Номер провадження: 11-кп/813/960/25
Справа № 947/20976/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції,апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Київського районного суду м. Одеси від 26.09.2024 в к/п №120241624800005583 від 04.05.2024 стосовно:
ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бесарабка, респ. Молдова, громадянина респ. Молдови, з середньою освітою, неодруженого, тимчасово не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України та призначено йому покарання у виді позбавленняволі на строк3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 обчислено з моменту його фактичного затримання в порядку виконання вироку.Запобіжний захід не застосовувався.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 09.05.2024 на мопед марки «HondaTact» без реєстраційного номерного знаку (рама № НОМЕР_1 ). Вирішено питання стосовно долі речових доказів та стягнення процесуальних витрат.
Відповідно до вироку суду 1-ої інстанції, ОСОБА_8 визнаний винуватим у тому, що він 03.05.2024 приблизно о 20 год. 45 хв., у темний час доби, при штучному освітленні проїзної частини, при необмеженій видимості, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним мопедом марки «HondaTact», без реєстраційного номерного знаку (рама № НОМЕР_1 ), рухався по сухій, горизонтальній прямій ділянці асфальтобетонного покриття проїзної частини вул. Люстдорфська дорога, з пасажиром ОСОБА_7 , зі сторони вул. Академіка Вільямса у напрямку просп. Академіка Глушко у м. Одесі та надалі рухаючись в районі буд.170-А по вул. Люстдорфська дорога, в порушення приписів п.1.5; підпункт «б» п.2.3; підпункт «а» п.2.9; п.12.1, п.12.3 «Правил дорожнього руху» України,не обрав в установлених межах безпечну швидкість руху, з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, був неуважним, своєчасно не зреагував на зміну дорожньої обстановки, спроможний об'єктивно виявити небезпеку для руху або перешкоду, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, не впоравшись з керуванням, правою бічною частиною керованого ним мопеда допустив наїзд на нерухому перешкоду - автомобіль марки «NISSAN LEAF» реєстр. НомерВН4626YA, який був припаркований у правого краю проїзної частини.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, потерпілому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому правої великогомілкової кістки на межі середньої та нижньої третин, перелому правої малогомілкової кістки у верхній третині зі зміщенням відламків, закритого субкапітального перелому 2-ї, 3-ї, 4-ї, 5-ї плеснових кісток правої стопи з незначним зміщенням, забійної рани передньої поверхні правої гомілки.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 , не оспорюючи фактичні обставини справи, вказує на те, що оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання підлягає зміні у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його суворості, з огляду на те, що:
- суд 1-ої інстанції при призначенні ОСОБА_8 покарання не в повній мірі врахував ступінь тяжкості злочину та дані про особу обвинуваченого, адже вчинений ним злочин є нетяжким, при цьому обвинувачений є особою раніше не судимою, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, на його утриманні перебуває цивільна дружина та її троє дітей, під час досудового розслідування активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся, після ДТП самостійно викликав працівників поліції та до їх приїзду не залишав місце ДТП, надавав відповідні пояснення, в добровільному порядку відшкодував шкоду, завдану потерпілому ОСОБА_7 , який претензій до обвинуваченого не має, цивільний позов не заявлявся;
- при призначення покарання ОСОБА_8 суд не врахував висновок досудової доповіді Київського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській обл. щодо можливого перевиховання ОСОБА_8 без позбавлення волі або обмеження волі, а лише формально на нього послався у вироку, водночас не обґрунтував неможливість застосування до обвинуваченого інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.
За таких обставин, захисник ОСОБА_9 просить змінити вирок суду в частині призначеного покарання та застосувати до ОСОБА_8 положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного судом основного покарання з іспитовим строком 1 рік, поклавши на нього обов'язки, визначені ст. 76 КК України. В іншій частині вирок залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, обвинуваченого та потерпілого, які підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти її задоволення,дослідивши матеріали кримінального провадження апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Оскільки в апеляційній скарзі не оспорюється винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину, правильність кваліфікації його дій, а також обґрунтованість призначеного додаткового покарання, апеляційний суд не переглядає оскаржуваний вирок в цій частині та констатує, що його дії правильно кваліфіковані судом за ч.2 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Що стосується доводів сторони захисту стосовно надмірної суворості призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 судом основного покарання, колегія суддів вважає їх частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Частина 2 ст. 50 КК України передбачає, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Згідно із абз. 2 п. 1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 (далі - постанова Пленуму ВСУ), призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Санкція кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_8 та передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3-х до 8-ми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від 5-ти до 8-ми років.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд 1-ої інстанції врахував: характер та обставини вчиненого ним кримінального правопорушення; характеристику особи обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 суд 1-ої інстанції визнав щире каяття та сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України, суд 1-ої інстанції визнав вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Вимогами ч. 1 ст. 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст. 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Так, колегія суддів, погоджуючись із висновком суду 1-ої інстанції, враховує наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_8 , а саме: повне визнання вини та сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Разом із тим, колегія суддів вважає помилковим та таким, що суперечить положенням ч. 4 ст. 67 КК України визнання судом 1-ої інстанції обставиною, що обтяжує покарання, вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, оскільки вказана обставина не зазначена в обвинувальному акті, як обставина, що обтяжує покарання та вона передбачена ч. 2 ст. 286-1 КК України, як кваліфікуюча ознака кримінального правопорушення, у зв'язку із чим суд 1-ої інстанції не міг ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Наведене є підставою для виключення з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння
Окрім того, апеляційний суд також зауважує на тому, що ОСОБА_8 раніше не судимий, щиро розкаявся, а потерпілий претензій до обвинуваченого немає оскільки він відшкодував завдані йому збитки, що також є обставиною, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення.
Водночас, в даному випадку суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до правової позиції, викладеної в постанові ККС ВС від 27.10.2020 у справі №664/2526/19 (провадження №51-3420км20), думка потерпілої особи та висновок органу пробації щодо можливості застосування стосовно особи положень ст. 75 КК України можуть бути враховані судом у сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 цього Кодексу, під час призначення покарання за вчинене кримінальне правопорушення у мінімальних межах, визначених у санкції статті, однак не є вирішальними під час прийняття судом відповідного рішення.
Разом із тим, колегія суддів, використовуючи надане їй право, вважає за необхідне в даному випадку при призначенні покарання ОСОБА_8 врахувати думку потерпілого ОСОБА_7 , який претензій до обвинуваченого не має та підтримує апеляційну скаргу сторони захисту.
В цьому контексті суд апеляційної інстанції приймає до уваги правову позицію, викладену в постанові ККС ВС від 11.05.2021 по справі №336/4259/18 (провадження №51-6029км20), відповідно до якої при визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити з того, що вказаний чинник має оціночний характер та залежить від індивідуальних особливостей встановлених обставин конкретного кримінального правопорушення у взаємозв'язку з системним тлумаченням положень ст.ст. 65, 66, 69 КК України та з урахуванням ролі, яку виконувала особа, визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінки та характеру дій під час його вчинення, негативних наслідків спричинених кримінальним правопорушенням та вжитих заходів по їх усуненню, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та особу винного.
Отже, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_8 ,який раніше не судимий, наявність кількох обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого та відсутність обставин, що обтяжують покарання, відсутність претензій з боку потерпілого, апеляційний суд доходить висновку про те, що покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням положень ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 286-1 КК України, буде достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Так, законодавець виділив підвищену суспільну небезпечність порушення правил безпеки дорожнього руху особами, які керують транспортними засобами в стані сп'яніння, та посилив відповідальність для таких осіб у ст. 286-1 КК України.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 286-1 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, грубо порушив вимоги правил дорожнього руху в стані алкогольного сп'яніння, внаслідок чого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження.
При цьому, приписами ч. 1 ст. 75 КК України виключена можливість прийняття рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, у разі вчинення порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння.
За таких конкретних обставини вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, а також відомостей про його особу, колегія суддів вважає, що наявність щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування шкоди потерпілому, який не має претензій, не вказують на те, що перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 286-1 КК України, не забезпечить досягнення мети покарання та виправлення обвинуваченого ОСОБА_11 .
Наведені апеляційним судом висновки узгоджуються з правовою позицією, яка викладена в постанові ККС ВС від 03.06.2025 у справі справа № 170/667/21 (провадження № 51 - 2473 км 22).
З цих же підстав апеляційний суд вважає безпідставними вимоги сторони захисту щодо можливості звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, та водночас вважає за необхідне зазначити наступне.
Факт повного визнання обвинуваченим ОСОБА_8 вини, а також думка потерпілого були враховані судом апеляційної інстанції при призначенні останньому покарання за ч. 2 ст. 286-1 КК України, водночас, на переконання колегії суддів, не є достатніми для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Доводи захисника про наявність у обвинуваченого родини та утриманців, які відповідними доказами не підтверджені,беззаперечно не свідчать про їх достатність для звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, враховуючи характер вчиненого ним діяння, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння із грубим порушенням ПДР, відповідні наслідки, де потерпілому заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, та суспільну небезпечність вчиненого правопорушення.
Колегія суддів також вважає необґрунтованими твердження захисника про те, що при призначенні ОСОБА_8 покарання суд 1-ої інстанції безпідставно не врахував досудову доповідь органу пробації, у якій зазначено, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення чи обмеження волі.
У цьому контексті апеляційний суд враховує правову позицію ККС у складі ВС, викладену в постанові від 01.05.2025 у справі справа № 344/24485/23 (провадження № 51-5586 км 24), про те, що у розумінні ст.ст. 314, 314-1 КПК України досудова доповідь представника персоналу органу пробації складається з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про строк чи розмір покарання та має виключно рекомендаційний характер, яку суд може врахувати виходячи із своїх дискреційних повноважень.
Відтак, з огляду на вищезгадані обставини, колегія суддів вважає неможливим застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з встановленням іспитового строку.
Відтак, оскаржуваний вирок суду 1-ої інстанції підлягає відповідній зміні, в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання.
Відповідно до припису п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду 1-ої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
Пункт 4 ч. 1 ст. 408 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Згідно із ч. 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Відповідно до ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 та відповідної зміни вироку суду, в частині призначення покарання, із мотивів, викладених апеляційним судом вище.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 409, 414, 419, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Київського районного суду м. Одеси від 26.09.2024, яким ОСОБА_10 визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України- змінити.
Призначити ОСОБА_12 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_10 - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4