Справа №592/2517/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/358/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - інші скарги
Іменем України
24 липня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 592/2517/25 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчої судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.07.2025, якою залишена без задоволення скарга ОСОБА_7 на постанову про видачу особи (екстрадицію),
учасників судового провадження:
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
установила:
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчої судді та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, оскільки з ухвали не вбачається, що прокурор ОСОБА_9 проводив екстрадиційну перевірку, скарга розглянута без участі Бена Левента фон Ромбса, слідча суддя не врахувала висновків, з яких було скасовано попереднє рішення в цій справі, а також особисто вчинила дії для збирання доказів, на підставі яких ухвалене рішення, клопотання прокурора не було вирішено у судовому засіданні, порушені засади автоматизованого розподілу справи, зміст резолютивної частини ухвали відрізняється від змісту рішення, яке було проголошено у судовому засіданні.
17.02.2025 до Ковпаківського районного суду м. Суми надійшла скарга ОСОБА_7 , в якій він просив скасувати постанову в. о. Генерального прокурора ОСОБА_10 від 31.12.2024 про видачу його до Федеративної Республіки Німеччина як громадянина цієї держави для притягнення до кримінальної відповідальності.
Ухвалою слідчої судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.07.2025 скарга ОСОБА_7 на постанову про видачу особи (екстрадицію) залишена без задоволення у зв'язку із порушенням встановленого ст. 591 КПК порядку подачі скарги на рішення про екстрадицію особи з огляду на те, що скарга надійшла безпосередньо до суду від іншої особи, яка не є його захисником.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчої судді, доводи захисника ОСОБА_8 , яка підтримала свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
Належна правова процедура - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому КПК (п. 14 ч. 1 ст. 7, ч. 3 ст. 21 КПК), а кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (п. 15 ч. 1 ст. 7, ч. 1, 2, 6 ст. 22 КПК).
Під час кримінального провадження слідчий суддя, прокурор, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу (ч. 1, 6 ст. 9 КПК).
Відповідно ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
ЄСПЛ у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine), заява № 11901/02) констатував, що «засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом; обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту, а протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права». В іншому своєму рішенні від 13.05.1980 у справі «Артіко проти Італії» (Artico v. Italie) ЄСПЛ наголосив, що «Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних; право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом» (див. п. 33 рішення від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції (Dulaurans v. France), заява № 34553/97); п. 32 і 35 рішення від 07.03.2006 у справі «Донадзе проти Грузії», заява № 7464/01).
Відповідно ст. 591 КПК, рішення про видачу особи (екстрадицію) може бути оскаржено особою, стосовно якої воно прийняте, її захисником чи законним представником до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого така особа тримається під вартою, крім випадку, передбаченого ст. 588 цього Кодексу. Якщо до особи застосовано запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, скарга на рішення про видачу такої особи (екстрадицію) може бути подана до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого розташований відповідний центральний орган України. Якщо скаргу на рішення про видачу подає особа, яка перебуває під вартою, уповноважена службова особа місця ув'язнення негайно надсилає скаргу до слідчого судді і повідомляє про це відповідну обласну прокуратуру. Розгляд скарги здійснюється слідчим суддею протягом п'яти днів з дня її надходження до суду. Судовий розгляд проводиться за участю прокурора, який проводив екстрадиційну перевірку, особи, щодо якої прийнято рішення про видачу, її захисника чи законного представника, якщо він бере участь у провадженні. При розгляді скарги слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу (екстрадицію). За результатами розгляду слідчий суддя виносить ухвалу, якою: 1) залишає скаргу без задоволення; 2) задовольняє скаргу і скасовує рішення про видачу (екстрадицію).
Разом з тим, слідчий суддя суду першої інстанції вказаних вище вимог закону не дотрималася і здійснила розгляд скарги Бена Левента фон Ромбса на постанову про видачу особи (екстрадицію) у його відсутність і у відсутність його захисника. При цьому колегія суддів наголошує, що кримінальний процесуальний закон в усякому разі вимагає обов'язкову присутність при судовому розгляді особи, щодо якої прийнято рішення про видачу, незважаючи на те, чи дотрималась ця особа якогось порядку чи ні, тому відсутність цієї особи в судовому засіданні безумовно перешкодило ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, внаслідок чого доводи апеляційної скарги у цій частині заслуговують на увагу і є обґрунтованими.
Крім того, ухвалюючи рішення про залишення без задоволення скарги Бена Левента фон Ромбса на постанову про видачу особи (екстрадицію) через порушення встановленого ст. 591 КПК порядку подачі скарги, слідчою суддею не враховані висновки, з яких було скасоване попереднє рішення в цій справі.
Так, розглянувши апеляційну скаргу захисника на ухвалу слідчої судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.02.2025 про повернення скарги Бена Левента фон Ромбса на постанову про видачу особи (екстрадицію), колегія суддів дійшла висновку, що: 1) скарга Бена Левента фон Ромбса була зареєстрована канцелярією місцевого суду та після проведення автоматизованого розподілу передана слідчій судді, тому жодних підстав вважати, що ця скарга подана не тією особою, стосовно якої прийнято рішення про видачу (екстрадицію), у слідчої судді не було; 2) кримінальний процесуальний закон не забороняє такій особі звертатися зі скаргою як особисто, так і через свого захисника чи законного представника, в тому числі перебуваючи під вартою, безпосередньо до належного суду; імперативні положення ч. 2 ст. 591 КПК стосуються насамперед дій службової особи (її обов'язку) місця ув'язнення у разі надходження відповідної скарги, але не є такими, що встановлюють єдиний та безальтернативний порядок подачі цієї скарги.
Незважаючи на це рішення апеляційного суду, ігноруючи вимоги ч. 3 ст. 415 КПК, згідно якої висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді, слідча суддя знову допустила аналогічні порушення вимог кримінального процесуального закону. При цьому з матеріалів кримінального провадження вбачається, що за наслідками розгляду скарги слідча суддя ухвалила рішення про її повернення, однак у резолютивній частині тексту ухвали міститься формулювання про залишення скарги без задоволення, що у свою чергу також завадило ухвалити законне, обґрунтоване та умотивоване судове рішення.
Є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги про порушення порядку проведення автоматизованого розподілу.
Відповідно ч. 3, 12 ст. 35 КПК, визначення слідчого судді для розгляду конкретного провадження здійснюється ЄСІТС під час реєстрації відповідної скарги за принципом випадковості та в хронологічному порядку з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, заборони брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.
Положеннями ч. 2 ст. 76 КПК визначено, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції. При цьому необхідно зазначити, що КПК не містить жодних винятків чи випадків, коли після скасування ухвали провадження може бути передано тому самому судді без проведення автоматизованого розподілу.
Після скасування ухвалою колегії суддів Сумського апеляційного суду від 27.03.2025 ухвали слідчої судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.02.2025, призначення нового судового розгляду та надходження до суду першої інстанції справа була передана не для автоматизованого розподілу, а раніше визначеному складу суду (тій же слідчій судді), і у послідуючому ухвалено рішення, яке є фактично аналогічним попередньому, внаслідок чого скарга залишається тривалий не розглянутою по суті.
Доводи апеляційної скарги захисника відносно того, що участь в розгляді скарги приймав неуповноважений прокурор не знайшли свого підтвердження, так як з матеріалів провадження вбачається, що розгляд скарги здійснено за участю прокурора відділу міжнародно-правового співробітництва Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , який проводив екстрадиційну перевірку, що підтверджується листом начальника відділу міжнародно-правового співробітництва Київської міської прокуратури (а. п. 37).
Також є необгрунтованими доводи апеляційної скарги в тій частині, що слідча суддя особисто вчинила дії для збирання доказів, на підставі яких ухвалене рішення, оскільки службова перевірка щодо обставин надходження скарги ОСОБА_7 до суду проведена на підставі доповідної записки судді у зв'язку із надходженням клопотання щодо проведення відповідної перевірки. До того ж, результати дисциплінарного провадження не є предметом розгляду скарги на рішення про екстрадицію.
Крім того, дисциплінарне провадження було ініційовано згідно Закону України «Про державну службу», тому доводи апеляційної скарги захисника про те, що дане питання не було вирішено в судовому засіданні з ухваленням відповідного рішення, є неприйнятними.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а згідно ч. 1 ст. 412 цього Кодексу істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, тому колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу слідчої судді у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, задовольнивши таким чином частково апеляційну скаргу захисника.
Вирішуючи питання подальшого руху кримінального провадження після скасування ухвали, колегія суддів враховує, що порушення слідчою суддею вимог ст. 370 КПК щодо змісту мотивувальної частини ухвали та загальних засад судочинства не охоплюється напряму (безпосередньо) переліком підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачених ч. 1 ст. 415 КПК.
У той же час, положеннями ч. 2 ст. 8, ч. 5-6 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України (ст. 1 КПК) застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ, а у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади, визначені ч. 1 ст. 7 КПК.
Такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є верховенство права, законність, доступ до суду, а також забезпечення змагальності сторін та одночасно обґрунтованість і вмотивованість судового рішення, визначені як обов'язкові вимоги у ст. 370 КПК, що стосується також і рішень слідчих суддів.
Відповідно ст. 9 Конституції України та ЗУ «Про міжнародні договори України», норми міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, необхідно застосовувати у внутрішньодержавному правопорядку України у спосіб, передбачений для норм національного законодавства. Іншими словами, норми таких міжнародних договорів України повинні мати силу не меншу, ніж закони України, але не силу Конституції України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені національним законом, повинні застосовуватися правила міжнародного договору, що ґрунтується на ст. 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р., учасницею якої є Україна: «…учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору».
Необхідність дотримання при вирішенні питання про відкриття провадження вказаних загальних засад судочинства підтверджується, як зазначалось вище, судовою практикою ЄСПЛ та змістом норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., які згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, тобто є джерелом права, яке має пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права (окрім норм Конституції України), зокрема рішень ЄСПЛ перед ч. 2 ст. 412 і ч. 1 ст. 415 КПК, які визначають вичерпний перелік безумовних підстав для скасування судового рішення і призначення нового судового розгляду у суді нижчого рівня.
Необґрунтованість та невмотивованість рішення слідчої судді, в цьому випадку, є безумовними підставами як для скасування ухвали в порядку ст. 412 КПК, так і для призначення нового розгляду в суді першої інстанції за обставин, визначених ч. 1 ст. 415 КПК, що відповідає як сталій судовій практиці ЄСПЛ з цього питання, так і положенням національного законодавства, враховуючи, що під час апеляційного розгляду колегія суддів позбавлена можливості на законних підставах ухвалити рішення згідно п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК, тобто після скасування ухвали слідчої судді постановити нову ухвалу, так як, крім іншого, скарга Бена Левента фон Ромбса на постанову про видачу особи (екстрадицію) не розглядалась слідчою суддею суду першої інстанції по суті вимог з повним дотриманням положень ст. 591 КПК, і хоча згідно тексту ухвали залишена без задоволення, але фактично (згідно мотивувальної частини) скарга була повернута у зв'язку з порушенням порядку її подання.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд (лист ВС вих. № 3567/0/2-20 від 31.12.2020, п. 2), згідно якої, виходячи з ч. 3 ст. 407 КПК, суд апеляційної інстанції не має право самостійно вирішити по суті клопотання, яке не було розглянуто по суті судом першої інстанції.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України, -
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчої судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.07.2025 щодо залишення без задоволення скарги Бена Левента фон Ромбса на постанову про видачу особи (екстрадицію) скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4