Справа № 461/1218/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/2251/25 Доповідач: ОСОБА_2
про відмову у відкритті апеляційного провадження
04 серпня 2025 року м. Львів
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду ОСОБА_2 , вирішуючи питання прийняття апеляційної скарги прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30 липня 2025 року про зміну підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистої поруки,
встановила:
вищевказаною ухвалою задоволено клопотання адвоката ОСОБА_5 та змінено запобіжний захід у вигляді застави в сумі 181 680 грн щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосований ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19 лютого 2025 року у кримінальному провадженні №42025142400000001, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 січня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, на запобіжний захід у вигляді особистої поруки.
Визначено поручителями підозрюваного ОСОБА_4 таких осіб: депутата Яворівської міської ради Львівської області ОСОБА_6 , депутата Яворівської міської ради Львівської області ОСОБА_7 , депутата Яворівської міської ради Львівської області ОСОБА_8 .
Покладено на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; не відлучатися з Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, підозрюваними у кримінальному провадженні № 42025142400000001 від 06.01.2025; у разі необхідності, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, прокурор Львівської спеціалізованої прокуратури ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30 липня 2025 року про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні №42025142400000001 від 06 січня 2025 року (справа №461/1218/25).
Перевіривши матеріали апеляційної скарги, вважаю, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
З матеріалів апеляційної скарги встановлено, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 19 лютого 2025 року у кримінальному провадженні №42025142400000001 на стадії досудового розслідування щодо підозрюваного ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 181 680 грн. ОСОБА_4 21 лютого 2025 року був звільнений з Львівської установи виконання покарань №19 у зв'язку зі сплатою застави у розмірі 181 680 грн. Ухвалами Галицького районного суду м. Львова від 16 квітня 2025 року та 13 червня 2025 року продовжений строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19 лютого 2025 про застосування запобіжного заходу, зокрема, до 13 серпня 2025 року.
Надалі, ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30 липня 2025 року задоволено клопотання сторони захисту та змінено ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистої поруки.
Не погодившись із прийнятим рішенням, прокурор Львівської спеціалізованої прокуратури Західного регіону ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, доводи якої фактично зводяться до необґрунтованості оскаржуваної ухвали про зміну запобіжного заходу, оскільки обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистої поруки є непропорційним до інкримінованого підозрюваного кримінального правопорушення. При цьому у судовому засіданні поручитель ОСОБА_6 присутній не був, а тому не набув статусу поручителя. З цих підстав, ухвалу від 30 липня 2025 року просить скасувати та відмовити у задоволенні клопотання.
Відповідно до положень ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано Главою 26 КПК. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, наведено в ч. 1, ч. 2 ст. 309 КПК України.
Це ухвали, які стосуються обмеження свободи та особистої недоторканності, арешту майна, тимчасового доступу до певних речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, про закриття кримінального провадження на підставі ч. 9 ст. 284 цього Кодексу, про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Наведений перелік свідчить, що законодавцем забезпечено можливість апеляційного оскарження під час досудового розслідування лише тих рішень слідчих суддів, які стосуються застосування заходів забезпечення кримінального провадження або найбільше зачіпають права та свободи особи. Такий підхід відповідає за своїм змістом правовій природі судового контролю під час досудового розслідування, який обумовлюється потребою учасників кримінального провадження в отриманні невідкладного судового захисту їх прав, свобод та інтересів.
Встановлення законодавцем обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю у разі обмеження чи порушення прав і законних інтересів осіб.
Ухвала слідчого судді про зміну запобіжного заходу відсутня у зазначеному переліку, а отже, її оскарження в апеляційному порядку під час досудового розслідування кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Частиною 3 ст. 309 КПК України визначено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають, а заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Відсутність оскаржуваної ухвали у переліку ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 309 КПК України, є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України.
Відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді, яка не підлягає оскарженню згідно КПК України, суддя-доповідач враховує правові висновки Верховного Суду.
Зокрема, у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 28 березня 2019 року (справа № 286/1695/18) за результатами розгляду касаційної скарги на ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження зроблено правовий висновок про те, що поняття «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, але й випадки зміни запобіжного заходу, коли суд обирає інший захід. Тому слідчий суддя, постановивши ухвалу про зміну запобіжного заходу з особистого зобов'язання на домашній арешт, фактично застосував запобіжний захід у виді домашнього арешту, а отже, така ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку.
У постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18 грудня 2018 року (справа № 628/969/18) викладено правову позицію про те, що термін «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, але й зміну на інший запобіжний захід - зокрема, у даному випадку, коли слідчим суддею відповідно до положень ч. 10 ст. 182 КПК України за клопотанням прокурора було звернуто заставу в дохід держави та застосовано до підозрюваного замість застави інший запобіжний захід - тримання під вартою. Отже, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції не врахував вимог ч. 10 ст. 182 КПК України, якою передбачено, що у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу, тим самим звузивши зміст ст. 309 КПК України, що призвело до помилкового висновку про відсутність у захисника права на апеляційне оскарження вказаної ухвали.
В ухвалі Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2020 року (справа № 487/392/20) колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для касаційного перегляду ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, в якій суддя послався на положення ст. 309 КПК України, згідно з якими оскаржувана ухвала слідчого судді про відмову у зміні запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання не може бути переглянута в апеляційному порядку. При цьому, колегією суддів надано оцінку доводам захисника про те, що оскаржувана ухвала апеляційного суду суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Касаційного кримінального суду від 28 березня 2019 року, та визнано їх необґрунтованими, оскільки поняття «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, але й випадки зміни запобіжного заходу, коли суд обирає інший захід. Натомість, у цьому випадку слідчий суддя відмовив захиснику у задоволенні його клопотання про зміну підозрюваному запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання, а не застосував інший, яким би погіршувалося становище підозрюваного, тому ця ухвала не підлягає апеляційному оскарженню.
В ухвалі Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2020 року (справа № 4910/1/19-к) колегія суддів також дійшла висновку про законність ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження на ухвалу слідчого судді, якою відмовлено у задоволені клопотання, поданого в порядку ст. 201 КПК України, про зміну запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту на інший менш суворий - особисте зобов'язання, та дійшла висновку, що така ухвала не може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки не входить до виключного переліку ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені відповідно до положень ст. 309 КПК України.
З системного аналізу вищенаведених правових позицій Верховного Суду, що стосуються оскарження ухвал слідчих суддів за результатами розгляду клопотань про зміну запобіжного заходу вбачається, що поняття «застосування запобіжного заходу» дійсно охоплює не тільки його обрання, але й випадки зміни запобіжного заходу, що надає право на апеляційне оскарження, проте лише у випадках, коли суд обирає або застосовує до підозрюваного інший, більш тяжкий запобіжний захід, адже в такому випадку рішенням про зміну запобіжного заходу слідчий суддя фактично погіршує його становище, збільшуючи обсяг покладених обов'язків або накладаючи додаткові майнові зобов'язання. Саме тому такі ухвали підлягають перевірці в апеляційному порядку за аналогією з ухвалами про застосування запобіжного заходу, зокрема - у вигляді застави.
Натомість, у цьому випадку оскаржуваною ухвалою слідчого судді за клопотанням сторони захисту підозрюваному ОСОБА_4 змінено запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистої поруки. Отже, з постановленням цієї ухвали становище підозрюваного жодним чином не погіршилось, а будь-який інший запобіжний захід стосовно нього не обирався.
За цих обставин, за наявності у кримінальному процесуальному законі виключного переліку ухвал слідчих суддів, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, з наданням можливості оскарження інших рішень слідчого судді на стадії підготовчого провадження, а також з урахуванням вже сформованої практики Верховного Суду щодо можливості апеляційного оскарження поза таким виключним переліком лише тих ухвал слідчих суддів, які найбільше зачіпають права та свободи особи, підстави для відкриття апеляційного провадження у цьому випадку відсутні.
Враховуючи наявність передбачених ч. 4 ст. 399 КПК України підстав, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30 липня 2025 року слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 309, 399, 418 КПК України, -
постановила:
відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30 липня 2025 року про зміну підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистої поруки - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з його апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту постановлення та така може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.
Суддя ОСОБА_2