8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
щодо забезпечення позову
04 серпня 2025 року м. ХарківСправа № 922/2659/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
розглянувши заяву (вх. № 2659 від 31.07.2025) В.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Є.Колесніка про забезпечення позову
по матеріали справи
за позовом Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області, м. Харків в інтересах держави в особі: 1. Харківської обласної державної (військової) адміністрації, м. Харків; 2. Державного агентства лісових ресурсів України, м. Київ
до 1. Харківської міської ради, м. Харків , 2. Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вправний господар", м. Харків
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою
Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова (надалі - Прокурор) подано 31 липня 2025 року до Господарського суду Харківської області позовну заяву в інтересах держави в особі: Харківської обласної державної (військової) адміністрації (надалі - 1-й Позивач), Державного агентства лісових ресурсів України (надалі - 2й Відповідач) де у якості відповідачів визначено: Харківську міську раду (надалі - 1-й Відповідач), Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Вправний господар" (надалі - 2-й Відповідач) з вимогами про усунення перешкоди власнику - державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956) - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136300:14:011:0004 площею 8,7791га, розташованою за адресою: вул. Лозовенківська (перспективна, в районі вул. Архітекторів) в м. Харкові, шляхом:
- визнання незаконним та скасування п. 4 додатку 1 до рішення 25 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 10.09.2008 №226/08 стосовно надання Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельному кооперативу «ВПРАВНИЙ ГОСПОДАР» в приватну власність земельної ділянки загальною площею 8,7791 га для зміни функціонального призначення об'єкту під будівництво житлової забудови по вул. Лозовенківській (перспективна, в районі вул. Архітекторів) та подальшої експлуатації об'єкту;
- визнання недійсним виданого Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельному кооперативу «ВПРАВНИЙ ГОСПОДАР» державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 806269, на підставі рішення сесії Харківської міської ради від 10.09.2008 №226/08, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 120967100008;
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «ВПРАВНИЙ ГОСПОДАР» (код ЄДРПОУ 35698543) наземельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:14:011:0004 площею 8,7791 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1136091163101; запис про право власності 18368214 від 27.12.2016 внесений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 33232013 від 28.12.2016 10:37:47) з одночасним припиненням речових прав Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ВПРАВНИЙ ГОСПОДАР» (код ЄДРПОУ 35698543) і закриттям розділу 1136091163101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:14:011:0004 площею 8,7791 га з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень, у тому числі права власності Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ВПРАВНИЙ ГОСПОДАР» (код ЄДРПОУ 35698543);
- зобов'язання Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ВПРАВНИЙ ГОСПОДАР» (код ЄДРПОУ 35698543) повернути державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956) земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:14:011:0004 площею 8,7791 га, розташовану за адресою: вул. Лозовенківська (перспективна, в районі вул. Архітекторів) в м. Харкові.
Прокурором було подано до суду заяву про забезпечення позову (вх. № 2659 від 31.07.2025), де просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером: 6310136300:14:011:0004 площею 8,7791 га, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Лозовенківська (перспективна, в районі вул. Архітекторів) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1136091163101), яка зареєстрована на праві приватної власності за Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «ВПРАВНИЙ ГОСПОДАР» (код ЄДРПОУ 35698543), в формі заборони реєстрації прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-яких дій (в тому числі правочинів) щодо відчуження, передачі у володіння, користування, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі у заставу або в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, зміни площі та інших характеристик, частки, власника, поділу, об'єднання, та інших реєстраційних дій щодо об'єкту нерухомого майна;
- заборони Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ВПРАВНИЙ ГОСПОДАР» (код ЄДРПОУ 35698543) та будь-яким іншим особам, в тому числі які діють на його користь чи виконують по відношенню до нього інші зобов'язання, проводити будь-які підготовчі чи будівельні, демонтажні, земельні та/або інші роботи на земельній ділянці з кадастровим номером: 6310136300:14:011:0004 площею 8,7791 та, що знаходиться за адресою: вул. Лозовенківська (перспективна, в районі вул. Архітекторів) в м. Харкові, пов'язані із пошкодженням ґрунтового покриву вказаної земельної ділянки або роботи, що можуть призвести до знищення або пошкодження наявних на ній лісових насаджень.
Свою заявою Прокурор обґрунтовує тим, що у відповідності інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:14:011:0004 площею 8,7791 га по вул. Лозовеньківській (перспективна в районі вул. Архітекторів) в м. Харкові перебуває у власності ОК «ЖБК «ВПРАВНИЙ ГОСПОДАР», код ЄДРПОУ 35698543, зареєстровано приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 806269, виданий 22.05.2009 на підставі рішення сесії Харківської міської ради від 10.09.2008 №226/08 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державих актів на право власності на землю, право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 120967100008 (індексний номер рішення 33232013 від 28.12.2016, номер запису про право власності 18368214, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1136091163101).
Перебування земель лісогосподарського призначення та здійснення на таких землях будівництва суперечить положенням законодавства та може призвести до їх пошкодження або знищення, та враховуючи, що предметом позову у даній справі є повернення земельної ділянки на користь держави, то існує досить висока ймовірність того, що Відповідач може в будь-який момент здійснити її відчуження на користь інших осіб, що може значно ускладнити або зробити взагалі неможливим виконання рішення суду.
Тобто на думку Прокурора, забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку є ефективним захистом прав сторони позивача у справі та забезпечить виконання завдань господарського судочинства.
На думку Прокурора, у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи ОК ЖБК «Вправний господар» буде здійснено будівництво житлового комплексу, отримавши у зв'язку із здійсненням будівництва реальну спроможність продажу права власності на житлові квартири та нежитлові приміщення необмеженому колу осіб, буде порушено вимогу щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, а позивач не зможе захистити або поновити права держави в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави. Здійснення будівельних робіт на спірній земельній ділянці з будівництва житлового комплексу унеможливить в подальшому не тільки виконання рішення суду, але й взагалі призведе до неможливості поновлення порушених інтересів держави через завершення забудови незаконно отриманої земельної ділянки.
Прокурор вказує, що між ОК «ЖБК «Вправний господар» та ПП «Паллада» було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) від 27.12.2016 посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. та зареєстрований в реєстрі за №3103, для будівництва житлових будинків та/або житлових комплексів з розміщенням в них або окремо об'єктів комерційного призначення, об'єктів інфраструктури та соціального призначення та ін. на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136300:14:011:0004 загальною площею 8,7791 га, що знаходиться на території Шевченківського району м. Харкова за адресою: вул. Лозовенківська (перспективна, в районі вул. Архітекторів). Наразі вказаний договір сторонами розірвано (договір про розірвання від 22.06.2023 за №616).
Водночас, в будь-який час ОК «ЖБК «Вправний господар» може самостійно здійснити забудову земельної ділянки, в тому числі із залученням субпідрядних організацій, або ж укласти договір суперфіцію.
Дослідивши матеріали заяви (вх. № 2659 від 31.07.2025) в.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Є.Колесніка про забезпечення позову, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Порядок розгляду заяви про забезпечення позову передбачений статтею 140 ГПК України, де вбачається, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, проте суд може викликати заявника для надання пояснень, додаткових доказів, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Враховуючи викладене в позові та заяві про забезпечення позову, дослідивши та проаналізувавши подані заявником докази, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.
Згідно рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. (ч. 3 ст. 137 ГПК України).
Відповідно до ч. 14 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.
Суд звертає увагу на постанова КГС ВС від 17.11.2020 № 922/2419/20 щодо посилання на зміст ст. 136 ГПК України - обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанова КГС ВС від 25.09.2020 № 910/1762/20).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З підстав вищезазначеного та встановлених загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 23.12.2020 № 911/949/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
У випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу про забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року № 910/1040/18.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення (постанови КГС ВС від 17.09.2021 у справі 910/3547/21, від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, від 06.12.2023 № 917/805/23, постанова ОП КГС ВС від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова КГС ВС від 04.05.2023 у справі № 916/3710/22).
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Так, КГС ВС у своїй постанові від 06.12.2023 № 917/805/23 виснував, що виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).
Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами" (постанова КГС ВС від 04.05.2023 у справі № 916/3710/22).
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Так, Прокурором у позовній заяві визначено предмет спору, що містить вимоги немайнового характеру, а саме:
- визнання незаконним та скасування п. 4 додатку 1 до рішення 25 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 10.09.2008 №226/08 стосовно надання Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельному кооперативу «ВПРАВНИЙ ГОСПОДАР» в приватну власність земельної ділянки загальною площею 8,7791 га для зміни функціонального призначення об'єкту під будівництво житлової забудови по вул. Лозовенківській (перспективна, в районі вул. Архітекторів) та подальшої експлуатації об'єкту;
- визнання недійсним виданого Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельному кооперативу «ВПРАВНИЙ ГОСПОДАР» державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 806269, на підставі рішення сесії Харківської міської ради від 10.09.2008 №226/08, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 120967100008;
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «ВПРАВНИЙ ГОСПОДАР» (код ЄДРПОУ 35698543) наземельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:14:011:0004 площею 8,7791 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1136091163101; запис про право власності 18368214 від 27.12.2016 внесений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 33232013 від 28.12.2016 10:37:47) з одночасним припиненням речових прав Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ВПРАВНИЙ ГОСПОДАР» (код ЄДРПОУ 35698543) і закриттям розділу 1136091163101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:14:011:0004 площею 8,7791 га з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень, у тому числі права власності Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ВПРАВНИЙ ГОСПОДАР» (код ЄДРПОУ 35698543);
- зобов'язання Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ВПРАВНИЙ ГОСПОДАР» (код ЄДРПОУ 35698543) повернути державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956) земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:14:011:0004 площею 8,7791 га, розташовану за адресою: вул. Лозовенківська (перспективна, в районі вул. Архітекторів) в м. Харкові.
Проте у своїй заяві про забезпечення позову, Прокурор посилається на припущення щодо існування реальної загрози відчуження Відповідачем або здійсненням дій (правочинів) щодо зміни об'єкта нерухомого майна у вигляді змін цільового призначення та/або поділ/об'єднання тощо, що, в свою чергу, може призвести до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідного нерухомого майна (держави в особі відповідного органу).
При цьому в обґрунтування заяви Прокурором у якості доказів було надано лише: - довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно підтвердження наявності у Відповідача - ТОВ "Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вправний господар" перебуває у власності земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:14:011:0004 площею 8,7791 га по вул. Лозовеньківській (перспективна в районі вул. Архітекторів) в м. Харкові;
- копію договору про встановлення права користування земельними ділянками для забудови (суперфіцію) від 27.12.2016 р.
Отже, з наведеного заявником, суд дійшов висновку, що Прокурором не доведено та не надано документального підтвердження щодо вчинення з боку Відповідача дій направлених на відчуження майна, яке віднесено до предмету спору, тобто наявності існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Суд звертає увагу, що разом з копію Договору про встановлення права користування земельними ділянками для забудови (суперфіцію) від 27.12.2016 р., було надано Прокурором нотаріально погоджений Договір від 22.06.2023 про розірвання Договору про встановлення права користування земельними ділянками для забудови (суперфіцію) від 27.12.2016 р., посвідченого Малаховою Г.І., приватними нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області та зареєстрованого в реєстрі за №3103.
Також, суд виснував, що з боку Прокурора, відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який встановлює всі основні процедури з оформлення будівництва та Постанови Кабінету міністрів України № 466 від 13.04.2011 року «Про деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» в якому описуються всі процеси по отриманню дозволу на будівництво, не надано до матеріалів справи та заяви про забезпечення позову, ЖОДНОГО документа передбаченого вищевказаними нормативно-правовими актами.
Так, суд зазначає, що для початку та проведення будівельних робіт (будівництва) необхідний такий перелік документів, який включає в себе: містобудівні умови та обмеження, будівельний паспорт, проект будівництва, декларацію про початок виконання будівельних робіт, документи про авторський та технічний нагляд, висновки експертизи, технічні умови на підключення до комунікацій та інші дозволи в залежності від специфіки та категорії об'єкта який будується, документи щодо сплати пайового внеску, декларація про введення об'єкта в експлуатацію, технічний паспорт, документи про присвоєння поштової адреси.
Суд нагадує, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, та є першим етапом легалізації початку проектування та будівництва об'єктів.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в господарській справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Релевантні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 420/6907/20, від 13.05.2021 у справі № 420/2719/20, від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20 та від 01.06.2022 у справі № 580/5656/21.
Суд вважає, що Прокурором переконливо не доведена та документально необґрунтована належним чином теза про те, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених і оспорюваних прав або інтересів позивача.
Інший спосіб переконатись у проведенні будівельних робіт на земельній ділянці яка є предметом спору у суду - відсутня.
Підстав для застосування ст. 82 ГПК України з боку суду в межах розгляду заяви про забезпечення позову Прокурором не надано, так само як і не заявлено відповідних клопотань.
Крім того, суд виходить з положень статті 204 ЦК України відповідно до якої вбачається, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, суд підкреслює визначене у заяві Прокурором, що наявність припущення існування загрози неможливості виконання рішення суду не є достатнім для вжиття судом заходів забезпечення позову.
В кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанова КГС ВС від 25.09.2020 № 910/1762/20).
Як зазначено судом вище, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Суд повинен пересвідчитись, що заява про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Самі лише твердження заявника про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
У Постанові ВС КГС від 23.03.2020 у справі №910/7338/19 викладена правова позиція про те, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Прокурором не доведено, що не вжиття забезпечення позову негативним чином впливає на інтереси самого позивача, так саме як і не обґрунтовано, що дане забезпечення не вплине на власника зазначеної земельної ділянки.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) через призму своїх рішень неодноразово звертав увагу на те, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення ЄСПЛ у справі "Іатрідіс проти Греції", заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення ЄСПЛ від 22.09.1994 у справі "Антріш проти Франції", Series А № 296-А, п. 42, та від 10.05.2007 "Кушоглу проти Болгарії", заява № 48191/99, пп. 49- 62). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення ЄСПЛ від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A № 98).
Суд зазначає, що усталена практика Верховного Суду щодо застосування інституту забезпечення позову виходить з того, що у разі, коли спір є немайновим, тобто судове рішення у разі задоволення такого позову не вимагатиме його примусового виконання, не повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а досліджується та оцінюється така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, та те, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/8225/20, від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору (аналогічні правові висновки викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах від 20.07.2020 № 914/2157/19, від 10.04.2018 № 910/19256/16, від 14.05.2018 № 910/20479/17, від 11.09.2018 № 922/1605/18, від 14.01.2019 № 909/526/19, від 25.01.2019 № 925/288/17, від 26.09.2019 № 904/1417/19).
Суд зазначає, що Прокурором не надано жодного обґрунтування на підтвердження своїх припущень, щодо адекватності і співмірності вжиття заходів із предметом заявлених позовних вимог, а також співвідношення наслідків вжитих заходів з правами та обов'язками інших осіб.
Прокурор не довів суду, що невжиття заявлених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, ураховуючи заявлені позовні вимоги.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про вчинення Відповідачем чи іншою особою будь-яких дій чи вжиття ними будь-яких заходів на створення додаткових перешкод для ефективного захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав і законних інтересів позивача, зокрема будь-яке будівництво на спірній земельній ділянці, докази втрати її рекреаційних властивостей тощо.
При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).
ОП КГС ВС у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, надаючи правову оцінку доводам та доказам сторін, роз'яснила стандарт доказування у вказаній категорії справ, проте, не зазначала про звільнення заявників від доказування, від подання доказів на підтвердження наявності обставин, з якими закон пов'язує вжиття заходів забезпечення позову, а прямо зазначила про застосування ч. 3 ст. 13 ГПК України.
Таким чином, Прокурором заява про вжиття заходів забезпечення позову не лише не підтверджена жодними доказами, але й не містить достатнього обґрунтування існування ризиків невиконання чи утруднення виконання майбутнього судового рішення у справі. Тобто, заява Прокурора ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення Відповідача від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 31.05.2024 по справі №916/602/23 зазначив: "При застосування приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду заяв про забезпечення позову, колегія суддів виходить з того, що оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
...}
5.20. З наведеного вбачається правомірність висновків суду апеляційної інстанції про ненадання заявником доказів з відповідним обґрунтуванням щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, позаяк суд взяв до уваги предмет позову прокурора та врахував відсутність доказів щодо вчинення дій, які матимуть наслідком ухилення від виконання рішення суду чи неможливість захисту порушеного права у випадку задоволення позовних вимог.
5.21. Саме сукупність наведених обставин (зокрема таких, що можуть вказувати на вчинення дій, які в будь-який момент можуть спричинити неможливість захисту порушеного права в одному цьому провадженні), а також предмет та підстави заявлених позовних вимог враховано апеляційним судом при винесенні оскаржуваної постанови. Також судом апеляційної інстанції вказано на недоведення ймовірності ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав, за захистом яких прокурор звернувся до суду в межах цієї справи, у разі задоволення позову.".
Прокуратурою не подано жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов'язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Враховуючи вищевикладене, у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову судом відмовлено з підстав недоведеності належними та допустимими доказами факту неможливості або істотного ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 137, 140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви (вх. № 52659 від 31.07.2025) В.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Є.Колесніка про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Порядок і строк її оскарження передбачено ст. 255 - 257 ГПК України.
Повне судове рішення складено та підписано 04.08.2025.
Суддя І.П. Жигалкін
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.