Справа № 127/12458/25
Провадження № 33/801/769/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковальчук Л. В.
Доповідач: Войтко Ю. Б.
05 серпня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Войтка Ю. Б.,
з участю секретаря судового засідання: Кахно А. О.,
розглянувши в режимі відеоконференція апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ан Ірина Миколаївна, на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2025 року в справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто з нього судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп. на користь держави.
Відповідно до обставин встановлених судовим рішенням, 18.04.2025 року о 03:30 год. по вул. Київська, 175 в м. Вінниця водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, проводився у лікаря нарколога в комунальному некомерційному підприємстві «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» Вінницької обласної ради». Висновок - позитивний, за результатом якого ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння, через вживання наркотичної речовини -амфетамін, своїми діями порушив вимоги п. 2.9 (а) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає постанову незаконною та такою, що не відповідає обставинам правопорушення, тому просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутності події і складу правопорушення.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не враховано, що працівниками поліції порушено порядок огляду на стан сп'яніння, оскільки на відеозаписі не зафіксовано проходження самого огляду в медичному закладі, що є грубим порушенням ст. 251 КУпАП та вимог Інструкції затвердженої наказом №1452/735.
Крім того, звертає увагу апеляційного суду на те, що місцевий суд не врахував, що відеозапис не є цілісним та складається з двох відео тривалістю 6 хв. і 4 хв., що прямо суперечить нормативним вимогам до безперервної фіксації поліцейських дій та ставить під сумнів допустимість такого доказу.
Вказує, що висновок лікаря не відповідає вимогам, експрес-тест не відповідає вимогам, а належне лабораторне дослідження не проводилось, що суперечить п.п. 7,9,13 Розділу ІІІ Інструкції. Отже вважає, що докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, в матеріалах справи відсутні.
В судовому засіданні адвокат Ан І. М. підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та просить її задовольнити.
Заслухавши пояснення адвоката Ан І. М., дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи апеляції, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Відповідно до положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Відповідно ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 303899 від 18.04.2025, зазначено, що ОСОБА_1 18.04.2025 року о 03:30 год. по вул. Київська, 175 в м. Вінниця водій керував транспортним засобом марки «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, проводився у лікаря нарколога в комунальному некомерційному підприємстві «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» Вінницької обласної ради». Висновок - позитивний, за результатом якого ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння, через вживання наркотичної речовини -амфетамін, своїми діями порушив вимоги п. 2.9 (а) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно правових позицій, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту. а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясувати всі обставини, перелічені в статтях 247, 280 КУпАП, надати оцінку не тільки тим доказам, які доводять винуватість, але й оцінити доводи та докази, які виправдовують особу.
Зазначених вимог місцевий суд, розглядаючи дану справу, не дотримався повною мірою, оскільки поза увагою та без належної оцінки суду залишились обставини, які істотно вплинули на висновки щодо визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння особою, що керує транспортним засобом.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2024 року № 690 внесено зміни до п. 10 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, зокрема указаний пункт викладено в наступній редакції:
«10. Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов'язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням».
Вказана постанова набрала чинності з 18 червня 2024 року.
Відповідно до п. 15, 16 розділу ІІІ Інструкції за результатами огляду водія на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння ) видається на підставі акта медичного огляду. Тобто визначений у розділі ІІІ зазначеної Інструкції порядок проведення огляду на стан сп'яніння у закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів передбачає не лише виявлення в особи зовнішніх ознак стану сп'яніння, а й проведення лабораторних досліджень з відбором біологічного матеріалу. Лише за сукупними результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду, що відповідно є підставою для складення висновку з результатів медичного огляду.
Крім того, у пункті 7 розділу III указаної Інструкції закріплено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
Кожний випадок огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Частина 5 ст. 266 КУпАП імперативно встановлює, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Більш того, пунктом 22 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, також закріплено, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Так в матеріалах справи міститься висновок № 0230 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18 квітня 2025 року, згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння - «аналіз сечі на швидкий тест - амфетамін».
Однак, в порушення вимог Інструкції та Порядку, у медичному закладі не проводилося лабораторне дослідження біологічного середовища ОСОБА_1 , що було обов'язковою умовою, враховуючи вищенаведені положення законодавства.
З викладеного апеляційний суд приходить до обґрунтованого висновку, що медичними працівниками були порушені вимоги законодавства щодо проведення обов'язкового лабораторного дослідження біоматеріалу на предмет підтвердження стану наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 , що в своїй сукупності ставить під обґрунтований сумнів законність наявного в матеріалах справи медичного висновку № 0230 від 18 квітня 2025 року, складеного за результатами медичного огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, а відтак освідування ОСОБА_1 і його результати не можна вважати дійсними.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до абз. 1 п. 4 Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року №1395 огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а вразі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Із переглянутого апеляційним судом відеозапису убачається, що на місці зупинки транспортного засобу працівник поліції підходить до автомобіля на блокпосту, який рухався в комендантську годину, поряд з автомобілем перебував ОСОБА_1 .
З іншого фрагменту відеозапису слідує, що в медичному закладі проведено огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 .. Згідно з висновком медичного огляду № 0230 від 18.04.2025 року, у нього виявлено наркотичне сп'яніння, внаслідок вживання амфетаміну. При цьому, на вказаних фрагментах відеозапису не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 автомобілем, а лише убачається як останній стоїть поруч біля автомобіля.
З дослідженого відеозапису не вбачається відомостей про проведення чи направлення для проведення будь-яких лабораторних досліджень ОСОБА_1 після проведення експрес-тесту.
Крім того, вказані фрагменти відеозапису є вибірковими, які не відтворюють усіх обставин спілкування працівників патрульної поліції із водієм, оскільки працівниками поліції не зафіксовано пропозиції щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку; моменту доставляння до закладу охорони здоров'я та проведення такого огляду у лікарні, а також процес складання протоколу про адміністративне правопорушення, що свідчить про порушення п. 5 розділу ІІ інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженою наказом від 18.12.2018 р. № 1026 щодо безперервної відеозйомки.
За таких обставин, апеляційним судом встановлено, що працівниками поліції взагалі недотриманий порядок огляду на стан наркотичного сп'яніння відповідно до ст. 266 КУпАП, а відтак наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервним, так як відсутня повна процедура проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а також складання протоколу про адміністративне правопорушення, що є порушенням вимог вказаної Інструкції, тому протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо ОСОБА_1 та відеозапис, який міститься в матеріалах справи, не можуть вважатись достатніми доказами вчинення останнім правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, такий огляд відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП вважається недійсним, що виключає в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Твердження апелянта, що протокол не є доказом також слід визнати слушними, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, попре положення статті 251 КУпАП, не може бути визнаний належним та допустимим доказом по даній справі в розумінні практики Європейського Суду з прав людини, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
Аналізуючи під час апеляційного розгляду наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не підтверджуються зібраними по справі доказами. Оскільки, суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 252 та 280 КУпАП належним чином не перевірив і не дослідив всіх обставин справи в їх сукупності, та не дав їм належної правової оцінки.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессегеі Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Доводи апеляційної скарги знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, спростовують висновків суду та дають підстав вважати що судом першої інстанцій було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ч. 1 до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що обставини, викладені у протоколі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а досліджені у судовому засіданні докази не є достатніми для висновку про наявність складу вказаного адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Зазначене є підставою для закриття провадження в справі за недоведеністю належними доказами складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За таких обставин, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у вчинені ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суддя вважає, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ан Ірина Миколаївна задовольнити.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, скасувати та провадження у справі закрити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко