ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.08.2025Справа № 910/5592/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Позняки-автосервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "УКРЗОВНІШФОРМ"
про стягнення 24 469, 42 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Позняки-автосервіс" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "УКРЗОВНІШФОРМ" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 24 469, 42 грн., з яких: 22 500, 00 грн. - основного боргу, 404, 14 грн. - 3 % річних та 1 565, 29 грн. - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є власником машиномісця № 37 та машиномісця № 38 секції "Б" підземної автостоянки за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, проте відповідач не сплачує послуги по утриманню й обслуговуванню належних йому машиномісць, у зв'язку з чим за період з 01.02.2024 по 30.04.2025 за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 22 500, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Суд зазначає, що 18.10.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 року №3200-ІХ на підставі якого внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) - ч. 5 ст. ст.6 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (зі змінами), підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Так, відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно п. 2, ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Тож, судом було надіслано ухвалу від 12.05.2025 про відкриття провадження у даній справі в електронний кабінет відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 12.05.2025 отримана відповідачем 14.05.2025, що підтверджується повідомленням Господарського суду міста Києва про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, відповідно до якої документ (ухвала суду від 12.05.2025) доставлено в електронний кабінет відповідача 13.05.2025 о 20:14 год.
Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 12.05.2025 також у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 12.05.2025, тож двомісячний строк для винесення рішення припадає на 14.07.2025, з урахуванням ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, проте враховуючи що суддя Щербаков С.О. перебував у відпустці, рішення у даній справі винесено 05.08.2025.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Відповідно до Акту №326 державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 15.10.2003 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЗНЯКИ-АВТОСЕРВІС» прийняло в експлуатацію підготовлені до експлуатації підземні гаражі до житлових будинків №13 та №13-А на вулиці Старонаводницька, 2-20 у Печерському районі м. Києва (перша черга).
Як зазначає позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Позняки-автосервіс" здійснює діяльність з технічного обслуговування підземної автостоянки за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, прийнятої до експлуатації відповідно до Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта № 326 від 15.10.2003.
Підземна автостоянка за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13 обладнана відповідно до вимог Державних будівельних норм України «Споруди транспорту, автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБР В.2.З.- 15:2007» та має дві секції: секція «А» і секція «Б», кожна з яких має окремий в'їзд і виїзд, та відповідну кількість машиномісць/паркомісць.
В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «УКРЗОВНІШІНФОРМ» є власником автостоянки (машиномісця) № 37, загальною площею 16,0 кв.м. та автостоянки № 38, загальною площею 15, 6 кв.м. в секції «Б» підземної автостоянки за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, що підтверджується договорами купівлі-продажу від 03 березня 2016 року, укладеними між відповідачем та Шкіря Інною Іванівною та посвідченими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бородіною О.В., які зареєстровані в реєстрі за №693 та №697.
Позивач зазначає, що витрати по утриманню та експлуатації стоянки розраховуються, виходячи із фактичних витрат на утримання за попередній період з урахуванням планового прибутку та податків, шляхом ділення на загальну кількість машино (парко) місць, що становить 264 машино-місць.
З 01.09.2021 діяв тариф за обслуговування одного машиномісця у розмірі 580, 00 грн щомісячно, а з 01.12.2022 діяв тариф за обслуговування одного машиномісця у розмірі 750, 00 грн щомісячно (діючий тариф).
Обставини щодо діючих тарифів підтверджуються розрахунками витрат по утриманню та експлуатації стоянки.
Позивач зазначає, що інформація щодо діючих тарифів завчасно доводилась до власників машиномісць/паркомісць, шляхом розміщення відповідних оголошень на стоянці (паркінгу). Колишнім власником машиномісць № 37 та № 38 секції «Б» підземної автостоянки за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13 у Печерському районі м. Києва, була Шкиря Інна Іванівна, з якою ТОВ «ПОЗНЯКИ-АВТОСЕРВІС» був укладений Договір №1-05-37-38Б/СТ13 від 01 травня 2010 року про надання послуг по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території.
Проте, новий власник машиномісць (відповідач) з пропозицією укласти договір про надання послуг по утриманню машиномісць до позивача не звертався.
Тож, позивачем на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення (№ 0206821587864) направлявся для підписання проект договору № 01-12-22-37,38Б/Ст13 від 01.12.2022 про надання послуг по утриманню машиномісць № 37 та № 38, секції «Б» підземної автостоянки за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13.
Однак, підписаний відповідачем примірник договору на адресу позивача не повернувся, а тому між сторонами відсутній письмовий договір про надання послуг з утримання та обслуговування машиномісць № 37 та № 38, секції «Б» підземної автостоянки за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13.
Позивач зазначає, що факт здійснення ним обслуговування автостоянки (паркінгу) та утримання її в належному стані підтверджується укладеними з підрядними організаціями договорами, рахунками на оплату послуг та актами виконаних робіт (наданих послуг) з постачання електричної енергії, водопостачання, диспетчеризації, надання послуг технічного обслуговування установок автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу та централізованого спостереження, охорони кнопкою тривожної сигналізації, послуг зв'язку та інтернету тощо.
Крім того, позивачем здійснюється пропускний і внутрішній режим, охорона підземного паркінгу. На підтвердження факту надання позивачем послуг відповідачу по утриманню машиномісць №37 та №38 в секції «Б» підземної автостоянки за адресою: м. Київ, вул.Старонаводницька, 13, позивач щомісячно виставляв відповідачу рахунки на оплату, які разом із актами надання послуг направлялись на адресу відповідача, що підтверджується описами вкладень до цінних листів, поштовими накладними та фіскальними чеками.
Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг з утримання та обслуговування машиномісць №37 та №38 в секції «Б» підземної автостоянки за адресою: м. Київ, вул.Старонаводницька, 13 за період з 01.02.2024 по 30.04.2025, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю ФІРМА "УКРЗОВНІШФОРМ" утворилась заборгованість у розмірі 22 500, 00 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 404, 14 грн. - 3 % річних за період з 25.02.2024 по 01.05.2025 та 1 565, 29 грн. - інфляційних втрат за період з 25.02.2024 по 01.05.2025.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцями комунальних послуг є, зокрема: послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення;
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: 1) проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; 2) міжопалювальний період для систем опалення виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; 3) ліквідацію наслідків аварії.
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини із надання послуг з утримання та обслуговування машиномісць № 37 та № 38, секції «Б» підземної автостоянки за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.
Згідно ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право, зокрема одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості.
Отже, відсутність письмово оформленої двосторонньої угоди про надання послуг не позбавляє споживача обов'язку з оплати фактично спожитих послуг, оскільки у статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «УКРЗОВНІШІНФОРМ» є власником автостоянки (машиномісця) № 37, загальною площею 16,0 кв.м. та автостоянки № 38, загальною площею 15, 6 кв.м. в секції «Б» підземної автостоянки за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, що підтверджується договорами купівлі-продажу від 03 березня 2016 року, укладені між відповідачем та ОСОБА_1 та посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бородіною О.В., зареєстровані в реєстрі за №693 та №697.
В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Позняки-автосервіс" здійснює діяльність з технічного обслуговування підземної автостоянки за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, прийнятої до експлуатації відповідно до Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта № 326 від 15.10.2003.
Проте, відповідач як власник машиномісць № 37, загальною площею 16,0 кв.м. та автостоянки № 38, загальною площею 15, 6 кв.м. в секції «Б» підземної автостоянки за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13 не здійснює оплату послуг з утримання та обслуговування вказаних паркомісць, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю ФІРМА "УКРЗОВНІШФОРМ" утворилась заборгованість у розмірі 22 500, 00 грн. за період з 01.02.2024 по 30.04.2025.
Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
Статтею 322 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивачем на підтвердження факту надання послуг з утримання та обслуговування машиномісць № 37 та № 38 в секції «Б» підземної автостоянки за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13 та обґрунтування розміру заборгованості за надані послуги додано до позовної заяви:
- договір про постачання електричної енергії споживачу від 07.12.2018, укладений позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Київські Енергетичні Послуги»; рахунки-розшифровки № 3023402/1/1 від 13.01.2024 по активній електроенергії за січень 2024, № 3023402/2/1 від 13.02.2024 по активній електроенергії за лютий 2024, № 3023402/3/1 від 13.03.2024 по активній електроенергії за березень 2024, № 3023402/4/1 від 13.04.2024 по активній електроенергії за квітень 2024; № 3023402/5/1 від 13.05.2024 по активній електроенергії за травень 2024; № 3023402/6/1 від 13.06.2024 по активній електроенергії за червень 2024; № 3023402/7/1 від 13.07.2024 по активній електроенергії за липень 2024; № 3023402/8/1 від 13.08.2024 по активній електроенергії за серпень 2024; № 3023402/9/1 від 13.09.2024 по активній електроенергії за вересень 2024; № 3023402/10/1 від 13.10.2024 по активній електроенергії за жовтень 2024; № 3023402/11/1 від 13.11.2024 по активній електроенергії за листопад 2024, № 3023402/12/1 від 13.12.2024 по активній електроенергії за грудень 2024, № 3023402/1/1 від 13.01.2025 по активній електроенергії за січень 2025, № 3023402/2/1 від 13.02.2025 по активній електроенергії за лютий 2025, № 3023402/3/1 від 13.03.2025 по активній електроенергії за березень 2025, № 3023402/4/1 від 13.04.2025 по активній електроенергії за квітень 2025, а також акти прийняття-передавання товарної продукції № 3023402/3/1 від 31.03.2024 за березень 2024, № 3023402/4/1 від 30.04.2024 за квітень 2024, № 3023402/5/1 від 31.05.2024 за травень 2024, № 3023402/6/1 від 30.06.2024 за червень 2024, № 3023402/7/1 від 31.07.2024 за липень 2024, № 3023402/8/1 від 31.08.2024 за серпень 2024, № 3023402/8/1 від 30.09.2024 за вересень 2024, № 3023402/10/1 від 31.10.2024 за жовтень 2024, № 3023402/11/1 від 30.11.2024 за листопад 2024, № 3023402/12/1 від 31.12.2024 за грудень 2024, № 3023402/1/1 від 31.01.2025 за січень 2025, № 3023402/2/1 від 28.02.2025 за лютий 2025, № 3023402/3/1 від 31.03.2025 за березень 2025, № 3023402/4/1 від 30.04.2025 за квітень 2025;
- договір №03589/5-02 на послуги водопостачання та водовідведення від 19.12.2003, укладений позивачем та ВАТ «АК «Київводоканал», рахунки на оплату за період з січня 2024 по лютий 2025, а також акти приймання-передачі послуг за період з січня 2024 по березень 2024;
- договір №18/03/21/ПАС на надання послуг з технічного обслуговування установок автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу та централізованого пожежного спостереження від 18.03.2021, укладений позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертний Технічний Центр Цивільного Захисту та Техногенної Безпеки»; акти надання послуг № 22 від 31.01.2024, № 98 від 29.02.2024, № 165 від 31.03.2024, № 221 від 30.04.2024, № 321 від 31.05.2024, № 399 від 30.06.2024, № 469 від 31.07.2024, № 643 від 30.09.2024, № 721 від 31.10.2024, № 794 від 30.11.2024, № 864 від 31.12.2024, а також рахунки на оплату;
- договір № 8-25 на надання послуг з технічного обслуговування установок автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу та централізованого пожежного спостереження від 01.01.2025, укладений позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертний Технічний Центр Цивільного Захисту та Техногенної Безпеки»; акти надання послуг № 35 від 31.01.2025, № 111 від 28.02.2025, № 206 від 31.03.2025, №295 від 30.04.2025;
- акти здачі-прийняття виконаних робіт № 20 за січень 2024, № 108 за лютий 2024, № 196 за березень 2024, № 285 за квітень 2024, № 376 за травень 2024, № 468 за червень 2024, № 554 за липень 2024, № 640 за серпень 2024, № 726 за вересень 2024, № 811 за жовтень 2024, № 898 за листопад 2024, № 987 за грудень 2024, № 19 за січень 2025, № 121 за лютий 2025, № 223 за березень 2025 щодо надання послуг з диспетчиризації за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13;
- договір № 1074 охорони кнопкою тривожної сигналізації від 01.10.2023, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Охорона компанія «Спеціальний підрозділ «Ангел»; акти прийому-здачі наданих послуг від 31.01.2024, від 29.02.2024, від 29.03.2024, від 30.04.2024, від 31.05.2024, від 28.06.2024, від 31.07.2024, від 30.08.2024, від 30.09.2024, від 31.10.2024, від 29.11.2024, від 31.12.2024, від 31.01.2025, від 28.02.2025, від 31.03.2025, а також рахунки на оплату;
- акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 6965 від 30.06.2024, № 7846 від 31.07.2024, № 8875 від 31.08.2024, № 9895 від 30.09.2024, № 10986 від 31.10.2024, № 12252 від 30.11.2024, № 13619 від 31.12.2024, № 840 від 31.01.2025, № 2284 від 28.02.2025, № 3795 від 31.03.2025, щодо наданих послуг Інтернету (абонентська плата);
З матеріалів справи вбачається, що рахунки на оплату № 550 від 01.02.2024, № 832 від 01.03.2024, № 1109 від 01.04.2024, № 1393 від 01.05.2024, № 1675 від 01.06.2024, № 1951 від 01.07.2024, № 2236 від 01.08.2024, № 2511 від 01.09.2024, № 2797 від 01.10.2024, № 3080 від 01.11.2024, № 3360 від 01.12.2024, № 279 від 01.01.2025, № 557 від 01.02.2025, № 834 від 01.03.2025, № 1112 від 01.04.2025, № 1393 від 01.05.2025, разом з актами надання послуг № 559 від 29.02.2024, № 840 від 31.03.2024, № 1124 від 30.04.2024, № 1416 від 31.05.2024, № 1697 від 30.06.2024, № 1985 від 31.07.2024, № 2262 від 31.08.2024, № 2549 від 30.09.2024, № 2837 від 31.10.2024, № 3124 від 30.11.2024, № 3405 від 31.12.2024, № 282 від 31.01.2025, № 566 від 28.02.2025, № 846 від 31.03.2025, № 1128 від 30.04.2025 щодо наданих послуг по утриманню паркомісць на автопаркінгу по вул. Старонаводницькій, 13 були надіслані позивачем відповідачу засобами поштового зв'язку, що підтверджується описами вкладення у цінний лист з відтисками календарного штемпеля поштового відділення, копіями фіскальних чеків та накладними АТ «Укрпошта».
Проте відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів, доказів зворотного суду не надав, надіслані акти не підписав, вмотивовану відмову від їх підписання не надав.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження укладання прямих договорів з підприємствами постачальниками послуг, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА "УКРЗОВНІШФОРМ", як власник паркомісць, технічне обслуговування яких проводить позивач, який несе у зв'язку з цим витрати, повинно відшкодовувати позивачу витрати за надані послуги на утримання паркомісць на автопаркінгу по вул. Старонаводницькій, 13.
При цьому, відповідач користувався наданими позивачем послугами з утримання машиномісць № 37 та № 38 в секції «Б» підземної автостоянки за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, які надавалися позивачем, в той же час, заяви про відмову від користування послугами відповідач не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від відповідача не надходило, а отже, відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, він зобов'язаний відшкодувати вартість отриманих послуг, що і є предметом позовної заяви, а тому вимоги позивача про відшкодування їх вартості є правомірними.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Як встановлено судом вище, рахунки на оплату, разом з актами щодо наданих послуг по утриманню паркомісця на автопаркінгу по вул. Старонаводницькій, 13 були надіслані позивачем відповідачу засобами поштового зв'язку, що підтверджується описами вкладення у цінний лист з відтисками календарного штемпеля поштового відділення, копіями фіскальних чеків та накладними АТ «Укрпошта».
Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.
Правилами поштового зв'язку визначено, що:
адресат - фізична або юридична особа, якій адресується поштове відправлення, поштовий переказ, прізвище, ім'я та по батькові або найменування якої зазначені на поштовому відправленні, бланку поштового переказу в спеціально призначеному для цього місці;
поштова адреса - адреса відправника та адресата, яка зазначена на поштовому відправленні, бланку поштового переказу у спеціально призначеному для цього місці;
реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку;
повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.
Також в силу Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р., розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку.
Згідно з п.1 глави ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):
1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;
2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;
3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;
4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,
де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.
Враховуючи те, що відправлення здійснено з м. Київ у м. Київ, у даному випадку нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції становлять 3 дні, відтак:
- рахунки на оплату № 550 від 01.02.2024, № 832 від 01.03.2024, № 1109 від 01.04.2024, № 1393 від 01.05.2024, № 1675 від 01.06.2024, № 1951 від 01.07.2024, № 2236 від 01.08.2024 та акт надання послуг № 559 від 29.02.2024, № 840 від 31.03.2024, № 1124 від 30.04.2024, № 1416 від 31.05.2024, № 1697 від 30.06.2024, № 1985 від 31.07.2024 за лютий - липень 2024 були надіслані відповідачу 15.08.2024 згідно опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку від 15.08.2024 та накладної АТ «Укрпошта» № 0104200006127, які відповідач мав отримати 19.08.2024, та оплатити з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України у строк до 26.08.2024, тож починаючи з 27.08.2024 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг за період лютий - липень у загальному розмірі 9000,00 грн.;
- рахунок на оплату № 2511 від 01.09.2024 та акт надання послуг № 2262 від 31.08.2024 були надіслані відповідачу 05.09.2024 згідно опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку від 05.09.2024 та накладної АТ «Укрпошта» № 0104200011830, які відповідач мав отримати 09.09.2024, та оплатити з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України у строк до 16.09.2024, тож починаючи з 17.09.2024 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг розмірі 1500,00 грн.;
- рахунок на оплату № 2797 від 01.10.2024 та акт надання послуг № 2549 від 30.09.2024 були надіслані відповідачу 08.10.2024 згідно опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку від 08.10.2024 та накладної АТ «Укрпошта» № 0104200019407, які відповідач мав отримати 12.10.2024, та оплатити з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України у строк до 19.10.2024, тож починаючи з 20.10.2024 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг розмірі 1500,00 грн.;
- рахунок на оплату № 3080 від 01.11.2024 та акт надання послуг № 2837 від 31.10.2024 були надіслані відповідачу 06.11.2024 згідно опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку від 06.11.2024 та накладної АТ «Укрпошта» № 0104200047958, які відповідач мав отримати 10.11.2024, та оплатити з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України у строк до 17.11.2024, тож починаючи з 18.11.2024 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг розмірі 1500,00 грн.;
- рахунок на оплату № 3360 від 01.12.2024 та акт надання послуг № 3124 від 30.11.2024 були надіслані відповідачу 10.12.2024 згідно опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку від 10.12.2024 та накладної АТ «Укрпошта» № 0104200061403, які відповідач мав отримати 14.12.2024, та оплатити з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України у строк до 21.12.2024, тож починаючи з 22.12.2024 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг розмірі 1500,00 грн.;
- рахунок на оплату № 279 від 01.01.2025 та акт надання послуг № 3405 від 31.12.2024 були надіслані відповідачу 14.01.2025 згідно опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку від 14.01.2025 та накладної АТ «Укрпошта» № 0104200077512, які відповідач мав отримати 17.01.2025, та оплатити з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України у строк до 24.01.2025, тож починаючи з 25.01.2025 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг розмірі 1500,00 грн.;
- рахунок на оплату № 557 від 01.02.2025 та акт надання послуг № 282 від 31.01.2025 були надіслані відповідачу 04.02.2025 згідно опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку від 04.02.2025 та накладної АТ «Укрпошта» №01042001177743, які відповідач мав отримати 08.02.2025, та оплатити з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України у строк до 15.02.2025, тож починаючи з 16.02.2025 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг розмірі 1500,00 грн.;
- рахунок на оплату № 834 від 01.03.2025 та акт надання послуг № 566 від 28.02.2025 були надіслані відповідачу 06.03.2025 згідно опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку від 06.03.2025 та накладної АТ «Укрпошта» №0104200115473, які відповідач мав отримати 10.03.2025, та оплатити з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України у строк до 17.03.2025, тож починаючи з 18.03.2025 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг розмірі 1500,00 грн.;
- рахунок на оплату № 1112 від 01.04.2025 та акт надання послуг № 846 від 31.03.2025 були надіслані відповідачу 03.04.2025 згідно опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку від 03.04.2025 та накладної АТ «Укрпошта» №0104200095570, які відповідач мав отримати 07.04.2025, та оплатити з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України у строк до 14.04.2025, тож починаючи з 15.04.2025 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг розмірі 1500,00 грн.;
- рахунок на оплату № 1393 від 01.05.2025 та акт надання послуг № 1128 від 30.04.2025 були надіслані відповідачу 02.05.2025 згідно опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку від 02.05.2025 та накладної АТ «Укрпошта» №0206800251319, які відповідач мав отримати 06.05.2025, тож станом на дату (02.05.2025) звернення позивача до суду з даним позовом строк оплати за надані послуги у квітні 2025 на суму 1 500, 00 грн не настав, відтак вимога позивача в цій частині не підлягає задоволенню.
Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "УКРЗОВНІШФОРМ" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Позняки-автосервіс" за надані послуги з утримання машиномісць № 37 та № 38 в секції «Б» підземної автостоянки за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13 за період з 01.02.2024 по 31.03.2025 становить 21 000, 00 грн., що також підтверджується детальними розрахунками заборгованості відповідача, наданими позивачем, за виключенням періоду - квітень 2025.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг з утримання машиноміць за період з 01.02.2024 по 31.03.2025, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню частково у розмірі 21 000, 00 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 404, 14 грн. - 3 % річних за період з 25.02.2024 по 01.05.2025 та 1 565, 29 грн. - інфляційних втрат за період з 25.02.2024 по 01.05.2025.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні періоду прострочення (момент прострочення визначено судом вище) та, відповідно, розміру нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 300, 36 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за періоди: з 27.08.2024 по 01.05.2025, з 17.09.2024 по 01.05.2025, з 20.10.2024 по 01.05.2025, з 18.11.2024 по 01.05.2025, з 22.12.2024 по 01.05.2025, з 25.01.2025 по 01.05.2025, з 16.02.2025 по 01.05.2025, з 18.03.2025 по 01.05.2025 та з 15.04.2025 по 01.05.2025 та сума інфляційних втрат у розмірі 1 529, 03 грн за вищезазначені періоди, а тому вимога в цій частині також підлягає частковому задоволенню.
Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Позняки-автосервіс" підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати, пов'язані із правничою допомогою у розмірі 5 000, 00 грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Позняки-автосервіс" та Адвокатом Фоменко Денисом Андрійовичем укладено договір № 18/08/23/ПА про надання правничої допомоги, умовами якого передбачено, що адвокат зобов'язується надавати клієнту правничу/правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором та додатками до нього, а клієнт зобов'язується оплатити гонорар адвоката за надання правничої/правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до п. 4.3. договору, за результатами надання правничої допомоги за цим договором складається акт, в якому вказується вартість наданої адвокатом правничої допомоги.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом трьох років до 18.08.2026 (п. 7.1. договору).
26.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Позняки-автосервіс" та Адвокатом Фоменко Денисом Андрійовичем укладено додаткову угоду № 4 до договору № 18/08/23/ПА про надання правничої допомоги від 18.08.2023, відповідно до якої сторони погодили, що гонорар адвоката за послуги з професійної правничої допомоги, а саме: представництво інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Позняки-автосервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «УКРЗОВНІШІНФОРМ» про стягнення заборгованості, а також інші види правничої допомоги, пов?язані зі справою, включаючи збір доказів, підготовку і подачу до суду позовної заяви, відповіді на відзив, заперечень, клопотань, заяв, письмових пояснень, участі в судових засідання тощо, становить фіксовану суму 5000,00 грн.
Гонорар адвоката повинен бути сплачений клієнтом протягом 60 днів після набрання законної сили рішенням суду в справі (п. 2 додаткової угоди).
Також, 02.05.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Позняки-автосервіс" та Адвокатом Фоменко Денисом Андрійовичем складено та підписано акт № 4 приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв послуги з професійної правничої допомоги, а саме: послуги з представництва інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Позняки-автосервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «УКРЗОВНІШІНФОРМ» про стягнення заборгованості.
Гонорар адвоката за послуги з професійної правничої допомоги становить фіксовану суму 5000,00 грн та повинен бути сплачений клієнтом протягом 60 днів після набрання законної сили рішенням суду в справі за вищевказаним позовом (п. 2 акта).
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявний ордер № 1048239 від 02.05.2025 на представництво інтересів позивача адвокатом Фоменко Д.А. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 05.07.2019 року № 000243).
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).
Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічних висновків дійшла Об'єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
За таких обставин, враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд керуючись вимогами щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності, вважає за можливе покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 664, 88 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Позняки-автосервіс" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "УКРЗОВНІШФОРМ" (вул. Деревлянська, буд. 13-Б, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код - 30675830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Позняки-автосервіс" (вул. Драгоманова, буд. 17, м. Київ, 02068, ідентифікаційний код - 30183224) 21 000 (двадцять одну тисячу) грн 00 коп. - заборгованості, 300 (три) грн 36 коп. - 3 % річних, 1 529 (одну тисячу п'ятсот двадцять дев'ять) грн 03 коп. - інфляційних втрат, 2 260 (дві тисячі двісті шістдесят) грн. 04 коп. - судового збору та 4 664 (чотири тисячі шістсот шістдесят чотири) грн. 88 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. О. Щербаков