06.08.2025 Справа№914/2268/25
Суддя Господарського суду Львівської області Никон О.З., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан Інвест» про забезпечення позову
у справі №914/2268/25
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан Інвест», Львівська обл., м. Червоноград
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестнол», Львівська обл., м. Городок
про:стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 463488,01 грн.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестнол» про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 463488,01 грн.
Ухвалою від 28.07.2025 суд прийняв справу до розгляду та відкрив загальне позовне провадження, підготовче засідання призначив на 20.08.2025.
Крім цього, ухвалою від 28.07.2025 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан Інвест» про забезпечення позову.
Позивачем повторно подано до суду заяву про забезпечення позову (вх. №3253/25 від 04.08.2025), у якій він просить суд накласти арешт на нерухоме майно, яке належать ТОВ «Вестнол», а саме на нежитлову будівлю, котельню загальною площею 494,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: Львівська обл., Львівський р-н, м. Городок, вул. Львівська, буд. 274А (реєстраційний номер об'єкта: 397551546209).
В обґрунтування поданої заяви він посилається на такі обставини:
- у провадженні різних судів перебуває значна кількість справ, у яких ТОВ «Вестнол» перебуває у процесуальному статусі відповідача (справи позовного провадження) та боржника (справи наказного провадження). Станом на момент подання заяви про забезпечення позову, судом було прийнято рішення у справі №914/1836/25, у якій відповідач не брав активної процесуальної участі та фактично ігнорував розгляд справи. Така його поведінка формує чітку модель ігнорування боргових зобов'язань. Крім цього, відносно ТОВ «Вестнол» видано п'ять судових наказів про стягнення боргу. Кількість цих наказів, системність їх видачі вказують на стійку недобросовісну поведінку відповідача щодо контрагентів.
- наявність численних кредиторів логічно зумовлює загрозу вчинення відповідачем дій щодо відчуження або обтяження належного йому майна, що унеможливить виконання рішення суду;
- після того як відповідачу стало відомо про подання позову у цій справі, ним не було вжито жодних дій для погашення боргу або врегулювання спору.
Позивач просить накласти арешт на окрему одиницю нерухомого майна, яка є найменш вартісною серед іншого нерухомого майна відповідача (вартість 2115000,00 грн.) та найбільш наближеною до розміру заявлених вимог, який становить 463488,01 грн.
Розглянувши заяву, суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на належну ТОВ «Вестнол» нежитлову будівлю, котельню загальною площею 494,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: Львівська обл., Львівський р-н, м. Городок, вул. Львівська, буд. 274А (реєстраційний номер об'єкта: 397551546209).
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у ній є матеріально-правові вимоги майнового характеру про стягнення із відповідача заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 463488,01 грн.
Як на підставу позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати вартості наданих позивачем послуг із перевезення згідно з Договором перевезення вантажів №10.01.2025/1 від 10.01.2025.
Надаючи оцінку щодо можливості застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову, суд звертається до правової позиції Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21. У цій постанові суд касаційної інстанції виснував, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Таким чином, розглядаючи позовні вимоги ТОВ «Тітан Інвест» про стягнення із відповідача боргу, інфляційних втрат та 3% річних, суд за наявності обґрунтованих підстав, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, може забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно відповідача.
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Суд зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову потрібно встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Проаналізувавши доводи позивача, а також докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, з огляду на таке.
Насамперед слід зазначити, що ухвалою від 28.07.2025 суд відмовяв у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, вказавши, що він не обґрунтував підстав застосування пропонованого ним заходу забезпечення позову у даній справі та не підтвердив належними доказами обставини, які свідчать про те, що невжиття заходу забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Підставою для відмови у задоволенні першої заяви про забезпечення позову слугувало також і те, що така заява була спрямована на накладення арешту на усе майно відповідача у межах ціни позову. Разом з цим, національне законодавство не передбачає механізму виконання ухвали про забезпечення позову про накладення арешту на усе майно боржника із врахуванням розміру грошового виразу майнових вимог позивача. У таких випадках Закон України «Про виконавче провадження» не встановлює обов'язку державного/приватного виконавця проводити оцінку належного боржнику майна для накладення арешту лише на ту частину майна, вартість якого покриватиме розмір вимог позивача. З огляду на це, задоволення заяви про забезпечення позову та подальше її пред'явлення до виконання могло мати наслідком накладення арешту на усе без винятку нерухоме майно відповідача, загальна вартість якого може перевищувати розмір заявлених у цій справі позовних вимог. Наведене призвело б до порушення балансу інтересів сторін та невиправданого втручання у господарську діяльність відповідача.
Вказана вище ухвала суду набрала законної сили та у встановленому процесуальним законом порядку не оскаржувалася.
Звертаючись до суду із новою заявою про забезпечення позову заявник, як і у попередній раз, просить накласти арешт на нерухоме майно відповідача, однак при цьому визначає конкретний об'єкт права власності відповідача, права щодо якого підлягають обмеженню, а саме нежитлова будівля, котельня загальною площею 494,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: Львівська обл., Львівський р-н, м. Городок, вул. Львівська, буд. 274А.
Суд зазначає, що попри конкретизацію об'єкта нерухомого майна, на який позивач просить накласти арешт, ТОВ «Тітан Інвест» аналогічно до першої заяви про забезпечення позову не обґрунтувало підстав для застосування пропонованого заходу забезпечення позову та не підтвердило належними доказами обставини, які свідчать про те, що невжиття відповідного заходу забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Як і у попередній раз, у тексті заяви про забезпечення позову позивачем наведено перелік справ, у яких ТОВ «Вестнол» перебуває у статусі відповідача (справи позовного провадження) та у статусі боржника (справи наказного провадження). Проте, станом на момент постановлення цієї ухвали судові накази у справах №914/1891/25, №914/1617/25 ще не набрали законної сили (вказане простежується зі змісту відкритих відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень), а у справах №914/1352/25, №914/1887/25, №914/2188/25, №914/2070/25, №914/2012/25, №914/1696/25, №914/1727/25, №914/1797/25, №914/2216/25, №914/1258/25, №914/1700/25, №914/1649/25, №914/2121/25, №914/2357/25, №914/1836/25, №913/168/25 наразі також не прийнято судового рішення, яке б набрало законної сили.
Вказане свідчить про те, що судові рішення у цих справах не обов'язково будуть прийняті на користь заявників (позивачів), а отже існує ймовірність, що заявлені до стягнення у перелічених справах суми не будуть стягнуті із ТОВ «Вестнол». Рішення суду у справі №914/1836/25 хоча і було прийняте Господарським судом Львівської області 16.07.2025, однак ще не набрало законної сили, а тому може бути оскаржене у апеляційному порядку.
Наявність відкритих проваджень не є підтвердженням неможливості відповідача виконати свої зобов'язання та відповідно, жодним чином не свідчить про наявність обставин, за яких позов слід забезпечити шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу. Наявність у останнього господарських спорів може бути лише наслідком ведення останнім звичайної господарської діяльності.
Фактів набрання законної сили судовими наказами №914/2015/25, №914/1327/25 та №914/1147/25, на переконання суду, недостатньо для формулювання висновку про те, що у майбутньому можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду про задоволення позову (у разі прийняття такого судом), зважаючи на незначний розмір сум, стягнутих із ТОВ «Вестнол».
Доводи позивача про те, що кількість судових наказів, системність їх видачі вказують на стійку недобросовісну поведінку відповідача щодо контрагентів, на переконання суду, не свідчать про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Та обставина, що, за твердженнями позивача, відповідач після відкриття провадження у цій справі, не вжив жодних дій для погашення боргу або врегулювання спору, не підтверджує ризику ігнорування майбутнього рішення суду як вважає позивач, а отже не є підставою для забезпечення позову.
Будь-яких інших обставин, які б вказували на те, що ненакладення арешту на нерухоме майно матиме наслідком виникнення перешкод для виконання рішення суду заявником не наведено.
Суд повторно зазначає, що сам по собі факт порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем у розумінні процесуального законодавства, не є підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи застосовуються не в залежності від наявності заборгованості, а в залежності від наявності належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Водночас заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Суд переконаний, що у даній справі відсутні підстави для забезпечення позову, оскільки, як сам зазначає позивач у тексті позов,у відповідач лише частково не виконав свої зобов'язання з оплати та все ж перерахував на користь ТОВ «Тітан Інвест» 213788,26 грн. у погашення боргу. Вказане прослідковується зі змісту наданих позивачем платіжних інструкцій та банківської виписки по рахунку.
Отже, відповідач все ж вчиняє певні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань згідно із Договором перевезення вантажів №10.01.2025/1 від 10.01.2025.
Зважаючи на все викладене вище, суд доходить висновку, що позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не доведено, що невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову може утруднити або уможливити виконання рішення суду про задоволення позову (у разі прийняття такого судом за результатами розгляду позовних вимог та вирішення спору між сторонами).
Відтак, суд не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення позову, про котрі просить позивач.
Керуючись статтями 136-140, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан Інвест» про забезпечення позову (вх. №3253/25 від 04.08.2025) - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та оскаржується в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Никон О.З.