Номер провадження: 33/813/1466/25
Номер справи місцевого суду: 503/2245/24
Головуючий у 1-й інстанції Вороненко Д. В.
Доповідач Лозко Ю. П.
21.07.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову судді Кодимського районного суду Одеської області від 09 червня 2025 року
встановив:
Постановою судді Кодимського районного суду Одеської області від 09 червня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що 28 вересня 2024 року о 00:12 год водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_1 , за адресою: м. Кодима, вул. Садова, буд. 14 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, при цьому від проходження медичного огляду на визначення стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, що зафіксовано на нагрудну камеру (бодікамеру) Novestom, у зв'язку з чим ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 ПДР тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Кодимського районного суду Одеської області від 09 червня 2025 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
За доводами апеляційної скарги судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому, що:
-огляд у медичному закладі проведено без відеофіксації, чим порушено ст.266 КУпАП;
-висновок №10 від 28 вересня 2024 року не містить даних про особу поліцейського, який направив на огляд, та даних лікаря, що не відповідає вимогам Інструкції №1452/735;
-під час огляду не здійснено відбору біологічних зразків для аналізу;
-висновок про стан сп'яніння не ґрунтується на об'єктивних даних;
-поліцейськими фактично було проведено адміністративне затримання, однак не cкладено протокол, як того вимагає ст.261 КУпАП, не повідомлено родичів або центр безоплатної правової допомоги, не надано можливості скористатись правничою допомогою свого адвоката, не роз'яснено права відповідно до ст.268 КУпАП, а також ст.59, 63 Конституції України;
-відеозаписи мають фрагментарний характер, не є безперервними, що суперечить вимогам Інструкції МВС №1395 від 07.11.2015 року. Відеозапис не дозволяє в повній мірі ідентифікувати обстановку або підтвердити стан сп яніння;
-поліцейські не надали сертифікат відповідності Драгера, не вказано дату останньої повірки та калібрування;
-посилання суду на «фактичну відмову» від огляду є припущенням, не підтвердженим достовірними доказами.
Захисник Мазур О.В. в судове засідання не з'явився, засобами електронного зв'язку подав заяву про розгляд справи без його участі.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, врахувавши фактичні обставини справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Мазура О.В.
Перевіривши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду та таке.
Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що в дійсності у діянні водія ОСОБА_1 наявне порушення не пункту 2.5 Правил дорожнього руху, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження пропозиції працівником поліції пройти водію медичний огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я і висловлення останнім відмови від цього огляду, а порушення вимоги пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху, щодо заборони водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, оскільки існування у водія такого стану доведено належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом здобутим при здійсненні провадження за фактом вчинення іншого правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, яке суд вважав не має залишити поза увагою. Крім цього, місцевий суд визнав слушними аргументи сторони захисту про те, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкриміновано порушення вимог п.2.5 ПДР, тоді як висновок лікаря свідчить про не виконання водієм вимог п.2.9 а ПДР, проте суд зазначив, що наведені висновки про довіденість вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортними засобами особами, які перебувають зокрема у стані алкогольного сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння. Також суд погодився з доводами сторони захисту про те, що висновок лікарем складений з порушеннями, з огляду на відсутність у ньому інформації про службову особу, якою направлено водія на огляд, а також прізвища, ім'я і по батькові чергового лікаря, який оглядав, втім суд ввжав, щовідомості про чергового лікаря, який здійснював огляд ОСОБА_1 та підпис якого наявний у висновку, все ж можливо встановити, шляхом звернення до закладу охорони здоров'я, якщо захист вважав, що зазначене суттєво впливає на обставини, які мають значення, але на адресу суду таких клопотань від захисника не надходило. Також ні поліцейський, який доставляє водія до заклад охорони здоров'я для медичного огляду, а ні сам зазначений водій жодним чином не впливають на процес оформлення лікарем цього закладу охорони здоров'я висновку, зокрема на те як саме лікар заповнить бланк, тому суд не вважав за можливе демонструвати формальний підхід не приймаючи складений лікарем висновок, ставлячи тим самим дії лікаря щодо видачі свого висновку медичного огляду у порушення поліцейським порядку оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже під час розгляду справи, законодавець покладає на суд обов'язок, обумовлений з'ясуванням істотних обставин справи, перелік яких регламентовано законом, які слугують правовими підставами (підґрунтям) для прийняття рішення про визнання особи винуватою у скоєнні інкримінованого правопорушення та застосування до неї заходу державного примусу у вигляді накладення стягнення.
За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ч. 1ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року (далі-Правила), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9 а Правил водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. (ч. 3 ст. 266 КУпАП).
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5ст. 266 КУпАП).
Направлення особидля огляду на станалкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування підвпливом лікарських препаратів, що знижуютьїї увагута швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюється впорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).
Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Iнструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року N 1452/735 (далі - Інструкція).
Згідно п. 7 розділу I Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно достатті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (п. 1 розділу III Інструкції).
Огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством (п. 3 розділу III Інструкції).
Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи (п. 4 розділу III Інструкції).
Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове (п. 7 розділу III Інструкції).
Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння (п. 8 розділу III Інструкції).
Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів (п. 10 розділу III Інструкції).
Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук (п. 12 розділу III Інструкції).
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду (п. 15 розділу III Інструкції).
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Висновок) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду (п. 16 розділу III Інструкції).
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку (п. 17 розділу III Інструкції).
Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання "Норма" (п. 17 розділу III Інструкції).
Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я (п. 18 розділу III Інструкції).
Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я (п. 20 розділу III Інструкції).
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними (п. 22 розділу III Інструкції).
Крім цього, порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103 (далі - Порядок).
Огляд проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 3 Порядку).
Пунктом 6 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Згідно із пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов'язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням (п. 10 Порядку).
Лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для поліцейського та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров'я (п. 13 Порядку).
Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку (п. 14 Порядку).
Перевіряючи доводи апелянта стосовно посилань суду на «фактичну відмову» від проходження огляду, яке апелянт вважає припущенням, не підтвердженим достовірними доказами, апеляційний суд зауважує про таке.
Згідно з положеннями частини 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти росії" ("Malafeyeva v. russia", рішення від 30 травня 2013 року, заява N 36673/04) та "Карелін проти росії" ("Karelin v. russia" заява N 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "БерктайпротиТуреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності є винною у вчиненні цього правопорушення.
Поза розумним сумнівоммає бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеноюпоза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведенняпоза розумним сумнівомнедостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відтак, тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_1 , у скоєні інкримінованого адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення, тобто поліцейського.
Обов'язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсіст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Так, 28 вересня 2024 року, правоохоронцями складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №323412 у якому зафіксовано, що: «28 вересня 2024 року о 00:12 год водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду за допомогою газоаналізатору та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру «NOVESTOM», чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
У даному випадку для вирішення питання про доведеність винуватості особи у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, достатнім є доведення факту керування транспортним засобом та фіксування за допомогою засобів відеофіксації факту відмови водія від виконання ним обов'язку, передбаченого п.2.5 ПДР, а саме відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу (алкотестеру), так і проходження такого огляду у спеціалізованому закладі охорони здоров'я.
Апеляційний суд наголошує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється виключно (лише) у межах висунутого (сформульованого) звинувачення, викладеного у змісті протоколу про адміністративне правопорушення і тільки стосовно особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За допомогою джерел доказів, що містяться у матеріалах справи доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що не заперечується апелянтом. Крім цього, з відеозапису також убачається, що на вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу (алкотестеру) ОСОБА_1 відмовився.
Водночас, з відеозаписів убачається, що поліцейськими не було дотримано вимоги законодавства, якими регламентовано порядок направлення водіїв на огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Так, усупереч приписам ч. 3 ст. 266 КУпАП, п. 7 розділу I Інструкції, п. 6 Порядку, поліцейськими не було запропоновано водієві ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, натомість поліцейськими констатовано, що водія буде доставлено до закладу охорони здоров'я з метою проходження ним відповідного огляду. При цьому, матеріали відеозаписів не містять фіксації подій за яких ОСОБА_1 висловив відмову від проходження огляду у закладі охорони здоров'я.
Вказані вище дії працівників поліції не відповідають засадам законності, суперечать порядку, яким регламентовано направлення особи на огляд на стан алкогольного сп'яніння.
За таких обставин, встановлення самого лише факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки за допомогою алкотестеру, за умови, що йому не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, є не достатнім для констатації факту вчинення особою інкримінованого адміністративного правопорушення, а саме не дотримання вимог п.2.5 ПДР, як про те зазначено у фабулі протоколу, а відтак і притягнення до адміністративної відповідальності саме за не виконання цих вимог ПДР.
Зазначення поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі є безпідставним, оскільки пройти огляд у такий спосіб водієві не пропонувалося, що спростовує твердження правоохоронців про порушення
ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Крім того, висновок від 28 вересня 2024 року, що міститься у справі, згідно з яким ОСОБА_1 пройшов відповідний огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, унеможливлює його притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з порушенням вимог п.2.5 ПДР, оскільки суперечить твердженням поліцейських про не виконання водієм правил дорожнього руху, що йому інкриміновані згідно висунутого звинувачення.
Суд першої інстанції, хоча і встановив ту обставину, що ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, проте цим обставинам не надав належної правової (юридичної) оцінки та дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Установивши, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого правопорушення, передбачених ст. 130 КУпАП, а саме не виконання п.2.5 ПДР, суд не мав надавати юридичну оцінку його діям на предмет наявності іншого складу адміністративного правопорушення, оскільки звинувачення у не виконанні вимог п.2.9 а ПДР не висувалося правоохоронцями .
Також у порушення вимог ст. 280 КУпАП суд вдався до встановлення обставин, які не підлягали з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, тим самим вийшов за межі судового розгляду, не дотримуючись засад законності.
За викладених вище обставин, апеляційний суд вважає безпідставними висновки суду про те, що у діях ОСОБА_1 є ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з порушенням вимог п.2.9 а ПДР, оскільки правоохоронними органами ОСОБА_1 не висувалося звинувачення у скоєнні цього правопорушення, а суд не вправі самостійно редагувати фабулу інкримінованого правопорушення та змінювати зміст звинувачення, тим самим збільшуючи обсяг обвинувачення.
За вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно приписів статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зважаючи на те, що правоохоронцями не дотримано процедуру направлення водія на огляд на стан алкогольного сп'яніння, а саме не запропоновано реалізувати право проходження відповідного огляду у закладі охорони здоров'я та не зафіксовано відмову водія від виконання цього обов'язку, зважаючи на межі висунутого звинувачення у порушенні вимог п.2.5 ПДР, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду та закриття провадження у цій справі.
Отже підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП через порушення ним вимог п.2.5 ПДР, як про те зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, тому вказані вище висновки судді першої інстанції є помилковими.
Інші доводи апелянта, що наведені у апеляційній скарзі, апеляційний суд не перевіряє, оскільки встановлені апеляційним судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення про закриття провадження у справі, у зв'язку з чим надання правової (юридичної) оцінки іншим доводам не є доцільним.
У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких встановлених у справі обставин, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 потрібно задовольнити, оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Кодимського районного суду Одеської області від 09 червня 2025 року скасувати.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.П. Лозко