Номер провадження: 33/813/1472/25
Номер справи місцевого суду: 496/7516/24
Головуючий у першій інстанції Буран В. М.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
21.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 11 березня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №174173, 15.11.2024 о 11:55 годині в Одеській області Одеського району с. Дачне траса М 05 Київ - Одеса 452 км гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz CITAN д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння а саме: вираження тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря нарколога у встановленому законодавством порядку відмовився.
Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 11 березня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у скоєні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Не погодившись з вищевказаною постановою суду, 19.06.2025 захисник ОСОБА_1 - адвокат Звєзділіна-Полішко А.Д. подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить суд поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської області від 11 березня 2025 року , скасувати вищевказану постанову та закрити провадження, у зв'язку відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження, захисник посилається на те, що апелянт про розгляд справи не знав, судом першої інстанції не було належним чином повідомлено про розгляд справи. Копію постанови не було отримано та матеріали справи не містять доказів її надсилання. Про позбавлення його права керування апелянт дізнався 05.06.2025, та після чого останній звернувся за правовою допомогою. Доступ до матеріалів справи в електронному суді, судом було надано 14.06.2025.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що недоведеним є факт керування транспортним засобом та його зупинення працівниками поліції саме під час руху транспортного засобу. Також матеріали справи не містять доказів відсторонення від права керування транспортним засобом. Працівниками поліції було порушено вимоги ст. 266 КУпАП та вимоги Інструкції №1452/735. Наявність в матеріалах справи направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я не свідчить про виконання працівниками поліції обов'язку щодо запропонування водієві пройти огляд в медичному закладі. Судом першої інстанції не прийнято до уваги недостатність доказів у справі та їх суперечність один одному. Відсутні в справі докази факту відмови від проходження огляду на стан сп'яніння водія, який керує транспортним засобом виключає можливість притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП. В матеріалах справи відсутні докази правомірності зупинки транспортного засобу. Працівниками поліції порушено порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення та не роз'яснено права та обов'язки, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Судом першої інстанції не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до результатів лабораторних досліджень, які були зроблені ОСОБА_2 у нього не було виявлено в організмі наркотичних речовин.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Так, статтею 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч.1 ст. 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновляється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, у якому повинні бути викладені обставини, що слугували поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтоване тим, що апелянт про розгляд справи не знав, судом першої інстанції не було належним чином повідомлено про розгляд справи. Копію постанови не було отримано та матеріали справи не містять доказів її надсилання. Про позбавлення його права керування апелянт дізнався 05.06.2025, та після чого останній звернувся за правовою допомогою. Доступ до матеріалів справи в електронному суді, судом було надано 14.06.2025.
З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 18.06.2025 (а.с.54).
За таких обставин, ОСОБА_1 був позбавлений можливості своєчасно подати апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, а тому клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Виконання даного пункту Правил дорожнього руху є обов'язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того водій перебував у стані сп'яніння чи ні.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №174173 від 15.11.2024 (а.с.1);
- довідкою про отримання особою посвідчення водія (а.с. 4);
- довідкою про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення (а.с. 5);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (а.с. 6);
- відеозаписами з портативних відеореєстраторів № 474911 яким зафіксовано події викладені в протоколі, у тому числі факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння (а.с.7).
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи, наявним доказам та вимогам ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Посилання апелянта на те, що не було виявлено та зафіксовано ознак наркотичного сп'яніння також спростовуються матеріалами справи.
Учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абз.2,4 ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух"). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (ст.52 цього Закону). За положеннями ч.2 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії.
За змістом абзаців 3 та 5 ч.2 ст.16 вказаного Закону водій зобов'язаний: виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п.2.5 ПДР).
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи.
Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений ст.266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі- Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція).
Пунктом 4 розділу 1 Інструкції визначено ознаки наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зокрема, такими ознаками є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота), якими є порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп'яніння є підставою для проведення огляду водія на стан наркотичного сп'яніння.
За положеннями Інструкції визначення ознак щодо можливості знаходження водія у стані наркотичного сп'яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських, а перевірка наявності чи відсутності у водія такого стану в порядку медичного огляду у відповідному медичному закладі. Тому, у випадку наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу знаходиться у стані сп'яніння, водій, на вимогу поліцейських за положеннями пункту 2.5 ПДР України, зобов'язаний пройти медичний огляд.
Таким чином, законодавством не передбачено право водія відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння, а встановлено обов'язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції.
За диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння утворює самостійний склад адміністративного правопорушення.
Нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на стан сп'яніння.
Частиною 6 ст. 266 КУпАП передбачено направлення особи для проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
За положеннями пункту 8 Порядку від 17.12.2008 №1103 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Огляд на стан наркотичного сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу 1 Інструкції). При цьому, проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння має обов'язково відбуватись у закладі охорони здоров'я, оскільки відповідно до положень п.7 розділу 3 Інструкції передбачено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Будь-якого іншого способу проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, окрім як у закладі охорони здоров'я з обов'язковим проведенням лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу чинним законодавством не передбачено.
У випадку відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм п.2.5 ПДР України. Вказане було неодноразово роз'яснено працівниками поліції ОСОБА_1 , що підтверджується відеозаписами, наявними в матеріалах справи.
Так, у виконання вимог ч.2 ст. 266 КУпАП до матеріалів справи долучено відеозаписи з нагрудних камер поліцейських щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 , на яких зафіксований факт виявлення поліцейським під час спілкування у водія ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, наголошення їх водієві та неодноразові пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому порядку в медзакладі, на що водій не вчиняв жодної дії, направленої на проходження огляду, та в подальшому водій відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння (фраг. 12:07:53 - 12:09:25).
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Формальне невисловлення водієм згоди на проходження огляду, без вчинення ним всіх передбачених законом необхідних дій, не свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності фіксації факту руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справи, слід зазначити, що оглянутий відеозапис підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та момент зупинки його працівниками поліції.
Доводи апеляційної скарги про безпідставність зупинки не спростовують правильність висновків місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на таке.
Транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 зупинений на мобільному блокпості під час дії воєнного стану.
Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.
Згідно п.10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 за №1456, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в'їзду-виїзду.
Правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України Про основи національного спротиву, Про правовий режим воєнного стану, Про оборону України, Про національну безпеку України, Про Національну поліцію, Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України, указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.
Відтак, зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 безпосередньо на блокпості, у період дії в Україні правового режиму воєнного стану, з метою перевірки документів, здійснено на законних підставах, доказів зворотного суду не надано.
Доводи про те, що ОСОБА_1 зупинили не через ознаки сп'яніння не виключають того, що такі могли бути виявлені пізніше, а тому підставою звільнення від відповідальності бути не можуть.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що відповідно до результатів лабораторних досліджень №1000080772711 від 15.11.2024 року у ОСОБА_1 не виявлено наркотичних засобів в сечі. Оскільки такі не можуть бути підставою скасування рішення суду.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, згідно п. 9 розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Тобто, відповідно до вищевказаних норм, при огляді у закладі охорони здоров'я та складання висновку за результатами огляду обов'язковою є присутність поліцейського, з метою усунення сумніві щодо його достовірності.
Наданий висновок свідчить про те, що огляд проводився з власної ініціативи ОСОБА_1 за відсутності поліцейського.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, то надані ним результатів лабораторних досліджень №1000080772711 від 15.11.2024 не можуть бути взяті до уваги, оскільки здійснений в порушення вимог Інструкції за відсутності працівників поліції та не на протязі двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що результат лабораторного дослідження не є висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
ОСОБА_1 своєю поведінкою наглядно показував про свою обізнаність щодо наслідків відмови від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, про складання відносно нього протоколу та подальший розгляд матеріалів в суді.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від права керування, спростовуються переглянутим відеозаписом події.
Щодо посилань апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено з грубим порушенням норм чинного законодавства, відображає відомості, які не відповідають дійсності, ґрунтується виключно на припущеннях.
Відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_1 таким правом не скористалася, не дивлячись на те, що працівники поліції пропонували йому надати свої особисті пояснення, що було також зафіксовано на відеозаписі.
Одеський апеляційний суд також, зазначає, що вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейського до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги, як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Твердження апелянта про не роз'яснення йому прав та обов'язків не спростовують правильних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також посилається на те, що розгляд справи в суді першої інстанції був здійснений за його відсутності, який не був належним чином сповіщений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 2 статті 268 КУпАП визначено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Отже, у разі належного повідомлення про дату, час та місце слухання справи, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов'язковою.
Доводи апеляційної скарги про розгляд судом першої інстанції справи за відсутності ОСОБА_1 підставою звільнення від відповідальності бути не можуть, та нормами КУпАП неповідомлення особи про час та місце розгляду справи не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції. Крім того ОСОБА_1 була надана можливість щодо реалізації своїх процесуальних прав в апеляційному суді.
Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується, доказами, які досліджувались в суді першої інстанції та перевірені апеляційним судом.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи та узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Порушень норм процесуального або матеріального права не встановлено під час апеляційного перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
Відповідно п.1 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 11 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова