Справа № 724/1558/25
Провадження № 2/724/456/25
06 серпня 2025 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді: Гураль Л.Л.,
за участі секретаря судового засідання: Мазної О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Хотин Чернівецької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
І. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
До Хотинського районного суду Чернівецької області надійшла позовна заява за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначає, що 17.07.2023 року між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений кредитний договір № 363491466 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV28R3X. Зокрема, 17.07.2023 02:12:38 год. відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Відразу після вчинених дій Відповідача, 17.07.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 24400,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» умови кредиту виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит. Відповідач з свого боку не виконав умови кредитного договору.
Підтвердження добровільного укладення відповідачем даного договору підтверджує анкета-заява на кредит №363491466 позичальника від 17.07.2023 року, що заповнена відповідачем
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ ФК «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався.
Зазначає, що зазначений договір є рамковою угодою, а реєстр не є разовим документом, а предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018р. є відступлення права вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах.
31.07.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 31/0724-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №2 від 31.07.2024р. до ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на суму 118634,30 грн.
14.03.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу №140325-У відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 363491466 від 17.07.2023 перейшло до Позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до Відповідача в розмірі 118634,30 грн.
ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 118634,30 грн., з яких: 24399,28 грн. сума заборгованості за основною сумою кредиту; 94235,02 грн. сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 363491466 від 17.07.2023 у розмірі 118634,30 грн., з яких: 24399,28 грн. сума заборгованості за основною сумою кредиту; 94235,02 грн. сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
01.07.2025р. на адресу суду надійшли додаткові пояснення позивача щодо набутя ним права грошової вимоги до відповідача. Зокрема позивачем належним чином підтверджено факт послідовного переходу права вимоги на кожному з етапів відступлення, починаючи з первісного кредитора та завершуючи остаточним набувачем - позивачем.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 15.05.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України роз'яснено учасникам справи про її розгляд без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, також було надано строк для подання відповідачем відзиву на позов. Вказану ухвалу та копію позовної заяви з додатками було направлено відповідачу на адресу місця реєстрації, однак конверт повернувся на адресу суду з відміткою органу зв'язку: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Пунктом 2 ч.7 ст. 128 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України).
Враховуючи вищенаведене, судом вжито належних заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, а тому останній вважається таким, що належно повідомлений про розгляд справи судом.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що 17.07.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії 363491466. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV28R3X (а.с. 69-78).
Відповідно до п.2.1. Договору, Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 24400,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Згідно з п. 5.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику на рахунок платіжної карти № НОМЕР_1 .
Кінцева дата повернення кредиту - 16.08.2028р. (п.7.3. Договору).
Умовами договору сторони погодили процентну ставку за користування кредитом до 16.08.2023р. - 197,100 річних, що становить 0,540 % за кожен день користування кредитом (п.8.3.1).
Кредитодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у разі прострочення сплати нарахованих процентів позичальником (п.9.1.1.2 Договору).
Відповідач ОСОБА_1 підписав 17 липня 2023 року року кредитний договір № 363491466 з використанням електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора, чим підтвердив, що отримав та ознайомився з інформацією про умови та вартість кредитування.
Після підписання договору Відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання (а.с.67).
Згідно довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 7324 від 12.06.2019 отримав кредит у сумі 24400,00 грн. строком на 30 днів з процентною ставкою 2,10% в день (а.с. 66).
Відповідно докопії платіжного доручення від 17.07.2023 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перераховано ОСОБА_1 на банківську карту № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 24400,00грн. (а.с.79 зворот).
Згідно довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано кошти в сумі 24400,00 грн. на картку одержувача № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (а.с. 50).
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ ФК «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався (а.с. 84-98).
Згідно реєстру прав вимоги №254 від 17.10.2023р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТОВ ФК «Таліон Плюс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №363491466 на загальну суму 56830,80 грн. (а.с.20-23).
31.07.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 31/0724-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 31.07.2024р. до ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №363491466 на суму 118634,30 грн. (а.с. 55-59, 12-13).
14.03.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу №140325-У відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №363491466 (а.с.32-37).
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 140325-У від 04.03.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до Відповідача за Кредитним договором №363491466 на загальну суму 118634,30 грн. (а.с.30-31).
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 17.07.2023 року по 17.10.2023 року сума заборгованості ОСОБА_1 становить 24399,28 грн. - тіло кредиту, 32431,52 грн. - проценти, загалом - 56830,80 грн. (а.с.80-81).
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс» за період з 17.10.2023 по 31.07.2024р. сума сума заборгованості ОСОБА_1 становить 118634,30 грн. (а.с.82-83).
Випискою з особового рахунка за кредитним договором №363491466 ОСОБА_1 підтверджено наявність заборгованості перед ТОВ «Юніт Капітал» станом на 08.04.2025 (включно) в сумі 118634,30 грн., що складається з заборгованості за сумою кредиту в розмірі 24399,28 грн.; 94235,02 грн. заборгованість за процентами (а.с. 60).
ІV. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1)припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Щодо укладення кредитного договору в електронному вигляді.
Як встановлено судом, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 17.07.2023р. укладено Кредитний договір №363491466 в електронній формі, шляхом використання одноразового ідентифікатора.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 363491466 пройдено ідентифікацію шляхом підписання договору електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV28R3X.
Щодо відступлення прав вимоги.
Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.
Згідно ч. 1 ст.1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст.1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній уповноважений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
Суд встановив, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28 листопада 2018 року боргові зобов'язання за кредитним договором від 17 липня 2023 року №363491466 ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на підставі договору відступлення права вимоги від 28 листопада 2018 року.
На час укладення договору відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином, а інформація по ОСОБА_1 як боржника, надана у витягу з реєстру боржників № 254 від 17 жовтня 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», тобто через п'ять років після укладення договору відступлення права вимоги.
Тобто на момент укладення договору факторингу 28.11.2018р. не існувало самого кредитного договору 17.07.2023р., як і не відома була сума заборгованості за ним, строк платежу за якою настав або ж виникне в майбутньому.
Із вказаного слідує, що вимога на момент укладення договору мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «ТАЛІОН» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року не було, та сторони не могли передбачити, що 17 липня 2023 року цим товариством буде укладено кредитний договір з відповідачем.
Отже, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором від 17 липня 2023 року №363491466.
Враховуючи вищенаведене, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що у ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» відсутнє право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на його користь заборгованості за кредитним договором №363491466 від 17 липня 2023 року, який укладений після відступлення права вимоги за договором, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому вимоги про стягнення з відповідача судових витрат також не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 80, 81, 141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», вул. Рогнідинська, буд.4А, офіс 10, м. Київ, код ЄДРПОУ: 43541163.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повне рішення складено 06 серпня 2025р.
Суддя: Л. Л. ГУРАЛЬ