгоджується з правовою позицією ВС, висловленою у Постанові ОП ККС ВС у справі № 481/1754/18 (провадження № 51-1579кмо20).
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Приймаючи рішення про доцільність застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання органу досудового розслідування, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти існуючим ризикам.
Апеляційний суд вважає, що долучені до клопотання слідчого докази, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний можливо вчинив інкримінований йому злочин. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на таке.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст.177 КПК.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрювана обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваної кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваної та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування підозрюваної апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки ОСОБА_6 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.436-2 КК України, а санкції вказаних норм кримінального закону передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, та обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією майна або без такої, відповідно.
Таким чином, обставини даного кримінального провадження, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_6 , розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке їй загрожує у разі доведеності її вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
На думку апеляційного суду також існує ризик можливого впливу підозрюваної на свідків в даному кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК), які мають бути допитані в подальшому безпосередньо судом відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК, а тому підозрювана на даному етапі досудового розслідування може вдатись до спроб схилити їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Ризик вчинення ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення, також не виключаються, оскільки відповідно до підозри та матеріалів кримінального провадження, остання здійснюючи інкриміновані їй дії вочевидь розуміла їх протиправність.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що слідчим суддею в достатній мірі досліджене питання щодо існування наявності ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК, про що зазначено в оскарженій ухвалі слідчого судді.
Наявність вище зазначених ризиків, дають достатні підстави вважати, що застосування на даному етапі найсуворішого запобіжного заходу є обґрунтованим та дієвим, поряд з менш суворими запобіжними заходами, які на переконання апеляційного суду не будуть здатні забезпечити належну поведінку особи.
Матеріали справи не містять даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваної під вартою. Стороною захисту апеляційному суду також не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваної під вартою.
Апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваної під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування.
Стосовно доводів захисника щодо необґрунтованості визначення слідчим суддею розміру застави, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п.2 ч.5 ст.182 КПК, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Таким чином, процесуальним законом визначено, що до особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину може бути застосовано розмір застави вищій, ніж у зазначених межах, у виключних випадках.
На підставі аналізу вищевикладених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що саме суд вправі визначити, чи здатна застава у розмірі від 20 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину) забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також зауважити на виключності такого випадку.
Застосувавши до підозрюваної запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя з достатньою повнотою мотивував своє рішення щодо визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу, правильно врахував обставини та тяжкість інкримінованого злочину в умовах дії воєнного стану, особу підозрюваної, та у відповідності до ст.182 КПК вірно встановив виключність випадку та вирішив визначити підозрюваній як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави, оскільки такий розмір застави достатньою мірою може гарантувати виконання підозрюваною, покладених на неї обов'язків.
При цьому, колегія суддів, оцінюючи доводи сторони захисту щодо непомірності розміру застави з урахуванням особи підозрюваної, зауважує, що застава може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК України.
Колегія суддів звертає увагу, що Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання підозрюваному розміру застави, який перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та предмет кримінального правопорушення (справа «Пунцельт проти Чехії» (Punzelt v. Czech Republic) від 25.04.2000 року).
На думку апеляційного суду, з урахуванням особи підозрюваної, конкретних обставин кримінального провадження та висунутої підозри у скоєнні тяжкого злочину, визначений слідчим суддею розмір застави є достатнім і прийнятним також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваної і сама підозра у вчиненні тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваної під вартою.
За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 18.06.2025 року, якою підозрюваній ОСОБА_6 , в кримінальному провадженні №22023160000000109 від 17.03.2023 року, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4