Провадження номер 2/741/411/25
Єдиний унікальний номер 741/609/25
05 серпня 2025 року Носівський районний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді - Ляшка Р.С.,
за участю секретаря судового засідання - Гордіної Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Носівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2025 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 30.05.2024-100003295 від 30 травня 2024 року в розмірі 23 088 грн. 30 коп. та судового збору в сумі 2 422 грн. 40 коп.
В обґрунтування позову зазначено, що 30 травня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 30.05.2024-100003295 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 10 000 грн. строком на 98 днів зі сплатою відповідних процентів та комісії.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі.
В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 04 вересня 2024 року утворилась заборгованість в розмірі 23 088 грн. 30 коп., що складається з: заборгованості по тілу кредиту - 8 823 грн. 55 коп., заборгованості по процентам - 9 264 грн. 75 коп., комісії - 5000 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05 травня 2025 року.
Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив розглядати справу у відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог чинного законодавства, відзиву на позов, жодних заяв/клопотань не подав.
Представник відповідача адвокат Гунько О.Ю. у судове засідання не з'явився. 05 серпня 2025 року подав до суду письмові пояснення у яких вказав, що до позовної заяви не додано доказів на підтвердження того, що кредитодавцем на виконання умов кредитного договору №30.05.2024-100003295 від 30.05.2024 було здійснено безготівковий переказ обумовленої суми грошових коштів на електронний платіжний засіб ОСОБА_1 . Не надано документу, що платіжний засіб належить ОСОБА_1 , клопотань про витребування цієї інформації судом не заявлено. Квитанції про безготівковий переказ та успішність його статусу, виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 , або будь-які інші документи, які б могли підтвердити рух коштів між надавачем банківських послуг та відповідачем матеріали справи не містять. Наданий стороною позивача розрахунок заборгованості про стан заборгованості не є достовірним та достатнім доказом, що відображає рух грошових коштів на рахунку, зокрема, факту зарахування коштів, оскільки розрахунок заборгованості це документ, який формується кредитором на підтвердження розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості. Отже, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 отримав на свій платіжний електронний засіб погоджену суму фінансових кредитів, а також докази, що відповідач своєю поведінкою, зокрема, шляхом перерахування коштів на користь позивача в якості погашення боргу підтвердив існування кредитних зобов'язань. Відсутність доказів надання у розпорядження відповідача обумовленої суми кредиту свідчить про відсутність правових підстав для виникнення заборгованості за договором та її стягнення з відповідача. Позивачем не доведено факт виконання своїх зобов'язань з надання фінансового кредиту у розпорядження ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № 30.05.2024-100003295 від 30.05.2024. Просив у задоволенні позову відмовити та розглянути справу у відсутності відповідача та його представника.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 30 травня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 30.05.2024-100003295 частиною якого є пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії); заявка кредитного договору №30.05.2024-100003295 (кредитної лінії); відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 30.05.2024-100003295 (кредитної лінії).
Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у сумі 10 000 грн. строком на 98 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту 04 вересня 2024 року. Сплата процентів: процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі - «процентна ставка»), розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданного кредиту, розрахунок денної процентної ставки 1,13 % = (11109.08/10000)/98х100 %.
Комісія, пов'язана з наданням кредиту 7 % від суми кредиту дорівнює 700 грн.
Неустойка 100 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 365 % річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми (база розрахунку).
У Договорі вказана адреса вебсайту кредитодавця https://sgroshi.com.ua/ua, зазначені реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів, а саме: 4149-49ХХ-ХХХХ-5517.
Позичальник підписав договір одноразовим ідентифікатором Е311.
Відповідно до квитанції № 2469271435 АТ КБ «ПриватБанк» за допомогою платіжної системи LiqPay 30.05.2024 на картку НОМЕР_1 перераховані грошові кошти у сумі 10 000 грн. Призначення платежу: видача за договором кредиту № 30.05.2024-100003295, назва платника «Швидкий кредит», сайт sgroshi.com.ua.
З довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 30.05.2024-100003295 від 30.05.2024 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 23 088 грн. 30 коп. з яких: 8 823 грн. 55 коп. - основний борг, 9 264 грн. 75 коп. - проценти (нараховані за період 30 травня 2024 року по 04 вересня 2024 року), 5 000 грн. - неустойка.
Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до його виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договором укладеним між позивачем та відповідачем передбачено порядок повернення (виплати) кредиту, сплати процентів, комісії.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Враховуючи, що між сторонами виникли правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах Договору не повернуто, суд приходить до висновку про наявність підстав про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, заборгованості по процентам.
Щодо стягнення неустойки в розмірі 5 000 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Отже, стягнення неустойки в розмірі 5 000 грн. за кредитним договором № 30.05.2024-100003295 від 30 травня 2024 року в період дії воєнного стану не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню в розмірі 18 088 грн. 30 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 8 823 грн. 55 коп., заборгованості по процентам - 9 264 грн. 75 коп.
На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов (78,34 %), стягненню з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 897 грн. 71 коп.
Керуючись ст.ст. 205, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-79, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 30.05.2024-100003295 від 30 травня 2024 року в розмірі 18 088 (вісімнадцять тисяч вісімдесят вісім) грн. 30 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1 897 (одна тисяча вісімсот дев'яносто сім) грн. 71 коп.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 05 серпня 2025 року.
Суддя Р.С. Ляшко