65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"06" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4765/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши справу №916/4765/24
За позовом: Акціонерного товариства “Міжнародний резервний банк» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46; код ЄДРПОУ 25959784)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія» (75700, Херсонська обл., Скадовський район, м. Скадовськ, вул. Незалежності, буд. 121; код ЄДРПОУ 39374562)
За участі третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору на стороні первісного позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016).
Про стягнення 48059047,63 євро (2140612458,20 грн.)
За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія» (75700, Херсонська обл., Скадовський район, м. Скадовськ, вул. Незалежності, буд. 121; код ЄДРПОУ 39374562)
До відповідача: Акціонерного товариства “Міжнародний резервний банк» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46; код ЄДРПОУ 25959784)
За участі третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору на стороні відповідача за зустрічним позовом: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016).
Про визнання недійсним договору
Представники:
Від Акціонерного товариства “Міжнародний резервний банк»: Лаврін О.В., довіреність
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія»: не з'явився
Від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: Сидоренко Ю.А., довіреність
Встановив: Акціонерне товариство “Міжнародний резервний банк» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія» про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 року у сумі 48059047,63 Євро, з яких: заборгованість за тілом кредиту (кредитною лінією) у сумі 43172000,00 Євро (сорок три мільйони сто сімдесят дві тисячі Євро 00 євроценти) та заборгованість за простроченими процентам станом на 25.10.2024 включно у сумі 4887047,63 Євро.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.10.2024р. прийнято позовну заяву Акціонерного товариства “Міжнародний резервний банк» до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4765/24. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "25" листопада 2024р. о 11:20. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 25.11.2024р. о 11:20.
28.10.2024р. до суду Акціонерним товариством “Міжнародний резервний банк» було надано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої первісний позивач просив суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія» в сумі 50142003,35 грн, які обліковуються на окремому рахунку обліку кредиторської заборгованості в Акціонерному товаристві “Міжнародний резервний банк» і включені до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ “МР БАНК».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.10.2024р. заяву Акціонерного товариства “Міжнародний резервний банк» про забезпечення позову від 28.10.2024р. вх. №ГСОО 2-1670/24, подану у справі №916/4765/24, задоволено.
22.11.2024р. до суду представником первісного відповідача надано клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву.
25.11.2024р. до суду представником первісного відповідача надано клопотання про витребування доказів.
У судовому засіданні 25.11.2024р. клопотання представника первісного відповідача від 22.11.2024р. про продовження строків на подання відзиву залишено без задоволення з процесуальних питань, оскільки строки встановлені законодавством, були вже пропущені, отже первісний відповідач мав подавати клопотання про поновлення пропущеного строку. Клопотання представника первісного відповідача від 25.11.2024р. про витребування доказів, яке подано в порядку ст. 81 ГПК України, розглянуто та залишено без задоволення та судом оголошено протокольну ухвалу в порядку ч.6, ст. 91 ГПК України, за якою витребувано у позивача на огляд суду наступні документи: договір про відкриття кредитної лінії від 13.10.2021р., додаткову угоду №1, додаткову угоду №2 та заявки на транш від 19.10.2021р. та від 28.10.2021р.
Також, 25.11.2024р. судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.12.2024р. о 15:20 та встановлено первісному позивачу строк на надання оригіналів на огляд суду до 12.12.2024р. включно.
18.12.2024р. з обов'язком представника первісного позивача надати оригінали документів, судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 22.01.2025р. об 11:00.
22.01.2024р. первісним позивачем надано оригінали документів для огляду суду на виконання вимог протокольної ухвали суду від 25.11.2024р.
Первісним позивачем виконано вимоги протокольної ухвали суду від 25.11.2024р. та надано на огляд суду наступні документи: договір про відкриття кредитної лінії від 13.10.2021р., №15-В/21/151/КЛ-КБ, належним чином посвідчена копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 46).
У засіданні суду 22.01.2025р. суд оглянув оригінал додатку №1 до Договору про відкриття кредитної лінії від 13.10.2021р., копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.68), додаткову угоду №1 від 19.10.2021р., копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.76), додаткову угоду №2 від 28.10.2021р., копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.77) заявку на транш від 19.10.2021р. №235, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.134), заявку на транш від 28.10.2021р. №247, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.135).
22.01.2025р. судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 17.02.2025р. о 10:30, встановлено первісному відповідачу строк на оформлення відзиву до 05.02.2025р. включно, та встановлено позивачу строк на оформлення відповіді на відзив до 14.02.2025р. включно.
05.02.2025р. до суду первісним відповідачем надано клопотання про витребування доказів.
14.02.2025р. первісним позивачем надано заперечення на клопотання первісного відповідача.
17.02.2025р. судом клопотання первісного відповідача про витребування доказів залишено без задоволення та задоволено клопотання первісного відповідача в частині продовження строку на подачу письмового відзиву на позовну заяву.
17.02.2025р. суд, без оформлення окремого документа, постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 28.02.2025р. о 10:30 та встановив відповідачу строк на подачу відзиву до 24.02.2025р. включно.
20.02.2025р. до суду первісним позивачем надано клопотання про поновлення строку та приєднання доказів до матеріалів справи.
25.02.2025р. до суду представником первісного відповідача надано відзив.
25.02.2025р. до суду представником первісного відповідача надано клопотання про призначення експертизи.
25.02.2025р. до суду первісним позивачем надано відповідь на відзив.
27.02.2025р. до суду первісним позивачем надано заперечення на клопотання первісного відповідача.
28.02.2025р. підготовче засідання перервалося, у зв'язку з проведенням працівниками правоохоронних органів оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового пристрою в адміністративній будівлі суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.02.2025р. підготовче засідання у справі №916/4765/24 призначено на "05" березня 2025 р. о 15:30. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 05.03.2025р. о 15:30.
25.02.2025р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія» було подано зустрічну позовну заяву до Акціонерного товариства “Міжнародний резервний банк» про визнання недійсним Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021р., який діє із змінами і доповненнями.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.03.2025р. прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія» вх. ГСОО №702/25 від 25.02.2025р. до спільного розгляду з первісним позовом та об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №916/4765/24. Запропоновано Акціонерному товариству “Міжнародний резервний банк» підготувати та надати до суду і одночасно надіслати зустрічному позивачу відзив на зустрічний позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду.
11.03.2025р. до суду первісним позивачем надано заяву, відповідно до якої він просив суд залучити до участі у справі №916/4765/24 за позовом Акціонерного товариства “Міжнародний резервний банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія» про стягнення коштів та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія» до Акціонерного товариства “Міжнародний резервний банк» про визнання недійсним договору, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первинним позовом та відповідача за зустрічним позовом - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
11.03.2025р. до суду зустрічним відповідачем надано відзив на зустрічний позов.
19.03.2025р. до суду первісним відповідачем надано уточнення до клопотання про призначення експертизи.
25.03.2025р. до суду Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було надано заяву, відповідно до якої заявник просив суд залучити Фонд гарантування вкладів фізичних осіб до участі у справі №916/4765/24 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.03.2025р. заяву Акціонерного товариства “Міжнародний резервний банк» від 11.03.2025р. та заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.03.2025р. задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору на стороні первісного позивача та відповідача за зустрічним позовом: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Відкладено підготовче засідання на "21" квітня 2025 р. о 09:30.
11.04.2025р. до суду зустрічним позивачем надано відповідь на відзив.
14.01.2025р. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надав до суду заперечення щодо зустрічного позову.
18.04.2025р. до суду первісним відповідачем надано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.04.2025р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія» у задоволенні клопотання від 25.02.2025р. про призначення експертизи у справі №916/4765/24 в повному обсязі.
21.04.2025р., з урахуванням наявності по справі всіх заяв, які б визначали позицію учасників справи, суд залишив без задоволення клопотання представника первісного відповідача про відкладення розгляду справи від 18.04.2025р.
21.04.2025р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30 квітня 2025р. о 14:00, із викликом учасників справи у судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.04.2025р. повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія» про судове засідання по розгляду справи по суті, яке відбудеться "30" квітня 2025 р. о 14:00. Резервна дата 12.05.2025р. о 12:30. Викликано представників учасників справи у судове засідання, призначене на 30.04.2025р. о 14:00.
29.04.2025р. до суду представником первісного відповідача надано клопотання про відкладення розгляду справи.
30.04.2025р. до суду представником первісного відповідача надано клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження.
30.04.2025р. Суд, без оформлення окремого документа, постановив ухвалу про залишення без задоволення клопотання первісного відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження за відсутності підстав, обґрунтувань та належних посилань для повернення до стадії підготовчого провадження (клопотання від 30.04.2025р., за вх. 13733/25), клопотання про відкладення розгляду справи від 29.04.2025р. задоволено, шляхом оголошення перерви у розгляді справи по суті на резервну дату (а саме 12.05.2025р. о 12:30).
12.05.2025р. представником первісного відповідача заявлено усне клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження.
12.05.2025р. судом усне клопотання первісного відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження залишено без задоволення, у зв'язку з відсутністю підстав для повернення до стадії підготовчого провадження, а також, з урахуванням відсутності у справі нерозглянутих клопотань, які б перешкоджали суду розглядати справу по суті.
12.05.2025р. суд оголосив перерву у розгляді справи по суті до 28.05.2025р. о 14:00, із викликом учасників справи в судове засідання.
28.05.2025р. у зв'язку з перериванням зв'язку та технічною неможливістю участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду представника позивача за зустрічним позовом, судом було оголошено перерву у розгляді справи по суті до 04.06.2025р. о 14:00, із викликом учасників справи у судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2025р. повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія» про судове засідання, яке відбудеться "04" червня 2025 р. о 14:00.
04.06.2025р. до суду надійшло клопотання від представника первісного позивача про відкладення розгляду справи.
На задоволення клопотання представника первісного позивача, 04.06.2025р. судом було оголошено перерву у розгляді справи по суті до 10.06.2025р. о 14:00, із викликом учасників справи в судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.06.2025р. повідомлено Акціонерне товариство “Міжнародний резервний банк» про судове засідання, яке відбудеться "10" червня 2025 р. о 14:00. Резервна дата 25.06.2025р. об 11:30.
18.06.2025р. до суду надійшло клопотання від представника відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи.
На задоволення клопотання представника відповідача за первісним позовом, 25.06.2025р. судом було оголошено перерву у розгляді справи по суті до 06.08.2025р. о 14:00, із викликом учасників справи в судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія» про судове засідання, яке відбудеться "06" серпня 2025 р. о 14:00. Резервна дата 11.08.2025р. о 12:00.
05.08.2025р. до суду представником первісного відповідача надано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
06.08.2025р. суд, без оформлення окремого документа, постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія» про відкладення розгляду справи, враховуючи досить тривалий розгляд справи по суті, приймаючи до уваги викладення представником первісного відповідача своєї позиції як щодо первісного позову, так і щодо зустрічного позову, що був ним поданий, а також враховуючи неодноразове задоволення судом клопотань представника первісного відповідача про відкладення розгляду справи, з урахуванням, що відповідні дати проведення судових засідань були погоджені судом з усіма учасниками процесу.
Акціонерне товариство “Міжнародний резервний банк» підтримає поданий позов та заперечує проти зустрічного позову.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія» підтримує заявлені зустрічні позовні вимоги та просить суд відмовити у задоволенні первісного позову.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб підтримує первісні позовні вимоги та заперечує проти зустрічних позовних вимог.
У судовому засіданні 06.08.2025 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 06.08.2025 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд встановив.
Акціонерним товариством “Міжнародний резервний банк», в обґрунтування первісного позову було зазначено суду, що між Акціонерним Товариством «СБЕРБАНК», на цей час Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія» 13.10.2021 року було укладено договір про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/ КЛ-КБ.
Згідно предмету договору, банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в євро та на підставі додаткових угод до договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти, а позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі зазначені в п. 1.5. договору, своєчасно та в повному обсязі сплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути банку кредит у встановлені терміни.
Ліміт кредитної лінії був визначений у розмірі 45500000 євро 00 коп., встановлена фіксована процентна ставка з дати укладення договору і по 12.10.2024 рік включно у розмірі 5% (п'ять відсотків) річних. Останній день дії кредитної лінії - 12.04.2028 року (п. 1.2., 1.3., 1.4. Договору).
Кредит надавався для рефінансування заборгованості за кредитами, виданими АТ «Ощадбанк» та EURO BANK CYPRUS LTD (п. 1.5. Договору). Кредитування первісного відповідача банківськими установами було зроблено з метою налагодження господарської діяльності щодо роботи вітрових електростанцій в Новотроїцькому районі Херсонської області. За домовленістю сторін комісія за надання кредиту шляхом відкриття кредитної лінії, не передбачена і не сплачується (п. 5.1. Договору). Проценти нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році - для кредиту, наданого позичальнику в іноземній валюті (п.6.1.Договору).
Первісним позивачем було зазначено суду, що належне виконання первісним відповідачем зобов'язань по кредитному договору було забезпечене: заставою частки в статутному капіталі відповідача в розмірі 89,5%; заставою основних засобів - система відеоспостереження; іпотекою виробничих об'єктів ВЕУ №1, №3-11, №15-21 Вітропарк ВЕС Новотроїцьке та вітроенергетична установка ВЕУ №12-14 вітропартк ВЕС Новотроїцьке; іпотекою 3-ох земельних ділянок та порукою Карла Олофа Ричарда Стурена, яка потім була припинена.
Згідно іпотечного договору від 18.10.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №263, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рижа О.В., з метою забезпечення виконання Відповідачем зобов'язань по кредитному договору було передано в іпотеку майно.
Згідно п. 3.2. Договору іпотеки, заставна вартість предмету іпотеки (на момент укладання договору) складає 2222955 600 грн. 00 коп. Відносно всього майна, переданого в іпотеки приватним нотаріусом, накладено та внесено в реєстр заборона відчуження до виконання, припинення або розірвання договору іпотеки.
Згідно договору застави №15-В/21/151/КЛ-КБ-З-1 від 18.10.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №288, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рижа О.В., з метою забезпечення виконання позивачем зобов'язань по кредитному договору, було передано в заставу майно, а саме система відеоспостереження (ст. 3 договору). Згідно п. 3.2. договору застави загальна вартість предмета застави складає 1960300 грн. 00 коп.
Як було зазначено первісним позивачем, згідно додаткової угоди №1 до кредитного договору від 19.10.2021 року, первісний позивач надав первісному відповідачу транш кредиту в сумі 34754749 євро 13 євроцентів на строк з 19.10.2021р. по 12.04.2028р. По цій додатковій угоді з 28.11.2021р. ліміт траншу кредиту мав зменшуватися щомісячно, кожного 28-го числа календарного місяця на 445000 євро 00 євроцентів (обов'язковий платіж).
Згідно додаткової угоди №2 до кредитного договору від 28.10.2021 року, первісний позивач надав первісному відповідачу транш кредиту в сумі 10745250 євро 87 євроцентів. По цій додатковій угоді з 28.11.2021р. ліміт траншу кредиту мав зменшуватися щомісячно, кожного 28- го числа календарного місяця на 137000 євро 00 євроцентів (обов'язковий платіж).
Таким чином, як було вказано первісним позивачем, з урахуванням вказаних двох траншів, первісний відповідач отримав можливу максимальну суму по кредитному договору в розмірі 45500000 євро. Проте сплату тіла кредиту та процентів, як пояснює первісний позивач, здійснював лише до лютого 2022 року, а потім жодних коштів не перераховував та почав порушення грошового зобов'язання.
Також, первісним позивачем було зазначено суду, що 09.12.2021 року була зареєстрована нова редакція Статуту Акціонерного товариства «СБЕРБАНК» та відповідно до внесених змін було змінено найменування банку на Акціонерне Товариство «Міжнародний Резервний Банк».
Згідно з п. 1.3. Статуту - Акціонерне товариство «Міжнародний Резервний Банк» є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Акціонерного товариства «СБРЕБАНК», Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК», Закритого акціонерного товариства «ДОЧІРНИЙ БАНК СБЕРБАНК РОСІЇ», Закритого акціонерного товариства «СБЕРБАНК РОСІЇ», Закритого акціонерного товариства «БАНК НРБ», Закритого акціонерного товариства «Комерційний банк НРБ - Україна».
Таким чином, банком було змінено назву, ідентифікаційний код юридичної особи залишився без змін, також, відповідно до постанови Правління Національного банку України №91-рш/БТ від 25.02.2022 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (прийнято рішення №131 від 25.02.2022 «Про початок процедури ліквідації АТ «МР Банк» та делегування повноважень ліквідатора Луньо Іллі Вікторовичу.
З 25.02.2022 року Акціонерне товариство «Міжнародний Резервний Банк» перебуває в процедурі ліквідації, яка здійснюється державною установою - Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, тобто банк перебуває під повним контролем держави Україна. Процедура ліквідації запроваджена строком на 3 роки, до 25 лютого 2025 року.
Крім того, відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11.05.2022 року «Про примусове вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» та Указу Президента України від 11.05.2022 року №326/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11.05.2022 року «Про примусове вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», 19.05.2022 року в Україні були примусово вилучені корпоративні права (акції) у розмірі 100 відсотків майна АТ «МР БАНК», що належали публічному акціонерному товариству «Сбербанк Росії», яке повністю припинило участь у Банку, переставши бути акціонером Банку, а держава Україна набула право власності на корпоративні права (акції) у розмірі 100 відсотків майна Банку.
Отже, за поясненнями первісного позивача, починаючи з 19.05.2022 року єдиним власником (акціонером) банку є держава Україна.
Після отримання 2-ох траншів по кредитному договору: 19.10.2021 року в сумі 34754749,13 Євро та 28.10.2021 року в сумі 10745250,87 Євро первісний відповідач добросовісно сплачував кредит та проценти до лютого 2022 року. Сплата тіла кредиту по двом траншам була на загальну суму 2328000 Євро.
Платежі здійснювались: 15.11.2021 року - 137000,00 Євро; 15.11.2021 року - 445000,00 Євро; 01.12.2021 року - 445000,00 Євро; 01.12.2021 року - 137000,00 Євро; 10.01.2022 року - 137000,00 Євро; 10.01.2022 року - 445000,00 Євро; 15.02.2022 року - 331000,00 Євро; 16.02.2022 року - 251 000,00 Євро.
На підтвердження часткової сплати тіла кредиту надано виписку по особовому рахунку з 13.10.2021 по 13.06.2022 рік. (остання цифра - винесення на прострочення).
За посиланням первісного позивача, після 13.06.2022 погашень по кредиту не було. Після лютого 2022 року платежі не здійснювались, і станом на 25.07.2024 року включно загальна сума заборгованості за тілом кредиту (кредитною лінією) первісного відповідача за кредитним договором становить 43172000,00 Євро (з них простроченої 18042000,00 Євро).
З початком повномасштабного вторгненням військ РФ в Україну, з метою забезпечення стабільності економіки та функціонування банківської системи, ВР України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX. Даним законом внесені зміни в розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України.
Пунктом 18 якого встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Станом на день подання позову, ВР України Законом «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 року затвердила Указ Президента України від 23 липня 2024 року № 469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Тобто, строк військового стану продовжено. Згідно рішення ФГВФО №179 від 14.03.2022 року «Щодо заходів мінімізації негативного впливу наслідків військової агресії Російської Федерації проти України» у зв'язку із військовою агресією РФ проти України, з метою забезпечення державної незалежності, національної безпеки, економічної безпеки України з метою мінімізації негативного впливу наслідків військової агресії РФ проти України, виконавча дирекція ФГВФО встановила певні умови для позичальників банків, які перебувають у процедурі ліквідації.
Пунктом 2 визначено період (строк) кредитних канікул - з дати введення в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 до дати що настає через 3 місяці після завершення періоду воєнного стану в Україні, але не раніше 30.06.2022 року, або до іншого рішення виконавчої дирекції.
Пунктом 4 встановлено ставку процентів та період нарахування протягом кредитних канікул - фіксована процентна ставка в розмірі 0,0001% річних за строковою та простроченою заборгованістю, нараховується з дати прийняття цього рішення відповідно до чинних умов договору. Пунктом 8 визначено, що застосування штрафних санкцій (пені, штрафів) не здійснюється впродовж кредитних канікул. Розмір комісій, передбачених кредитними договорами, договорами банківського рахунку встановлюється на рівні 1 (одна) копійка.
Рішенням ФГВФО №671 від 01.09.2022 року «Щодо мінімізації негативного впливу наслідків військової агресії російської федерації проти України та визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчої дирекції ФГВФО» згідно пункту 12 визнано таким, що втратило чинність попереднє рішення №179 з дати набрання чинності цим рішенням. Тобто, з моменту його офіційного опублікування, що відбулось 01.09.2022 року.
Таким чином, по кредитному договору, укладеному з первісним відповідачем, за період з 24.02.2022 року по 01.09.2022 рік первісний позивач має право нараховувати первісному відповідачу проценти по кредиту на рівні 0,0001%, після цього строку - згідно умов договору (5%). Штрафні санкції за вказаний період не застосовуються.
Таким чином, заборгованість первісного відповідача по кредитному договору перед первісним позивачем станом на 25.10.2024 включно становить 48059047,63 Євро, що складається з загальної заборгованості по кредиту та нарахованих процентів.
Надаючи відзив на позовну заяву, первісним відповідачем було зазначено суду, що починаючи з 24.02.2022 і дотепер, в розпорядженні первісного відповідача немає жодних документів, рахунків, виписок тощо, які б підтверджували правовідносини первісного позивача і первісного відповідача, окрім тих, які були долучені до позовної заяви.
За посиланням первісного відповідача, у підписанта зі сторони первісного позивача не було достатнього обсягу повноважень на укладення Кредитного договору та договорів забезпечення.
Також, враховуючи положення Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», товариство для вчинення значних правочинів повинно використовувати певний порядок погодження таких правочинів та приймати відповідне рішення.
При цьому, як було зазначено первісним відповідачем, він, не маючи законного та безпечного доступу до документів, у тому числі, які стосуються Кредитного договору, а також документів, які б могли підтвердити чи спростувати його виконання, у тому числі, щодо повноти повноважень представників сторін, заявлені позовні вимоги не може вважати законними.
Первісним відповідачем було зазначено, що зважаючи на відсутність у первісного відповідача доступу до клієнт-банку та до будь-яких рахунків, які було відкрито у первісного позивача, сумнівними є всі нарахування та періоди таких нарахувань, а отже вони підлягають окремому дослідженню.
На переконання первісного відповідача, обставини, наведені у первісній позовній заяві, недоведені, необґрунтовані належними, допустимими та достатніми доказами.
Надаючи відповідь на відзив, первісним позивачем було зазначено суду, що представником первісного відповідача не зазначено ані про визнання фактів, викладених в позові, ані заперечень, ані доказів, викладених в відзиві "сумнівів", ані чіткої позиції щодо заборгованості за кредитними зобов'язаннями, але зазначено неодноразово, що представник не може "підтвердити або спростувати" якісь факти та доводи первісного позивача.
За позицією первісного позивача, посилання представника на початок ліквідації АТ "МР БАНК" та відсутність доступу до рахунків в Банку не спростовує обов'язок виконувати зобов'язання - сплачувати кредит.
Первісним позивачем було зазначено суду, що Договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 з додатковими угодами до нього було прямо передбачено щомісячні платежі по кожному траншу та строки їх сплати, а розрахунок заборгованості по процентам додавався до позовної заяви.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія», в обґрунтування поданого зустрічного позову було зазначено суду, що зареєстрованим місцезнаходженням зустрічного позивача, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є Україна, 75700, Херсонська обл., Скадовський р-н, м. Скадовськ, вул. Незалежності, буд. 121.
Починаючи з 24.02.2022 і до цього часу територія місцезнаходження зустрічного позивача, а саме територія Скадовського району Херсонської області, тимчасово окупована військами рф і органи державної влади України не здійснюють на цій території своїх повноважень, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затв. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309.
Враховуючи викладені обставини, зустрічний позивач був позбавлений можливості вивезти документи та необхідне обладнання з території підприємства і на сьогодні не має будь-яких оригіналів/належним чином засвідчених копій документів у своєму розпорядженні.
За посиланням зустрічного позивача, як вбачається з наданих для ознайомлення в судовому засіданні документів, Договір про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 та Додаткові угоди до нього укладено в простій письмові формі.
Підпис та скріплення печатками Кредитного договору з обох сторін, як зустрічного позивача так і зустрічного відповідача, здійснено представниками на підставі нотаріальних довіреностей, копії яких не долучено до позовної заяви. Також, заявки на видачу траншів підписано уповноваженою особою на підставі довіреності.
Зустрічним позивачем було зазначено суду, що виходячи з аналізу положень Закону України «Про банки і банківську діяльність» голова правління банку очолює банк, керує роботою правління банку та представляє банк без доручення під контролем наглядової ради банку.
На переконання представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія», у підписанта зі сторони зустрічного відповідача не було достатнього обсягу повноважень на укладення Кредитного договору та договорів забезпечення.
Зустрічним позивачем було зазначено суду, що для товариства з обмеженою відповідальністю, організаційно правова форма Товариства з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія», яке діє відповідно до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», статутом товариства визначаються органи управління, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень тощо.
Отже, враховуючи положення Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», товариство для вчинення значних правочинів повинно використовувати певний порядок погодження таких правочинів та приймати відповідне рішення.
Таким чином, виходячи з аналізу положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Статуту зустрічного позивача, директор товариства діє від імені та в інтересах товариства, з врахуванням положень щодо отримання додаткових погоджень органу правління товариства, а саме його окремого рішення, на укладення певного типу правочинів, у тому числі для вчинення значних правочинів.
Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на положення статті 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
З наданих копій Протоколу Зборів від 13.10.2021 вбачається, що його прошито та скріплено печатками.
Однак, проекти договорів, умови яких погоджено Зборами, не прошито разом з цим Протоколом Зборів від 13.10.2021, а в його тексті відсутні будь-які посилання на наявність додатків до протоколу, у тому числі і проектів Кредитного договору та договорів забезпечення.
Протокол Зборів від 13.10.2021 не пронумеровано та не зазначено, яку кількість сторінок скріплено підписами та печатками учасників Зборів. Зокрема, на наданих копіях відсутні місця прошивок, а саме на сторінках 2,4,6,8,10,12,14,16,18,20,22 Проекту Кредитного договору, та на сторінках 2, 4, 6, Додатку №1 до Проекту Кредитного договору.
Щодо долучених проектів договорів забезпечення - взагалі складно визначити чи були вони частиною Протоколу Зборів від 13.10.2021, оскільки, на наданих копіях зображення на сторінках зміщені, а місцями зображенні накладені одне на одне.
Протокол Зборів від 26.10.2021 укладено в нотаріальній формі, при цьому, так само в його тексті немає інформації щодо додатків до нього, у тому числі посилання на Кредитний договір та договори забезпечення. Із наданої копії Протоколу Зборів від 26.10.2021 не відомо, яку кількість сторінок прошито, оскільки його сторінки так само не пронумеровано.
Також, зустрічним позивачем було зазначено суду, що Довіреність видана за пів року до дати підписання Протоколу Зборів від 13.10.2021, яким Назаренко Т.О. надано повноваження на укладення відповідних правочинів від його імені із АТ «СБЕРБАНК», правонаступником якого є зустрічний відповідач.
Крім того, із тексту Довіреності вбачається, що вона видана у тому числі для вчинення правочинів від імені Позивача в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк».
Зустрічним відповідачем було зазначено суду, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Надаючи відзив, зустрічним відповідачем було зазначено суду, що посилання в зустрічній позовні заяві на початок ліквідації та відсутність доступу до рахунків в Банку не спростовує обов'язок виконувати зобов'язання - сплачувати кредит, як не спростовує і факт його отримання.
З моменту початку ліквідації АТ «МР БАНК» 25.02.2022 банківська діяльність, серед якої і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб, припинена, усі клієнту Банку з цього дня, у зв'язку із вимогами закону щодо ліквідації Банків, не мали доступу до своїх рахунків, але не всі вони нє виконували своїх кредитних зобов'язань. Зміна програмного забезпечення, про які зазначає представник Відповідача є суто внутрішніми системами та програмами Банку і доступні виключно Банку та його працівникам.
За посиланням зустрічного відповідача, ним, під час подання первинного позову та інших процесуальних документів по справі надано належні та допустимі докази наявності у представників, усіх необхідних повноважень, а також, відсутності їх перевищення.
Таким чином, за посиланням зустрічного відповідача, усі повноваження, дозволи та схвалення були оформленні при укладанні договорів та наданні кредитних коштів. У представників сторін, які підписали договори, були усі необхідні повноваження на укладання відповідних правочинів, які підтверджені належними документами, що доведено належними доказами та не спростовано у зустрічному позові.
Також зустрічним відповідачем було зауважено суду, що погашення зустрічним позивачем кредитів на рефінансування яких надавався кредит, саме після отримання траншів, додатково свідчить про схвалення (прийняття до виконання) правочину.
Надаючи відповідь на відзив, зустрічним позивачем було зазначено суду, що він позбавлений можливості вивезти документи та необхідне обладнання з території підприємства і на сьогодні не має будь-яких оригіналів/належним чином засвідчених копій документів у своєму розпорядженні, які могли б бути належними та допустимими доказами за позовними вимогами за зустрічним позовом.
Враховуючи нерівне становище учасників даного спору, з точки зору володіння та розпорядження документами щодо предмету спору тільки однією із сторін провадження, стверджувати про доведеність обставин справи є передчасним, оскільки результат розгляду справи із всебічним з'ясуванням обставин спору та ухвалення законного рішення є безпосереднім обов'язком суду, функції якого намагається перейняти Відповідач за зустрічним позовом.
Надаючи пояснення, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просив суд задовольнити в повному обсязі позовні вимоги Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» та відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Таврія».
Третьою особою було зазначено суду, що у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його вкладниками/кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
З урахуванням вказаних двох траншів, первісний відповідач отримав можливу максимальну суму по кредитному договору в розмірі 45500000 євро. Проте, сплату тіла кредиту та процентів здійснював лише до лютого 2022 року, а потім жодних коштів не перераховував та почав порушувати грошового зобов'язання.
Після лютого 2022 платежі не здійснювались, і станом на 25.07.2024 року включно загальна сума заборгованості за тілом кредиту (кредитною лінією) первісного відповідача за кредитним договором становить 43172 000,00 Євро (з них простроченої 18042000,00 Євро).
Таким чином, як вказує третя особа, за кредитним договором, укладеним між банком та первісним відповідачем, за період з 24.02.2022 року по 01.09.2022 рік первісний позивач має право нараховувати проценти по кредиту на рівні 0,0001%, після цього строку - згідно умов договору (5%). Штрафні санкції за вказаний період не застосовуються.
Згідно розрахунку заборгованості, сума процентів за користування кредитом станом на 25.10.2024 включно становить 4887047,63 Євро.
Щодо вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Таврія» про «Визнання недійсним Договору про відкриття кредитної лінії N15- В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021, який діє зі змінами і доповненнями», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб заперечує щодо їх задоволення та зазначає суду, що згідно позиції Верховного Суду навіть не має значення встановлення повноважень у особи представника, який його вчиняв та чи був він взагалі представником. Усі зазначені дії є наступним схваленням правочину та унеможливлює визнання його недійсним. Таким чином, наявні правові підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, правовідносини між Акціонерним товариством «Міжнародний резервний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія» виникли на підставі укладеного між ними 13.10.2021 року договір про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ.
Як з'ясовано судом, умовами укладеного договору сторонами було визначено, що ліміт кредитної лінії був визначений у розмірі 45500000 євро 00 коп., встановлена фіксована процентна ставка з дати укладення договору і по 12.10.2024 рік включно у розмірі 5% (п'ять відсотків) річних та останній день дії кредитної лінії - 12.04.2028 року.
За матеріалами справи встановлено, що первісним позивачем, згідно додаткової угоди №1 до кредитного договору від 19.10.2021 року надано первісному відповідачу транш кредиту в сумі 34754749 євро 13 євроцентів на строк з 19.10.2021р. по 12.04.2028р. та згідно додаткової угоди №2 до кредитного договору від 28.10.2021 року - транш кредиту в сумі 10745250 євро 87 євроцентів.
Частина 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із змісту п.1 ст.1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Пунктом 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що після отримання 2-ох траншів по кредитному договору первісним відповідачем здійснювалась сплата по кредиту, а саме платежі здійснювались: 15.11.2021 року - 137000,00 Євро; 15.11.2021 року - 445000,00 Євро; 01.12.2021 року - 445000,00 Євро; 01.12.2021 року - 137000,00 Євро; 10.01.2022 року - 137000,00 Євро; 10.01.2022 року - 445000,00 Євро; 15.02.2022 року - 331000,00 Євро; 16.02.2022 року - 251000,00 Євро, що підтверджується випискою по особовому рахунку з 13.10.2021 по 13.06.2022 рік.
З початком повномасштабного вторгненням військ РФ в Україну, з метою забезпечення стабільності економіки та функціонування банківської системи, ВР України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX. Даним законом внесені зміни в розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України.
Пунктом 18 якого встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно рішення ФГВФО №179 від 14.03.2022 року «Щодо заходів мінімізації негативного впливу наслідків військової агресії Російської Федерації проти України» у зв'язку із військовою агресією РФ проти України, з метою забезпечення державної незалежності, національної безпеки, економічної безпеки України з метою мінімізації негативного впливу наслідків військової агресії РФ проти України виконавча дирекція ФГВФО встановила певні умови для позичальників банків, які перебувають у процедурі ліквідації.
Пунктом 2 визначено період (строк) кредитних канікул - з дати введення в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 до дати що настає через 3 місяці після завершення періоду воєнного стану в Україні, але не раніше 30.06.2022 року, або до іншого рішення виконавчої дирекції.
Пунктом 4 встановлено ставку процентів та період нарахування протягом кредитних канікул - фіксована процентна ставка в розмірі 0,0001% річних за строковою та простроченою заборгованістю, нараховується з дати прийняття цього рішення відповідно до чинних умов договору. Пунктом 8 визначено, що застосування штрафних санкцій (пені, штрафів) не здійснюється впродовж кредитних канікул. Розмір комісій, передбачених кредитними договорами, договорами банківського рахунку встановлюється на рівні 1 (одна) копійка.
Рішенням ФГВФО №671 від 01.09.2022 року «Щодо мінімізації негативного впливу наслідків військової агресії російської федерації проти України та визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчої дирекції ФГВФО» згідно пункту 12 визнано таким, що втратило чинність попереднє рішення №179 з дати набрання чинності цим рішенням. Тобто, з моменту його офіційного опублікування, що відбулось 01.09.2022 року.
Таким чином, по кредитному договору, укладеному з первісним відповідачем, за період з 24.02.2022 року по 01.09.2022 рік первісний позивач має право нараховувати первісному відповідачу проценти по кредиту на рівні 0,0001%, після цього строку - згідно умов договору (5%).
На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що первісним позивачем було виконано зобов'язання щодо перерахування кредитних коштів позичальнику в передбаченому договором розмірі, що підтверджується встановленими судом обставинами, проте, в порушення договірних зобов'язань, первісним відповідачем не було виконання належним чином та в повному обсязі зобов'язання за договором та заборгованість не була сплачена.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія» прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідачів належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 року у сумі 48059047,63 євро, з яких: заборгованість за тілом кредиту (кредитною лінією) у сумі 43172000,00 євро та заборгованість за простроченими процентам станом на 25.10.2024 включно у сумі 4887047,63 Євро - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
На спростування доводів первісного відповідача, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа №372/223/17, провадження №61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Згідно з частинами першою-третьою статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Вказані норми є підставою для висновку про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі №161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц.
Тлумачення зазначених норм права дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
(Правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.01.2025р. по справі №753/16762/15-ц).
Спростовуючи доводи первісного відповідача, суд зазначає, що інформація про банківські реквізити для виконання зобов'язань перед банком міститься у вільному публічному доступі на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, матеріали справи не містять жодних запитів Товариства з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія» до первісного позивача щодо надання інформації про реквізити та суми заборгованості, в тому числі в електронному вигляді з використанням КЕП (ЕЦП), щоб встановити факт ігнорування первісним позивачем боржника та наявності певних перешкод у здійснення сплати заборгованості позичальником за договором.
На спростування доводів первісного відповідача, суд зазначає, що Акціонерним товариством «Міжнародний резервний банк» надано належні та допустимі докази наявності у представників сторін Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021р. необхідних повноважень, а також, відсутності їх перевищення, та зворотнього первісним відповідачем за час розгляду справи доведено не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку щодо задоволення первісної позовної заяви Акціонерного товариства “Міжнародний резервний банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія» про стягнення 48059047,63 євро у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у розмірі 847840 грн. 00 коп. за подання позовної заяви та 1211 грн. 20 коп. за подання Банком заяви про забезпечення позову - покладаються на первісного відповідача.
Щодо позовних вимог зустрічного позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія», які направлено на визнання недійсним Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021р., який діє із змінами і доповненнями, суд зазначає таке.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (п.5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (п.6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (п.48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (п.91), від 19.05.2020 у справі №922/4206/19 (п.43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (п.88), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (п.75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (п.55)).
Так, предметом зустрічного позову є визнання недійсним Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021р.
Положення ч.2 ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Так, звертаючись із зустрічною позовною заявою у даній справі, зустрічним позивачем було зазначено суду, що у підписантів сторін договору не було достатнього обсягу повноважень на укладення Кредитного договору, а також підписання спірного правочину відбулось із перевищенням повноважень.
У постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18 наведено такий правовий висновок: “Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17 викладено висновок про те, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов'язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.
При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.09.2024 у справі №911/2799/20.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Такий висновок викладений, зокрема, в Постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 28.09.2023 у справі №921/325/22.
Отже, у наведених вище постановах міститься правовий висновок, який зводиться до того, що для визнання в судовому порядку недійсним договору, окрім іншого, в обов'язковому порядку суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб (учасників правочину, або заінтересованих осіб) у зв'язку з укладенням спірного правочину, а ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Зазначений висновок є загальним для спорів про визнання недійними договорів.
При цьому відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №910/1255/20 та від 21.04.2021 у справі №904/5480/19.
Господарський суд також зазначає, що наведені вище позиції є сталими і знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14 (№3-449гс16), постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №910/13266/18, від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 та від 12.12.2019 у справі №910/13266/18.
Як з'ясовано судом, Протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія» від 13.10.2021, між іншим, було погоджено відкриття банком Товариству кредитної лінії з лімітом 45500000 євро, надано особі - Назаренко Т.О. на підставі нотаріально посвідченої та зареєстрованої в реєстрі за №535 Довіреності від 24.03.2021 повноваження на укладання та підписання Кредитного договору та договорів забезпечення та погоджено проекти договорів.
Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Віндкрафт Таврія» від 26.10.2021, підписи на якому нотаріально засвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, схвалено вже підписані Договори про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 з Додатковою угодою №1 від 19.10.2021 та договори забезпечення, які перераховані в відповідному рішенні, зазначеному в протоколі.
Судом досліджено та встановлено, що представники обох сторін діяли на підставі нотаріально посвідчених довіреностей, які зазначені в Договорі про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/ КЛ-КБ від 13.10.2021
Отже, суд зазначає, що зустрічним позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами свої доводи та міркування, що були викладені ним у поданому зустрічному позові, не підтверджено та не доведено підстави, покладені в його основу.
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Результатом процесу мотивування судового рішення є формування обґрунтованих висновків у справі та прийняття одного з встановлених процесуальним законом рішень (повне або часткове задоволення позову, відмова у задоволенні позову).
З огляду на вищевикладене, враховуючи не доведення зустрічним позивачем підстав для визнання оспорюваного Договору про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021р. недійсним, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову у даній справі.
На підставі ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Первісну позовну заяву Акціонерного товариства “Міжнародний резервний банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія» про стягнення 48059047,63 євро - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія» (75700, Херсонська обл., Скадовський район, м. Скадовськ, вул. Незалежності, буд. 121; код ЄДРПОУ 39374562) на користь Акціонерного товариства “Міжнародний резервний банк» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46; код ЄДРПОУ 25959784) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №15-В/21/151/КЛ-КБ від 13.10.2021 року у сумі 48059047,63 євро (сорок вісім мільйонів п'ятдесят дев'ять тисяч сорок сім євро 63 євроценти), з яких: заборгованість за тілом кредиту (кредитною лінією) у сумі 43172000,00 євро (сорок три мільйони сто сімдесят дві тисячі євро 00 євроценти) та заборгованість за простроченими процентам станом на 25.10.2024 включно у сумі 4887047,63 Євро (чотири мільйони вісімсот вісімдесят сім тисяч сорок сім євро 63 євроценти) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 847840 (вісімсот сороку сім тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. за подання позовної заяви та 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за подання заяви про забезпечення позову.
3.У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія» до Акціонерного товариства “Міжнародний резервний банк» про визнання недійсним договору - відмовити.
4.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 за подання зустрічного позову покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю “Віндкрафт Таврія».
Повне рішення складено 06 серпня 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко