вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/785/24
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Коваленко М.М. розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональна газова компанія»
03134, місто Київ, проспект Корольова Академіка, буд. 1, код ЄДРПОУ 37401646
до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Київоблгаз»
08150, Київська область, місто Боярка, вулиця Шевченка, будинок 178, код ЄДРПОУ 20578072
про стягнення заборгованості
за участі представників сторін:
позивача: Павліченко Л.М., посвідчення адвоката України №000577 від 24.02.2020, довіреність №19Др-1-0124 від 12.01.2024;
відповідача: не з'явився;
встановив:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №2461 від 27.03.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональна газова компанія» до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Київоблгаз» про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №07/082-81/19-Bil від 30.09.2019, що укладений між сторонами, у зв'язку із чим позивачем нарахована заборгованість у розмірі 354386,61 грн, з яких: 307470,00 грн основного боргу, 36646,01 грн пені, 3296,69 грн 3% річних та 6973,91 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.03.2024 позовну заяву (вх. №2461 від 27.03.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональна газова компанія» до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Київоблгаз» про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/785/24 за правилами загального позовного провадження, встановлено процесуальні строки для сторін.
У судовому засіданні 01.10.2024, після виходу з нарадчої кімнати, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі №911/785/24.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх.№7790 від 03.10.2024) про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат з відповідача.
Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до частин 1, 2 статті 221, статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональна газова компанія» (вх.№7790 від 03.10.2024) про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат із відповідача, при цьому, явка представників учасників справи у вказане судове засідання не є обов'язковою, а їх відсутність не перешкоджатиме розгляду заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.10.2024 призначено судове засідання з розгляду заяви (вх.№7790 від 03.10.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональна газова компанія» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат позивача з відповідача на 24.10.2024 о 10:10.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від відповідача надійшла заява (вх.№11818/24 від 23.10.2024) про ознайомлення з матеріалами справами.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання (вх.№11856/24 від 24.10.2024) про відкладення судового засідання.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від позивача надійшло клопотання (вх.№11873/24 від 24.10.2024) про відкладення розгляду справи №911/785/24.
Судове засідання 24.10.2024 не відбулося у зв'язку із неявкою учасників справи.
З метою надання сторонам можливості для повної реалізації своїх процесуальних прав та обґрунтованістю клопотань про відкладення розгляду, суд дійшов висновку про відкладення судового засідання, в порядку пункту 2 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частин 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою; повідомлення здійснюється шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України для вручення судових рішень.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.10.2024 відкладено судове засідання у справі №911/785/24 на 07.11.2024 о 12:00.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання (вх.№12492/24 від 06.11.2024) про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональна газова компанія» від 03.10.2024 про ухвалення додаткового рішення.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання (вх.№11061/24 від 07.11.2024) про долучення доказів.
07.11.2024 у судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений судом.
Судом розглянута заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональна газова компанія» (вх.№7790 від 03.10.2024) про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.
За результатом розгляду заяви (вх.№7790 від 03.10.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональна газова компанія» про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов таких висновків.
Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12) частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, прийнятій об'єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено висновок, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може з власної ініціативи не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В обґрунтування заяви про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Київської області від 01.10.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональна газова компанія» до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Київоблгаз» задоволено повністю, стягнуто з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Київоблгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональна газова компанія» основну заборгованість у розмірі 307470,00 грн, 36646,01 грн пені, 3296,69 грн 3% річних, 6973,91 грн інфляційних втрат, 5315,80 грн витрат зі сплати судового збору.
За заявою позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №911/785/24 заявлено про покладення на відповідача 35438,70 грн судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Відповідач у клопотанні (вх.№12492/24 від 06.11.2024) вказує на свою незгоду з вимогою позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35438,70 грн, з огляду на необгрунтованість визначення цієї суми та її надмірність та заявляє суду відмовити у задоволенні такої заяви.
Судом враховано, що в тексті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю “Регіональна газова компанія» зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача на професійну правничу допомогу також складає 35438,70 грн.
В якості підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду копії договору про надання правової допомоги №300318-1/01/043/18 від 30.03.2018, додаткової угоди №10 до договору надання правової допомоги №300318-1/01/043/18 від 30.03.2018 від 01.12.2023, додаткової угоди №12/1 до договору про надання правової допомоги від 30.03.2018 №300318-1/01/043/18 від 15.01.2024, акту про надання послуг згідно з додатковою угодою №12/1 від 15.01.2024 до договору про надання правової допомоги від 30.03.2018 №300318-1/01/043/18 від 02.10.2024, опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об'єднанням «Правовий Альянс» для надання правничої допомоги, витягу з Єдиного реєстру адвокатів України щодо Павліченко Людмили Михайлівни.
30.03.2018 між Адвокатським об'єднанням «Правовий Альянс» як виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» як замовником укладено договір про надання правової допомоги №300318-1/01/043/18.
Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору в порядку та на умовах визначених цим договором, виконавець зобов'язується надавати комплекс послуг правової допомоги, а замовник приймати та оплачувати їх.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що вартість послуг виконавця складається з:
3.1.1. Щомісячної плати за отримання правової допомоги у розмірі: 1000,00 грн, крім того, ПДВ 200,00 грн, загальна сума з ПДВ - 1200,00 грн щомісяця.
3.1.2. Плати за ведення складних справ - у розмірі, визначеному в окремих додаткових угодах до договору.
01.12.2023 між Адвокатським об'єднанням «Правовий Альян» як виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» як замовником укладено додаткову угоду №10 до договору про надання правової допомоги №300318-1/01/043/18 від 30.03.2018.
Відповідно до цієї додаткової угоди сторони домовились викласти пункт 5.1. договору в такій редакції: « 5.1. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє в частині надання послуг з « 01» квітня 2018 року по « 31» грудня 2024 року включно, а частині проведення розрахунків - до їх остаточного завершення».
Решта умов договору залишаються незмінними і обов'язковими для виконання сторонами.
Також 15.01.2024 між Адвокатським об'єднанням «Правовий Альянс» як виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» як замовником укладено додаткову угоду №12/1 до договору про надання правової допомоги від 30.03.2018 №300318-01/01/043/18 відповідно до пункту 1.1. якої виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу в ході здійснення позовної роботи щодо стягнення на користь ТОВ «Регіональна газова компанія» з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (далі - АТ «Київоблгаз») 354386,61 грн заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат та пені за договором від 30.09.2019 №07/082-81/19-Bil, у тому числі забезпечити представництво прав й охоронних законом інтересів замовника про розгляді даної справи судами.
На виконання угоди замовник зобов'язаний, за необхідності, видати для працівників виконавця довіреності на представництво інтересів в судах під час розгляду справи (пункт 2.1.4. додаткової угоди №12/1 від 15.01.2024).
Сторони погодили, що вартість послуг, які передують поданню позовної заяви, надаються при складанні та поданні позовної заяви, складанні інших процесуальних документів до суду першої інстанції та під час супроводження справи в суді першої інстанції, становить 30438,70 грн, включно з ПДВ, які підлягають сплаті замовником на користь виконавця протягом 20 календарних днів з дня набрання рішенням суду першої інстанції законної сили (пункт 3.1. додаткової угоди №12/1 від 15.01.2024).
Згідно з пунктом 3.2. додаткової угоди №12/1 від 15.01.2024 сторони погодили, що за умови прийняття судом першої інстанції рішення на користь замовника, замовник додатково зобов'язується сплатити виконавцю гонорар успіху в розмірі 5000,00 грн, включно з ПДВ. Оплата коштів, що передбачена цим пунктом, здійснюється протягом 30 календарних днів з дня набрання рішенням суду першої інстанції законної сили.
Судом враховано, що до матеріалів справи надано витяг з Єдиного реєстру адвокатів України на ім'я Павліченко Людмили Михайлівни відповідно до якого форма адвокатської діяльності - Адвокатське об'єднання «Адвокатське об'єднання «Правовий Альянс».
Судом також враховано, що інтереси позивача у справі представляла адвокат Павліченко Людмила Михайлівна.
02.10.2024 між Адвокатським об'єднанням «Правовий Альянс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» підписаний акт про надання послуг згідно з додатковою угодою №12/1, в якому зазначено, що виконавець надав, а замовник отримав в повному обсязі послуги згідно з додатковою угодою №12/1.
Загальна вартість послуг за додатковою угодою №12/1 від 15.01.2024 до договору про надання правової допомоги від 30.03.2018 №300318-1/01/043/18 становить 35438,70 грн.
Згідно з частинами 3-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Такої позиції також притримується Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У цій справі судом враховано, що заявлені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу складаються із погодженого між позивачем та адвокатським об'єднанням у фіксованому розмірі 30438,70 грн гонорару адвоката та 5000,00 грн гонорару, що сплачується адвокату у разі прийняття судом рішення на користь позивача, так званого "гонорару успіху".
Судом враховано, що основний гонорар не становить розміру гонорару адвоката у розмірі нижче середнього, що найчастіше погоджується між сторонами та адвокатами у справах усіх котегорій складності, що розглядаються судом, а скоріше є розміром вище середнього, що зазвичай заявляються як судові витрати на професійну правничу допомогу, а в цій справі складає 8,6 % від ціни позову.
При вирішенні судом питання розподілу судових витрат у справі в частині "гонорару успіху" в розмірі 5000,00 грн, що погоджений між позивачем та його адвокатом, судом враховані правові висновки щодо розподілу між сторонами "гонорару успіху", що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.07.2022 у справі № 903/781/21 та у рішенні Європейського суду з прав людини (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». Європейський суд з прав людини указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», Європейський суд з прав людини керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
З урахуванням вищевказаних вимог закону та усталеної судової практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, при визначенні судом розміру судових витрат сторони, на користь якої ухвалено рішення суду, які підлягають покладенню на сторону, що програла за рішенням суду, зважаючи на наявність обгрунтованих заперечень відповідача щодо заявленого у справі розміру, що полягають у ствердженні про завищення часу, що витратив адвокат на надання послуг у справі, які видаються суду небезпідставними, суд, зважаючи на незначну складність справи, витрачений адвокатом час, з урахуванням того, що значну частину доказів та пояснень у справі, з огляду на її значною мірою технічний характер, надавали співробітники позивача: бухгалтер та директор з інформаційних технологій, та співрозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, дійшов висновків, що оскільки основний гонорар адвоката визначений у розмірі вище середнього, що зазвичай заявляються як судові витрати на професійну правничу допомогу у справах такої категорії складності, додаткове понесення позивачем витрат на "гонорар успіху" суд не оцінює як необхідні у цій справі в розумінні питання розподілу судових витрат між сторонами та вищезазначених критеріїв, які встановлені законом та усталеною судовою практикою і в цій справі, на думку суду, визначає зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, за відсутності критерію необхідності цих витрат.
З огляду на предмет розгляду справи та її обставини, справа не є складною з юридичної точки зору і підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, судової практики, значних затрат часу та зусиль, період виникнення спірної у справі заборгованості становить лише 2 місяці, а докази, що покладені в основу рішення суду у справі в основному надані працівниками позивача, відтак, суд дійшов висновку про присудження позивачу як компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу 30438,70 грн, керуючись принципом Європейського суду з прав людини, що викладений в його усталеній практиці, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 30438,70 грн, у відшкодуванні витрат на правничу допомогу в решті заявленої позивачем суми 5000,00 грн слід відмовити.
За приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 3 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судом враховано, що станом на час складання повного тексту додаткового рішення адреса позивача змінилась. Так, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональна газова компанія» є: 03134, місто Київ, пр. Корольова Академіка, буд. 1.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Керуючись статтями 123, 129, 237, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Заяву (вх.№7790 від 03.10.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» (03134, місто Київ, проспект Корольова Академіка, будинок 1) про ухвалення додаткового рішення у справі №911/785/24 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Київоблгаз» (08150, Київська область, місто Боярка, вулиця Шевченка, будинок 178, код ЄДРПОУ 20578072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» (03134, місто Київ, проспект Корольова Академіка, будинок 1, код ЄДРПОУ 37401646) 30438,70 грн (тридцять тисяч чотириста тридцять вісім гривень сімдесят копійок) судових витрат, що понесені позивачем на професійну правничу (правову) допомогу.
3. У задоволенні іншої частини заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» (вх.№7790 від 03.10.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі №911/785/24 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне додаткове рішення суду складено 06.08.2025.
Суддя С.О. Саванчук