8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
04 серпня 2025 року м. ХарківСправа № 922/4313/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Полякова Є.М.
розглянувши скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова Ігоря Миколайовича (вх.№ 17017/24 від 02.07.2024) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44)
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (61004, м. Харків, вул.Москалівська, буд.57/59)
про стягнення коштів
за участю представників:
стягувача - Ракітіна П.С. (довіреність № 987 від 16.12.2024),
боржника - Мар'їної І.О. (довіреність № 01Др-1 від 31.12.2024),
приватного виконавця - Косяк Н.В. (ордер серія АІ № 1652595 від 08.07.2024),
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (надалі - позивач, стягувач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» (надалі - відповідач, боржник) про стягнення 12798843,98 грн, з яких: 9407846,70 грн основної заборгованості, 272410,98 грн 3% річних, 2054690,88 грн пені, 1063895,42 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.01.2024 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України», стягнуто з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Харківміськгаз» 9 407 846,70 грн основної заборгованості, 272 410,98 грн 3% річних, 2 054 690,88 грн пені, 1 063 895,42 грн інфляційних втрат, 191 982,66 грн судового збору.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 19.01.2024 залишено без змін.
02.02.2024 АТ “Харківміськгаз» подало до суду скаргу на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І. М., в якій просило:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження № 75378230 (далі - виконавче провадження), про арешт коштів від 24.06.2024, про арешт майна від 24.06.2024, про зупинення вчинення виконавчих дій від 24.06.2024;
- визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця від 24.06.2024 про відкриття виконавчого провадження; від 24.06.2024 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні; від 24.06.2024 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні; від 24.06.2024 про зупинення вчинення виконавчих дій;
- зобов'язати приватного виконавця повернути стягувачу наказ господарського суду Харківської області від 14.06.2024 про стягнення заборгованості у справі № 922/4313/23.
Обґрунтовуючи скаргу АТ »Харківміськгаз» вказувало на те, що приватний виконавець протиправно відкрив виконавче провадження не за місцем реєстрації позивача, а у виконавчому окрузі міста Києва, де позивач не зареєстрований та не має майна. У той же час, заявник стверджував, що виконання судового рішення у даній справі відповідно до статті 5 Закону України »Про виконавче провадження» віднесено до компетенції державної виконавчої служби.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.07.2024 скаргу АТ “Оператор газорозподільної системи “Харківміськгаз» на дії приватного виконавця задоволено частково, а саме:
- визнано неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанов від 24.06.2024 про відкриття виконавчого провадження; від 24.06.2024 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні; від 24.06.2024 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні; від 24.06.2024 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні;
- зобов'язано приватного виконавця повернути стягувачу наказ Господарського суду Харківської області від 14.06.2024 про стягнення заборгованості у справі № 922/4313/23.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.07.2024 залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.07.2025 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» та приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова Ігоря Миколайовича задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.07.2024 у справі № 922/4313/23 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково дійшовши висновку про те, що у зв'язку із непідвідомчістю виконання наказу суду у справі приватному виконавцю, не підлягають розгляду доводи скарги в частині порушення правил щодо місця виконання та часткового зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні 75378230, вказані положення законодавства не взяли до уваги, не встановили обставини щодо наявності/відсутності підстав у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І. М. приймати на виконання судовий наказ, виданий Господарським судом Харківської області щодо стягнення з АТ "Харківміськгаз" грошових коштів, зокрема обставин щодо місцезнаходження боржника або його майна, не надали мотивованої оцінки всім аргументам, наведеним учасниками справи, не дослідили всіх доказів та доводів сторін в їх сукупності, не визначилися з характером спірних правовідносин, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
14.07.2025 матеріали справи повернулись до Господарського суду Харківської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025 для розгляду справи призначено суддю Присяжнюка О.О.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.07.2025 прийнято скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова Ігоря Миколайовича (вх.№ 17017/24 від 02.07.2024) до провадження. Розгляд скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова Ігоря Миколайовича призначено на 30 липня 2025 року о 12:30.
28.07.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на скаргу АТ «Харківміськгаз» на дії приватного виконавця Щербакова І.М. (вх.№ 17402/25), де стягувач заперечує проти задоволення скарги АТ «Харківміськгаз», з огляду на наступне.
Щодо відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна боржника, розташованого у виконавчому окрузі міста Києва, стягувач зазначає, що у заяві про відкриття виконавчого провадження Стягувачем було зазначено, що Боржник має рахунки, відкриті у банківській установі, яка розташована у місті Києві, зокрема рахунки НОМЕР_1 , НОМЕР_2 у Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України», який розміщений за адресою: 01023, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12Г, у виконавчому окрузі приватного виконавця Щербакова І.М. При цьому, Скаржником, разом зі скаргою, не надано доказів закриття вищезгаданих рахунків на момент відкриття виконавчого провадження № 75378230. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ «Ощадбанк» зареєстроване як самостійна юридична особа з відповідним кодом: 00032129. У той же час Філія Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» як окрема юридична особа не зареєстрована, а є філією АТ «Ощадбанк». Отже, на переконання стягувача, кошти, які знаходяться на рахунках НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , є такими, що знаходяться в АТ «Ощадбанк» та відповідно на території виконавчого округу міста Києва. За таких обставин дії приватного виконавця Щербакова І.М. з відкриття виконавчого провадження шляхом винесення постанови від 24.06.2024 року про відкриття виконавчого провадження № 75378230 вчинені у повній відповідності до вимог вищенаведених норм чинного законодавства.
Щодо доводів Скаржника щодо непідвідомчості приватному виконавцю виконання рішення у справі відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», так як, на його думку, виконання рішення у справі віднесено до компетенції державної виконавчої служби, стягувач звертає увагу на правову позицію об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 16.05.2025 у справі №903/421/24.
Щодо доводів Скаржника про те, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено зупинення вчинення виконавчих дій у відкритому виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду лише в частині стягнутої з боржника суми та продовження вчинення виконавчих дій за іншою, стягувач вказує таке. Стягувач у своїй заяві про примусове виконання рішення зазначив про те, що постановою НКРЕКП від 16.11.2022 №1471 включено АТ «Харківміськгаз» до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, а також зазначив, яка частина заборгованості, стягнутої рішенням Господарського суду Харківської області від 19.01.2024 у справі №922/4313/23, не підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом №1639-IX "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", що дало змогу Виконавцю ідентифікувати, в якій частині рішення Господарського суду Харківської області підлягає невідкладному виконанню. Заборгованість, стягнута з АТ «Харківміськгаз» рішенням Господарського суду Харківської області від 19.01.2024 у справі №922/4313/23, лише частково підлягає врегулюванню відповідно до процедур, визначених Законом №1639-IX, так як, відповідно до абз. 8 ст. 1 та ст. 2 Закону №1639-IX, врегулюванню підлягає заборгованість включених до Реєстру операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, яка виникла з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року включно. У той же час, рішенням Господарського суду Харківської області від 19.01.2024 у справі №922/4313/23 стягнуто, зокрема, і заборгованість, яка виникла після 28.02.2022 та до якої п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» не застосовується.
30.07.2025 від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича надійшли письмові пояснення (вх.№ 17534/25), в яких виконавець просить відмовити в задоволенні скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» на дії приватного виконавця в повному обсязі.
Приватний виконавець звертає увагу на те, що в нього на виконанні перебувають виконавче провадження №72598423, яке відкрито 22.08.2023 року, виконавче провадження №73139749, яке відкрито 25.10.2023 року, та АТ «Харківміськгаз» не оскаржувало жодну дію приватного виконавця, всі постанови, винесені у рамках вищевказаних виконавчих проваджень, дійсні та чинні, не визнана будь-яка дія приватного виконавця не правомірною.
Під час відкриття виконавчого провадження №75378230 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим Ігорем Миколайовичем автоматично сформовані запити у АВСП щодо майна боржника АТ «Харківміськгаз», а саме - Запит до Державної фіскальної служби України №: 211701833 від 24.06.2024) та отримано відповідь, в якій містяться рахунки ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», вказані у заяві про відкриття виконавчого провадження, які знаходяться в окрузі приватного виконавця в місті Києві в АТ «Ощадбанк», а також міститься ще рахунок в АТ «БАНК АЛЬЯНС» (адреса банку: 04053, м.Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 50). Приватний виконавець наголошує, що, враховуючи, що безготівкові грошові кошти АТ «Харківміськгаз» знаходились на території виконавчого округу міста Києва, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Щербаков Ігор Миколайович був зобов'язаний прийняти до виконання наказ Господарського суду Харківської області у справі №922/4313/23 від 14.06.2024 року.
Щодо доводів боржника про те, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено зупинення вчинення виконавчих дій у відкритому виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду лише в частині стягнутої з боржника суми, приватний виконавець наголошує на тому, що заборгованість, що стягується з АТ «Харківміськгаз» за рішенням Господарського суду Харківської області від 19.01.2024 у справі №922/4313/23, лише частково підлягає врегулюванню відповідно до Закону № 1639-IX, залишок заборгованості в частині стягнення 315,58 грн за наказом на примусове виконання рішення від 14.06.2024 підлягав зупиненню. Міркування Боржника щодо можливості врегулювання заборгованості відповідно до Закону № 1639-IX, на думку приватного виконавця, свідчить про довільне трактування Закону України «Про виконавче провадження», тлумачення норми Закону на свою користь та про намагання Боржника ухилитися, затягнути, перешкодити виконанню рішення Господарського суду Харківської області від 19.01.2024 у справі №922/4313/23 у зазначеній частині. Натомість, не вчинення примусових виконавчих дій в частині сум, які стягнуті рішенням та не підлягають врегулюванню відповідно до Закону № 1639-IX, призвело би до порушення права на захист та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів Стягувача на вільне володіння своїм майном.
У судовому засіданні 30.07.2025 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про перерву в судовому засіданні з розгляду скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова Ігоря Миколайовича до 04 серпня 2025 року до 14:00. Задоволено усні клопотання представників сторін про участь у судовому засіданні, призначеному на 04.08.2025 на 14:00, в режимі відеоконференції.
В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 30.07.2025.
04.08.2025 від представника Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення (вх.№ 17941/25), де боржник наголошує на такому.
Щербаков І.М. є приватним виконавцем округу міста Києва. Згідно витягу з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичною адресою АТ «Харківміськгаз» є місто Харків, вул.Москалівська, 57/59. Будь-яке майно АТ «Харківміськгаз» не знаходиться у місті Києві. В своїй заяві стягувач зазначає, що у боржника у наявності рахунки в банках, а саме АТ «Ощадбанк», який зареєстровано в Києві, тому і звертається до приватного виконавця округу міста Києва. Проте до заяви не надано доказів знаходження саме коштів боржника у місті Києві. При цьому, в матеріалах АСВП наявна Відповідь на запит №: 211701833 від 24.06.2024 до Державної фіскальної служби України, в якій зазначено перелік рахунків боржника та навпроти назви фінансової установи зазначено місто Харків, а не Київ. АТ «Харківміськгаз» вважає, що приватний виконавець протиправно відкрив виконавче провадження не за місцем реєстрації позивача, а у виконавчому окрузі міста Києва, де позивач не зареєстрований та не має майна.
У судовому засіданні 04.08.2025 представник стягувача заперечував проти задоволення скарги.
Присутній у судовому засіданні 04.08.2025 представник боржника просив задовольнити скаргу, не наполягав на зупиненні виконавчих дій.
Представник приватного виконавця у судовому засіданні 30.07.2025 заперечував проти задоволення скарги, просив розподілити судові витрати, понесені приватним виконавцем за подання апеляційної та касаційної скарги, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 120 000,00 грн.
У судовому засіданні 04.08.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова Ігоря Миколайовича, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.01.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2024, позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 9407846,70 грн основної заборгованості, 272410,98 грн 3% річних, 2054690,88 грн пені, 1063895,42 грн інфляційних втрат, 191982,66 грн судового збору.
14 червня 2024 року на виконання рішення судом видано відповідний наказ.
ТОВ “Оператор газотранспортної системи України» (стягувач) звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І. М. із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення Господарського суду Харківської області від 19.01.2024 у справі № 922/4313/23 згідно з наказом від 14.06.2024.
24.06.2024 приватним виконавцем виконавчого округа міста Києва Щербаковим І. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75378230 з виконання наказу у справі № 922/4313/23 від 14.06.2024, в межах якого приватним виконавцем винесено постанови: про арешт коштів боржника від 24.06.2024, про арешт майна боржника від 24.06.2024, про зупинення вчинення виконавчих дій від 24.06.2024.
АТ “Харківміськгаз» (боржник), не погоджуючись з діями приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, з посиланням на те, що приватний виконавець протиправно відкрив виконавче провадження не за місцем реєстрації позивача, а у виконавчому окрузі міста Києва, де боржник не зареєстрований та не має майна, у той час як, на думку заявника, виконання судового рішення у даній справі відповідно до статті 5 Закону України »Про виконавче провадження» віднесено до компетенції державної виконавчої служби, а також посилаючись на протиправність дій приватного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження в частині звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця.
Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України обов'язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу №5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.
У ч. 2, 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
У статті 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.
У рішенні Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Отже, для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як складову частину судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якій йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу, містяться також у рішеннях Європейського суду у справах "Бурдов проти Росії", "Горнсбі проти Греції".
Відповідно до частини 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною 1 статті 343 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
Згідно з частинами 2, 3 статті 343 Господарського процесуального кодексу України, у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника); якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено засади виконавчого провадження. Так, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Разом з тим порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.
Вчинення державним виконавцем дій, які визначені законом для виконання судового рішення, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документа у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.
З викладеного слідує, що під час розгляду скарги на дії (бездіяльність) виконавця господарський суд, користуючись правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, повинен з'ясувати та перевірити належність виконання виконавцем визначених законом обов'язків, і в залежності від установлених обставин ухвалити відповідне рішення про задоволення (відмову у задоволенні) такої скарги.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 16.01.2021 у справі № 910/4071/17.
Згідно із ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець не має права здійснювати примусове виконання рішень, зокрема, за якими боржником є юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків.
У частині 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 18 вказаного Закону передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом положень статей 1, 5, 6, 11, 18 Закону України «Про виконавче провадження» метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а виконавці при здійсненні виконавчого провадження наділені широким колом повноважень та зобов'язані неухильно дотримуватись прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2022 у справі №757/11188/22-к (кримінальне провадження № 62021000000000160 від 22.07.2021) накладено арешт на корпоративні права, заборонено здійснювати облікові операції щодо внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цих акцій та розпоряджатися ними, що належать на праві власності, зокрема:
- Компанії "Хімаліта Лімітед" (місцезнаходження: Гемпшир м. Бордон Оак Фарм, Оакхангер Роуд Гемпшир, м. Бордон GU35 9HJ Велика Британія), а саме: цінні папери - акції, вид цінного паперу 01110100 (акція проста бездокументарна іменна), емітовані Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (ідентифікаційний код 03359552) у кількості 266 121 штук номінальною вартістю 0,25 грн. кожна (депозитарна установа - ТОВ "Енергетична реєстраційна компанія", ідентифікаційний код 31810610), що належать Компанії "Хімаліта Лімітед" (місцезнаходження: Гемпшир м. Бордон Оак Фарм, Оакхангер Роуд Гемпшир, м. Бордон GU35 9HJ Велика Британія) та становлять 7,6035% від загальної кількості;
- Компанії Ерісвейл Трейдінг Лімітед (ERISWELL TRADING LIMITED, місцезнаходження: Eleftheriou Venizelou, 35 Cyprus, Nicosia, 1107 Кіпр), а саме: цінні папери - акції, вид цінного паперу 01110100 (акція проста бездокументарна іменна), емітовані Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (ідентифікаційний код 03359552) у кількості 702 298 штук номінальною вартістю 0,25 грн. кожна (депозитарна установа - Публічне акціонерне товариство "Банк "Кліринговий Дім", ідентифікаційний код 21665382), що належать Компанії Ерісвелл Трейдінг Лімітед (ERISWELL TRADING LIMITED, місцезнаходження: Eleftheriou Venizelou, 35 Cyprus, Nicosia, 1107 Кіпр) та становлять 20,0657% від загальної кількості;
- Компанії Содеман Лімітед (SODEMAN LIMITED, місцезнаходження: Irakleous, 9А, Pallouriotissa Nicosia 1046 Кіпр), а саме: цінні папери - акції, вид цінного паперу 01110100 (акція проста бездокументарна іменна), емітовані Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (ідентифікаційний код 03359552) у кількості 633 302 штук номінальною вартістю 0,25 грн. кожна (депозитарна установа - Публічне акціонерне товариство "Банк "Кріринговий Дім", ідентифікаційний код 21665382), що належать Компанії Содеман Лімітед (SODEMAN LIMITED, місцезнаходження: Irakleous, 9А, Pallouriotissa Nicosia 1046, Кіпр) та становлять 18,0943% від загальної кількості;
- Компанії Хамгейт Холдінгс Лімітед (HUMGATE HOLDINGS LIMITED, місцезнаходження: Karpenisiou, 11, flat/office 301 Nicosia 1077 Кіпр), а саме: цінні папери - акції, вид цінного паперу 01110100 (акція проста бездокументарна іменна), емітовані Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (ідентифікаційний код 03359552) у кількості 671 058 штук номінальною вартістю 0,25 грн кожна (депозитарна установа - Публічне акціонерне товариство "Банк "Кліринговий Дім", ідентифікаційний код 21665382), що належать Компанії Хамгейт Холдінгс Лімітед (HUMGATE HOLDINGS LIMITED, місцезнаходження: Karpenisiou, 11, flat/office 301 Nicosia 1077 Кіпр) та становлять 19,1731% від загальної кількості;
- Компанії Тантер Холдінгс Лімітед (ТANTER HOLDINGS LIMITED, місцезнаходження: Laskareos, 21, Strovolos Nicosia 2028 Кіпр), а саме: цінні папери- акції, вид цінного паперу 01110100 (акція проста бездокументарна іменна), емітовані Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (ідентифікаційний код 03359552) у кількості 661 060 штук номінальною вартістю 0,25 грн. кожна (депозитарна установа - Публічне акціонерне товариство "Банк "Кліринговий Дім", ідентифікаційний код 21665382), що належать Компанії Тантер Холдінгс Лімітед (TANTER HOLDINGS LIMITED, місцезнаходження: Laskareos, 21, Strovolos Nicosia 2028 Кіпр) та становлять 18,8874% від загальної кількості;
- ПрАТ "Газтек" (ідентифікаційний код 31815603), а саме: цінні папери - акції, вид цінного паперу 01110100 (акція проста бездокументарна іменна), емітовані Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (ідентифікаційний код 03359552) у кількості 346 605 штук номінальною вартістю 0,25 грн. кожна (депозитарна установа - Публічне акціонерне товариство "Банк "Кліринговий Дім", ідентифікаційний код 21665382), що належать ПрАТ "Газтек" (ідентифікаційний код 31815603), та становлять 9,903% від загальної кількості.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.05.2022 у справі №757/11783/22-к (кримінальне провадження № 62021000000000160 від 22.02.2021) передано корпоративні права, на які накладено арешт згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2022 у справі № 757/11188/22-к, в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
В подальшому, з метою запобігання ризику виникнення надзвичайної ситуації в енергетичній сфері, відповідно до статті 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.05.2022 N 429-р за пропозицією Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, і Міністерства енергетики прийнято рішення щодо передачі в управління АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" активів, на які згідно ухвали Печерського районного суду м.Києва від 17.05.2022 у справі № 757/11188/22-к (кримінальне провадження №62021000000000160 від 22.07.2021) накладено арешт.
На виконання вимог ухвали Печерського районного суду м. Києва від 24.05.2022 у справі № 757/11783/22-к (кримінальне провадження №62021000000000160 від 22.02.2021) та розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.05.2022 № 429-р 05 липня 2022 року між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" укладено Договір управління активами №11/2022 (на далі - Договір №11/2022 від 05.07.2022). Згідно умов даного Договору АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" отримало в управління акції АТ "Харківміськгаз" у кількості 3 208 444 штук іменних акцій.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" від 10.11.2015 №772-VIII (надалі - Закон №772-VIII) у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
- активи - кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнені за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими;
- управління активами - діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.
Статтею 19 Закону №772-VIII визначено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.
Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.
Таким чином, станом на момент відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження №75378230 корпоративні права АТ "Харківміськгаз" вважалися активами, які були передані в управління Національному агентству на підставі ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.05.2022 у справі №757/11783/22-к (кримінальне провадження № 62021000000000160 від 22.02.2021).
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У частині першій статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Зміст суб'єктивного права власності формулюється через відому «тріаду» прав або правомочностей (володіння, користування, розпорядження). У суб'єктивному розумінні, право власності є абсолютним правом особи вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, а необмеженій кількості осіб заборонено порушувати таке суб'єктивне право і створювати перешкоди в його здійсненні.
Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Отже, за загальним правилом саме власнику належить правомочність вчинення правочинів, спрямованих на розпорядженням його майном (такий же висновок викладений у пункті 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 826/20221/16).
Главою 70 ЦК України (статті 1029 - 1045 ЦК України) передбачено особливості укладення, виконання та припинення договорів управління майном як різновиду цивільно-правових договорів, що визначають взаємні права та обов'язки установника управління як власника майна, що є предметом управління, та управителя майна, який в силу взятих на себе договірних зобов'язань за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
Відповідно до частини п'ятої статті 5 статті 1033 ЦК України управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.
У частині другій статті 1029 ЦК України зазначено, що договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно. Водночас, за абзацом 2 частини другої статті 1029 ЦК України законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.
Управління активами - діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу АРМА, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими (пункт 4 частина перша стаття 1 Закону України №772-VIII "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів").
Як зазначено у частині першій статті 2 Закону України №772-VIII, АРМА є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.
Аналіз статей 317, 1033 Цивільного кодексу України та пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" свідчить, що право власності, право довірчої власності, а також управління активами включає так звану "тріаду" правомочностей власника.
Проте наявність однакових правомочностей не дозволяє ототожнювати зазначені правові інститути, оскільки право власності - це класичний інститут приватного права, у межах якого особа має повне, самостійне і незалежне право розпоряджатися майном у власних інтересах, а право довірчої власності (управління майном) - також належить до приватноправової сфери, але передбачає фідуціарний характер відносин: управитель володіє, користується і розпоряджається майном не для себе, а в інтересах іншої особи, тобто установника управління. Натомість управління активами відповідно до Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" є правовим механізмом, що застосовується у кримінальному провадженні та у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 16.05.2025 у справі №903/421/24 виснувала, що управління арештованим майном АРМА має характер строкового повноваження спеціального призначення, яке виникає на підставі судового рішення або згоди власника. Воно має ознаки тимчасовості (діє до моменту скасування арешту або завершення провадження) та цільового характеру (служить для збереження майна). При цьому управитель відповідно до частини третьої статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.
Отже, власник активу зберігає право власності навіть у випадку передачі майна в управління АРМА. Управління не змінює титулу власності - воно лише обмежує реалізацію окремих правомочностей, як-от користування чи розпорядження, і лише на час дії арешту. Це узгоджується зі статтею 41 Конституції України та статтею 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції з прав людини, які гарантують непорушність права власності та передбачають, що позбавлення цього права можливе лише за законом, в інтересах суспільства та з дотриманням принципу пропорційності.
Чітке розмежування між правом власності та управлінням майном у межах КПК України та Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" є необхідною умовою дотримання конституційного принципу недоторканності власності та забезпечення балансу між публічним інтересом і захистом прав особи. Це також узгоджується з положеннями статті 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини щодо втручання у мирне володіння майном.
Отже, управління активами, переданими відповідно до статті 100 КПК України та положень Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", не є тотожним або рівнозначним за правовим змістом праву власності, передбаченому статтями 316 та 317 ЦК України.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 16.05.2025 у справі №903/421/24 відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19.12.2024 у справі №903/62/23, про те, що зміст управління активами є тотожним змісту права власності, наведеному у статті 317 ЦК України (власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном) та зауважила, що вона відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права.
Враховуючи висновки Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.05.2025 у справі №903/421/24, спростовуються доводи Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", що у приватного виконавця відсутні підстави для здійснення примусового виконання рішень щодо АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз".
Статтею 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
При цьому, ч. 6 ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та абзацом 2 ч. 2 ст. 24 Закону визначено, що виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно із частинами 1-3 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.
Таким чином, Законом визначено альтернативність підстав для визначення місця відкриття виконавчого провадження, і стягувач має право його обрати виходячи з мети виконавчих дій фактичного виконання судового рішення.
У постанові Верховного Суду від 25.06.2021 у справі №905/2214/14-908/5734/14 зазначено, що прийняття державним чи приватним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції, а приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. При цьому місце виконання виконавчого документу визначається за критеріями, зазначеними у частині 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», до яких законодавець відносить: (1) місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, (2) місцезнаходження боржника - юридичної особи, (3) місцезнаходження майна боржника.
Отже, зі змісту наведених норм закону, зокрема частин 1 та 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» вбачається, що виконавець (державний/приватний) має право прийняти до виконання подані йому виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване: для державного виконавця у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби; для приватного виконавця - у межах виконавчого округу, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця.
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
В заяві про відкриття виконавчого провадження ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» було зазначено, що АТ «Харківміськгаз» має рахунки, відкриті у банківських установах, які розташовані у місті Києві НОМЕР_1 , НОМЕР_2 у Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк»), який розміщений за адресою: 01023, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12Г. Інформація щодо зазначених рахунків стала відома Стягувачу з Єдиного вебпорталу використання публічних коштів (https://spending.gov.ua) - № транзакцій: 283329329, 283321575. Відповідно до зазначених транзакцій, рахунки: НОМЕР_1 , UA88 351823 0000 0260 02300012 986 використовуються боржником та на них надходять кошти.
Статтею 177 ЦК України визначено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Грошові кошти є особливим різновидом рухомого майна.
Пунктом 3.1. статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Зважаючи на правову природу безготівкових коштів, їх місцезнаходженням слід вважати місцезнаходження банку, на рахунках у якому вони знаходяться.
Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного Закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.
Пунктом 7.1.5 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.
Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об'єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України "Про виконавче провадження", у якому йдеться про "кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №905/3542/15.
Суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 25 червня 2021 року у справі № 905/2214/14/908/5734/14, у яких зазначено, що у виконавця є підстави для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника лише за наявності документального підтвердження відомостей про наявність такого майна у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зокрема відомостей про відкриті на ім'я боржника рахунки в банках або інших фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби або у межах виконавчого округу приватного виконавця. Сама лише констатація стягувачем у заяві про примусове виконання рішення про наявність у боржника певних рахунків у банківських та/або фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або у межах виконавчого округу приватного виконавця, за відсутності доданих до заяви доказів у підтвердження цих обставин, не є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 травня 2021 року у справі №905/64/15, стягувач, звертаючись до виконавця із заявою про примусове виконання рішення, має довести саме обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, надати (додати до заяви) докази місцезнаходження майна боржника на цій території, а не докази фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна. Наприклад, у разі посилання стягувача на наявність у боржника грошових коштів на рахунках у банківських установах, стягувач, який обмежений в отриманні інформації, що є банківською таємницею, має надати наявні у нього докази існування таких рахунків боржника, докази, з яких йому стало відомо про такі існуючі рахунки боржника (ділова переписка, правочини, первинні, розрахункові документи тощо).
Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі №873/80/22 вказав на те, зазначена норма Інструкції з організації примусового виконання рішень (у разі, якщо стягувач в якості майна боржника зазначає грошові кошти) не може тлумачитися як така, що передбачає обов'язок стягувача додавати до заяви про примусове виконання рішення докази фактичної наявності грошових коштів на банківських рахунках боржника, оскільки у разі такого її тлумачення (застосування) ця норма суперечила б статті 60 та пункту 1 частини першої статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність», за змістом яких відомості про банківські рахунки клієнтів, фінансово-економічний стан клієнтів є банківською таємницею, забезпечення збереження якої є обов'язком банку, зокрема шляхом обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю. Аналіз наведених норм Закону України «Про банки і банківську діяльність» свідчить про те, що стягувач, який не входить до кола осіб, які мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю, та не є особою, якій відповідно до частини 1 статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк може розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, обмежений у можливостях надати органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю відомості про стан рахунків боржника у банках. Таке тлумачення цієї норми Інструкції з організації примусового виконання рішень також суперечить частині 1 статті 19 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України.
Банк зобов'язаний забезпечити відповідність діяльності відокремленого підрозділу вимогам законів України та нормативно-правових актів Національного банку України.
Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ «Ощадбанк» зареєстроване як самостійна юридична особа з відповідним кодом: 00032129. У той же час Філія - Харківське обласне управління АТ "Ощадбанк" як окрема юридична особа не зареєстрована, а є філією АТ «Ощадбанк».
Враховуючи викладене, кошти, які знаходяться на рахунках НОМЕР_1 , НОМЕР_2 є такими, що знаходяться в АТ «Ощадбанк» та відповідно на території виконавчого округу міста Києва.
За наявності документального підтвердження відомостей про наявність такого майна в межах виконавчого округу приватного виконавця, зокрема відомостей про відкриті на ім'я боржника рахунки в банках або інших фінансових установах, виконавець має підстави для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 917/1790/20.
За таких обставин, враховуючи, що суди попередніх інстанцій встановили, що стягувач - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» - подав приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Щербакову І.М. заяву про відкриття виконавчого провадження, до якої долучив докази наявності у боржника - АТ «Харківміськгаз» - рахунків, відкритих у банківських установах, які розташовані у місті Києві ( НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) у Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України», який розміщений за адресою: 01023, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12Г, інформація щодо яких стала відома Стягувачу з Єдиного вебпорталу використання публічних коштів (https://spending.gov.ua, № транзакцій: 283329329, 283321575), суд дійшов висновку про правомірність дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження за заявою ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» з виконання рішення у цій справі.
Щодо зупинення вчинення виконавчих дій в частині виконання 315,58 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
Згідно з частиною 2 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
Згідно з частиною 11 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" у випадку, передбаченому пунктом 15 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". У разі поновлення виконавчого провадження, зупиненого на підставі пункту 15 частини першої статті 34 цього Закону, виконавче провадження повторному зупиненню з таких підстав не підлягає.
У постанові від 17.01.2025 у справі №925/958/22 Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини 11 статті 35 такого Закону у випадку, передбаченому пунктом 15 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". Тобто ключовим критерієм є включення боржника до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
Зважаючи на положення статті 19 Конституції України та статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець (приватний/державний) повинен вчиняти виконавчі дії не лише із дотриманням цього Закону, а й відповідно до інших нормативно-правових актів, додержання яких є обов'язковим при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.
29.08.2021 набув чинності Закон України № 1639-IX "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", відповідно до статті 1 якого визначено, що:
процедура врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу - це заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість, у разі її погашення; реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу - це відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону;
реєстр розміщується на офіційному вебсайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
учасники процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) - постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем та оператор газосховищ, включені до Реєстру, а також особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно зі статтею 3 Закону України №1639-IX для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єкти ринку природного газу включаються до реєстру, який веде НКРЕКП. Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та оприлюднюється на її офіційному веб-сайті.
Постановою НКРЕКП від 16.11.2022 №1471 включено АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ХАРКІВМІСЬКГАЗ» до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
Відповідно до ст. 1 Закону 1639-ІХ до заборгованості суб'єктів ринку природного газу, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, віднесено, зокрема, заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, яка виникла з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року включно.
За змістом наведених імперативних норм Закону 1639-ІХ заборгованість АТ «Харківміськгаз» перед ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», яка виникла з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року включно, не може бути примусово стягнута з АТ «Харківміськгаз».
Таким чином, АТ «Харківміськгаз», як оператор газорозподільних систем, має законодавчо передбачене право на врегулювання заборгованості перед ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», яка виникла з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року, а отже, встановивши дані обставини, у виконавця виник обов'язок зупинити вчинення виконавчих дій в цій частині заборгованості у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу, про що виконавцем прийнято постанову від 24.06.2024.
Суд додатково звертає увагу, що у судовому засіданні представник боржника не наполягав на зупиненні виконавчих дій.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Дослідивши матеріали скарги та заслухавши пояснення представників боржника, стягувача та приватного виконавця у судовому засіданні, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова Ігоря Миколайовича.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вбачається наступне.
Оскаржуючи ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.07.2024 у справі №922/4313/23 до Східного апеляційного господарського суду, приватним виконавцем Щербаковим Ігорем Миколайовичем за подання апеляційної скарги був сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн відповідно до платіжної інструкції №974 від 26.07.2024.
Оскаржуючи ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.07.2024 у справі №922/4313/23 до Східного апеляційного господарського суду, Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» був сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн відповідно до платіжної інструкції №272717 від 23.07.2024.
У подальшому, оскаржуючи ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.07.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 у справі №922/4313/23, приватним виконавцем Щербаковим Ігорем Миколайовичем за подання касаційної скарги був сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн відповідно до платіжної інструкції №155 від 08.02.2025.
Враховуючи викладене, господарський суд вбачає за необхідне стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербаков Ігоря Миколайовича 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
При цьому судовий збір, сплачений приватним виконавцем Щербаковим Ігорем Миколайовичем за подання касаційної скарги, на боржника не покладається, оскільки відповідно до п. 19 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення, судовий збір не справляється.
Щодо витрат приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербаков Ігоря Миколайовича на професійну правничу допомогу суд зауважує, що в кожному документі, поданому представником приватного виконавця, останній вказує, що "докази, що підтверджують надання правничої допомоги будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду", проте на час розгляду скарги відповідних доказів представником приватного виконавця подано не було.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 123, 129, 232-235, 339-342 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова Ігоря Миколайовича (вх.№ 17017/24 від 02.07.2024) відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (61004, Харківська обл., м. Харків, вул. Москалівська, буд. 57/59, код ЄДРПОУ 03359552) на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербаков Ігоря Миколайовича (вул. Спаська, буд. 35, 2-й поверх, офіс 10, м. Київ, 04070, РНОКПП НОМЕР_3 ) 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (61004, Харківська обл., м. Харків, вул. Москалівська, буд. 57/59, код ЄДРПОУ 03359552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, просп. Любомира Гузара, 44, код ЄДРПОУ 42795490) 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати накази.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.
Повний текст ухвали складено та підписано 06.08.2025.
Суддя О.О. Присяжнюк
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.