05 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/7706/24
Провадження № 11-кп/820/353/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
потерпілого ОСОБА_8
представника потерпілого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Хмельницького апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_8 , представника цивільного відповідача ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.02.2025 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Лука Ярмолинецького району Хмельницької області, з середньою освітою, проживаючого у АДРЕСА_1 , працюючого водієм ТОВ «Хмельницьке таксі», перебуваючого у громадському шлюбі, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
якого визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1 та ч. 1 ст. 135 КК України та призначено йому покарання: - за ч. 3 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 9 років; - за ч. 1 ст. 135 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік і 6 місяців. В силу ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 9 років,
Обвинуваченим ОСОБА_7 були скоєні кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 286-1 та ч. 1 ст. 135 КК України, за наступних обставин.
ОСОБА_7 12.12.2023 близько 18:00, порушуючи вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, внаслідок чого мав знижену реакцію, проявляючи злочинну самовпевненість керував автомобілем марки «ВАЗ-21043», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись в темну пору доби, в межах населеного пункту м. Хмельницького по горизонтальній мокрій ділянці дороги, прямої асфальтобетонної проїзної частини вул. Холодноярців, зі сторони від вул. Пілотської в напрямку до вул. Багалія, порушив та не дотримався вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 б, 2.3 д ПДР, які виразились у тому, що під час руху він, як учасник дорожнього руху, зобов'язаний знати і неухильно виконувати вимоги ПДР, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну і створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху.
Продовжуючи рух за кермом вищевказаного транспортного засобу по вул. Холодноярців, неподалік перехрестя із пров. Кудрянки у м. Хмельницький, ОСОБА_7 діючи з необережності, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, порушивши вимоги п. 12.3 ПДР, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку у вигляді пішохода ОСОБА_11 , яка рухалася по правому краю проїзної частини в попутному напрямку та становила перешкоду для подальшого руху, яку він спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного об'їзду перешкоди, внаслідок чого допустив передньою правою частиною автомобіля «ВАЗ-21043» р.н. НОМЕР_1 наїзд на ОСОБА_11 .
Внаслідок вчинення ОСОБА_7 наїзду автомобілем «ВАЗ-21043», р.н. НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_11 , остання отримала тілесні ушкодження у вигляді переломів задньої дуги 1-го шийного хребця справа та зліва, переломовивиху в атланто-аксіальному суглобі, перелом тіла 6-го шийного хребця, розриву передньої поздовжньої зв'язки хребта на рівні 2-го шийного хребця, розриву поперечної зв'язки 1-го шийного хребця, забою шийного відділу спинного мозку на рівні 2-го шийного хребця, крововиливу в товщі ніжки лівого грудинно-ключично-соскоподібного м'яза в місці прикріплення до груднини, крововиливу в товщі довгих м'язів голови та шиї в місці їх прикріплення до потиличної кістки та 1 шийного хребця, крововиливу в м'яких тканинах центральної частини тім'яної ділянки голови, які за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння є тяжкими тілесними ушкодженнями, які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті, а також тілесні ушкодження у вигляді перелому 3-го ребра по лівій передній пахвовій лінії, крововиливу в м'яких тканинах лівої бокової поверхні грудної клітки у верхній третині (на рівні 3-го - 4-го ребер між лівими передньою та задньою паховою лініями), переломів 11-го та 12-го ребер по лівій прихребтовій лінії, які є тілесними ушкодженнями середньої тяжкості, які у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті не перебувають. Від отриманих тілесних ушкоджень пішохід ОСОБА_11 загинула на місці пригоди.
Водій ОСОБА_7 після вчинення дорожньо-транспортної пригоди за кермом вищевказаного автомобіля покинув місце події, після чого був встановлений та затриманий працівниками поліції.
Своїми діями водій ОСОБА_7 порушив вимоги правил безпеки дорожнього руху, передбачені п.п. 1.3, 1.5, 2.3 б, 2.3 д, 2.9 а, 12.3 ПДР, зміст яких полягає в наступному:
п. 1.3. Учасники дорожнього руху зобов'язанні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
п. 2.9. Водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
п. 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Порушення водієм ОСОБА_7 п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, а саме спричиненням смерті пішоходу ОСОБА_11 .
Окрім цього, ОСОБА_7 , продовжуючи свої протиправні дії, відразу після вчинення дорожньо-транспортної пригоди за вказаних вище обставин, 12.12.2023, близько 18:00, на ділянці проїзної частини вул. Холодноярців, неподалік перехрестя із пров. Кудрянки у м. Хмельницький, усвідомлюючи, що в результаті його дій, а саме дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена реальної можливості вжити заходів до самозбереження, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, нехтуючи моральними нормами співжиття, у порушення вимог п. 2.10. (а, г, д) ПДР, ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», маючи при цьому реальну можливість вжити заходів для надання медичної допомоги потерпілій, не вжив заходів для надання першої медичної допомоги потерпілій ОСОБА_11 , не викликав карету швидкої медичної допомоги, не вжив самостійних заходів для доставлення потерпілої до лікувального закладу та не вжив будь-яких інших заходів, необхідних для відведення небезпеки, що загрожувала життю потерпілої, зник з місця дорожньо-транспортної пригоди та залишив без допомоги потерпілу ОСОБА_11 , яка перебувала у небезпечному для життя, безпорадному стані та була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження.
Своїми діями ОСОБА_7 порушив вимоги п. 2.10. (а, г, д) ПДР та ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», зміст яких полягає в наступному:
п. 2.10: У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:
а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;
г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров'я;
д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;
ст. 14 Закону України «Про дорожній рух»: Учасники дорожнього руху зобов'язані надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
У апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого ОСОБА_7 через м'якість; ухвалити новий вирок, яким обвинуваченому ОСОБА_7 призначити покарання: - за ч. 3 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 10 років; - за ч. 1 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки. В силу ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 10 років.
У апеляційній скарзі представник цивільного відповідача ОСОБА_10 просить змінити вирок суду в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_8 до АТ «СК «Країна», а саме стягнути з АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_8 витрати на проведення поховання у розмірі 23220,00 грн., та моральну шкоду у розмірі 80400,00 грн., а всього 103620,00 грн. Вважає вирок суду таким, що ухвалений з порушенням норм кримінального процесуального права, недотриманням загальних засад кримінального провадження, а висновки суду першої інстанції такими, що не ґрунтуються на повно та всебічно досліджених під час судового розгляду доказах. Зазначає, що в задоволенні позову в частині стягнення витрат на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, у розмірі 31500 грн., слід відмовити, оскільки зазначені витрати не підлягають відшкодуванню згідно з вимогами закону.
У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 прохає змінити вирок суду в частині зміни правової кваліфікації дій ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України на ч.2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання в межах санкції даної статті з врахуванням положень ст..75 КК України.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 та його представника ОСОБА_9 , які підтримали доводи своїх апеляційних скарг, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_8 не підлягають задоволенню, а апеляційна скарга представника цивільного відповідача ОСОБА_10 підлягає задоволенню, а вирок суду зміні, за таких підстав.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд в цілому не допустив цих порушень кримінального процесуального закону.
Свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України, суд зробив на підставі доказів, які він дослідив та оцінив із дотриманням положень ст.94 КПК України. Суд навів у вироку докладні мотиви прийнятого рішення відповідно до вимог ч.3 ст.374 КПК України. Доводи апеляційних скарг, не викликають сумнівів у правильності судового рішення, й спростовуються зібраними у провадженні доказами.
Так, в основу вироку суд обґрунтовано поклав послідовні показання потерпілого, який був попереджений про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань, а також приведений до присяги, відповідно до вимог ст.352 КПК України.
Так, потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснював, що про подію він дізнався від правоохоронців. Внаслідок загибелі матері поніс матеріальні витрати у зв'язку з її похованням і переносить моральні страждання.
В судовому засіданні суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав частково та пояснив, що у вищевказані час та місці, перебуваючи в тверезому стані, керував власним автомобілем «ВАЗ-21043», р.н. НОМЕР_1 зі швидкістю близько 40-50 км/год. з боковим інтервалом близько 1 м. до правого краю проїзної частини. Під час руху попереду бачив пішохода, що йшов у попутному напрямку. В момент, коли з ним порівнявся, напрямок руху не змінював. При цьому почув звук удару та поштовх, що не розцінив, як наїзд на людину. Вважав, що наїхав на яму, а тому попрямував далі в свій дачний будинок, де відпочивав і вживав алкогольні напої. В подальшому помітив пошкодження лобового скла і попрямував на місце події для з'ясування, що відбулось. По дорозі його зупинили працівники поліції, продемонстрували праве бокове дзеркало від його автомобіля і здійснили затримання. З врахуванням таких обставин він зрозумів, що потерпіла загинула від удару об керований ним автомобіль. Заперечив, що вживав алкоголь перед ДТП. Оскільки не знав, що збив людину, залишив місце події. Позовні вимоги потерпілого визнав повністю. Шкоду не відшкодовував, оскільки на даний час не має матеріальної змоги це зробити. Щиро шкодує, що внаслідок керування ним автомобілем загинула людина.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України, ґрунтується на об'єктивно з'ясованих судом обставинах, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до вимог ст.94 КПК України.
Із протоколу проведення слідчого експерименту 18.01.2024 року вбачається, що ОСОБА_7 пояснив обставини скоєних ним кримінальних правопорушень.
Вказана слідча дія проведена відповідно до вимог ст..240 КПК України.
Із протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.12.2023 року вбачається, що було зафіксоване місце події та наявна слідова інформація. Зокрема на правому узбіччі виявлений труп ОСОБА_11 , розташований на спині, ногами до проїзної частини, під кутом відносно узбіччя. На носі трупа міститься речовина бурого кольору, схожа на кров. Неподалік знаходяться черевик, пляшка горілки та праве бокове дзеркало автомобіля.
З рапорту начальнику Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, 12.12.2023 року вбачається, що близько 18:30 по вул. Холодноярців у м. Хмельницькому виявлено померлу ОСОБА_11 та о 22:50 того ж дня зупинено автомобіль марки «ВАЗ-21043», р.н. НОМЕР_1 з механічними пошкодженнями, яким керував ОСОБА_7 . Факт отримання потерпілою тілесних ушкоджень та її загибель в результаті дорожньо - транспортної пригоди доводиться даними висновку експерта № 861 від 15.02.2024 р.
Із висновку судово-медичної експертизи від 13.12.2023 року вбачається, що смерть ОСОБА_11 настала за 16 - 24 години до проведення судово-медичного дослідження (11:00 13.12.2023) внаслідок закритої тупої травми шиї у вигляді переломів 1-го та 6-го шийних хребців, переломовивиху в атланто-аксіальному суглобі (в з'єднанні 1 та 2 шийних хребців), забою шийного відділу спинного мозку на рівні 2 шийного хребця, розривів зв'язок й крововиливів в м'язах шиї.
При проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 виявлені такі тілесні ушкодження: переломи задньої дуги 1-го шийного хребця справа та зліва, переломовивих в атланто-аксіальному суглобі, перелом тіла 6-го шийного хребця, розрив передньої повздовжньої зв'язки хребта на рівні 2 шийного хребця, розрив поперечної зв'язки 1 шийного хребця, забій шийного відділу спинного мозку на рівні 2 шийного хребця, крововилив в товщі ніжки лівого груднино-ключично-соскоподібного м'яза в місці прикріплення до груднини, крововилив в товщі довгих м'язів голови та шиї в місці їх прикріплення до потиличної кістки та 1 шийного хребця, крововилив в м'яких тканинах центральної частини тім'яної ділянки голови, множинні садна та поверхневі рани в центральній частині лобної ділянки та в ділянці носа, садно в підборідній ділянці зліва, перелом 3 ребра по лівій передній пахвовій лінії, крововилив в м'яких тканинах лівої бокової поверхні грудної клітки у верхній третині (на рівні 3 - 4 ребер між лівими передньою та задньою паховою лініями), переломи 11 та 12 ребер по лівій при хребтовій лінії, багатоуламковий перелом лівих лобкової, сідничної та клубової кісток в ділянці лівої кульшової западини, перелом верхньої гілки лівої лобкової кістки біля лобкового симфізу, перелом крижової кістки та розрив лівого крижово-клубового з'єднання, крововилив в м'яких тканинах задньої поверхні тазу зліва (в ділянках лівої сідниці і крижового відділу хребта) на відстані 70 см від підошви, крововилив в м'яких тканинах задньої поверхні лівої гомілки у верхній третині на відстані 30 см від підошви.
Ушкодження у вигляді переломів 1-го та 6-го шийних хребців, переломовивиху в атланто-аксіальному суглобі, забою шийного відділу спинного мозку на рівні 2 шийного хребця, розривів зв'язок й крововиливів в м'язах шиї, а також крововиливу в м'яких тканинах тім'яної ділянки голови, як місця прикладання травмуючої сили - за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння є тяжкими тілесними ушкодженнями, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті.
Решта виявлених тілесних ушкоджень у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті не перебувають.
Усі тілесні ушкодження, виявлені при дослідженні трупа ОСОБА_11 , утворились безпосередньо перед настанням смерті від дії тупих предметів, якими були частини легкового автомобіля й поверхня дорожнього покриття, можливо в час й за обставин, вказаних у постанові про призначення судово-медичної експертизи.
Механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_11 міг бути наступним:
-Первинний удар (І фаза ДТП) виступаючою частиною переду автомобіля (передній бампер справа) відбувся у задню поверхню лівої гомілки (йшла, стояла) задньою поверхнею тіла по відношенню до автомобіля;
-Далі, за рахунок того, що первинний удар автомобілем був заподіяний нижче центра ваги тіла, відбулося його закидання на автомобіль (ІІ фаза наїзду).
Ушкоджень, які виникають внаслідок удару і тертя до поверхні дорожнього покриття (ІІІ і ІV фази зіткнення легкового автомобіля з пішоходом), при дослідженні трупа не виявлено, можливо, через значну кількість м'якого одягу на потерпілій та вкриття снігом поверхні узбіччя, на яке впала остання після контакту із автомобілем.
Запобігти настанню смерті ОСОБА_11 при наданні їй своєчасної кваліфікованої допомоги було неможливо через тяжкість отриманої травми.
В крові трупа ОСОБА_11 виявлений етиловий спирт в концентрації 1,74 проміле, що вказує на середній ступінь алкогольного сп'яніння у останньої в момент настання смерті.
В суді першої інстанції експерт ОСОБА_12 підтвердив зазначені висновки; виключив можливість самостійного падіння потерпілої на транспортний засіб, оскільки отримані нею ушкодження для цього не характерні. Вважає, що перше контактування потерпілої було із правою стороною переднього бампера автомобіля, про що свідчить крововилив на її лівій нозі. Різницю між висотою крововиливу і висотою від землі до бампера, пояснив зміною положення транспортного засобу під час руху.
Із протоколу огляду речей від 16.02.2024 року вбачається, що при огляді пошкодженого одягу загиблої, на куртці, халаті, штанах виявлені сліди речовини бурого кольору, схожої на кров, а на черевиках - численні потертості.
Із протоколу обшуку автомобіля марки «ВАЗ-21043», р.н. НОМЕР_1 , який належить і яким керував ОСОБА_7 вбачається, що в салоні виявлено та вилучено пляшку із залишками прозорої рідини з написом «Nemiroff». Під час допиту обвинувачений підтвердив, що вказана пляшка з недопитою горілкою належить йому. На переглянутому відеозаписі та ілюстративній таблиці до протоколу проведення вказаної слідчої дії встановлено, що транспортний засіб має механічні пошкодження (розбите лобове скло з правої сторони, відсутнє праве дзеркало заднього виду).
Із протоколу огляду вказаного транспортного засобу від 17.01.2014 р. вбачається, що підтверджується наявність механічних пошкоджень, характерних для ДТП і вилучено три фрагменти кріплення зовнішнього правого бокового дзеркала заднього виду.
Із висновку експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/123-24/199-ІТ від 26.01.2024 вбачається, що на момент огляду робоча гальмова система та рульове керування автомобіля «ВАЗ-21043», р.н. НОМЕР_1 , перебували в працездатному стані та виконували свої конструктивні функції. На момент огляду системи рульового керування автомобіля, виявлено невідповідність її технічного стану вимогам п. 31.4.2г ПДР. Ознак, які б свідчили про непрацездатність чи відмову досліджуваних систем, як на момент огляду так і до моменту ДТП, не встановлено.
У відповідності до висновку експертизи № СЕ-19/123-24/202-ІТ від 05.02.2024 місце наїзду автомобіля на пішохода ОСОБА_11 у повздовжньому напрямку знаходилося перед ділянкою утворення об'єктів, зафіксованих на план-схемі до протоколу огляду ДТП під номерами 1, 2, 3, 4, 5 (правий черевик, пляшка, лівий черевик, труп, дзеркало), в межах проїзної частини вул. Холодноярців у м. Хмельницький.
Із протоколу огляду диску від 11.01.2024, на відеозаписі з камер відеоспостереження, які розташовані на території домоволодіння АДРЕСА_2 вбачається, що зафіксовані події на проїзній частині вул. Холодноярців починаючи з 18:56 (згідно зазначеного на відеозаписі) 12.12.2023. Так, пішохід прямує по узбіччю в напрямку перехрестя з вул. Багалія. В подальшому автомобіль рухався в тому ж напрямку, у якого погас правий задній габарит, надалі загорілись стоп-сигнали і погасли. Далі автомобіль зникає з поля зору відеокамери, пішохода також не видно. Відомості, отримані за результатами дослідження відеозапису дозволяють зробити висновки, що пішоходом являється ОСОБА_11 , а автомобіль належить ОСОБА_7 . Зі слів прокурора в судовому засіданні, на відеокамері час встановлений власником домоволодіння помилково, і не відповідає дійсному часу вчинення правопорушень.
Із протоколу проведення слідчого експерименту від 16.02.2024 з участю потерпілого ОСОБА_8 вбачається, що використанням автомобіля-статиста «ВАЗ» і згаданих відеофайлів, визначена швидкість руху автомобіля під керуванням ОСОБА_7 - 10,84 - 12,24 м/с.
Вказана слідча дія проведена відповідно до вимог ст..240 КПК України.
За підсумками інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/102-24/3358-ІТ від 26.02.2024 вбачається, що швидкість руху автомобіля марки «ВАЗ-21043», р.н. НОМЕР_1 по технічних параметрах становила біля 39.0…44.1 км/год.
В умовах даної пригоди величина безпечної швидкості руху вказаного автомобіля, при умові видимості проїзної частини 43.5 м, визначається рівною не більше 58.7-69.8 км/год, що в даному випадку є більшою, ніж швидкість руху автомобіля, розрахована вище, і може свідчити про відповідність дій водія ОСОБА_7 вимогам п.12.2 ПДР.
В заданій дорожній обстановці водій автомобіля марки «ВАЗ-21043», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2, 12.3 ПДР.
В ситуації, яка склалася, водій ОСОБА_7 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом зменшення швидкості автомобіля до швидкості руху пішохода або шляхом безпечного об'їзду пішохода, який рухається в попутному напрямку, за умови, що пішохід з моменту потрапляння в поле зору водія не змінює напрямок та темп руху.
Невідповідність дій водія автомобіля марки «ВАЗ-21043», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_7 вимогам п.12.3 ПДР з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.
Показання обвинуваченого щодо керування автомобілем у тверезому стані та вживання алкоголю вже після ДТП, а також неусвідомлення факту наїзду на пішохода, суд правильно розцінив як спосіб захисту, оскільки такі твердження спростовуються іншими доказами, безпосередньо дослідженими в ході судового розгляду.
Так, факт перебування ОСОБА_7 у стані алкогольного сп'яніння під час скоєння наїзду на ОСОБА_11 доводиться позитивним висновком щодо результатів його медичного огляду на стан сп'яніння від 13.12.2023 і даними висновку токсикологічної експертизи № 2280 від 27.12.2023, згідно якого у ОСОБА_7 виявлено наявність етилового (винного) алкоголю в кількості - 1,95 проміле.
Отримані в результаті ДТП серйозні пошкодження керованого обвинуваченим автомобіля (відсутність дзеркала і розбите лобове скло), а також численна кількість виявлених тілесних ушкоджень у потерпілої, свідчать про значну силу удару під час зіткнення. Отже ОСОБА_7 безсумнівно розумів, що здійснив наїзд на пішохода, і не зважаючи на це покинув місце вчинення правопорушення. Вказаним обставинам суд дав правильну юридичну оцінку.
Пункт 2.10 ПДР зобов'язує водія, у разі причетності до ДТП до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю і обвинувачений, як водій, мав про це знати.
В салоні автомобіля виявлена пляшка, частково наповнена прозорою рідиною. Обвинувачений повідомив, що пляшка належить йому і всередині знаходиться горілка, але в дачному будинку випивав горілку з іншої пляшки.
Відповідно до ст..84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експерта.
Належним та допустимим доказом перебування особи у стані сп'яніння на момент ДТП, з погляду кримінального процесуального законодавства, є висновок судово-медичної токсикологічної експертизи, що цілком логічно випливає з положень ст..ст.85-86 КПК України.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що речові докази та документи повинні бути отримані у спосіб, передбачений ст..93 КПК України, належним чином долучені до кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК України, та мають набути відповідного процесуального статусу.
Отже, правильною є практика проведення медичного огляду особи на стан сп'яніння лікарем-наркологом із відібранням біологічних зразків (крові) для проведення лабораторних досліджень і подальшого вилучення слідчим таких зразків, згідно з ст..241,245 КПК України.
Таким чином, враховуючи поведінку обвинуваченого, а саме залишення місця події при наявних ознаках ДТП з метою зменшити ступінь своєї вини шляхом послідуючого повідомлення, що вживав алкогольні напої вже у себе на дачі (тобто після події, про яку він не знав), колегія суддів вважає, що в матеріалах справи провадження існують належні, допустимі і достовірні (за відсутності ознак протилежного) докази стосовно наявності у ОСОБА_7 на час ДТП стану алкогольного сп'яніння.
Час настання смерті потерпілої і можливість її врятувати шляхом вжиття невідкладних заходів, для кваліфікації дій за ст. 135 КК України, правового значення не має.
Одночасно, суд правильно вважав за необхідне зазначити, що всі докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального закону, вони є допустимими, та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим діянь, інкримінованих йому стороною обвинувачення.
Суд дав правильну юридичну оцінку діям обвинуваченого, взяв до уваги фактичні обставини порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілої; надав оцінку способу та обставинам завдання тілесних ушкоджень.
Таким чином, сукупність належних та допустимих доказів, досліджених у судовому засіданні, довела, що дії ОСОБА_7 містять склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1 та ч. 1 ст. 135 КК України.
Отже, висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1 та ч. 1 ст. 135 КК України, а саме те, що ним вчинено порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілої; а також завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходи до самозбереження через безпорадний стан, коли він сам поставив потерпілу в небезпечний для життя стан, за наведених у вироку обставин ґрунтуються на повному, всебічному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, з дотриманням вимог ст.91 КПК України та підтверджені сукупністю належних, допустимих, достовірних доказів, досліджених судом, яким суд з точки зору достатності та взаємозв'язку дав належну оцінку.
Судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень. Позиція захисту про необхідність перекваліфікації його дій на ст..286 ч.2 КК України не заснована на вищезазначених доказах, правильно досліджених і оцінених судом.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Згідно зі ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд відповідно до вказаної статті кримінального закону врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, зокрема згідно зі ст.12 КК України тяжкого злочину, особу винного, який в силу ст. 89 КК України є раніше не судимою особою, перебуває у громадському шлюбі, утриманців не має, характеризується за місцем проживання і місцем утримання позитивно, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, працює.
Обставинами, що пом'якшують покарання - є часткове визнання своєї вини і щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Згідно досудової доповіді органу пробації, рівень вчинення повторного кримінального правопорушення визначається як середній та його виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе, хоча і становитиме середній рівень небезпеки для суспільства.
За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення обвинуваченому покарання у межах, передбачених санкцією ч.3 ст.286-1 КК України. Колегія суддів вважає, що призначене покарання є законним, справедливим, воно буде відповідати тяжкості правопорушення, сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових злочинів, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Таким чином, колегія суддів не виявила істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону під час розгляду справи та постановлення вироку суду, а тому вважає, що постановлений по справі вирок відносно ОСОБА_7 в частині призначення покарання у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135 та ч.3 ст.286-1 КК України, є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни в цій частині за результатами апеляційного розгляду не встановлено.
Крім того, колегія суддів зазначає наступне.
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.02.2025 року - стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_8 51 520,00 грн. майнової шкоди; стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_8 80 400,00 грн. моральної шкоди. Задовольняючи «майнову» шкоду, суд першої інстанції взяв до розрахунку видаткову накладну №3613 від 14.12.2023 року на суму 23 220,00 грн., в якості витрат на проведення поховання потерпілої, та рахунок від 15.12.2023 року на суму 31 500,00 грн., за проведення поминального обіду, при цьому зменшивши «майнову» шкоду на суму франшизи у розмірі 3200,00 грн.: (23 220,00 грн. + 31 500,00 грн. - 3 200,00 грн. = 51 520,00 грн.).
У статті 1201 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
В той час в незалежності від наявності вини у особи, яка завдала шкоди смертю потерпілого виникає обов'язок на відшкодування таких витрат (п. 7 Постанови від 01 березня 2013 року).
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Ритуальні послуги - послуги, пов'язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу» вартість послуг та предметів ритуальної належності визначається на принципах оплати тільки тих послуг, що відповідають державним стандартам та нормативним документам.
Зокрема, згідно листа Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України 19.11.2003 року № 193 про «Необхідний мінімальний перелік окремих видів ритуальних послуг» до необхідних ритуальних послуг входять: оформлення договору-замовлення на організацію та проведення поховання; оформлення свідоцтва про поховання; копання могили (викопування могили ручним або механізованим способом, опускання труни з тілом померлого в могилу, закопування могили, формування намогильного насипу та одноразове прибирання території біля могили); монтаж та демонтаж намогильної споруди при організації під поховання в існуючу могилу; кремація тіл померлих; поховання та підпоховання урни з прахом померлих у колумбарну нішу, в існуючу могилу, у землю; зберігання урн з прахом померлих у крематорії; організація відправлення труни з тілом чи урни з прахом померлого за межі України; запаювання оцинкованої труни; замощення урни з прахом померлого в колумбарну нішу.
Зі змісту вищенаведеної норми слідує, що церемонія поховання та церемонія поминання є зовсім різними правовими поняттями, а тому поминальний обід, виготовлення та встановлення пам'ятника не входять до комплексу заходів щодо поховання спадкодавця.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19.03.2018 р. у справі № 554/1793/15-ц.
Потерпілий ОСОБА_8 вказує про те, що розмір понесених ним витрат на проведення поминального обіду становить 31500 гривень.
Проведення поминальних обідів не передбачено Законом України «Про поховання та похоронну справу» та не включено до Мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України 19.11.2003 року № 193, тому дані витрати у зв'язку з тим, що вони проводяться після поховання, не відносяться до витрат до поховання.
Оскільки, поминальний обід не передбачений чинним законодавством України, він здійснюються після поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, не відносяться до облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству, то колегія суддів дійшла висновку, що поминальний обід не відноситься до витрат на поховання, а тому його вартість не підлягає стягненню з АТ «СК «Країна».
В зв'язку з чим апеляційні доводи представника АТ «СК «Країна» підлягають задоволенню.
За таких підстав колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок суду, стягнути з АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_8 витрати на проведення поховання у розмірі 23220,00 грн., та моральну шкоду у розмірі 80400,00 грн., а всього 103620,00 грн.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_6 , є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, апеляційну скаргу представника АТ «СК «Країна» необхідно задовольнити частково, вирок суду змінити
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ОСОБА_10 - задовольнити.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.02.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України - змінити.
Стягнути з АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_8 витрати на проведення поховання у розмірі 23220,00 грн., та моральну шкоду у розмірі 80400,00 грн., а всього 103620,00 грн.
В іншій частині вирок залишити без змін.
На ухвалу сторони можуть подати касаційні скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 3 місяців з дня проголошення цієї ухвали, а обвинуваченим з моменту отримання копії ухвали.
Судді: