8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" серпня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2146/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сталь-А", м.Харків
до Комунального підприємства "Харківський метрополітен", м.Харків
про стягнення 95510,68 грн
без виклику учасників справи
20.06.2025 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сталь-А" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" про стягнення заборгованості за договором про закупівлю № 312-12/НХ від 03.12.2024 року в розмірі 95510,68 грн, з яких: 90480,00 грн - основна заборгованість; 1085,76 грн - 3% річних; 3944,92 грн - інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.06.2025 року позовну заяву залишено без руху.
26.06.2025 року представник позивача надав до суду заяву про усунення недоліків (вх.№15097).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2146/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
14.07.2025 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№16377), в якому просить суд закрити провадження у справі №922/2146/25 в частині стягнення суми основного боргу - 90480,00 грн за договором про закуплю №312-12/НХ від 03.12.2024 року, у зв'язку із сплатою, відмовити в частині стягнення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, оскільки з 24.02.2024 метрополітен використовується як об'єкт цивільного захисту. При цьому доходи від перевезення пасажирів з на підприємстві відсутні. Рівень збитковості відповідача (зокрема, за вищезазначений період - протягом строку невиконання відповідачем зобов'язання з оплати за договором) послідовно та системно збільшується. Так, згідно Звітів про фінансовий стан, станом на 31.12.2024 збиток відповідача на 31.12.2024 становить 2928628000,00 грн, а на 31.03.2025 - становить 3104789000,00 грн.
Відповідач також зазначав, що останнім днем оплати за Договором було 23 січня 2025 року, позовна заява подана до суду 20.06.2025 року. З урахуванням того, що сума основної заборгованості за Договором про закупівлю № 312-12/НХ від 03.12.2024 була сплачена до початку слухання справи, а також те, що у Відповідача не було можливості вчасно здійснити оплату за Договором через фінансові труднощі, які виникли не з його вини, просить врахувати зазначене та не стягувати 3% річних та індекс інфляції.
Також, відповідач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.
15.07.2025 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив (вх.№16485), в якій зазначає, що вимога відповідача про відмову у стягненні 3% річних та інфляційних не підлягає задоволенню, оскільки суперечить чинному законодавству та практики Верховного Суду. Позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
22.07.2025 року представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№17033).
Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
03.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сталь-А» (надалі - Постачальник, Позивач) та Комунальним підприємством «Харківський метрополітен» (надалі - Покупець, Відповідач) був укладений Договір про закупівлю № 312-12/НХ (надалі - Договір).
Відповідно до умов Договору (пп. 1.1., 1.2.) в порядку та на умовах цього Договору, Постачальник зобов'язується поставити Покупцю Листи сталеві рифлені (далі - Товар) (за кодом ДК 021:2015 - 14620000-3 Сплави) відповідно до вимог Покупця та пропозиції Постачальника в порядку і на умовах, визначених цим Договором, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість в порядку та на умовах цього Договору. Кількість товару, асортимент і ціна зазначені в Специфікації №1 (Додаток 1). Товар поставляється відповідно до письмової заявки Покупця до 31.12.2024.
Умовами п.2.1 Договору сторони визначили, що загальна вартість договору складає: 90480,00 грн. (Дев'яносто тисяч чотириста вісімдесят гривень 00 копійок), у т.ч. ПДВ 15080,00 грн. (П'ятнадцять тисяч вісімдесят гривень 00 копійок), з урахуванням усіх витрат.
Пунктом 2.7. Договору встановлено, що покупець здійснює оплоту товару впродовж 30 (Тридцяти) робочих днів після фактичного отримання товару на підставі видаткової(их) накладної(их) та/або акта(ів) прийняття-передачі товару, підписаної(их) уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до п.4.1. Договору термін постачання: впродовж 5 (П'яти) робочих днів з дати отримання Постачальником письмової заявки від Покупця. Датою подачі заявки Покупцем вважається дата її відправлення факсом або електронною поштою, або повідомленням за номером телефону, або рекомендованим листом (з описом) за реквізитами, які зазначені в розділі 10 Договору. Сторони погодились, що заявка, яка відправлена Покупцем, вважається такою, що отримана Постачальником в будь-якому випадку в день і час її відправлення Покупцем. У разі повернення відправленої заявки Покупцем, така заявка буде вважатися отриманою Постачальником.
Згідно з п.4.2. Договору товар повинен бути поставлений Покупцю у кількості відповідно до письмової заявки Покупця за асортиментом, зазначеним у Специфікації №1 (Додаток 1).
Відповідно до п.4.3. Договору перехід права власності та ризиків на товар відбувається в момент підписання Сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної та отримання усіх супровідних документів на нього від Постачальника.
Відповідно до п. 5.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених даним Договором, Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 9.5. Договору Сторони погодили, що усі повідомлення, вимоги, будь-яке листування тощо за цим Договором будуть вважатися зробленим належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним або направлені засобами електронного зв'язку, факсом, електронною поштою) на адреси, що зазначені у розділі 9 цього Договору. У будь-якому разі Покупець вважається повідомленим (таким, що отримав листа) з моменту фактичного отримання листа, а Постачальник - з моменту відправлення Покупцем відповідного листа, в будь-якому випадку, в день його відправлення Покупцем. У разі повернення відправленого Покупцем листа, такий лист буде вважатися отриманим Постачальником.
Також Сторони Договору зазначили окрім іншого у реквізитах свої електронні адреси, а саме: Покупець - o.bcsedin@metro.khaikov.ua, Постачальник - mailto:stala@ukr.net.
На виконання умов Договору Сторонами Договору було укладено Специфікацію № 1 від 03.12.2024 на поставку Товару.
Так специфікацією було передбачено постачання Товару: Лист г/к рифлений. 4x1250x6000 мм. ЗПС/СП у кількості 1 275 кг., по ціні 40,00 грн. без ПДВ за одиницю, на загальну суму 51 000,00 грн. без ПДВ. Лист г/к рифлений. 5x1250x6000 мм, ЗПС/СП у кількості 610 кг., по ціні 40,00 грн. без ПДВ за одиницю, на загальну суму 24400,00 грн. без ПДВ. Загальна сума: 90 480.00 грн. (Дев'яносто тисяч чотириста вісімдесят гривень 00 копійок), у т.ч. ПДВ: 15080,00 грн. (П'ятнадцять тисяч вісімдесят гривень 00 копійок), з урахуванням усіх витрат.
11.12.2024 за № 24-1349 Покупець направив електронною поштою Постачальнику Рознарядку, відповідно до якої просив здійснити поставку наступного товару: Лист г/к рифлений, 4х1250х6000 мм, ЗПС/СП у кількості 1 275 кг. Лист г/к рифлений, 5х1250х6000 мм, 3ПС/СП у кількості 610 кг.
Адрес доставки: м. Харків, вул. Євгенiвська, 5З. Контактна особа: Василь ЧОРНОБАЙ, тел.: 0971106909 (1 лист 4 мм).
Адрес доставки: м. Харків, вул. Барабашова, 8. Контактна особа: Володимир КОЖЕВНIКОВ, тел.: 0675734557 (Остаток).
На виконання умов Договору та Рознарядки № 24-1349 від 11.12.2024, у строки передбачені умовами Договору, Постачальник відвантажив Покупцю Товар, що підтверджується наступними документами:
- ТТН № 146 від 12.12.2024, у якій зазначено: Замовник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сталь-А»; Вантажовідправник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сталь-А»; Вантажоодержувач: Комунальне підприємство «Харківський метрополітен»; Пункт розвантаження: м. Харків, вул. Євгенівська, 53, вул. Барабашова, 8. Документи на вантаж: видаткова накладна № 146 від 12.12.2024. Вказана ТТН має підпис уповноваженої особи Покупця та відбиток його печатки.
- рахунком-фактурою № СФ-0003004 від 30.12.2024, Актом № ОУ-0002879 здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжною інструкцією № 3172 від 06.01.2025.
- Видатковою накладною № 146 від 12.12.2024, у якій зазначено: Постачальник: ТОВ «ТД «Сталь-А»; Покупець: КП «Харківській метрополітен»; Договір: Договір №312-12/НХ від 03.12.2024. Вказана видаткова накладна підписана з боку Покупця уповноваженою особою з проставленням печатки.
Також 12.12.2024 Постачальник виставив Покупцю рахунок на оплату № 158.
12.12.2024 Постачальником, у відповідності до приписів Податкового кодексу України, було складено та направлено до ЄРПН податкову накладну № 12, яка відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 03.01.2025 була зареєстрована контролюючим органом за № 9400746194. Також податкова накладна № 12 від 12.12.2024 має відмітки про реєстрацію в ЄРПН та про підтвердження документу контрагентом.
Як стверджує позивач, останній без зволікань та порушень умов Договору здійснив належну поставку Товару, проте відповідач в порушення умов договору за отриманий товар не розрахувався.
Відповідно до п.2.7. Договору відповідач мав провести розрахунок за товар в строк до 23.01.2024 включно (30 робочих днів після фактичного отримання товару).
Позивач 23.05.2025 за вих. № 57 направив на електронну адресу відповідача претензію щодо погашення заборгованості за договором № 312-12/НХ від 03.12.2024, в якій зауважив на невиконанні з боку Покупця умов договору щодо своєчасності проведення розрахунку, наявності заборгованості та вимагав протягом п'яти днів здійснити погашення боргу, а також попередив про право на звернення до суду.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що повністю виконав свої зобов'язання за договором, поставивши відповідачу товар за його заявками, що підтверджується копіями видаткових накладних підписаними уповноваженими представниками сторін без зауважень, та відповідними ТТН.
В свою чергу Відповідач неналежним чином виконує умови Договору про закупівлю № 312-12/НХ від 03.12.2024 та приписи законодавства щодо своєчасного та належного виконання зобов'язання - розрахунку за отримані Товари, чим завдає збитків Позивачу.
Таким чином, позивач просить стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість за поставлений Товар на загальну суму 90 480,00 грн.
Крім того, у зв'язку з несвоєчасною сплатою за договором про закупівлю №312-12/НХ від 03.12.2024 в обумовлений термін, позивачем нараховано до стягнення 3% річних у розмірі 1085,76 грн та інфляційні втрати у розмірі 3944,92 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
У відповідності до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.7 ст.193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Представник відповідача у відзиві на позову заяву просив суд закрити провадження у справі №922/2146/25 в частині стягнення суми основного боргу - 90480,00 грн за договором про закуплю №312-12/НХ від 03.12.2024 року, у зв'язку із сплатою.
Представник позивача у своїй відповіді на відзив підтвердив сплату відповідачем суми основного боргу.
Як встановлено судом, після подання позову до суду відповідачем повністю сплачено основну заборгованість за договором про закуплю №312-12/НХ від 03.12.2024 року на загальну суму 90480,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 1623 від 09.07.2025.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи, що заявлена до стягнення сума основного боргу сплачена відповідачем під час розгляду справи, що підтверджується наданими доказами, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 90480,00 грн на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Враховуючи закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 90480,00 грн, заборгованість відповідача перед позивачем за договором про закуплю №312-12/НХ від 03.12.2024 року, а саме заборгованість за поставлений товар на сумі 90480,00 грн відсутня.
Щодо 3% річних та інфляційних.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Крім суми боргу, позивачем заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.
Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15).
Позивачем заявлено до стягнення 1085,76 грн 3% річних та 3944,92 грн інфляційних втрат.
Відповідачем ні факт прострочення, ні період нарахування, ні суми нарахованих інфляційних та 3% річних не спростовуються.
Однак, відповідач просить суд відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних витрат.
Матеріалами справи підтверджено порушення Відповідачем строків оплати за Договором, тому, з огляду на приписи ст. 625 ЦК України, позивач має право вимагати сплати відповідачем 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків виконання грошового зобов'язання.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
У пункті 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Отже в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та пункті 6.19. постанови від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).
Враховуючи норми чинного законодавства та право позивача на нарахування річних та інфляційних за порушення відповідачем грошового зобов'язання, суд не вбачає правових підстав для відмови у стягненні 3% річних та інфляційних.
Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 1085,76 грн 3% річних та 3944,92 грн інфляційних є правомірними та підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.4 ст.231 ГПК України у разі закриття провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно з п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Судом закрито провадження у справі за відсутністю предмету спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 90480,00 грн, отже, судовий збір у розмірі 2868,50 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, за його клопотанням, яке наразі відсутнє в матеріалах справи.
Судовий збір в розмірі 159,50 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Відповідно до чч.1,3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як передбачено ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В якості доказів понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду:
- копію Договору № 01/12-2020/Ст від 01.12.2020;
- копію Додаткової угоди № 18/06-25 від 18.06.2025;
- копію Акта № 19/06-2025 від 19.06.2025 приймання - передачі наданої правової допомоги за Договором № 01/12-2020/Ст від 01.12.2020;
- копію Платіжної інструкції № 3375 від 19.06.2025;
- копію ордеру АІ № 1927320 від 18.06.2025.
01.12.2020 року між ТОВ "Торговий дім "Сталь-А" та Адвокатським бюро "Леоніда Тамазлика" укладено договір №01/12-2020/СТ відповідно до умов якого, Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов'язання надати Клієнту правову допомогу в обсязі визначеному цим договором.
Відповідно до п.1.5. Договору безпосереднє представництво інтересів Клієнта від імені Бюро за цим договором здійснює адвокат Тамазликар Леонід Йосипович. Бюро може залучати до виконання укладених ним договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. При цьому, зобов'язане забезпечити дотримання професійних прав, адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
Згідно з п.4.1. Договору загальна вартість правової допомоги за цим Договором дорівнює загальній вартості наданої правової допомоги, відображеної в Актах про приймання-передавання наданої правової допомоги.
Пунктом 4.2. Договору визначено, що вартість надання правової" допомоги (у разі погодження Сторонами оплати правової допомоги погодинно) складає: 50% від мінімальної заробітної плати, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правничу допомогу.
18.06.2025 року між ТОВ "Торговий дім "Сталь-А" та Адвокатським бюро "Леоніда Тамазлика" укладено додаткову угоду №18/06-25 до договору № 01/12-2020/Ст від 01.12.2020, якою визначили наступне:
1. Сторони Договору № 01/12-2020/Ст від 01.12.2020 р. (надалі - Договір) досягли обопільної згоди про внесення змін у ч. 4 Договору (ВАРТІСТЬ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ТА ПОРЯДОК її ОПЛАТИ) доповнивши його п. 4.10. наступного змісту:
«4.10. Вартість правової допомоги щодо захисту прав та інтересів Клієнта в Господарському суді Харківської області стосовно стягнення з КП «Харківський метрополітен» заборгованості за договором 312-12/НХ від 03.12.2024, 3% річних, інфляційних втрат (проведення розрахунку 3% річних, інфляційних втрат, узгодження правової позиції, підготовка та подання до господарського суду позовної заяви, відповідь на відзив, необхідних у справі заяв, клопотань, заперечень, за необхідністю участь в судових засіданнях у суді першої інстанції), визначена, сторонами Договору в твердий сумі (незалежно від кількості підготовлених документів, витраченого на підготовку документів часу, кількості та тривалості судових засідань) складає 15000,00 (п'ятнадцять тисяч) грн».
2. Визначена в п.1. цієї Додаткової угоди сума вартості правової допомоги сплачується Клієнтом на рахунок Бюро протягом 3-х днів.
3. Усій інший частині Договір залишається без змін.
4. Дана Угода складена у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу; по одному для кожної Сторони, є невід'ємним додатком до Договору та набирає - чинності від моменту підписання Сторонами.
На виконання умов договору між ТОВ "Торговий дім "Сталь-А" та Адвокатським бюро "Леоніда Тамазлика" було складено акт №19/06-2025 приймання-передачі наданої правової допомоги від 19.06.2025 року відповідно до договору № 01/12-2020/Ст від 01.12.2020 року.
На підставі вищевикладеного, відповідно до умов Договору № 01/12-2020/Ст від 01.12.2020 та Додаткової угоди № 18/06-25 від 18.06.2025, Бюро надало, а Клієнт прийняв надану Бюро наступну правову допомогу:
- вивчення та аналіз договору поставки № 312-12/НХ від 03.12.2024 з додатками до Договору, Специфікації № 1, видаткової накладної № 146 від 12.12.2024, Товарно-транспортної накладної № 146 від 12.12.2024, Рознарядки від 11.12.2024 вих. Ms 24 1349, рахунку на оплату № 158 від 12.12.2024, податкової накладної № 12 від 12.12.2024 та квитанції про її реєстрацію в ЄРПН, претензії вих. № 57 від 23.05.2025;
- узгодження правової позиції з Клієнтом;
- підготовка та подання до Господарського суду Харківської області позовної заяви, проведення розрахунку 3% річних та інфляційних, підготовка та подання до суду відповіді на відзив, а також необхідних у справі заяв, клопотань; заперечень, участь в судових засіданнях (за необхідністю) незалежно від кількості підготовлених документів та судових засідань, а також витраченого часу, вартістю 15000,00(п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.
Як встановлено судом, правнича допомога у справі №922/2146/25 надавалась адвокатом Тамазликаром Леонідом Йосиповичем.
Відповідно до платіжної інструкції № 3375 від 19.06.2025 року ТОВ "Торговий дім "Сталь-А" сплачено Адвокатському бюро "Леоніда Тамазлика" 15000,00 грн за послуги правничої допомоги згідно акту 19/06-2025 від 19.06.2025.
Досліджуючи надані представником відповідача докази на підтвердження витрат на правову (правничу) допомогу, суд дійшов висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатами професійної правової допомоги позивачу у даній справі.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Згідно з пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України, які застосовуються за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Аналогічний за змістом правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/17343/20 та постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у cправі № 911/2652/17 (911/3581/20).
На думку відповідача, заявлена позивачем сума понесених витрат на правову допомогу є неспівмірною із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, у зв'язку з чим відповідач просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, частина 5 статті 129 ГПК України містить критерій обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відтак, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 910/7765/20, від 03.11.2023 у справі №914/2355/21, від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Позивач просить стягнути з відповідача 15000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Дослідивши наданий позивачем до позовної заяви акт приймання-передачі наданої правової допомоги судом встановлено, що зазначені послуги є не співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також із ціною позову.
Суд зауважує, що підготовлений адвокатом позов та відповідь на відзив не потребували значного часу, оскільки існує усталена практика з аналогічних спорів, крім того справа не є значної складності.
Окрім того, суд зазначає, що підготовка двох процесуальних документів, не потребувало значного часу, оскільки позов та відповідь на відзив фактично дублюють правову позицію, нормативно правову аргументацію, доводи та аргументи викладені у позові, а отже не потребували великого обсягу часу для їх підготовки.
Суд частково погоджується з твердженнями відповідача щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Суд враховує, що розгляд справи відбувався у спрощеному порядку без проведення судових засідань, спірні правовідносини не є складними, практика щодо розгляду цієї категорії спорів є сталою, а тому підготовка до розгляду цієї справи у суді першої інстанцій не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи адвоката.
Адвокат в межах даної справи будь-яких додаткових дій не вчиняв, участь у судових засіданнях не брав. Доказів надання адвокатом будь-яких інших послуг у зв'язку з розглядом справи до суду не надано.
При цьому суд зазначає, що справа №922/2146/25 визнана в силу закону малозначною, та розглядалась в спрощеному позовному провадженні.
Суд звертає увагу, що представником позивача складено два процесуальних документа - позовна заява, яка викладена на 5 арк. та відповідь на відзив на 3 арк., який по суті дублює позовну заяву.
Враховуючи те, що справа не є складною та не вимагала тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики для підготовки позовної заяви, а тому, на переконання суду, вартість послуг адвоката за вивчення матеріалів, узгодження правової позиції, складання процесуальних документів у вигляді позовної заяви та відповіді на відзив складає 6000,00 грн.
Також суд враховує поведінку сторін, а саме те, що відповідачем сплачено суму основної заборгованості під час розгляду справи.
Крім того, як свідчать матеріали справи, станом на дату ухвалення даного рішення, Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" перебуває в скрутному матеріальному становищі, яке, зокрема, зумовлене відсутністю сплати від населення за проїзд, що в свою чергу і призвело до прострочення виконання зобов'язання перед стягувачем зі сплати вартості спожитої електроенергії та нарахування останнім за допущені прострочення відповідних санкцій, які підлягають стягненню у даній справі.
Таким чином, відповідач з початку повномасштабної військової агресії, всупереч власних фінансових та економічних інтересів здійснює свою діяльність не отримуючи від цього прибутку, віддаючи пріоритет наданню жителям міста Харкова можливості безпечно пересуватися містом в умовах постійної небезпеки їх життю та здоров'ю через постійні обстріли з боку військ РФ.
При цьому доходи від перевезення пасажирів з 24.02.2022 на підприємстві відсутні. Збитковість підприємства відповідача підтверджується копіями балансів.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним до ціни позову та складності справи, оскільки справа є типовою та не складною.
Зокрема, суд враховує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних спорів в силу закону.
Наявні матеріали позову для кваліфікованого юриста не потребують багато часу для їх дослідження.
Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Розгляд справи за цим позовом не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а тому, на переконання суду, час витрачений представником позивача на підготовку для подання до суду позовної заяви не повною мірою відповідає обсягу наданих адвокатом послуг і є надмірним.
За таких обставин, покладення на відповідача за наслідками розгляду справи всієї заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн, не може вважатися обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та наданих адвокатом послуг, оскільки надання послуг на дану суму є завищеними.
З огляду на вказані обставини, керуючись критеріями, що визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, суд не присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача заявлену суму витрат на професійну правову допомогу в розмірі 15000,00 грн.
В той же час, частина заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн підтверджена матеріалами справи, отже, є реально понесеною, обґрунтованою та доведеною.
Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 не відповідає критеріям, що наведені у частині четвертій статті 126 ГПК України, суд вважає, що обґрунтований розмір судових витрат на професійну правничу допомогу становить 6000,00 грн, що відповідає складності справи та витраченому часу.
Враховуючи викладене, надавши оцінку усім доказам, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, враховуючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру судових витрат, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч.4 ст.126 ГПК України, враховуючи, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторони, враховуючи що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про те, що справедливими та співмірними є витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 6000,00 грн, які відповідно до вимог ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.
Частину заявлених до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 9000,00 грн суд вважає необґрунтованою та відмовляє в її стягненні з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 12, 13, 73, 74, 76-79, 123, 126, 129, 231, 232, 233, 236 - 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Закрити провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 90480,00 грн, на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
В іншій частині позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківській метрополітен» (адреса: 61052, м.Харків, вул.Різдвяна, 29; код ЄДРПОУ 04805918; IBAN НОМЕР_1 ПАТ «БАНК ВОСТОК», МФО 307123) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сталь-А» (адреса: 61106, м.Харків, вул.Плиткова, 12; код ЄДРПОУ 39990028; п/р НОМЕР_2 у банку АТ КБ «ПриватБанк») 1085,76 грн 3% річних, 3944,92 грн інфляційних втрат, 159,50 грн судового збору, 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "06" серпня 2025 р.
Суддя К.В. Аріт