79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.07.2025 Справа № 914/2649/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Саса Ігоря Ярославовича
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес"
про стягнення 38277,03 грн
за участю представників:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.2025 у справі №914/2649/23 позов задоволено, вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" (04050, місто Київ, вулиця Білоруська, будинок 3, ідентифікаційний код 20344871) на користь Фізичної особи-підприємця Саса Ігоря Ярославовича (81716, Львівська область, Жидачівський район, село Кнісело, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 38277,03 грн страхового відшкодування, 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору та 4950,00 грн витрат на проведення судової експертизи (висновок експерта №159 від 26.12.2022) щодо визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля.
Представник позивача до закінчення судових дебатів заявив клопотання про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши при цьому, що докази на підтвердження їх розміру будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у даній справі.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із частиною 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Враховуючи наведене, рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.2025 також було призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу на 24.07.2025 та надано позивачу строк до 17.06.2025 (включно) для подання доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
16.06.2025 позивачем подано заяву (вх.№2604/25) про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Сторони явку представників в судове засідання 24.07.2025 для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не забезпечили. Однак, представник позивача у поданій заяві про ухвалення додаткового рішення просить суд проводити розгляд даної заяви без участі позивача та його представника.
Суд, розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України)
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, відповідно до якого розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 7000,00 грн.
Із поданих матеріалів судом встановлено, що 10.08.2023 Фізична особа-підприємець Сас Ігор Ярославович (замовник) та адвокат Телішевський Іван Данилович (виконавець) уклали договір №10/08/2023 про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого, виконавець зобов'язується надати замовнику консультаційні та юридичні послуги (правову допомогу) щодо захисту прав та інтересів останнього як позивача в судових органах всіх інстанцій у господарській справі за позовом ФОП Саса І.Я. до ПрАТ СК «Брокбізнес» про стягнення страхового відшкодування.
Згідно з пунктами 2.1., 2.2. договору виконавець надає послуги замовнику шляхом:
- усного та письмового консультування з юридичних питань;
- складання проектів позовної заяви, інших процесуальних документів;
Терміни виконання робіт: початок виконання робіт визначається з моменту, коли даний договір набирає чинності. Закінчення робіт визначається моментом складення акта приймання виконаних робіт. За настання вказаних обставин виконавець вважається таким, що повністю виконав свої зобов'язання перед замовником.
У пункті 4.1. договори замовник і виконавець погодили, що за надану, згідно п.1.1. договору, правову допомогу, замовник сплачує виконавцю винагороду в строки та в розмірі, що визначаються згідно з додатком №1, який є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з вказаним додатком №1 до договору за надані, згідно п.1.1., 2.1. договору, послуги, замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі: 7000,00 грн (сім тисяч грн.) незалежно від результатів судового розгляду.
16.06.2025 Фізична особа-підприємець Сас Ігор Ярославович (замовник) та адвокат Телішевський Іван Данилович (виконавець) відповідно до п.3, п.4 договору підписали акт приймання виконаних робіт. У даному акті сторони погодили, що виконавець виконав і передав, а замовник прийняв роботу, згідно п.2.1. договору - консультаційні та юридичні послуги (правову допомогу) щодо захисту прав та інтересів фізичної особи - підприємця Саса Ігора Ярославовича як позивача в справі №914/2649/23 за позовом ФОП Саса І.Я. до ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» (нове найменування - Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС Іншуранс») про стягнення страхового відшкодування:
- надання усної консультації - 2 год.;
- збір, підготовка та аналіз доказів - 7 год.;
- підготовка та подання позовної заяви - 8 год.;
- підготовка та подання заяви про зменшення розміру позовних вимог - 1 год.;
- підготовка і подання клопотань, процесуальних заяв, заперечень, пояснень - 5 год.;
- участь в судових засіданнях в суді першої інстанції (з врахуванням часу прибуття до суду та відбуття із суду) - 4 год.
Як вбачається, із підписаного акта приймання виконаних робіт загальна вартість робіт становить 7000,00 грн.
До того ж, як засвідчив замовник в акті, претензій до виконаної роботи не має.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом з тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 6 статті 126 ГПК України)
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористався своїм правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до сталої практики Верховного Суду (постанова КГС ВС від 07.08.2018 у справі N 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі N 902/519/18), у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі N 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі N 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі N 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі N 909/116/19, від 18.03.2021 у справі N 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц, додаткова ухвала ВС від 21.07.2020 справі N 915/1654/19, постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі N 910/12876/19, постанова ВС від 24.01.2022 у справі N 911/2737/17).
Пунктом 3.2. рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 N 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
За змістом положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц звернула увагу не те, що:
1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін;
2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу;
3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, керуючись критеріями розумності розміру адвокатських витрат, враховуючи категорію та складність справи, обсяг наданих представником позивача послуг та виконаних робіт, оцінивши необхідність, обґрунтованість та неминучість таких витрат, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн є обґрунтовані та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 74, 123, 126, 127, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" (04050, місто Київ, вулиця Білоруська, будинок 3, ідентифікаційний код 20344871) на користь Фізичної особи-підприємця Саса Ігоря Ярославовича (81716, Львівська область, Жидачівський район, село Кнісело, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткового рішення складено 05.08.2025.
Суддя Петрашко М.М.