06.08.25
22-ц/812/1489/25
06 серпня 2025 року м. Миколаїв
справа №475/1339/23
провадження №22-ц/812/1489/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Локтіонової О. В.,
суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана через її представника ОСОБА_2 , на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 06 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Єгорової Н. І. у приміщенні суду у селищі Доманівка Миколаївської області, за позовом ОСОБА_1 до Мостівського комунального підприємства «Сількомунгосп» Вознесенського району Миколаївської області про відшкодування майнової шкоди,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним вище позовом, який обґрунтовувала наступним.
Позивач вказувала, що 06 вересня 2022 року з її господарства зникла корова червоної степової породи за кличкою «Маргоша», ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . В цей же день вона звернулася до відділення поліції №2 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, оскільки вважала, що корову викрадено.
16 вересня 2022 року корову було знайдено в с. Мостове по вул. Веселинівський навпроти будинків №1 та 2 в канаві, в якій проходить водогін. Канава була вирита Мостівським КП «Сількомунгосп» у 2021 році та станом на вересень 2022 року не була засипана, хоча всі ремонтні роботи були завершені. Про зазначені обставини 17 вересня 2022 року було складено акт, який підписаний свідками.
12 січня 2023 року вона звернулася із заявою до директора Мостівського КП «Сількомунгосп» про відшкодування завданої шкоди, пов'язаної з втратою корови, але відповідь не отримала.
Посилаючись на те, що причиною втрати її корови стала водопровідна канава, яка не була своєчасно засипана відповідачем, позивач просила стягнути з Мостівського КП «Сількомунгосп» на її користь майнову шкоду у розмірі середньоринкової вартості корови станом на 04 грудня 2023 року, що складає 19 500 грн, а також 1073 грн судового збору та інші судові витрати.
Позиція відповідача у суді першої інстанції
Мостівське КП «Сількомунгосп» проти задоволення позову заперечувало, вказуючи на те, що позивачем не було доведено заявлених позовних вимог.
Відповідач зазначав, що позивач не надала належних доказів причини смерті корови, розміру майнової шкоди та наявності вини підприємства у завданій її шкоді та причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою, як того вимагає ст.1166 ЦК України. Також відповідач просив стягнути з позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 06 червня 2025 року у задоволені позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Мостівського комунального підприємства «Сількомунгосп» Вознесенського району Миколаївської області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем документально не доведено, що загибель корови настала саме від падіння в канаву та, що шкода їй завдана саме з вини відповідача.
Щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн суд виходив з співмірності витрат до розміру шкоди.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Обґрунтовуючи свою скаргу, позивач зазначала, що нею були вжиті всі можливі заходи з метою фіксації події загибелі належної їй корови. Натомість відповідачем жодних необхідних документів на спростування позовних вимог не надавалося. На думку позивача акт про причини смерті тварини, складений ветеринарним лікарем, не може бути єдиним належним доказом у подібних справах. Той факт, що не було здійснено розтин трупу тварини, не спростовує загибелі корови від падіння у канаву.
Доводи інших учасників справи
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Також відповідач просив стягнути з позивачки на його користь витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 2500 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_3 відповідно до паспорту великої рогатої худоби серії НОМЕР_2 є власником корови породи червона степова, код породи 31, зареєстрована під робочим номером 4437, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , жіночої статті, кличка «Маргоша». Паспорт виданий Державним підприємством «Агенство з ідентифікації і реєстрації тварин» 29 липня 2013 року. Цей паспорт не містить інших будь яких відомостей, а саме відомостей про вибуття тварини (продаж, дарування, оренда, на випас, забій, загибель(падіж) утилізація та інші).
Згідно з актом, який міститься на аркуші справи 10, корова ОСОБА_4 впала в канаву, вириту комунальною службою Мостівської сільської ради у 2021 році. Свідки, які підписали даний акт, засвідчують факт, що корова була знайдена свідками 17 вересня 2022 року.
Відповідно до повідомлення бухгалтера ТОВ «Флора» на адвокатський запит адвоката позивачки середньоринкова вартість корови червоної, віком 15 років, станом на 04 грудня 2023 року складає 19 500 грн. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності, які здійснює ТОВ «Флора», є надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна (основний), купівля та продаж власного нерухомого майна, управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту, консультування з питань комерційної діяльності й керування.
З оголошень сайту OLX, наданих позивачкою, випливає, що у 2024 році продаж коров здійснювалася у ціновому діапазоні від 15 000 грн до 37 000 грн.
Згідно з актом від 28 лютого 2024 року, підписаного чотирма мешканцями села Мостове, корова за кличкою «Маргоша», яка належала ОСОБА_1 , не випасалася в загальній череді громадян жителів вулиць Івана Франка, Богдана Хмельницького с.Мостове. ОСОБА_1 випасала цю корову одноосібно шляхом її припинання поблизу місця проживання.
Свідок ОСОБА_5 , який знаходиться із позивачкою в родинних відносинах, суду пояснив, що він працює в СПрАТ «Україна» екскаваторником. За вказівкою керівництва господарства на прохання сільської ради влітку 2021 року він вирив канаву, на дні якої був прокладений водогін. Пізніше на прохання Мостівської сільської ради він екскаватором діставав із канави корову, яка туди впала та загинула. При цьому була присутня заступник сільського голови ОСОБА_6 . Під час зовнішнього огляду він визначив, що корова належала дружині його брата ОСОБА_7 . Коли у ОСОБА_1 пропала корова, він також приймав участь в її пошуках. Під час пошуку корови у вириту комунальним підприємством канаву в той момент ніхто не заглядав.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що коли він на плавнях с.Мостове збирав гриби, то побачив в канаві корову. Йому було відомо, що корова пропала у ОСОБА_1 , тому про виявлену знахідку він повідомив позивачку. Дана канава була викопана на плавнях комунальним підприємством сільської ради, тому що там проходив водогін. Труп корови дістали із канави та вивезли трактором, при цьому була присутня заступник сільського голови ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що йому з телефонної розмови з ОСОБА_10 стало відомо про зникнення корови. Він приймав участь у пошуках корови, але марно. Через деякий час він дізнався, що корову знайшли у канаві.
Свідок ОСОБА_6 повідомила, що вона працює на посаді заступника сільського голови Мостівської сільської ради. При зверненні до неї директора Мостівського КП «Сількомунгосп» за допомогою, вона домовлялася із директором СПрАТ «Україна» щодо екскаватора для риття канави для ремонту водогону. Коли знайшли зниклу корову в канаві на плавнях, вона також сприяла за проханням комунального підприємства в оренді екскаватора, який перебуває у власності СПрАТ «Україна». Вона також чула, що у ОСОБА_1 пропала корова, яку тривалий час шукали. До даної канави сільська рада відношення не мала, а лише допомагала домовитися за оренду техніки.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що у вересні 2022 року у них пропала корова, яка випасалася на прив'язі. Корова відірвалася та зникла. Через деякий час корову знайшли в канаві, вона загинула, зламавши шию. Він звертався в сільську раду, щоб допомогли витягнути корову з канави та захоронити. За допомогою сільської ради, яка сприяла у забезпечені технікою, корову витягнули та захоронили. У них в господарстві 6 голів великої рогатої худоби, яких вони випасають одноосібно. Всі корови документовані, у всіх закріплені бирки з ідентифікаційним номером. Корову, яка загинула, впізнали по рогах. До ветлікарні з приводу встановлення причини смерті тварини вони не зверталися.
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з вимогами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Стаття 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 ЦК України регламентує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до норм статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Згідно з п.6 Розділу 1, п.3 Розділу ІІІ, п.2, 6 Розділу IV, п.6, 7, 10 Розділу VІІ Порядку ідентифікації та реєстрації великої рогатої худоби, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №642 від 04.12.2017, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.02.2018 за №166/31618, ідентифікація та реєстрація великої рогатої худоби, серед іншого, включає такий процес як реєстрація в Реєстрі тварин інформації про переміщення, загибель (падіж), забій, утилізацію тварин тощо. Усі тварини, що утримуються в господарстві, мають бути ідентифіковані за допомогою двох бирок єдиного зразка для ідентифікації великої рогатої худоби, які прикріплюються на кожне вухо тварини і не змінюються протягом усього її життя. На обох бирках зазначають один і той самий ідентифікаційний номер, який дає змогу індивідуально ідентифікувати кожну тварину, а також господарство, де вона була народжена. Фізичні особи облік тварин у своїх господарствах ведуть самостійно або його здійснює працівник Адміністратора Реєстру тварин, який діє на території, де розташоване господарство. Власник/утримувач тварин за відсутності доступу до Реєстру тварин зобов'язаний повідомляти Адміністратора Реєстру тварин про всі факти народження, передачі права користування, купівлі, продажу та смерті тварини протягом п'яти робочих днів з дати таких дій або подій. У разі наявності доступу до Реєстру тварин усі записи вносяться до Реєстру тварин. Юридичні та фізичні особи зобов'язані: подавати дані Адміністратору Реєстру тварин про всі переміщення тварин, надходження нових тварин до господарства, а також забій, утилізацію, падіж тварин протягом п'яти робочих днів з дати таких дій або подій; надавати інформацію про походження, ідентифікацію, пункт призначення (переміщення) тварини, власником або утримувачем якої він є, протягом десяти робочих днів з дати отримання запиту від Адміністратора Реєстру тварин. У разі падежу (загибелі) з подальшою утилізацією тварини в господарстві фізичної особи власник зобов'язаний звернутися до працівника Адміністратора Реєстру тварин для внесення до паспорта тварини та книги обліку тварин дати і причини падежу (загибелі), утилізації тварини та надіслати до Адміністратора Реєстру тварин протягом п'яти робочих днів засвідчений державною установою (закладом) ветеринарної медицини заповнений паспорт тварини для внесення до Реєстру тварин інформації про падіж (загибель), утилізацію тварини. Спеціаліст державної установи (закладу) ветеринарної медицини вносить у поле «Особливі відмітки» паспорта тварини записи про необхідність утилізації, причину утилізації та дату внесення записів, проставляє свій підпис та засвідчує записи печаткою. Паспорти тварин, які надійшли до Адміністратора Реєстру тварин в разі падежу (загибелі), забою чи утилізації тварини, підлягають знищенню в установленому порядку.
Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем документально не доведено, що загибель корови настала саме від падіння в канаву та, що шкода їй завдана саме з вини відповідача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Досліджені докази свідчать, що позивачка не довела належними доказами причину смерті корови, що їй належала, вину відповідача у спричиненні шкоди, а також безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями та шкодою.
Суд першої інстанції правильно встановив характер правовідносин, у мотивувальній частині рішення зазначив відповідні норми цивільного законодавства, навів їх зміст, дав оцінку наданим сторонами доказам.
Апеляційний суд, погоджуючись з цими висновками суду першої інстанції, вважає недоцільним повторне наведення обґрунтувань на спростування доводів апеляційної скарги, які вже були оцінені судом. Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що хоча пункт перший статті 6 Конвенції і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Відхиляючи скаргу, апеляційний суд, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення ЄСПЛ від 21 січня 1999 року у справі «Гарсіа Руїз проти Іспанії»).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що оскаржуване судове рішення зміні або скасуванню не підлягає, оскільки є законним та обґрунтованим.
Щодо судових витрат
Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
26 липня 2025 року до суду апеляційної інстанції представником відповідача було надіслано відзив на апеляційну скаргу, у якому містилося клопотання про стягнення з позивачки на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, яка була надана йому в суді апеляційної інстанції, на суму 2500 грн, яка полягала у складанні відзиву на апеляційну скаргу.
На підтвердження понесених витрат відповідачем було надано: акт приймання - передачі наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги від 24 липня 2025 року, рахунок - фактуру № 8 від 24 липня 2025 року, платіжну інструкцію №2015 від 24 липня 2025 року на суму 2500 грн, детальний опис наданих станом на 24 липня 2025 року послуг за договором про надання професійної правничої допомоги від 24 квітня 2024 року (складання відзиву на апеляційну скаргу), ордер на надання правничої допомоги адвокатом Вадовською А. В. в суді апеляційної інстанції серії ВЕ № 1163080 від 24 липня 2025 року.
Позивачка та її представник заперечень щодо неспівмірності цих витрат складності справи та виконаним послугам не надіслали.
Враховуючи, що апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , то позивачка повинна відшкодувати відповідачу понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції на суму 2500 грн.
Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана через її представника Каратассо Людмилу Георгіївну, залишити без задоволення, а рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 06 червня 2025 року - без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Мостівського комунального підприємства «Сількомунгосп» Вознесенського району Миколаївської області витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції на суму 2500 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Крамаренко
О. О. Ямкова
Повне судове рішення складено 06 серпня 2025 року.