Справа № 485/1213/25
Провадження №2/485/561/25
іменем України
06 серпня 2025 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі
головуючої судді Бодрової О.П.,
за участі секретаря судового засідання - Літвінової Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості
установив:
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (далі - ТОВ «ФК «Процент») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором від 09.05.2024 №11480 у сумі 45325,00 грн та понесених судових витрат.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 09.05.2024 між ТОВ «ФК «Процент» та відповідачем укладено кредитний договір № 11480 у формі електронного документу з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора. Кредитор свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконав, надавши кредит у розмірі 7000,00 грн шляхом перерахування коштів на його банківську картку № НОМЕР_1 . Однак відповідач неналежним чином не виконував свої зобов'язання за договором, не здійснював погашення заборгованості за кредитом та відсотками за його використання. У зв'язку з цим, станом на час звернення до суду заборгованість за кредитним договором становить 45325,00 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за кредитом, 38325,00 грн - заборгованість за процентами. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та понесені судові витрати у розмірі 2422,40 грн судового збору, 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Інші процесуальні дії у справі
Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області своєю ухвалою від 24 червня 2025 року позовну заяву прийняла до розгляду, відкрила провадження у справі та вирішила розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позиції учасників справи
У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Процент» не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином і своєчасно, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином і своєчасно, про причини неявки суду не повідомив.
За наявності умов, визначених у ч.1 ст.280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Мотивувальна частина
Дослідивши матеріали справи і оцінивши докази, суд зазначає таке.
Суд встановив, що 09 травня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11480, відповідно до якого відповідачу було надано кредит в розмірі 7000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності. Процентна ставка за користування кредитом становить 1,5 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (річна процентна ставка становить 547,50%). Відповідно до п. 1.3 договору строк надання кредиту та строк дії договору становить 365 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. Згідно п. 8.1 договору, він укладений в електронному вигляді українською мовою, підписаний позичальником з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором /а.с.12-18/.
Відповідно до листа ТОВ «Пейтек» №20250603-12 від 03.06.2025, ТОВ «ФК «Процент» на виконання умов Кредитного договору від 09 травня 2024 року №11480, 09.05.2024 о 10:14:41 надало відповідачу кредит у розмірі 7000,00 грн, номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 977c19f8-9f79-4713-a148-36576d93ff9d, номер транзакції в системі ТОВ «ФК «Процент» - 138093=47a12fac-be51-4f85-9418-ed8f02dcde17-89711, Session ID - 024500049125, призначення платежу - Перерахування коштів за договором 11480 від 09.05.2024 на умовах фінансового кредиту /а.с.19/.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №11480 від 09.05.2024 станом на 02.06.2025 у відповідача перед ТОВ «ФК «Процент» виникла заборгованість у сумі 45325,00 грн, з яких: тіло кредиту - 7000,00 грн, заборгованість за відсотками - 38325,00 грн /а.с.20-25/.
Згідно листа АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-250626/88417-БТ від 02.07.2025, встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 (№ НОМЕР_3 ). За даними виписки по картковому рахунку встановлено зарахування коштів 09.05.2024 у загальному розмірі 7000,00 грн, на виконання вимог кредитного договору.
Норми права, які застосовуються судом
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, та заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а також вчинення правочину у формі, встановленій законом.
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом (ст. 610, 612 ЦК України).
Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема кредитними коштами банку, передбачені статтями 1048 та 1056-1 ЦК України.
Зокрема, частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід'ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору, отримання кредиту. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах.
Відповідач не довів належного виконання зобов'язань за кредитним договором, розрахунок заборгованості не спростував.
Враховуючи вище наведене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтовані та підлягають до задоволення у повному обсязі.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися професійною правничою допомогою.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання професійної правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн до матеріалів справи надано: копію договору про надання юридичних послуг №03/06/2024 від 03 червня 2024 року укладеного між ТОВ «ФК «Процент» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 /а.с.46-47/, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Руденка К.В. /а.с.48/, довіреність /а.с.49/, акт приймання-передачі наданих послуг №36 від 30.04.2025 до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, витяг з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №36 від 30.04.2025 до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року /а.с.51/, платіжна інструкція кредитового переказу коштів №2414 про оплату ТОВ «ФК «Процент» за правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн /а.с.52/.
Відповідно до витягу з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №36 від 30.04.2025 до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року зазначено: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №11480 від 09.05.2024 та клопотання про витребування доказів - 9000 грн, складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику з ОСОБА_1 за кредитним договором №11480 від 09.05.2024 - 1000 грн /а.с.51/.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд встановив, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, суд прийшов до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Щодо розподілу судових витрат
Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Враховуючи вищенаведене, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.10, 18, 23, 76, 81, 279, 258, 259, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором від 09.05.2024 №11480 у загальній сумі 45325,00 грн (сорок п'ять тисяч триста двадцять п'ять гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» судові витрати у загальному розмірі 5422,40 (п'ять тисяч чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) грн, які складаються з: судового збору 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень.
У задоволені решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Повне рішення складено 06 серпня 2025 року.
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», місцезнаходження: 03124, м. Київ, б.Вацлава Гавела, буд. 4, код ЄДРПОУ 41466388.
Відповідач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Суддя О.П.Бодрова