ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.08.2025Справа №910/6451/25
за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантбуд»
про стягнення 118 735,99 грн,
Суддя Зеленіна Н.І.
Без виклику представників сторін.
Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантбуд» про стягнення заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в сумі 96181,59 грн, 3% річних 4760,19 грн, інфляційних втрат 17794,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою від 13.01.2020 №218/3148, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.12.2021 по 30.04.2025, що складає 96181,59 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 відкрито провадження у справі № 910/6451/25, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Як вбачається з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» позивач та відповідач мають зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 про відкриття провадження надіслана до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС.
З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставку електронного листа, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді" ст. 176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) по справі №910/6451/25 (суддя Зеленіна Н.І.) було надіслано позивачу та відповідачу до електронного кабінету. Дата отримання судом інформації про доставку документа в кабінет ЕС сторін: 28.05.2025.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Згідно абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, у відповідності до приписів статті 242 Господарського процесуального кодексу України, позивачу та відповідачу було вручено ухвалу суду про відкриття провадження у справі - 28.05.2025.
Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Між комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (балансоутримувачем) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантбуд» (орендарем), було укладено договір від 13.01.2020 №218/3148 про компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Архипенка Олександра, будинок № 6 літер А.
Балансоутримувач та орендар уклали договір №218/3148 на підставі Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яке затверджене рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 та Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 13.01.2020 №3148.
Відповідно до пункту 2.1 договору №218/3148 об'єктом компенсації витрат підприємства за користування загальною площею 358,50 кв. м, в т.ч. підвал - 358,50 кв. м в будинку № 6 літер А на вул. Архипенка Олександра у м. Києві.
Відповідно до п. 7.1 договору №218/3148 строк дії договору із врахуванням додаткової угоди від 17.02.2021 встановлено з 13.01.2020 по 12.01.2025.
Згідно з п.п. 3.1, 3.5 договору №218/3148 плату за об'єкт компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою орендар сплачує на рахунок КП «Київжитлоспецексплуатація», починаючи з дати підписання договору оренди від 13.01.2020 № 3148 і застосовується з 13.01.2020 року.
Відповідно до п.п. 3.6, 4.2.1 договору №218/3148 відповідач зобов'язаний сплачувати незалежно від наслідків господарської діяльності компенсацію витрат підприємства та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою щомісячно не пізніше 5 числа поточного за поточний місяць.
Пунктом 3.9 договору № 218/3148 визначено, що у разі закінчення, припинення (розірвання) цього договору відповідач сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою до дня підписання акту приймання-передачі орендованого приміщення згідно договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 13.01.2020 № 3148 включно у розмірі компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою визначеної договором після дати закінчення (дострокового розірвання) договору.
Закінчення строку дії цього договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи штрафні санкції, підприємству-балансоутримувачу.
Листом від 18.10.2024 №062/05-14-5289 Департамент комунальної власності міста Києва (орендодавець за договором №3148 від 13.01.2020) відмовився від договору у зв'язку із простроченням відповідачем сплати орендної плати більше, ніж плата за три місяці.
Відповідач об'єкт оренди за договором оренди від 13.01.2020 № 3148 не звільнив і продовжує його використовувати.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проте відповідач договірні зобов'язання в частині здійснення платежів з компенсації витрат підприємства виконує неналежним чином, не сплачує їх вчасно і в повному обсязі.
Так, загальна сума заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою складає за період з 01.12.2021 по 30.04.2025 складає 96181,59 грн.
Пунктом 5.1.1 договору від 13.01.2020 № 218/3148 встановлено, що балансоутримувач має право стягнути з орендаря заборгованість з компенсації витрат підприємства та з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, та інші збитки, заподіяні ним невиконанням своїх зобов'язань за цим договором, шляхом звернення стягнення на його кошти та майно в порядку, визначеному законодавством України.
За змістом статті 610 ЦК України несплата боржником суми боргу вважається порушенням зобов'язання. А в разі його порушення настають правові наслідки, передбачені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Відповідно до п. 6.1 договору № 218/3148 за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою боржник сплачує на користь стягувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплаченої компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. Крім того, боржник згідно з пунктом 2 статті 625 ЦК України сплачує 3 % річних від простроченої суми заборгованості.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк
Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та підписаного сторонами договору про компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою від 13.01.2020 №218/3148, належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 96181,59 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано 3% річних 4760,19 грн, інфляційних втрат 17794,21 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою та факту наявності заборгованості, вимоги позивача про стягнення з відповідача 96 181,59 грн заборгованості за договором про компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою від 13.01.2020 №218/3148, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 3% річних 4760,19 грн, інфляційних втрат 17794,21 грн, суд зазначає наступне.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Крім того, орендар згідно з частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати на суму заборгованості та 3 % річних від простроченої суми заборгованості.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов договору.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних судом встановлено, що розмір інфляційних втрат та 3 % річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних 4760,19 грн та інфляційних втрат 17794,21 грн підлягають задоволенню за розрахунком позивача.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантбуд» (88000, Закарпатська обл. м. Ужгород, вул. Собранецька, 39, код ЄДРПОУ 01514698) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 51-А, ідентифікаційний номер 03366500) заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в сумі 96 181 (дев'яносто шість тисяч сто вісімдесят одну) грн 59 коп., 3% річних 4 760 (чотири тисячі сімсот шістдесят) грн 19 коп., інфляційних втрат 17 794 (сімнадцять тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн 21 коп., 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.І. Зеленіна