ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.08.2025Справа № 910/5085/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Девелопмент ЛТД» про відвід судді Селівона А.М. у справі №910/5085/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Октава Девелопмент»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Девелопмент ЛТД»
про стягнення 331 569 329,00 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Октава Девелопмент" звернулося до Господарського суду міста Києва 23.04.2025 року із заявою б/н б/д про забезпечення позову, в якій просило суд вжити заходи забезпечення позову до пред'явлення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову (331 569 329,00 грн.) на грошові кошти, все рухоме та нерухоме майно, яке буде виявлено виконавцем в ході примусового виконання рішення про забезпечення позову та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Ріверсайд Девелопмент ЛТД".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Октава Девелопмент» про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову у справі №910/5085/25 шляхом накладення арешту в межах суми позовних вимог в розмірі 53195938,65 грн на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Девелопмент ЛТД» (Україна, 04176, місто Київ, Набережно-Рибальська дорога, будинок 3, офіс 6-7; код ЄДРПОУ 40039630) та знаходяться на всіх рахунках зазначеного товариства в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову; на рухоме майно, яке буде виявлено виконавцем в ході примусового виконання ухвали про забезпечення позову та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Девелопмент ЛТД» (Україна, 04176, місто Київ, Набережно-Рибальська дорога, будинок 3, офіс 6-7; код ЄДРПОУ 40039630); на нерухоме майно, яке буде виявлено виконавцем в ході примусового виконання ухвали про забезпечення позову та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Девелопмент ЛТД» (Україна, 04176, місто Київ, Набережно-Рибальська дорога, будинок 3, офіс 6-7; код ЄДРПОУ 40039630).
В іншій частині в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Октава Девелопмент» відмовлено.
На виконання ч. 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю «Октава Девелопмент» через систему «Електронний суд» 02.05.2025 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Девелопмент ЛТД» про стягнення 331 569 329,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу майнових прав №30/12/21 від 30.12.2021 року в частині завершення будівництва об'єкта та введення в експлуатацію 3 і 6 пускових комплексів першої черги Об'єкта будівництва (в межах яких розташовані приміщення, на які придбаваються майнові права позивачем як покупцем за даним Договором), у зв'язку з чим позивач зазначає про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Ріверсайд Девелопмент ЛТД» вартості викупу майнових прав у розмірі 331 569 329,00 грн., згідно п. 8.5.3 спірного договору, розрахованого на підставі замовленого позивачем висновку суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Інжиніринговий центр «Екскон» станом на 09.04.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5085/25, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч. 3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 12.06.2025 року.
Поряд із цим, до початку судового засідання 08.05.2025 року на адресу Господарського суду міста Києва надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 року про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/5085/25 за апеляційною скаргою відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Девелопмент ЛТД» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 року, призначення розгляду апеляційної скарги на 27.05.2025 та витребування матеріалів справи №910/5085/25 з Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 року враховуючи здійснення судом розгляду справи № 910/5085/25 в паперовій формі, а також беручи до уваги вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 05.05.2025 року про витребування у Господарського суду міста Києва матеріалів справи №910/5085/25 у зв'язку з надходженням апеляційної скарги відповідача на ухвалу суду від 28.04.2025 року, провадження у справі №910/5085/25 зупинено до розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги відповідача та повернення матеріалів справи № 910/5085/25 до Господарського суду міста Києва.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 року у даній справі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Девелопмент ЛТД» на ухвалу суду від 28.04.2025 у справі № 910/5085/25 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 року про забезпечення позову до подання позову скасовано, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Октава Девелопмент» про забезпечення позову до подання позову відмовлено.
19.06.2025 року на адресу суду повернуто матеріали справи № 910/5085/25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 року поновлено провадження у справі № 910/5085/25 та призначено підготовче засідання у справі на 07.08.2025 року.
22.07.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Девелопмент ЛТД» надійшла заява про відвід судді Селівона А.М. від розгляду справи №910/5085/25.
Згідно положень частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 визнано заяву представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Девелопмент ЛТД» про відвід судді Селівона А.М. від розгляду справи №910/5085/25 необґрунтованою. Заяву представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Девелопмент ЛТД» про відвід судді Селівона А.М. від розгляду справи №910/5085/25 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали справи для розгляду заяви про відвід судді, поданої в межах справи №910/5085/25, передано судді Васильченко Т.В.
Відповідно до частини 1 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Частинами 7, 8, 11 статті 39 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Розглянувши матеріали вищевказаної заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Девелопмент ЛТД» про відвід судді Селівона А.М. від розгляду справи №910/5085/25 обґрунтована тим, що суддею було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, водночас 19.05.2025 року ухвалою зупинено провадження у справі № 910/5085/25, а відтак, виходячи з приписів ч. 1, 2 ст. 118 ГПК України, перебіг процесуальних строків зупинено до моменту відновлення провадження, ухвалою від 16.07.2025 поновлено провадження у справі № 910/5085/25 та повторно встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 5 днів з дня вручення ухвали, яку, як зазначає відповідач та свідчать матеріали справи, ним було отримано 17.07.2025. Отже, зважаючи на зупинення провадження у справі № 910/5085/25 з 19.05.2025 року по 16.07.2025 року та, відповідно, зупинення перебігу всіх процесуальних строків у справі, в тому числі і строку на подання відзиву, визначений ч. 8 ст. 165 ГПК України п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву мав би закінчитись 25.07.2025 року, в той час, як за твердженнями відповідача, такий строк встановлений до 22.07.2025 року, тобто на три дні менше ніж встановлений процесуальним законом мінімальний строк для подання відзиву.
Крім того, заявник вказує, що ухвалою від 16.07.2025 повідомлено учасників справи, що додаткові письмові докази, висновки експертів, клопотання, заяви, пояснення можуть бути подані до суду у строк до 31.07.2025 року (включно), що, на переконання відповідача, свідчить про те, що на даній стадії судом надано переваги саме позивачу, адже останній мав подати всі наявні в нього докази разом із позовом, маючи для збору доказів достатньо часу ще на стадії підготовки позовної заяви, а не відповідаючи на аргументи відповідача, наведені у відзиві.
Викладене, на думку заявника, може свідчити про упередженість судді під час розгляду справи №910/5085/25.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.
В силу положень частини 2 та 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Відповідно до частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини першої цієї самої статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
При цьому, стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.
- «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Конкретизуючи суб'єктивний критерій Європейський суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Таку презумпцію спростувати досить складно. Критерієм суб'єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим давали б підстави сумніватися в його неупередженості. У світлі прецедентної практики Суду об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
У рішенні в справі "Білуха проти України" від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Отже, заявлений учасником відвід складу суду від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника щодо обставин справи, а саме на оцінці особистих переконань конкретного судді у конкретній справі та його фактичної поведінки при вирішенні такої справи. Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості.
При цьому, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про наявність відповідних обставин, не підтверджених належними, достовірними й допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Водночас, надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді Селівона А.М. у справі №910/5085/25, судом враховано те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу «a priori» не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Зокрема, відповідно до частини четвертої статі 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
У поданій заяві про відвід не наведено фактів прояву суддею Селівоном А.М. поведінки, яка б свідчила про його упередженість чи небезсторонність у цій справі або того, що він допустив порушення вимог стандарту безсторонності та неупередженості у своїй процесуальній діяльності.
При цьому, доводи заявника про прояв суддею Селівоном А.М. упередженості в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України, у зв'язку із встановленням повторних строків на подачу заяв по суті спору, зокрема, відзиву на позов - протягом 5 днів з дня вручення ухвали Господарського суду міста Києва від 16.07.2025, після поновлення провадження у справі, чим, за твердженням заявника, зменшено встановлений процесуальним законом строк для подання відзиву на три дні є безпідставними.
Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України визначено, що строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (стаття 114 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Частина 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Частина 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України визначає, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копії відзиву та доданих до нього документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Аналіз положень вказаних статей Господарського процесуального кодексу України у їх системному зв'язку дає підстави для висновку, що встановлення судом процесуальних строків для подання сторонами заяв по суті спору, є, в тому числі, проявом дискреції суду, яка реалізується у формі процесуального рішення судді, що розглядає конкретну справу.
Суд з урахуванням обставин справи, складності предмету спору, обсягу та характеру доказової бази, а також із дотриманням принципів змагальності, пропорційності та розумності строків судового розгляду, встановлює строки на подачу відповідних заяв, а тому відповідне рішення судді формується на основі змісту та контексту спірних правовідносин і залежно від змін у ході процесу.
У контексті застосування норм процесуального права важливо розмежовувати поняття «процесуальне рішення» та «процесуальна дія», які, хоча й тісно пов'язані, мають різну правову природу, процесуальне рішення за своєю суттю є волевиявленням суду, оформленим у відповідній передбаченій законом процесуальній формі, яке має юридичне значення для руху справи та розумного строку її розгляду, натомість процесуальна дія це дія суду або учасника справи, що вчиняється у межах судового провадження відповідно до приписів процесуального закону.
Зі змісту наведених відповідачем доводів вбачається, що останній не погоджується з діями суду щодо встановлення у справі №910/5085/25 повторних строків на подання заяв по суті спору, отже така позиція відповідача відображає виключно незгоду сторони з процесуальними рішеннями судді, що в силу приписів статті 35 ГПК України не може бути самостійною підставою для відводу судді.
Не можуть бути підставою для відводу судді Селівона А.М. і доводи відповідача про встановлення в ухвалі Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 строку на подачу додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень у строк до 31.07.2025 року (включно), як надання певної процесуальної переваги позивачу, оскільки встановлений строк розповсюджується як на позивача так і на відповідача.
Встановлення судом додаткового строку для подання пояснень, клопотань, заяв та доказів, за своїм змістом є процесуальним рішенням судді, що приймається в межах наданих йому повноважень з урахуванням конкретних обставин провадження, у даному випадку після зупинення розгляду справи, у зв'язку з апеляційним переглядом раніше постановленого судового рішення в цій самій справі.
При цьому, означений строк, має на меті забезпечити реальну можливість сторін реалізувати свої процесуальні права, у тому числі щодо належного обґрунтування позицій по суті спору та подання необхідних доказів, і спрямоване на забезпечення повного, всебічного й об'єктивного розгляду справи.
Наявності будь - яких інших підстав, які б викликали сумніви у неупередженості та об'єктивності судді не встановлено.
У даному випадку, за висновком суду, доводи заявника, наведені в заяві про відвід судді Селівона А.М., зводяться виключно до суб'єктивної оцінки застосування судом норм процесуального законодавства та незгоду з прийнятими процесуальними рішеннями судді у справі № 910/5085/25 під час постановлення ухвали від 16.07.2025 року, що не може свідчити про наявність упередженості та необ'єктивності судді в розгляді даної справи та у відповідності до приписів статті 35 ГПК України не може бути підставою для відводу.
При цьому, судом враховано, що зважаючи на тривалий період часу після відкриття провадження у справі ухвалою суду від 13.05.2025, заявник жодним чином не був обмежений у реалізації його права на подання відзиву на позовну заяву, в тому числі зважаючи на можливість поновлення пропущених процесуальних строків на підставі статті 119 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доводи ж заявника про упередженість судді у даній справі не підтверджені жодними належними та допустимими доказами та ґрунтуються лише на припущеннях, пов'язаних з незгодою заявника з процесуальними рішеннями судді. Інших обставин, які викликають у заявника сумнів у неупередженості та об'єктивності судді не зазначено.
Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Девелопмент ЛТД» про відвід судді Селівона А.М., оскільки наведені заявником доводи у її обґрунтування не є, в розумінні процесуального закону, підставою для відводу судді.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Девелопмент ЛТД» про відвід судді Селівона А.М.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 06.08.2025 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (в порядку ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяТ.В. Васильченко