ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.08.2025Справа №910/5687/25
за позовом Кам'янської селищної ради Пологівського району Запорізької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія Систем»
про стягнення коштів у розмірі 75 426,00 грн,
Суддя Зеленіна Н.І.
Без виклику представників сторін.
Кам'янська селищна рада Пологівського району Запорізької області звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія Систем» про стягнення коштів у розмірі 75 426,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки палива №27 від 14.11.2023 в частині поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у матеріалах справи документами.
Як вбачається з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» позивач та відповідач мають зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 про відкриття провадження надіслана до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС.
З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставку електронного листа, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді" ст. 176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) по справі №910/5687/25 (суддя Зеленіна Н.І.) було надіслано позивачу та відповідачу до електронного кабінету. Дата отримання судом інформації про доставку документа в кабінет ЕС сторін: 08.05.2025.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Згідно абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, у відповідності до приписів статті 242 Господарського процесуального кодексу України, позивачу та відповідачу було вручено ухвалу суду про відкриття провадження у справі - 07.05.2025.
Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Між Кам'янською селищною радою Пологівського району Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Синергія Систем» було укладено договір поставки палива № 27 від 14.11.2023.
Предметом Договору є дизельне паливо у кількості 1700 літрів (згідно специфікації до Договору).
Пунктом 1.1. Договору встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити Покупцю дизельне паливо (скретч-картки), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.
Відповідно до пункту 3.1. Договору, загальна вартість договору складає 98634,00 грн., у т.ч. ПДВ 16439 грн. 00 коп.
Відповідно до пункту 3.4. Договору, оплата здійснюється шляхом переказу Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, що визначений у цьому Договорі і від фінансових можливостей Покупця.
Постачальником надано рахунок на оплату № 1123 від 21.11.2023 на оплату за поставку Товару (дизельного палива) та видаткову накладну № 1880 від 21.11.2023.
З метою виконання умов Договору, Кам'янською селищною радою Пологівського району Запорізької області відповідно до платіжної інструкції № 45 від 22.11.2023 (внутрішній номер 308645056) здійснено оплату за поставлений товар у повному обсязі (платіж проведено УДКСУ у Більмацькому районі 23.11.2023).
Відповідно до пункту 2.1. Договору, отримання товару, за цим Договором, здійснюється на автозаправній станції Постачальника: Дніпропетровська обл., Петриківський р-н, смт. Петриківка, а також на АЗС інших областей України.
Відповідно до пункту 2.2. Договору, Постачальник, після отримання письмової заяви на товар, разом з видатковою накладною на товар, передає Покупцеві талони пластикові, паперові або скретч-картки, емітовані партнером Постачальника, на яких відображено найменування, асортимент та кількість товару, які повинні бути обміняні Покупцем на нафтопродукти на автозаправних станціях Постачальника протягом строку дії, зазначеному на зворотній стороні талону.
Талони, до їх видачі Покупцю разом з видатковою накладною на товар є власністю Постачальника. А талони пластикові, паперові або паливні скретч-картки видані Покупцеві разом із видатковою накладною на товар уже являються власністю Покупця.
Відповідно до пункту 2.3. Договору, Покупець на автозаправних станціях Постачальника, обмінює талони пластикові, паперові або паливні скретч-картки Постачальника на товар в асортименті та кількості, що зазначені на талонах пластикових, паперових або скретч-картках.
Товар поставлений у формі безтермінових скретч-карток (талонів) номіналом 10 та 20 літрів і емітований мережею АЗС «АВІАС».
З другої половини 2024 року почала спостерігатися ситуація щодо відсутності (постачання з перебоями) на АЗС мережі «АВІАС» пально-мастильних матеріалів.
Розпорядженням начальника Кам'янської селищної військової адміністрації Пологівського району Запорізької області від 23.12.2024 № 249 утворено комісію по встановленню факту наявності або відсутності пально-мастильних матеріалів на автозаправних станціях мережі «АВІАС».
З початку 2025 року пально-мастильні матеріали на АЗС «АВІАС» повністю відсутні та самі АЗС не функціонують.
Комісією 17.02.2025 встановлено факт відсутності пально-мастильних матеріалів на трьох АЗС «АВІАС», за адресами:
- місто Запоріжжя, Хортицьке шосе, 1-А;
- місто Запоріжжя, вулиця Перемоги, 54;
- місто Запоріжжя, вулиця Космічна, 42.
Кам'янською селищною військовою адміністрацією Пологівського району Запорізької області, як представником інтересів та від імені позивача було направлено лист від 19.02.2025 за № 0135/01-31 на адресу відповідача, зазначену у договорі (м. Київ, вул. Джонна Маккейна, 40) та електронну адресу, зазначену у договорі (sinergiyasistem@gmail.com) щодо розгляду можливості повернення коштів за невикористані скретч-картки або використання скретч-карток на інших мережах АЗС.
Однак, лист від 19.02.2025 за № 0135/01-31 відповідачем отриманий не був та повернутий поштовим відділенням Укрпошти позивачу відповідно до довідки про причини повернення/досилання від 08.03.2025 з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Станом на 18.04.2025 вимога позивача по поверненню коштів або використання скретч-карток на інших мережах АЗС, відповідачем задоволена не була.
Вказане слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Так, позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 18.04.2025 позивач позбавлений права отримати та використати оплачений товар, а саме: дизельне паливо обсягом 1300 літрів, вартість якого згідно умов Договору становить 75426,00 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №27 від 14.11.2023, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що відповідачем на виконання умов договору було надано позивачу талони на дизельне паливо у кількості 1700 літрів на загальну суму 98 634 грн, що підтверджується специфікацією, видатковою накладною від 21.11.2023 №1880, рахунком на оплату від 21.11.2023 №1123.
З матеріалів справи вбачається, що позивач розрахувався з відповідачем у повному обсязі, що підтверджується копією платіжної інструкції від 22.11.2023 №45 на суму 98 634 грн.
Однак комісією, утвореною відповідно до розпорядження начальника Кам'янської селищної військової адміністрації Пологівського району Запорізької області №249 від 23.12.2024 "Про утворення комісії по встановленню факту наявності або відсутності пально-мастильних матеріалів на автозаправних станціях мережі "АВІАС", встановлено факт відсутності пально-мастильних матеріалів на трьох АЗС «АВІАС», за адресами:
- місто Запоріжжя, Хортицьке шосе, 1-А;
- місто Запоріжжя, вулиця Перемоги, 54;
- місто Запоріжжя, вулиця Космічна, 42.
За розрахунком позивача, залишок невикористаних талонів на дизельне пальне складає 1300 л на суму 75 426 грн.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Для отримання Товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред'являє оператору АЗС талон на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талону на пальне, і, на підставі цього, здійснює відпуск Товару відповідної марки та кількості. При відпуску Товару, талон на пальне залишається у оператора, який видає чек, що є підтвердженням факту отримання Замовником Товару відповідного асортименту та кількості.
Термін дії талонів/карток на пальне вказується у видатковій накладній і погоджується шляхом підписання видаткової накладної на Товар та становить 12 календарних місяців з дня їх отримання. У випадку якщо термін дії талонів/карток на пальне не вказаний у видатковій накладній, то термін дії талонів на пальне становить 12 календарних місяці від дати видаткової накладної. Талони на пальне дійсні для вибірки Товару на протязі строку, визначеного відповідною видатковою накладною. Талони на пальне, не пред'явлені оператору АЗС для отримання Товару протягом терміну дії талону на пальне анулюються (втрачають свою силу і є недійсними). Замовник зобов'язується прийняти Товар у Постачальника до моменту анулювання талонів на пальне.
Обмін наявних у замовника анульованих талонів на пальне можливий протягом 10 (десяти) календарних днів з дати закінчення терміну дії талонів на пальне, при наявності у замовника документа, який підтверджує придбання товару (видаткова накладна). Термін дії талонів на пальне після обміну один календарний місяць.
Тож, згідно умов договору, для отримання Товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред'являє оператору АЗС талон на пальне. В свою чергу, Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талону на пальне, на підставі цього, здійснює відпуск Товару відповідної марки та кількості, при цьому, при відпуску Товару талон на пальне залишається у оператора, який видає чек, що є підтвердженням факту отримання позивачем Товару відповідного асортименту та кількості.
У даному випадку, з огляду на відсутність пального на АЗС "АВІАС", відповідач лише частково передав позивачу оплачений товар, у зв'язку з чим невикористаними залишились талони на дизельне паливо обсягом 1300 літрів на суму 75 426 грн.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано, як переліку невикористаних позивачем талонів, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу, вважає його вірним та арифметично правильним.
Таким чином, з викладених обставин вбачається невиконання відповідачем умов договору та виникнення у нього зобов'язання із компенсації позивачу вартості талонів, що не були використані у розмірі 75 426 грн.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати за березень 2025 року в сумі 1 131,39 грн.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат, викладений у позові, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" встановив, що розрахунок є вірним та відповідає вимогам законодавства, тому суд дійшов висновку, що інфляційні втрати в сумі 1 131,39 грн. є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання в електронному вигляді позовної заяви в розмірі 2 422, 40 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Кам'янської селищної ради Пологівського району Запорізької області - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія Систем» (01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, буд. 40, ЄДРПОУ 44876120) на користь Кам'янської селищної ради Пологівського району Запорізької області (вул. Якова Новицького, буд. 11, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 25216735) суму основного боргу в розмірі 75 426 (сімдесят п'ять тисяч чотириста двадцять шість) грн, інфляційні втрати в сумі 1 131 (одну тисячу сто тридцять одну) грн 39 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.І. Зеленіна