вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"06" серпня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/845/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Сисин С.В., розглянувши матеріали справи
по заяві про видачу судового наказу №44/22-1344 від 18.07.2025 Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85, код ЄДРПОУ - 19480600),
до боржника: Публічного акціонерного товариства «Акціонерна фірма «Яворник» (89000, Закарпатська область, Ужгородський район, селище міського типу Великий Березний, вулиця Гагаріна, будинок 1, код ЄДРПОУ - 00273695),
за вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 150809,08 грн за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за період з лютого по березень 2019 року, з яких: 53926,32 грн - заборгованість за поставлену електроенергію, 45822,00 грн - інфляційні втрати, 51060,76 грн - 15% річних,
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - заявник) звернулося до Господарського суду Закарпатської області із заявою про видачу судового наказу 44/22-1344 від 18.07.2025 (далі - заява) з вимогою про стягнення з боржника - Публічного акціонерного товариства «Акціонерна фірма «Яворник» (далі - боржник) заборгованості у розмірі 150809,08 грн за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - договір) за період з лютого по березень 2019 року, з яких: 53926,32 грн - заборгованість за поставлену електроенергію, 45822,00 грн - інфляційні втрати та 51060,76 грн - 15% річних.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Закарпатської області від 28.07.2025 вищевказану заяву про видачу судового наказу (справу №907/845/25) розподілено для розгляду судді Сисину С.В.
Дослідивши заяву про видачу судового наказу, подану Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу із огляду на таке.
Наказне провадження - це самостійний, особливий, спрощений вид судового провадження під час розгляду господарських справ про стягнення грошової заборгованості за договором, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.
Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.
Частиною першою статті 147 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Положеннями статті 148 ГПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За загальним правилом при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (пункт 7 частини першої статті 155 ГПК України).
З викладеного вбачається, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи (видаткові накладні, акти, листування, рух коштів, виписки банку), що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Водночас, відповідно до пункту 5 частини першої статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Із змісту поданої Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» заяви слідує, що заявник просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна фірма «Яворник» заборгованість у розмірі 150809,08 грн за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка виникла за період з лютого по березень 2019 року.
Викладені обставини заявник підтверджує, зокрема, покликаючись на розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р (із змінами), згідно з яким ДПЗД «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2025 року; копію договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», укладеного між ДПЗД «Укрінтеренерго» (постачальником) та ПАТ «Акціонерна фірма «Яворник» (споживачем) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційну пропозицію, які розроблені з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» і ПРРЕЕ.
Крім того, вимоги по заяві про видачу судового наказу до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна фірма «Яворник» Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» обгрунтовані з посиланням на копії: змін №1 від 31.01.2019 до комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; рахунку №000000273695/29/О02/05084 від 07.03.2019 та акту №001427 купівлі-продажу електроенергії за лютий 2019 року; рахунку №000000273695/29/О03/05993 від 06.04.2019 та акту №002219 купівлі-продажу електроенергії за березень 2019 року; рекомендованих повідомлень про вручення боржнику означених рахунків та актів; виписок по рахунку ДПЗД «Укрінтеренерго» за дату 29.05.2019; звіту щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» за лютий 2019 року; звіту щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» за березень 2019 року; розрахунку заборгованості за спожиту електричну енергію; протоколу розрахунку за типом заборгованості пеня, % річних та інфляція за період з 25.03.2019 по 16.07.2025; претензії-вимоги №44/11-000164 від 13.05.2019 на адресу ПАТ «Акціонерна фірма «Яворник»; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, претензії-вимоги №44/11-010477 від 28.03.2025 на адресу ПАТ «Акціонерна фірма «Яворник», рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Зокрема, з розрахунку заборгованості за спожиту електричну енергію за період з лютого по березень 2019 року вбачається, що у боржника - Публічного акціонерного товариства «Акціонерна фірма «Яворник» на час подачі заяви наявна заборгованість за договором за рахунком №000000273695/29/О03/05993 від 06.04.2019 за березень 2019 року у сумі 53926,32 грн (з урахуванням сплати боржником 29.05.2019 (з порушенням строків сплати) коштів у сумі 21595,18 грн за рахунком №000000273695/29/О02/05084 від 07.03.2019 за поставлену в лютому 2019 року електричну енергію). Такі ж відомості про наявність у боржника - Публічного акціонерного товариства «Акціонерна фірма «Яворник» заборгованості за договором за березень 2019 року у сумі 53926,32 грн наведені у заяві про видачу судового наказу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до означеного боржника.
Поряд з цим, з протоколу розрахунку за типом заборгованості пеня, % річних та інфляція за період з 25.03.2019 по 16.07.2025 вбачається, що за заборгованістю за лютий 2019 року заявником нараховано 15% річних та інфляційні втрати за період - з 25.03.2019 по 28.05.2019 (29.05.2019 - дата сплати боржником заборгованості); за заборгованістю за березень 2019 року заявником нараховано 15% річних та інфляційні втрати за період - з 20.04.2019 по 30.06.2025 (інфляційні втрати) та з 20.04.2019 по 16.07.2025 (15% річних).
Також у поданій заяві Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» зазначає, що у відповідності до статті 259 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та умов договору, а саме розділу «Позовна давність» Комерційної пропозиції №2 сторони домовились встановити збільшений строк позовної давності, оскільки в договорі зазначено таке: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п'ять років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю два роки.
Окремо у поданій заяві заявник зазначає, що відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
З урахуванням наведеного, заявник повідомляє про подачу ним заяви про видачу судового наказу з дотриманням строків позовної давності.
Однак, суд не погоджується з такими твердженнями заявника і наголошує, що за вимогою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про стягнення заборгованості з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна фірма «Яворник» у розмірі 150809,08 грн за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за період з лютого по березень 2019 року, згідно заяви про видачу судового наказу №44/22-1344 від 18.07.2025 пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 152 ГПК України є підставою відмови у видачі судового наказу.
Так, згідно з положеннями статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з частиною один та пунктом 1 частини два статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
З урахуванням положень пункту 5.10. договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» та Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018, оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Таким чином, вбачається, що за поставлену в лютому 2019 року згідно договору ПАТ «Акціонерна фірма «Яворник» електричну енергію означене товариство повинно було сплатити грошові кошті ДПЗД «Укрінтеренерго» до 24.03.2019, за поставлену у березні 2019 року електричну енергію - до 19.04.2019. Зобов'язання боржника щодо сплати коштів за договором за поставлену в лютому - березні 2019 року електричну енергію до 24.03.2019 і 19.04.2019 відповідно також вбачаються із загаданого протоколу розрахунку за типом заборгованості пеня, % річних та інфляція за період з 25.03.2019 по 16.07.2025, оскільки за заборгованість боржника за лютий 2019 року заявником нараховано 15% річних та інфляційні втрати за період - з 25.03.2019 по 28.05.2019, а за заборгованість за березень 2019 року заявником нараховано 15% річних та інфляційні втрати за період - з 20.04.2019 по 30.06.2025 (інфляційні втрати) та з 20.04.2019 по 16.07.2025 (15% річних).
Поряд з цим, ДПЗД «Укрінтеренерго» звернулося до Господарського суду Закарпатської області із вимогою про стягнення з боржника - ПАТ «Акціонерна фірма «Яворник» заборгованості у розмірі 150809,08 грн за договором із заявою про видачу судового наказу №44/22-1344 від 18.07.2025 і така заява ДПЗД «Укрінтеренерго» про видачу судового наказу №44/22-1344 від 18.07.2025 зареєстрована за вхідною кореспонденцією суду за №02.3.1-05/916/24 від 28.07.2025.
Отже, з наведеного судом встановлено, що за вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 150809,08 грн за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за період з лютого по березень 2019 року пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, оскільки з врахуванням положень пункту 5.10. договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» та Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 за надані у лютому - березні 2019 року згідно договору послуги боржник повинен був сплатити грошові кошти заявнику до 19.04.2019.
Відповідно до частини першої статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною п'ятою статті 254 ГПК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Згідно положень частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
А тому з врахуванням положень статей 253, 257 і 261 ЦК України з 20.04.2019 починається перебіг позовної давності, встановлений законом, тривалістю у три роки за вимогою про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за період з лютого по березень 2019 року.
Отже, за вимогою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про стягнення заборгованості з боржника у розмірі 150809,08 грн за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за період з лютого по березень 2019 року, з урахуванням змісту статей 147, 148, 152 ГПК України, згідно заяви про видачу судового наказу №44/22-1344 від 18.07.2025 пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги (три роки), так як такий строк сплив 20.04.2022 (середа).
За таких обставин, суд зазначає, що підставою для відмови у видачі наказу є встановлення обставин спливу позовної давності, встановленої законом, щодо заявленої стягувачем вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо спливу позовної давності, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов'язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності). Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (стаття 15 ГПК України). У випадку заявлення вимог поза межами позовної давності, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов'язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав.
Посилання заявника на продовження строку позовної давності на період дії воєнного стану в Україні суд визнає необґрунтованими, позаяк відповідно до пункту 5 частини першої статті 152 ГПК України, відмова у видачі наказу законодавцем пов'язується саме зі спливом строку, який перевищує позовну давність, встановлену законом, та на даній стадії і в даному виді провадження (наказному) суд позбавлений можливості досліджувати питання обґрунтованості пропуску такого строку заявником, в тому числі й з'ясовувати питання продовження строків позовної давності, їх ймовірного зупинення тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах апеляційних інстанцій від 03.07.2023 у справі №910/6456/23, від 04.11.2024 у справі №904/2430/24.
Поряд з цим, посилання у заяві Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на досягнуту сторонами домовленість про збільшення строку позовної давності з урахуванням ст. 259 ЦК України та умов розділу «Позовна давність» Комерційної пропозиції №2, суд визнає необґрунтованими, позаяк відповідно до пункту 5 частини першої статті 152 ГПК України відмова у видачі наказу законодавцем пов'язується саме зі спливом строку, який перевищує позовну давність, встановлену законом. Суд зазначає, що на даній стадії і в даному виді провадження (наказному) суд позбавлений можливості досліджувати питання обґрунтованості пропуску такого строку заявником, в тому числі й з'ясовувати питання продовження строків позовної давності (у тому числі на підставі договору відповідно до частини першої статті 259 ЦК України), їх ймовірного зупинення тощо.
Окремо суд не враховує продовження строку позовної давності на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зупинення перебігу позовної давності, визначеної законом на період воєнного стану відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (про що стверджує Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» у заяві про видачу судового наказу), позаяк суд ще раз наголошує, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 152 ГПК України відмова у видачі наказу законодавцем пов'язується саме зі спливом строку, який перевищує позовну давність, встановлену законом
Такі ж висновки щодо наявності підстав для відмови у видачі судового наказу відповідно до пункту 5 частини першої статті 152 ГПК України з підстав спливу строку, який перевищує позовну давність, встановлену законом, на час подачі заяви про видачу судового наказу вбачаються з постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі №907/840/23, згідно з якою залишено без задоволення апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради та без змін ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15.09.2023, відповідно до якої відмовлено у видачі судового наказу, так як суд визнав безпідставними посилання заявника на продовження строку позовної давності на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). У постанові від 20.11.2023 у справі №907/840/23 Західний апеляційний господарський суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що посилання заявника на продовження строку позовної давності на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) суд визнає необґрунтованими, позаяк відповідно до пункту 5 частини першої статті 152 ГПК України відмова у видачі наказу законодавцем пов'язується саме зі спливом строку, який перевищує позовну давність, встановлену законом, та на даній стадії і в даному виді провадження (наказному) суд позбавлений можливості досліджувати питання обґрунтованості пропуску такого строку заявником, в тому числі й з'ясовувати питання продовження строків позовної давності. У постанові від 20.11.2023 у справі №907/840/23 Західний апеляційний господарський суд зазначив, що пропуск строку позовної давності свідчить про наявність спору між заявником та боржником, а тому підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
А тому, беручи до уваги, що за вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 150809,08 грн за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за період з лютого по березень 2019 року пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, враховуючи положення пункту 5 частини першої статті 152 та частини третьої статті 152 ГПК України суд відмовляє у видачі судового наказу.
Відповідно до частин першої, другої статті 154 ГПК України, суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (частина друга статті 152 ГПК України).
У відповідності до частини другої статті 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутись з тими ж самими вимогами у позовному порядку.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 150, 151, 152, 153, 154, 234, 235 ГПК України, господарський суд
1. Відмовити Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85, код ЄДРПОУ - 19480600) у видачі судового наказу про стягнення з боржника - Публічного акціонерного товариства «Акціонерна фірма «Яворник» (89000, Закарпатська область, Ужгородський район, селище міського типу Великий Березний, вулиця Гагаріна, будинок 1, код ЄДРПОУ - 00273695) заборгованості у розмірі 150809,08 грн за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за період з лютого по березень 2019 року, з яких: 53926,32 грн - заборгованість за поставлену електроенергію, 45822,00 грн - інфляційні втрати та 51060,76 грн - 15% річних.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
3. Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду, згідно зі статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали).
4. Ухвала складена і підписана 06.08.2025.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі ://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.В.Сисин