Єдиний унікальний номер 728/950/25
Номер провадження 2/728/412/25
29 липня 2025 року Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді - Лободи Н.В.
за участі секретаря судового засідання - Кулик Л.І.
позивачки - ОСОБА_1
представника позивачки - адвоката Ковалюха В.М.
відповідачки - ОСОБА_2
представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Антоненка І.Є.
представника третьої особи - Матієнка О.Б. (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бахмач у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю та факту утримання цивільної дружини,-
17.04.2025 до Бахмацького районного суду Чернігівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - Позивачка) до ОСОБА_2 (далі - Відповідачка-1), ОСОБА_3 (далі - Відповідач-2), заінтересована особа - Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю та факту утримання цивільної дружини.
Згідно з ухвалою від 17.04.2025 позовну заяву було залишено без руху і надано позивачці п'ятиденний строк для усунення її недоліків.
Після усунення недоліків, Позивачкою у позовній заяві процесуальний статус Міністерства оборони України із заінтересованої особи був змінений на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (далі - Третя особа).
Вимоги позову мотивовані тим, що Позивачка з липня 2015 року без реєстрації шлюбу проживала разом з ОСОБА_4 , який з квітня 2022 року був призваний на військову службу; у період проходження служби з 19.05.2022 по 20.07.2023 нарахування грошового забезпечення ОСОБА_4 здійснювалось на банківський рахунок Позивачки; у зв'язку з лікуванням Позивачки, як цивільної дружини ОСОБА_4 , останньому військовою частиною надавалася короткострокова відпустка; у липні 2023 року Позивачці, як цивільній дружині ОСОБА_4 від військової частини надійшло сповіщення про зникнення останнього безвісти, після чого нею була подана відповідна заява до поліції, на підставі якої відкрито кримінальне провадження; на початку серпня 2023 року Позивачка, як цивільна дружина, їздила в м.Дніпро на впізнання тіла ОСОБА_4 ; родичі ОСОБА_4 не сприймали Позивачку як цивільну дружину останнього, мати ОСОБА_4 була категорично проти участі Позивачки в організації його поховання та її перебування на похороні. Після загибелі ОСОБА_4 . Позивачка звернулася до Міністерства оборони України з приводу виплати одноразової грошової допомоги згідно з Постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», однак їй надійшла відповідь про те, що нею не надано документів у підтвердження належності до подружжя загиблого військовослужбовця. Тому, за захистом свого права на отримання передбачених законом пільг та виплат, як члена сім'ї загиблого військовослужбовця, Позивачка змушена звернутись до суду з даним позовом, у якому просить встановити факт її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 з 2015 року по 2023 рік; встановити факт її перебування на утриманні ОСОБА_4 з 2015 року по 2023 рік; підтвердити її право на отримання одноразової грошової допомоги згідно Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ухвали від 21.04.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 20.05.2025.
20.05.2025 підготовче провадження було закрито і справу призначено до судового розгляду по суті на 30.06.2025.
30.06.2025 розгляд справи був відкладений до 29.07.2025 за клопотанням представника Третьої особи.
Позивачка та її представник у судовому засіданні вимоги позову підтримали та просили їх задовольнити з вищевикладених підстав.
Відповідачка-1 та її представник, який також представляє інтереси Відповідача-2, у судовому засіданні позов не визнали, вважають його таким, що не підлягає задоволенню та підтримали доводи відзиву Відповідачки-1, які зводяться до того, що ОСОБА_4 ніколи не проживав разом з Позивачкою; він був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 разом з Відповідачкою-1, своїм братом, сестрою та племінником і саме дана адреса зазначена ОСОБА_4 у декларації про вибір лікаря, а довіреною особою пацієнта вказана не Позивачка, а його мати - Відповідачка-1; Позивачка ніколи не була у квартирі по АДРЕСА_1 ; всі особисті речі ОСОБА_4 знаходилися у Відповідачки-1; ремонту у квартирі Позивачки ОСОБА_4 не робив, побутової техніки не купував; чеки, які додані до позовної заяви датовані 2022 роком, у період, коли ОСОБА_4 вже був мобілізований; фотокартки не є підставою для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; Позивачку ОСОБА_4 не утримував, оскільки не мав постійного місця роботи, періодично виїздив на заробітки, мав заборгованість по аліментах, яка почала погашатися лише після того, як він мобілізувався до ЗСУ; Позивачка є працездатною особою і може працювати та утримувати себе сама. У позові просили відмовити та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Окрім того, Відповідачка-1 у судовому засіданні пояснила, що її син ОСОБА_4 після розлучення з дружиною мав стосунки з різними жінками, однак спільно з ними не проживав; він або був на заробітках в іншому місті, або, коли повертався, проживав вдома: в АДРЕСА_1 ; Позивачка ніколи до них не приходила і разом з ОСОБА_4 не проживала.
Представник Третьої особи, який взяв участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, позов вважає необгрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню з підстав, які викладені ним у письмових поясненнях, згідно з якими доказів у підтвердження факту проживання Позивачки з ОСОБА_4 та факту перебування Позивачки на утриманні у ОСОБА_4 . Позивачкою не надано.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою Позивачки і їй добре відомо, що остання проживала разом з ОСОБА_4 ; стосунки у них почалися тоді, коли син Позивачки ходив до дитячого садка; разом вони почали проживати приблизно з 2015 року; вони мешкали у квартирі Позивачки, ставили вікна; ОСОБА_4 їздив на заробітки у м.Київ; коли навесні 2022 року ОСОБА_4 мобілізувався, то Позивачка відправляла йому посилки; військова частина, де служив ОСОБА_4 підтримувала з Позивачкою зв'язок; під час відпустки ОСОБА_4 проживав у Позивачки; виплати ОСОБА_4 здійснювались на картку Позивачки, що вказує на те, що він вважав її своєю дружиною; основний ремонт у квартирі Позивачки проводився після повномасштабного вторгнення рф. Окрім того, свідок пояснила, що вона особисто бачила у квартирі Позивачки речі ОСОБА_4 , зокрема одяг, взуття, телефон; поховання ОСОБА_4 здійснила не Позивачка, а мати ОСОБА_4 .
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка також є сусідкою Позивачки, пояснила, що їй відомо, що ОСОБА_4 разом з Позивачкою їздив купувати речі до школи для сина Позивачки; разом з іншими жителями будинку брав участь у облаштуванні дитячого майданчика у дворі; ОСОБА_4 їздив на заробітки, а кошти були у Позивачки, вона не працювала, ОСОБА_4 її утримував; вони робили ремонт у квартирі Позивачки; можливо ОСОБА_4 робив Позивачці подарунки; коли ОСОБА_4 пішов на війну, то передавав Позивачці кошти, а вона часто відправляла йому посилки. Окрім того, свідок запевнила, що разом ОСОБА_4 та Позивачка почали проживати приблизно з 2017 року; вона бачила, як до квартири Позивачки вивантажували газову плиту; це було вже під час перебування ОСОБА_4 на війні.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що вона є управдомом у будинку АДРЕСА_2 і добре знає ОСОБА_4 та його матір - Відповідачку-1, які проживають у цьому ж будинку; ОСОБА_4 раніше був одружений, однак через інтерес до інших жінок розлучився, часто їздив на заробітки, а коли приїздив - то жив разом з матір'ю по вул.Героїв України; підтримував стосунки з бувшою дружиною та іншими жінками, яких у нього було багато, а коли закінчувались гроші, він повертався до матері, брав свої речі та їхав на заробітки. Окрім того, свідок повідомила, що Позивачку вона бачила під під'їздом свого будинку лише одного разу, коли та приходила до сусідки; вони вели себе шумно, довелось викликати поліцію; чи проживав ОСОБА_4 у Позивачки свідку не відомо.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, представника Третьої особи та свідків, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, розглядаючи позов в межах заявлених вимог, суд приходить до наступних висновків.
Так, у судовому засіданні встановлено, що Позивачка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_3 (а.с.5-7).
Згідно з витягом з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2022, із вказаної дати ОСОБА_4 був зарахований до списків особового складу військової частини і йому були встановлені належні виплати (а.с.10).
З копії розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, виданого Бахмацьким відділом ДВС станом на 30.04.2025, вбачається, що боржник ОСОБА_4 мав заборгованість зі сплати аліментів, погашення якої почало здійснюватись з вересня 2023 року (а.с.102-103).
З виписки з банківського рахунку Позивачки, відкритому у АТ КБ «Приватбанк», за період з 01.04.2022 по 31.08.2023, вбачається, що на банківську картку Позивачки № НОМЕР_2 проводились зарахування від військової частини НОМЕР_1 у виді заробітної плати, грошового забезпечення, додаткової винагороди (а.с.11-12).
12.07.2023 ВП №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області була зареєстрована заява про втрату ОСОБА_4 паспорта громадянина України 01.06.2023 в м.Мар'їнка (а.с.23, 24).
Згідно з копією сповіщення №63 від 24.07.2023, військова частина НОМЕР_1 , зверталася до ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням сповістити ОСОБА_1 , яка проживає в АДРЕСА_4 , про те, що її чоловік сержант ОСОБА_4 зник безвісти 23.07.2023 (а.с.9).
За заявою Позивачки від 25.07.2023 ВП №1 (м.Бахмач) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області про зникненя безвісти її цивільного чоловіка ОСОБА_4 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження №12023270310000381 від 25.07.2023 за ч.1 ст.115 КК України (а.с.13).
Виходячи з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.11.2024 №34/д, подані ОСОБА_1 документи щодо призначення їй допомоги, були повернуті на доопрацювання, у тому числі, з метою надання документів, які б підтверджували, що вона перебувала на утриманні загиблого ОСОБА_4 (а.с.14).
Відомостями з Реєстру застрахованих осіб, сформованих 14.03.2025 Управлінням ПФУ в Чернігівській області, підтверджуються періоди роботи та суми заробітку для нарахування пенсії ОСОБА_1 за 2006, 2007, 2009, 2011, 2012, 2013 роки (а.с.16).
З копії довідки №120 від 11.03.2025, виданої органом соціального захисту населення, ОСОБА_1 станом на 11.03.2025 не отримує ніяких видів допомог (а.с.17).
Згідно з копією довідки від 24.02.2023, виданої лікарем ОСОБА_8 , ОСОБА_1 на вказану дату хворіє та потребує хірургічного втручання (а.с.25).
З чеків від 04.10.2022, від 02.10.2022, від 02.08.2022, від 04.01.2023 вбачається, що з використанням платіжної картки № НОМЕР_3 здійснювались розрахунки за придбаний одяг, взуття, побутову техніку, проводились платежі за реквізитами, а також оплачувались товари (послуги) категорії «Спорт» (а.с.17).
Згідно з довідкою від 29.04.2025 №797, ОСОБА_4 з 26.03.1997 до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований в АДРЕСА_1 , де, окрім інших, зареєстрована Відповідачка-1 ОСОБА_2 (а.с.40, 97).
З Декларації №000-1 ТТТН-ЕКА0 від 25.11.2021 про вибір лікаря, який надає медичну допомогу пацієнту ОСОБА_4 вбачається, що місцем фактичного проживання ОСОБА_4 є АДРЕСА_4 , а довіреною особою пацієнта - ОСОБА_2 (а.с.93).
Також, судом були досліджені ксерокопії чотирьох фотознімків, на двох з яких зображені Позивачка та ОСОБА_4 , на одній - сам ОСОБА_4 , ще на одній - військове спорядження; ксерокопія документа у підтвердження нагородження сержанта ОСОБА_4 нагрудним знаком « НОМЕР_4 окрема механізована бригада сухопутних військ»; корінець первинної медичної картки ОСОБА_4 та скрін-шоти листування у мобільному застосунку між Позивачкою та Відповідачкою-1, які були додані Позивачкою до позовної заяви, а також додані до відзиву Відповідачки-1 копії судових рішень про визнання недієздатною ОСОБА_9 , копія заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю від 23.12.2024, з якою вона зверталась до Бахмацького районного суду, повідомлення Бахмацького КВП «Коммунальник» від 29.04.2015 №156 про нарахування за послуги з управління побутовими відходами за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.15, 19, 20, 26-27, 89-92, 94-95, 96).
Разом з тим, суд не бере до уваги додані до позовної заяви два документи у викладі іноземною мовою через неможливість встановити їх зміст, оскільки матеріали справи не містять їх перекладу на українську мову, виконаного у встановленому законом порядку (а.с.21, 22).
Також, суд не бере до уваги копії постанов Бахмацького районного суду Чернігівської області від 20.04.2017 та від 07.10.2019 про притягнення Позивачки до адміністартивної відповідальност за ч.1 ст.184 КУпАП, оскільки вони не мають відношення до спору і не доводять та не спростовують вимог позову (а.с.99-101).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з підпунктом 1 п.2 ст.16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Тобто подія смерті військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби і подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення допомоги.
Вказана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби.
Положеннями ст.16-1 ЗУ №2011-XII у редакції станом на дату загибелі ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Положеннями ч.2 ст.3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У Постанові від 03.07.2019 у справі №554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї», членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. До того ж, цим рішенням Конституційного Суду України визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Відповідно до положень ст.31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», утриманцями вважаються члени сім'ї померлого, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Членами сім'ї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника, за ст.30 вищевказаного Закону мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.
За змістом ст.30 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», непрацездатними членами сім'ї вважаються:
а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;
в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №592/17552/18 наголосив, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановлені факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Також Верховний Суд зазначив, що постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Таким чином, предметом доказування у справі є обставини, які підтверджують отримання заявником допомоги, яка надавалась постійно та була основним джерелом засобів до існування.
Такі обставини можуть бути підтверджені зокрема: листами ділового і особистого характеру, які містять відомості про перебування заявника на утриманні; довіреністю на право розпорядження грошовими коштами з рахунку; корінцями грошових переказів та іншими документами, які свідчать про одержання грошей або іншої допомоги (продуктових чи речових посилок тощо) від годувальника, які можна було б віднести до основного і постійного джерела засобів до існування.
З огляду на встановлені судом обставини, оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що Позивачкою не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт спільного проживання з ОСОБА_10 однією сім'єю, як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу та її перебування на утриманні у ОСОБА_4 у період часу з 2015 року по 2023 рік.
Так, встановлені у судовому засіданні обставини вказують на наявність між Позивачкою та ОСОБА_10 зустрічей, спілкування, періодичних стосунків під час приїзду ОСОБА_4 до м.Бахмача, перерахування військовою частиною коштів на картку Позивачки у період проходження ОСОБА_4 військової служби у вказаній військовій частині, які Позивачка витрачала, однак вказане не доводить, що Позивачка та ОСОБА_4 з 2015 року по 2023 рік проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, тобто спільно проживали, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, здійснювали спільні витрати, придбавали майно в інтересах сім'ї, мали взаємні права та обов'язки і між ними склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.
Доводи Позивачки про перерахування на її картку належних ОСОБА_4 виплат, спільну з ОСОБА_4 купівлю речей та проведення за місцем проживання Позивачки ремонту не вказують на підстави для встановлення факту її проживання однією сім'єю із ОСОБА_4 у спірний період і перебування її на утриманні ОСОБА_4 , а лише доводять, що вона здійснювала певні витрати у період перебування ОСОБА_4 на військовій службі і доказів того, що останній був обізнаний про вказані витрати і погоджував їх, суду не надано. До того ж, вказані перерахування були не єдиним джерелом поповнення картки Позивачки.
Про недоведеність вимог позову про встановлення фактів також вказує позиція Відповідачки-1, яка є матір'ю ОСОБА_4 , виходячи з пояснень якої її син мав стосунки з багатьма жінками і вона жодного разу не бачила Позивачки у себе вдома, не була знайома з нею і не знала про стосунки Позивачки з її сином, а також та обставина, що до початку військової служби у ОСОБА_4 не було жодних видів офіційних доходів, про що вказує наявність у нього заборгованості по аліментах, яка почала погашатися після того, як ОСОБА_4 став отримувати належні йому виплати, як військовослужбовець.
Окрім того, слід звернути увагу, що встановлення факту проживання однією сім'єю Позивачки та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу у спірний період не досягне мети Позивачки і не надасть їй право на отримання передбаченої законом виплати після загибелі військовослужбовця ОСОБА_4 , оскільки положення ст.16-1 Закону № 2011-XII у редакції станом на дату загибелі останнього не було передбачено право на отримання вказаної допомоги жінкою, з якою загибла особа проживала однією сім'єю, але не перебувала з нею у шлюбі або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Таким чином факти, які просить встановити Позивачка не доведені нею у судовому засіданні. Недоведеність вимог позову є самостійною підставою для відмови у його задоволенні.
При цьому, вимога позову підтвердити право Позивачки на отримання одноразової грошової допомоги згідно Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» також не підлягає задоволенню, оскільки таке право визнається та реалізується відповідними суб'єктами за наявності для того визначених законом підстав (у даному випадку у разі перебування Позивачки на утриманні у ОСОБА_4 ), чого у даних конкретних правовідносинах не вбачається.
Разом з тим, у даних правовідносинах слід звернути увагу на наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц (провадження №14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.
Так, даний позов пред'явлено до ОСОБА_2 , яка є матір'ю загиблого військовослужбовця та до ОСОБА_3 , який є його сином.
Разом з тим, виходячи із змісту позовної заяви та пояснень Позивачки, встановлення фактів проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні обумовлене метою отримання виплат, які належать члену сім'ї загиблого військовослужбовця і у виплаті яких Міністерство оборони України відмовило Позивачці, вказавши на відсутність для цього визначених законом підстав.
При цьому, Міністерство оборони України визначено Позивачкою у справі, як третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Однак, за вказаних обставин, Міністерство оборони України, яке відмовило Позивачці у виплаті і представник якого у судовому засіданні заперечував проти задоволення даного позову, не може виступати у якості третьої особи на стороні Позивачки, а повинно бути співвідповідачем у даній справі.
Незалучення до справи у якості співвідповідача Міністерства оборони України, також є самостійною підставою для відмови у позові, як і недоведеність вимог позову.
З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини, підстав для задоволення даного позову суд не вбачає.
У зв'язку з відмовою у позові, у відповідності до положень ст.141 ЦПК України, з Позивачки на користь Відповідачки-1 підлягає стягненню 5000.00 грн., у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, які понесені Відповідачкою-1 у зв'язку з розглядом даної справи та належним чинном підтверджені документально.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.81-83, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю та факту утримання цивільної дружини - відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Позивачка - ОСОБА_1 , АДРЕСА_5 , РНОКПП - НОМЕР_5 .
Відповідачі:
- ОСОБА_2 , АДРЕСА_6 , РНОКПП - НОМЕР_6 ;
- ОСОБА_3 , АДРЕСА_7 , РНОКПП - НОМЕР_7 .
Третя особа - Міністерство оборони України, 03168, м.Київ, проспект Повітрофлотський,6, код ЄДРПОУ - 00034022.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення складений 06.08.2025.
Суддя Бахмацького районного суду Н.В.Лобода