Справа № 127/6674/25
Провадження № 33/801/794/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кашпрук Г. М.
Доповідач: Матківська М. В.
06 серпня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Матківська М. В.,
розглянувши апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 03 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 253391, який складено 21 лютого 2025 року о 23 год 47 хв, водій ОСОБА_1 21 лютого 2025 року о 23 год 07 хв в м. Вінниця по вул. Батозька, 21, керував транспортним засобом «Suzuki» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 липня 2025 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. на користь держави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судом першої інстанції порушено його право на захист, оскільки справу було розглянуто у його відсутність, що позбавило його можливості надати пояснення, хоча ним було завчасно подано клопотання про відкладення. Вважає, що оскільки він є інвалідом ІІІ групи і має стійкі захворювання здоров'я, суд першої інстанції мав врахувати це і не розглядати справу без його участі за відсутності відповідних клопотань.
Зазначив, що не керував транспортним засобом, а з відеозапису нагрудної камери вбачається, що автомобіль припаркований на узбіччі і до нього підходить поліцейський. При цьому звертає увагу, що відеозапис не є безперервним, а тому не може вважатися належним доказом його вини.
В судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просить задовольнити її.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.
За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно роз'яснень, наданих у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з пунктом 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом у стані сп'яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 253391, від 21 лютого 2025 року, водій ОСОБА_1 21 лютого 2025 року о 23 год 07 хв в м. Вінниця по вул. Батозька, 21, керував транспортним засобом «Suzuki» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки (а. с. 2).
До протоколу долучено: направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а. с. 4); акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а. с. 5) рапорт т.в.о. взводу № 1 роти № 1 БУПП у Вінницькій області ДПП молодшого лейтенанта поліції Д. Вращука (а. с. 7).
Також до матеріалів справи долучено відеозапис із нагрудних камер поліцейських, на якому зафіксовано подію, що мала місце при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 253391, від 21 лютого 2025 року, а саме факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння шляхом ухилення від проходження такого огляду (а. с. 9).
Відповідно до частин 1 і 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).
Так згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.
Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, відповідно до статті 266 КУпАП.
Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я (пункт 6).
Згідно пункту 4 розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року № 1395 огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
З'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння і відмовився на вимогу працівників поліції від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, що підтверджується даними відеозапису.
Доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.
При цьому апеляційний суд вважає неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що він є неповним та фрагментарним, оскільки суд при розгляді справи аналізує лише той об'єм доказів, який наданий суду.
Факт ненадання фрагментів відеозапису, не змінює відомостей та даних в тій частині, які були надані для дослідження суду та узгоджуються з іншими доказами у справі в їх сукупності. Окрім того, обов'язок поліцейського вести відеозйомку безперервно не є абсолютним та відповідно до вимог п. п. 5, 8 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису поліцейський має право відступити від цих вимог за певних умов.
Як вбачається з долучених відеозаписів, під час патрулювання працівники поліції зупинили транспортний засіб марки «Suzuki», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Зупинка відбулася після поданого сигналу з патрульного автомобіля, у відповідь на який водій здійснив екстрену зупинку із ввімкненими аварійними сигналами.
З моменту зупинки ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом, заявив, що алкогольних напоїв не вживав, та на початку висловив згоду на проходження огляду на стан сп'яніння. Однак згодом від проходження огляду фактично ухилився. При цьому, у відповідь на запитання поліцейського: «Де ж ви так випили, що аж петляєте по всій дорозі?», ОСОБА_1 відповів: «Можу собі дозволити», що додатково свідчить про наявність ознак сп'яніння та свідоме нехтування вимог законодавства, щодо проходження огляду на стан сп'яніння.
Лише під час ознайомлення з протоколом ОСОБА_1 почав заперечувати факт керування транспортним засобом. Проте така позиція є внутрішньо суперечливою, оскільки змінювалася впродовж розмови з працівниками поліції та не відповідає об'єктивним обставинам справи. Зокрема, правопорушник то заперечував факт керування, то стверджував, що його зупинили працівники поліції і він більше «нікуди не поїде».
Отже, посилання в апеляційній скарзі на заперечення факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 судом відхиляються, оскільки процесуальна поведінка правопорушника, який повністю визнавав факт керування транспортним засобом на місці його зупинки, а також з урахуванням розташування транспортного засобу - на проїжджій частині поблизу пішохідного переходу з увімкненими аварійними сигналами, беззаперечно підтверджують факт керування ним транспортним засобом.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено право на захист правопорушника, оскільки судом першої інстанції справу було розглянуто без його участі, апеляційним судом відхиляються у зв'язку з безпідставністю.
Згідно матеріалів справи судова повістка про виклик до суду була сформована 05 березня 2025 року (а. с. 12) та одержана ОСОБА_1 згідно рекомендованого повідомлення 12 березня 2025 року (а. с. 13).
У подальшому розгляд справи було відкладено на 28 березня 2025 року, про що ОСОБА_1 був повідомлений, згідно розписки (а. с. 15)
Надалі розгляд справи неодноразово відкладався у тому числі за заявами ОСОБА_1 , про що правопорушник завчасно повідомлявся (а. с. 19, 20, 22, 35).
Таким чином суд першої інстанції неодноразово відкладав розгляд справи, повідомляв правопорушника, чим давав можливості ОСОБА_1 з'явитися у судове засідання, надати свої пояснення та скористатися послугами адвоката за необхідності.
Апеляційним судом враховується правова позиція ЄСПЛ викладена у справі Sydorenko v. Ukraine (dec.), no/ 73193/12, 18 February 2021, відповідно до якої зацікавлена сторона зобов'язана проявити особливу старанність у захисті своїх інтересів і вжити необхідні заходи для ознайомлення з рухом провадження у справі.
Проте ОСОБА_1 не виявив належної ініціативи у реалізації своїх процесуальних прав та не демонстрував зацікавленості в участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, не є обов'язковою.
За таких обставин апеляційний суд не вбачає порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся за його відсутності, проте за умови неодноразового належного виконання судом першої інстанції обов'язку повідомлення правопорушника про час та місце судового засідання.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що з метою забезпечення права на доступ до правосуддя та права на апеляційне оскарження постанови суду, процесуальні права ОСОБА_1 поновлені шляхом звернення до апеляційного суду і під час апеляційного розгляду судом безпосередньо повно та всебічно перевірені докази, якими обґрунтовуються обставини вчинення правопорушення та заперечення правопорушника, які викладені в апеляційній скарзі.
Як свідчать матеріали справи протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 253391 від 21 лютого 2025 року відносно ОСОБА_1 складено у відповідності до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 256 КУпАП ОСОБА_1 мав можливість висловити свої зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема зазначити про те, що він не відмовляється від проходження огляду, бажає пройти його чи не здійснював керування/не є водієм транспортного засобу тощо, у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» або у своїх письмових поясненнях.
Однак, ОСОБА_1 надати будь-які пояснення бажання не виявив.
Усі зауваження стосовно оформлення адміністративного матеріалу не є суттєвими та не спростовують факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в постанові висновки прийнятого рішення і його мотивування є достатніми й зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об'єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів і викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.
Таким чином апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно; вина ОСОБА_1 доведена повністю, в зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам статті 33 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 03 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. В. Матківська