29 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/4577/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С. К. - головуючий (доповідач), Рогач Л.І., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
та представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - Карачковського П.П. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025
та рішення Господарського суду Одеської області від 04.02.2025
у справі № 916/4577/24
за позовом Громадської організації "Центр сприяння інвалідам "Надія"
до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
про зобов'язання вчинити певні дії,
Громадська організація "Центр сприяння інвалідам "Надія" (далі - ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія"; позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про зобов'язання Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент комунальної власності; відповідач) звільнити її від орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 11/53 у новій редакції від 29.06.2016, який зареєстрований в реєстрі за № 1414, щодо нежитлових приміщень першого, другого, третього, четвертого поверхів та підвалу № 501, загальною площею 1 790,9 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, б. 93, починаючи з 24.02.2022 на період воєнного стану та до його припинення (скасування).
На обґрунтування позову, позивач, посилаючись рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-VІІІ, зазначає, що він звернувся до Департаменту комунальної власності з листом про звільнення його від орендної плати на період воєнного стану (з 24.02.2022) та до його припинення та включення орендованого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 93, в перелік об'єктів, звільнених від орендної плати на час воєнного стану. Однак, його звернення було залишено відповідачем без відповіді та задоволення. Позивач вважає, що відповідач ухиляється та не забезпечує виконання рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-VІІІ та не вживає жодних дій щодо розгляду відповідного листа ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія".
Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.02.2025 (суддя - Погребна К.Ф.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 (головуючий суддя - Г.І. Діброва, судді - Н.М. Принцевська, Я.Ф. Савицький), позов задоволено.
Зобов'язано Департамент комунальної власності звільнити ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" від орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 11/53 у новій редакції від 29.06.2016, який зареєстрований в реєстрі за № 1414, укладений між Департаментом комунальної власності і ГО "Центр сприяння інвалідам Надія", щодо нежитлових приміщень першого, другого, третього, четвертого поверхів та підвалу № 501, загальною площею 1790,9 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, б. 93, починаючи з 24.02.2022 на період воєнного стану та до його припинення (скасування).
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.11.2019 між ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" і Департаментом комунальної власності було укладено договір про внесення змін до договору оренди від 29.06.2016 № 11/53, згідно з п. 1.1 якого абз. 5 п. 1.1 роз. 1 договору викладено у новій редакції, а саме досягнуто згоди про те, що ринкова вартість об'єкта оренди згідно з висновком про ринкову вартість нежитлових приміщень І- го, 2-го, 3-го, 4-го поверхів та підвалу № 501, загальною площею 1 790,9 кв.м, які заходяться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 93, який виконаний суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "СОЛАР НОВА" станом на 08.10.2019 становить 13 707 000,00 грн (без урахування податку на додану вартість).
Пунктом 1.3 цього договору встановлено термін дії договору до 01.01.2049.
За п. 2.1 договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", рішення Одеської міської ради від 30.01.2019 № 4214-VII "Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси".
Пунктом 2.2 договору встановлено, що за орендовані нежилі приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший місяць після підписання нової редакції договору оренди 77 196,52 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць (розрахунок орендної плати додається). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.
У п. 2.3 договору сторони досягли згоди про те, що до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями.
За п. п. 2.4, 2.5 договору орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Передача об'єкта оренди буде здійснена згідно з вимогами чинного законодавства України шляхом підписання акта приймання-передачі (п. 3.4 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору нежилі приміщення орендодавцем передані орендарю виключно під розміщення громадської організації.
Орендар має право передавати частину орендованих нежилих приміщень в суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням орендодавця. У 5-денний термін з дати отримання дозволу на суборенду надати до департаменту копію договору суборенди. В іншому разі дозвіл втрачає силу (п. 4.8 договору).
29.06.2022 Одеською міською радою було прийнято рішення № 969-VІІІ "Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану", згідно з п. 1 якого на період воєнного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24.02.2022, звільнено від орендної плати орендарів, які, зокрема є громадськими об'єднаннями та благодійними організаціями.
Пунктом 2 вказаного рішення визначено, що на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів після припинення чи скасування його дії в установленому порядку за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24.02.2022 орендарям (за виключенням орендарів, вказаних у п. 1 цього рішення, та орендарів єдиних майнових комплексів) орендна плата нараховується у розмірі 50 % розміру орендної плати, встановленої договорами оренди (з урахуванням її індексації).
Позивач, посилаючись на прийняте Одеською міською радою рішення від 29.06.2022 № 969-VІІІ, у листі від 17.10.2022 № 17.10/22 просив Департамент комунальної власності звільнити його від орендної плати на період воєнного стану (з 24.02.2022 та до його припинення) та включити об'єкт за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 93 в перелік об'єктів звільнених від орендної плати на час воєнного стану. Зазначене звернення відповідачем було залишено без відповіді та задоволення.
Предметом цього спору є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для звільнення ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" від орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 11/53 у новій редакції, що зареєстрований в реєстрі за № 1414, укладеним між сторонами, щодо нежитлових приміщень першого, другого, третього, четвертого поверхів та підвалу № 501, загальною площею 1790,9 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, б. 93, починаючи з 24.02.2022 на період воєнного стану та до його припинення (скасування).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили з того, що позивачем було виконано умови, необхідні для звільнення його від встановленої договором орендної плати на період воєнного стану та до його припинення (скасування) та, що Департамент комунальної власності як орендодавець комунального нерухомого майна має лише один правомірний варіант поведінки - видачу відповідного наказу (жодні нормативно-правові акти не передбачають права Департаменту діяти інакшим чином та на власний розсуд не розглядати звернення позивача). З урахуванням вказаного, врахувавши Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (зі змінами (далі - Порядок № 483), принцип добросовісності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення заявленого позову.
Не погоджуючись із ухваленими у справі рішеннями, Департамент комунальної власності звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постановлені у справі рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у правовідносинах, пов'язаних із звільненням від сплати орендної плати на період дії воєнного стану та використанням приміщення не за профілем, з передачею його у користування третім особам або суборендарям без дозволу орендодавця, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" (далі - постанова № 634), рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-VIII, від 28.09.2022 № 987-VIII, Закон України "Про оренду державного та комунального майна", Порядок № 483.
У касаційній скарзі Департамент комунальної власності зазначає також таке: законодавством не врегульовано питання щодо звільнення орендаря від сплати орендної плати у випадку використання приміщення орендарем саме як громадською організацією, яка під прикриттям неприбутковості, отримує дохід від інших осіб або сприяє отриманню доходу іншими особами від діяльності у орендованих приміщеннях; використання і звільнення позивача від орендної плати призведе до заниження орендної плати, ненадходження коштів за користування комунальним майном до бюджету міста Одеси та до особистого збагачення позивача, за рахунок його неправомірних дій та до порушення умов договору і чинного законодавства; відповідного рішення щодо позивача не приймалося та Департаментом не видавався наказ на звільнення позивача від орендної плати. Посилається у касаційній скарзі і на справи № 916/3377/22, № 916/3587/22.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту комунальної власності на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 04.02.2025 у справі № 916/4577/24 з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 07.07.2025.
У відзиві позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення, які, на його думку, ухвалено відповідно до ст. 236 ГПК України, без змін. Позивач також звернувся до суду із клопотанням, в якому просить врахувати при перегляді цієї справи постанову Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 916/3004/24, ухвалену у подібних правовідносинах.
25.07.2025 позивачем було подано до суду письмові пояснення.
У справі оголошувалася перерва з 22.07.2025 до 29.07.2025.
У зв'язку із відпусткою суддів Волковицької Н.О., Краснова Є.В., за розпорядженнями заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 916/4577/24. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2025 касаційну скаргу Департаменту комунальної власності на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 04.02.2025 у справі № 916/4577/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Рогач Л.І., Случ О.В.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Поняття зобов'язання та підстави його виникнення регулює ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, відповідно до ч. 1 цієї статті зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань є, зокрема договори та інші правочини.
Правову природу договору найму розкриває ст. 759 ЦК України, згідно з якою за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).
Верховний Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.
Законодавець у Конституції України закріпив норму, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема обов'язковість судового рішення та, що суд ухвалює рішення іменем України, які є обов'язковим до виконання (ст. ст. 129, 129-1 Основного Закону України).
Принцип "правової (юридичної) визначеності (передбачності" (від анг. legal certainty) є одним із суттєвих елементів верховенства права. Остаточність і обов'язковість судових рішень є складовими принципу правової визначеності і означають, що остаточне рішення правомочного суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим як для сторін процесу, так і для суду, який ухвалив таке рішення, і не може переглядатися.
Здійснюючи аналіз вказаного принципу "правової (юридичної) визначеності, Велика Палата Верховного Суду, Верховний Суд, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово розкривали його зміст, зокрема зазначали, що:
- принцип "юридичної визначеності" є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення"res judicata" (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності"). ЄСПЛ у справі "Христов проти України" (рішення від 19.02.2009, заява № 24465/04) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), необхідно тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип "юридичної визначеності", згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії"). Принцип "юридичної визначеності" вимагає поваги до принципу "res judicata", тобто поваги до остаточного рішення суду. ЄСПЛ зазначав, що сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи (рішення від 24.07.2003 у справі "Рябих проти Росії", заява № 52854/99). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу "res judicata", тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 408/8040/12);
- винятки із принципу "res judicata" можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру. Зокрема, це можуть бути нововиявлені обставини (див. рішення ЄСПЛ у справах "Понамарьов проти України", "Христов проти України", Желтяков проти України"); згідно з принципом "процесуальної економії" штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 20.10.2021 у справі № 9901/554/19, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 21.09.2022 у справі № 908/976/190, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц);
- рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. "Один спір - один процес" (див. постанову Великої Палати Верховного Суд від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19).
Отже, принцип "res judicata" має важливе значення, оскільки забезпечує остаточність судових рішень, які набрали законної сили, їх стабільність і правову визначеність. Рішення суду як акт правосуддя не може ухвалюватися з порушенням принципу "res judicata".
Верховний Суд зазначає також і те, що захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України та не є вичерпним.
Обрання способу захисту - це прерогатива позивача.
Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, то такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності. Водночас, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18).
З огляду на вищевикладене, конкретні правовідносини, Верховний Суд вважає, що після звернення особи (орендодавця) з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в орендодавця та кореспондуючого обов'язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову орендодавця. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із орендодавцем, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований орендодавцем спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. У разі, якщо орендодавець уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у орендодавця та кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту.
Межі розгляду справи судом касаційної інстанції визначає ст. 300 ГПК України. Законодавець у ч. 4 ст. 300 ГПК України закріпив норму, відповідно до якої суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені п. п. 1, 3, 4, 8 ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Верховний Суд зазначає, що на розгляді господарського суду перебувала справа № 916/3377/22 за позовом Департаменту комунальної власності до ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" про стягнення 1 471 154,27 грн, з яких 1 266 349,76 грн - заборгованість з орендної плати, 204 804,51 грн - пеня за несвоєчасну сплату орендної плати; розірвання договору оренди № 11/53 (у редакції від 29.06.2016) та виселення ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" з нежитлових приміщень, загальною площею 1790,9 м2, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 93 на користь Департаменту комунальної власності.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі № 916/3377/22, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 25.02.2025, позов було задоволено.
Залишаючи постанову апеляційного господарського суду без змін, Верховний Суд у справі № 916/3377/22 зазначив, зокрема таке:"як свідчать матеріали справи, ГО Центр сприяння інвалідам "Надія" було надіслано Департаменту комунальної власності лист від 17.10.2022 № 17.10/22 (який отримано адресатом 19.10.2022), в якому організація просила на період воєнного стану (з 24.02.2022 та до його припинення) звільнити від орендної плати орендаря - ГО Центр сприяння інвалідам "Надія" та включити в перелік об'єктів, звільнених від орендної плати на час воєнного стану об'єкт за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 93; водночас, вказане звернення направлено відповідачем 17.10.2022, у той час як заборгованість з орендної плати ГО Центр сприяння інвалідам "Надія", яка є предметом розгляду у справі, виникла за період з грудня 2021 року по 28.11.2022. Вказане свідчить про безпідставність доводів ГО Центр сприяння інвалідам "Надія" щодо відсутності правових підстав для нарахування заборгованості з орендної плати, пені, а також розірвання договору та виселення відповідача, про що зазначено судом апеляційної інстанції".
Крім того, у справі № 916/3377/22 надавалася оцінка рішенням Одеської міської ради від 28.09.2022 № 987-VIII, від 29.06.2022 № 969-VIII з урахуванням положень Порядку № 483, постанови № 634 та не встановлено підстав для не стягнення з ГО Центр сприяння інвалідам "Надія" відповідної заборгованості.
Про ці обставини скаржник зазначав під час розгляду справи, у апеляційній та касаційній скаргах.
Згідно з встановленими судами обставинами справи № 916/4577/24, яка переглядається, з позовом звернулася ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія", яка вимагала звільнити її від орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 11/53 (у новій редакції) починаючи з 24.02.2022 та на період воєнного стану та до його припинення (скасування). Тобто позов у справі № 916/4577/24 було подано при існуванні і розгляді спору справі № 916/3377/22 за позовом Департаменту комунальної власності про стягнення заборгованості з ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" за вказаним договором оренди за період з грудня 2021 року по 28.11.2022; розірвання договору оренди № 11/53 (у редакції від 29.06.2016) та виселення ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" з нежитлових приміщень.
Отже, враховуючи предмет заявлених вимог, зміст правовідносин, які склалися між учасниками справи, вищенаведену практику Верховного Суду, яка враховується при перегляді цієї справи з огляду на норму ст. 236 ГПК України та, керуючись ч. 4 ст. 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про те, що позивач мав захищати свої права під час судового розгляду у справі за позовом Департаменту комунальної власності про стягнення заборгованості за договором оренди, його розірвання та виселення, а не ініціювати окрему судову справу. У цьому випадку поданий позивачем позов по суті ставить під сумнів судове рішення в іншій справі - у справі № 916/3377/22, яке є остаточним і набрало законної сили; позивач фактично прагне переглянути судове рішення у справі № 916/3377/22 не у спосіб, встановлений законом та спростувати встановлені судами у зазначеній справі обставини, що є порушенням принципу "res judicata" і є неприпустимим згідно з вимогами Конституції України та практикою Верховного Суду, Європейського Суду.
Верховний Суд також зазначає, що з огляду на те, що орендодавець уже ініціював судовий процес (справа № 916/3377/22), спрямований на захист порушеного, на його думку, права, то заявлена відповідна вимога ГО Центр сприяння інвалідам "Надія" у справі № 916/4577/24 не є належним способом захисту прав останньої у цьому випадку (за наявності справи № 916/3377/22), що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення не є такими, що ухвалено відповідно до ст. 236 ГПК України, а тому вони підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 916/3004/24, то необхідно зазначити, що ця справа не є релевантною справі, яка переглядається. Вказані справи різняться їхніми істотними фактичними обставинами. Так, у справі № 916/3004/24 не встановлено обставин розірвання договору та стягнення заборгованості за ним, як у справі, яка переглядається. Провадження у справі № 916/3587/22 за позовом Департаменту комунальної власності до ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" про стягнення заборгованості з орендної плати та пені, розірвання договору оренди від 23.10.2015 № 1494 та виселення ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" з нежилих приміщень площею 520,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, на користь Департаменту комунальної власності було зупинено до розгляду справи № 916/3004/24 у Верховному Суді.
За п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (ч. 1 ст. 311 ГПК України).
Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що судові рішення, якими позовні вимоги задоволено, необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України стягнути з ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" на користь Департаменту комунальної власності 8 478,40 грн судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити.
Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 04.02.2025 у справі № 916/4577/24 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Громадської організації "Центр сприяння інвалідам "Надія" (65058, м. Одеса, просп. Шевченко, буд. 6/2, код ЄДРПОУ 39401061) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595) 8 478,40 грн судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Рогач Л.І.
Случ О.В.