8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
06 серпня 2025 року м. ХарківСправа № 922/2710/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
без виклику представників сторін,
розглянувши
заяву виконувача обов'язків керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову (вх. № 2710/25 від 04.08.2025) у справі
за позовом Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (61072, м. Харків, вул. Вартових Неба, 55-А), в інтересах держави в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7),
до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Патріот" (61145, м. Харків, вул. Космічна, 12, кімната 213),
про витребування земельних ділянок
Шевченківська обласна прокуратура міста Харкова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради (позивач) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Патріот" (відповідач), в якому просить суд:
1. Витребувати в обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Патріот», код ЄДРПОУ 40187246, земельну ділянку № 1 (кадастровий номер 6310136300:12:001:0040) площею 1, 2000 га, по в'їзду Буковому, 4 в м. Харкові на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради.
2. Витребувати в обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Патріот», код ЄДРПОУ 40187246, земельну ділянку № 2 (кадастровий номер 6310136300:12:001:0041 площею 0,1800 га) площею 1, 8000 га, по в'їзду Буковому, 4 в м. Харкові на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради.
3. Судовий збір стягнути з відповідача.
Разом з позовною заявою, в.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова, подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд: вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку №1 (кадастровий номер 6310136300:12:001:0040) реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1833904963101, площею 1, 2000 га, по в'їзду Буковому, 4 в м. Харкові та на земельну ділянку № 2 (кадастровий номер 6310136300:12:001:0041) реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1833891163101, площею 1,8000 га, по в'їзду Буковому, 4 в м. Харкові, шляхом заборони відчуження, реєстрації похідних прав, поділу, об'єднання та вчинення інших реєстраційних дій до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.
Як вказує прокурор, звертаючись з даним позовом до господарського суду, рішення Харківської міської ради про передачу у власність ОК “ЖБК “Патріот» спірних земельних ділянок прийнято у порушення вимог статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186 (далі - Примірний статут), відповідно є незаконним. Офісом Генерального прокурора здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021000000000511 від 10.03.2021 за фактами неправомірних дій службових осіб органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів та інших осіб під час виділення земельних ділянок, у тому числі за фактами заволодіння земельними ділянками штучно створеними обслуговуючими кооперативами ЖБК, нібито, для поліпшення житлових умов засновників та членів кооперативу, про що встановлено, зокрема, факт незаконного вибуття з володіння територіальної громади м. Харкова земельних ділянок, площею 1, 2000 га та площею 0, 1800 га за рахунок земель житлової та громадської забудови по в'їзду Буковому. Прокурор зазначає, що ОК “ЖБК “Патріот» за своєю метою діяльності не відповідає вимогам статей 133, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту, як житлово-будівельний кооператив.
Таким чином, на думку прокурора, вимога позову про витребування спірних земельних ділянок на підставі ст. 387 ЦК України: земельна ділянка №1 (кадастровий номер 6310136300:12:001:0040) площею 1, 2000 га, земельна ділянка №2 (кадастровий номер 6310136300:12:001:0041) площею 0,1800 га, які надані рішення Харківської міської ради від 17.04.2019 № 1541/19 ОК «ЖБК «Патріот» із земель територіальної громади м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва та експлуатації зблокованих житлових будинків по в'їзду Буковому, 4 - є належним та ефективним способом захисту прав держави, в інтересах якої прокурором подано позов. Зокрема, є наявні обґрунтовані підстави стверджувати, що засновники ОК «ЖБК «Патріот» є недобросовісним набувачем земельних ділянок, оскільки, засновники кооперативу достовірно знаючи і розуміючи, що кооператив створено в порушення вимог ст. всупереч вимогам статей 133, 134, 137 Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту ЖБК, не мали право на безоплатне отримання спірних земельних ділянок за ст. 41 Земельного кодексу України, а отже є недобросовісним набувачем спірних земельних ділянок. У такому випадку власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).
Як вказує прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про забезпечення позову, враховуючи той факт, що спірне майно протиправно вибуло із власності Харківської міської територіальної громади, вчинення будь-яких дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено.
Враховуючи викладене, з метою запобігання зміни права власності на спірне нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, його можливого відчуження, передачі в оренду тощо, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, на думку прокурора, вбачаються підстави для вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером земельну ділянку № 1 (кадастровий номер 6310136300:12:001:0040) площею 1,2000 га, по в'їзду Буковому, 4 в м. Харкові та на земельну ділянку № 2 (кадастровий номер 6310136300:12:001:0041 площею 0,1800 га) площею 1,8000 га, по в'їзду Буковому, 4 в м. Харкові.
Дослідивши матеріали справи, подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, докази, подані в обґрунтування даної заяви, суд виходить з наступного.
Так, згідно зі ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Ч. 3 цієї статті ГПК України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст. ст. 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.
Суд зазначає, що позов в процесуальному сенсі - є зверненням до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимоги про захист прав чи законних інтересів.
Так, предметом позову у даній справі є вимоги прокурора щодо витребування спірних земельних ділянок.
В обґрунтування наявності підстав для задоволення позовних вимог прокурор посилається на незаконність, на його думку, рішення Харківської міської ради про передачу у власність ОК “ЖБК “Патріот» спірних земельних ділянок, оскільки останнє прийнято у порушення вимог статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186. А ОК “ЖБК “Патріот» за своєю метою діяльності не відповідає вимогам ст. 133, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту, як житлово-будівельний кооператив.
Суд наголошує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Отже, прокурор мав довести на підставі належних, допустимих та достовірних доказів, у розумінні ст. 73 ГПК України, наявність зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обґрунтувати, яким чином заходи забезпечення позову забезпечать реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.
На думку заявника, прокуратура має обґрунтоване припущення про існування реальної загрози того, що відповідач може розпорядитись земельними ділянками, шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об'єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об'єднання тощо), що, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідного нерухомого майна (держави в особі відповідного органу) в межах даної справи, без нових звернень до суду. Відтак, вказане фактично знівелює мету судового захисту та матиме наслідком не поновлення прав та інтересів держави. Прокурор вказує, що судове рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння є, зокрема, підставою для державної реєстрації права власності на відповідне майно за його власником, що передбачено п. 67 постанови КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1127 від 25.12.2015 зі змінами.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Ч. 1 ст. 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 79 ГПК України).
Однак, всупереч положенням ГПК України, прокурором в заяві про забезпечення позову не було обґрунтовано, яким чином невжиття заходів забезпечення унеможливить виконання рішення у разі задоволення його вимог.
Саме лише посилання прокурора в заяві на можливість вчинення відповідачем дій, зокрема, щодо розпорядження земельними ділянками, шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинення дії щодо зміни об'єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об'єднання тощо), які в подальшому унеможливлять чи утруднять виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, на думку суду, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Більш того, як було зазначено вище, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним іноді призводить до незворотних наслідків.
Як вже зазначалось судом, заявником у поданій на розгляд суду заяви, обов'язково повинно бути надано докази наявності таких фактичних обставин, наприклад, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Це може бути вчинення дій (правочинів) щодо спірного майна на користь будь-яких третіх осіб, його можливого відчуження, передачі в оренду тощо. При цьому, якщо заявник буде посилатися тільки на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без відповідного обґрунтування, суд не бути вважати це достатньою підставою для задоволення заяви.
За наведених обставин, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, може порушити права відповідача на мирне володіння своїм майном, визначені статтею Першою протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів прокурора, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Таким чином, прокурором не було надано будь-яких належних доказів на підтвердження ускладнення чи унеможливлення виконання рішення або поновлення його порушеного права чи інтересу у разі невжиття заходів забезпечення позову, а отже доводи прокурора про забезпечення позову є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, а ґрунтуються лише на припущеннях.
З огляду на вищевикладене, подана в.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова заява про вжиття заходів забезпечення позову, є необґрунтованою, не доведеною належними доказами, а тому, є такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 76, 77, 86, 136-140, 234, 235 ГПК України, суд
У задоволенні заяви в.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова, про забезпечення позову (вх. № 2710/25 від 04.08.2025) - відмовити.
Згідно з приписами ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складання повного тексту ухвали, відповідно до ст. 256 ГПК України.
Ухвалу підписано 06.08.2025.
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/2710/25
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.